Справа №: 343/1351/25
Провадження №: 2-о/343/110/25
21 жовтня 2025 року м. Долина
Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:
головуючого судді - Андрусіва І.М.,
з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку окремого провадження, цивільну справу № 343/1351/25, за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління ДПС у Львівській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
за участю: представниці заявниці ОСОБА_1 - адвокатки Підгайної Н.Й.,
представниці заінтересованої особи - Головного управління ДПС у Львівській області - Кіх О.Г.,
І. Стислий виклад позицій заявниці та заінтересованої особи:
представниця заявниці ОСОБА_1 - адвокатка Підгайна Н.Й., звернулась до суду із заявою (а.с. 42-45), в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була податковим резидентом України.
В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її рідна сестра ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була громадянкою України, та яка була зареєстрована і проживала в м. Львів. У лютому 2024 року ОСОБА_2 поїхала до дочки і там померла. У свідоцтві про смерть, яке видано органом реєстрації актів цивільного стану росії, помилково зазначено громадянство померлої, а саме вказано, що така була громадянкою російської федерації, що насправді не відповідає дійсності.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої ввійшла, зокрема, квартира померлої, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві власності. Звернувшись до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, останньою їй було роз'яснено, що для оподаткування спадщини за нульовою ставкою їй необхідно підтвердити факт того, що померла ОСОБА_2 була резиденткою України, оскільки у свідоцтві про її смерть зазначено, що вона була громадянкою російської федерації.
Зазначає, що померла ОСОБА_2 була громадянкою України, мала зареєстроване місце проживання в Україні та здійснювала активну трудову і громадську діяльність, що свідчить про наявність в неї центру життєвих інтересів в Україні.
Встановлення даного факту необхідне їй для оподаткування спадщини за нульовою ставкою.
Представниця заінтересованої особи - Головного управління ДПС у Львівській області - Ярова А.А. подала письмові пояснення (а.с. 50-52), в яких зазначила, що в даній справі повинні бути враховані такі критерії як: місце проживання померлої (не менше 183 днів на території України), центр її життєвих інтересів (більш тісні особисті та економічні зв'язки) та постійне житло.
У судовому засіданні представниця заявниці ОСОБА_1 - адвокатка Підгайна Н.Й. подану заяву підтримала, просила її задовольнити.
Представниця заінтересованої особи - Головного управління ДПС у Львівській області - Кіх О.Г. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні даної заяви, оскільки стороною заявниці не надано доказів на підтвердження факту того, що померла ОСОБА_2 була резиденткою України.
ІІ. Заяви та клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
15 липня 2025 року ухвалою суду дану заяву залишено без руху та надано заявниці строк для усунення недоліків такої.
Від представниці заявниці ОСОБА_1 - адвокатки Підгайної Н.Й. 30.07.2025 надійшла заява на виконання ухвали суду про залишення заяви без руху.
01 серпня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено судове засідання за участю заявниці та представника заінтересованої особи.
Представниця заінтересованої особи - Головного управління ДПС у Львівській області - Ярова А.А. 10.09.2025 подано письмові пояснення.
Від представниці заінтересованої особи 10.09.2025 надійшла заява про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 15.09.2025 задоволена.
22 вересня 2025 року ухвалою суду, за клопотанням представниці заявниці, витребувано інформацію щодо перетину кордону.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст правовідносин:
матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 01.08.1996 Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області (а.с. 18) та довідкою ГУ ДМС у Львівській області від 02.06.2025 (а.с. 102), яка також підтверджує, що остання була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії реєстраційного посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с. 22), ОСОБА_2 на праві приватної власності належала квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 26.07.2024 комітетом реєстрації актів цивільного стану адміністрації міста тюмень, (а.с. 4, 6), ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В даному свідоцтві зазначено, що остання була громадянкою російської федерації.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якого ввійшло спадкове майно. Звернувшись до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, їй було повідомлено, що для того щоб спадкове майно було оподатковано за нульовою ставкою, їй необхідно підтвердити факт того, що померла ОСОБА_2 було резиденткою України, оскільки у свідоцтві про смерть останньої зазначено, що вона була громадянкою російської федерації (а.с. 39).
На підтвердження факту того, що померла ОСОБА_2 була резиденткою України сторона заявниці посилається на такі обставини: вона була громадянкою України; мала більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні, оскільки була керівницею житлово - будівельного кооперативу №215, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с. 3) і здійснювала діяльність із управління таким, що підтверджується листом члену кооперативу (а.с. 99-101).
Відповідно до витягу з бази даних інформації щодо перетинання державного кордону України (а.с. 74), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.02.2024 перетнула державний кордон України (виїхала за межі території України).
Отже, судом встановлено, що померла ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 виїхала за межі території України та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла у росії. Після смерті останньої відкрилась спадщина, спадкоємицею якої є заявниця ОСОБА_1 , якій для оподаткування спадщини за нульовою ставкою необхідно підтвердити факт того, що померла ОСОБА_2 була резиденткою України, оскільки у свідоцтві про її смерть зазначено, що вона була громадянкою російської федерації.
Правовідносини у даній справі виникли у зв'язку із наявністю у заявниці права на оподаткування операцій з реалізації об'єктів нерухомого майна, які входить до складу спадщини, за нульовою ставкою і неможливості реалізації цього права, через неможливість підтвердження факту резиденства України померлої.
ІV. Оцінка суду:
суд, заслухавши представницю заявниці, представницю заінтересованої особи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, долучені на обґрунтування заяви, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Частиною 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як визначено в ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частина 1 статті 315 Цивільно процесуального кодексу України визначає перелік фактів, які суд може встановити.
Водночас, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Для заявниці ОСОБА_1 встановлення факту того, що померла ОСОБА_2 була резиденткою України породжує юридичні наслідки, оскільки надасть їй право на оподаткування операцій з реалізації об'єктів нерухомого майна, які входить до складу спадщини, за нульовою ставкою.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особі, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Положеннями Податкового кодексу України (ст. 174) визначено умови за яких відбувається оподаткування спадкового майна за нульовою ставкою та за відсотковою ставкою.
Так, за ставкою, визначеною у пункті 167.1 статті 167 ПК України, відбувається успадкування для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента (підп. 174.2.3. п. 174.2 ст. 174 ПК України).
Отже, для оподаткування спадкового майна за нульовою ставкою, заявниці ОСОБА_1 необхідно встановити факт того, що померла ОСОБА_2 була резиденткою України.
Підпунктом 14.1.213 (в) пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
При цьому, поняття «центр життєвих інтересів» не має визначення ні в національному чи міжнародному праві, ні в судовій практиці. У коментарі до Модельної конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку (1977 року) запропоновано критерії оцінювання «центру життєвих інтересів» фізичної особи, а саме: її сімейні та соціальні зв'язки, зайнятість, політична, культурна та інша діяльність, місце ведення бізнесу чи місце, з якого особа управляє своєю власністю. Однак такі критерії є суто рекомендаційними і не здатні врахувати усіх життєвих ситуацій.
Так, суд встановив, що померла ОСОБА_2 була зареєстрована в м. Львові, була керівницею житлово - будівельного кооперативу та здійснювала діяльність такого.
Проте, надані стороною заявниці докази не підтверджують того, що померла ОСОБА_2 мала більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів в Україні). Судом також не встановлено, що померла ОСОБА_2 перебувала в Україні не менше 183 днів протягом податкового року.
Водночас, абз. 7 підп. 14.1.213 (в) п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Суд встановив, що померла ОСОБА_2 була громадянкою України, даних про припинення її громадянства чи наявності в неї громадянства іншої країни немає.
Таким чином, керуючись нормою абз. 7 підп. 14.1.213 (в) п. 14.1 ст. 14 ПК України, враховуючи громадянство померлої, суд доходить висновку, що остання була резиденткою України, а тому дана заява підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат:
відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі викладеного, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 15, 16 ЦК України, ст. 2, 4, 13, 229, 293, 294, 315, 318 ЦПК України та керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 319, 354, 355 ЦПК України, суд
заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління ДПС у Львівській області, про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була резиденткою України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.
Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Головне управління ДПС у Львівській області, місцезнаходження: м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090.
Суддя: І.М.Андрусів