Справа № 342/362/25
Провадження № 2/342/375/2025
08 жовтня 2025 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Федів Л.М.,
з участю секретаря судового засідання Матієк І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Городенківського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,
Позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 звернулася в суд з позовом до Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області (місцезнаходження: вул. Незалежності, 19, смт. Чернелиця, Коломийський район, Івано-Франківська область), в якому просить визнати за нею право власності на спадкове нерухоме майно: будинковолодіння, яке складається з житлового будинку загальною площею 54,8 м.кв, житловою площею 18,5 м.кв, сараю 4,2 м.кв, сараю 21.6 м.кв, колодязю та прибудови (тимчасової) площею 38,3 м.кв, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , спадкоємцем майна якого була його дружина ОСОБА_4 , яка померла 1981 році, що прийняла спадщину, однак не оформила своїх спадкових прав, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що прийняв спадщину, однак не оформив своїх спадкових прав, після смерті якого спадкоємцем була його дружина ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що прийняла спадщину, однак не оформила своїх спадкових прав, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, однак не оформив своїх спадкових прав. Як вбачається із виписки з інвентаризаційних матеріалів ОКП «Коломийське МБТ» N? 80760 від 05.06.2024 року виданої ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_3 належав житловий будинок АДРЕСА_2 як голові колгоспного двору відповідно до Свідоцтва про право власності виданого Чернелицькою селищною радою 30.11.1963 року на підставі рішення цього ж виконкому N?22 від 29.11.63 року.
Водночас, станом на 15.04.1991 у житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 заресстровані та проживали: ОСОБА_6 , 1932 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , 1966 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується довідкою N?46, виданою 17.01.2025 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.
Згідно копії технічного паспорта на будинок салибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , житловий будинок споруджено в 1930 році, господарські будівлі та споруди (сарай, сарай, колодязь) також в 1930 році .
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_2 , який є дядьком позивачки ОСОБА_1 (рідним братом матері позивачки), що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 та документами про підтвердження родинних зв?язків із спадкодавцем, а саме: копією свідоцтва про народження позивачки, копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну ресстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 СК України, копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя.
У зв?язку зі смертю спадкодавця ОСОБА_2 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого 09.05.2024 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 , будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , складається із житлового будинку загальною площею 54,8 м.кв, житловою площею 18,5 м.кв., сараю 4,2 м.кв., сараю 21,6 м.кв., колодязю та прибудови (тимчасової) площею 38,3 м.кв. Оціночна (ринкова) вартість вказаного будинковолодіння становить 88 000,00 гривень, про що свідчить копія звіту про оцінку майна від 19.03.2025 року.
Після смерті ОСОБА_2 спадщину за законом прийняла його племінниця ОСОБА_1 (позивач), яка є єдиним спадкоємцем майна померлого, проте оформити свідоцтво про право на спадщину за законом позбавлена можливості, через відсутність правовстановлюючого документа на вказане нерухоме майно.
20 серпня 2024 року державним нотаріусом Городенківської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області Капріян Світланою Василівною відмовлено позивачці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті дядька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , який належав ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_4 , яка померла 1981 році, що прийняла спадщину, однак не оформила своїх спадкових прав, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що прийняв спадщину, однак не оформив своїх спадкових прав, після смерті якого спадкоємцем була його дружина ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що прийняла спадщину, однак не оформила своїх спадкових прав, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, однак не оформив своїх прав та у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа на вищевказаний житловий будинок, підтвердженням цього є постанова №1453/02-31 від 20 серпня 2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області Капріян Світлани Василівни.
Оскільки, за життя ОСОБА_2 не оформив за собою право власності на належне йому нерухоме майно (будинковолодіння), тому позивачка ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно (будинковолодіння), незважаючи на те, що згідно ч.5 ст. 1268 ЦК України вказане будинковолодіння належить позивачці з часу відкриття спадщини. Через відсутність документів про право власності на нерухоме майно, позивачка не може в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, як це гарантовано ст.41 Конституції України та здійснювати право приватної власності, передбачене ст.319 ЦК України.
Так як в позасудовому порядку ОСОБА_1 не має можливості визнати право власності на спадкове нерухоме майно (будинковолодіння), а тому позивачка змушена звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності на спадкове нерухоме майно.
09 квітня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. Витребувано від Городенківської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області, у строк до 07 травня 2025 р., належним чином завірених копій спадкових справ, заведених після смерті: ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в м.Городенка Коломийського району Івано-Франківської області; ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області; ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області; ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області. Витяги зі Спадкового реєстру щодо спадкових справ та заповітів даних спадкодавців. У разі відсутності спадкових справ, надати відомості про їх відсутність.
Ухвалою суду від 11 червня 2025 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 09 липня 2025 року відкладено судове засідання у цивільній справі на 19.08.2025 о 11 год 00 хв. Визнано обов'язковою явку та участь позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, яке відбудеться в приміщенні Городенківського районного суду за адресою: Івано-Франківська область, м. Городенка, вул. Героїв Євромайдану, 7 (зал судових засідань №2) о 19.08.2025 о 11 год 00 хв., для дачі особистих пояснень по суті справи.
У судових засіданнях позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити. 02.10.2025 на електронну пошту суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 згідно якої остання просила розглянути справу за її відсутності на підставі наявних матеріалів та доказів, поданих нею та її адвокатом раніше.
Представник відповідача Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області Скрип'юк Іван Миколайович до суду, через систему "Електронний суд", подав заяву про розгляд справи без участі представника у порядку письмового провадження.
Дії учасників справи не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У Постанові Верховного Суду від 5 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено, що згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч.5 ст.268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 ст.5 Цивільного кодексу України (у редакції 2003 року) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди у період з 31.01.1966 по 19.01.1996 регулювалась підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 р. і втратила чинність від 19.01.1996 на підставі наказу Держитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 р. № 56.
Зазначена інструкція передбачала державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання законної сили ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Копія виписки з інвентаризаційних матеріалів ОКП «Коломийське МБТІ» № 80760 від 05.06.2024, видана згідно архівних даних Коломийського МБТІ станом на 31.12.2012, свідчить, що нерухоме майно, яке знаходиться в АДРЕСА_3 ) належить голові колгоспного двору ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Чернелицькою селищною радою 30.11.1963 на підставі рішення цього ж виконкому №22 від 29.11.1963.
Вищезгадане свідоцтво втрачено, про що свідчить повідомлення в газеті «Край» від 22 травня 2025 року № 21 (1823).
Верховний Суд у постановах від 03 травня 2022 року в справі № 520/5386/15-ц, від 22 листопада 2023 року в справі № 689/1693/20 та ін. зазначив, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовували майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.
15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.
Положення статей 17, 18 зазначеного Закону щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за правовими нормами, які регулювали питання права власності цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, які втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в навчальному закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
Майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам (частина перша статті 112 ЦК Української РСР).
У частині другій статті 123 ЦК Української РСР передбачено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Отже, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини (постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 688/21/17-ц, від 08 квітня 2020 року в справі № 454/1187/17-ц).
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, та Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
За змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Члени колгоспу, які працювали у міжгосподарських організаціях, відносилися до суспільної групи колгоспників.
Згідно інформації Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області №743 від 12.09.2025 по господарські книги в селищі Чернелиця не велися. По господарська книга за господарством (домоволодінням), що знаходиться по АДРЕСА_2 не велася.
Як слідує із виписки з інвентаризаційних матеріалів ОКП «Коломийське МБТІ» № 80760 від 05.06.2024 право власності на майно, яке належало колишньому колгоспному двору, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, яке знаходиться в АДРЕСА_3 ) набуте до 15 квітня 1991 року, тому спір щодо даного майна вирішується за нормами, що регулювали власність цього двору.
Відповідно до ч.1 ст.563 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривалось.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті «г» пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
Голова колгоспного двору ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 10 від 26 квітня 1973 року, про що свідчить Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 00046130529 від 23.07.2024.
Член колгоспного двору ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що свідчить Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 00050704314 від 17.04.2024.
Враховуючи вимоги ч.1 ст.563 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), інші члени колишнього колгоспного двору продовжували на тій же підставі володіти, користуватись і розпоряджатись даним майном.
Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли введений в дію Закон України «Про власність», у зв'язку з чим правового значення буде мати належність членів до колгоспного двору саме на цю дату.
Всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.
Довідкою виконавчого комітету Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області №147 від 25.08.2025 доводиться, що станом на 15.04.1991 у житловому будинку, який знаходиться в АДРЕСА_2 , були зареєстровані та проживали: ОСОБА_5 , 1929 р.н. - помер ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_6 , 1932 р.н. - померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - помер ІНФОРМАЦІЯ_10 .
З наведеного слідує, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_5 1929 р.н.; ОСОБА_6 , 1932 р.н; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/3 кожному, як членам колишнього колгоспного двору, які не втратили права на частку в його майні.
Член колгоспного двору ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 68 роки у смт Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 11 від 17 квітня 1997 року, що стверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 19.09.2018 Городенківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.
Оскільки ОСОБА_5 помер до 01.01.2004, застосовується Цивільний кодекс УРСР 1963 р.
Згідно ст. 524 згаданого кодексу спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом; спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Згідно ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Відповідно до ст.525 згаданого кодексу часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
ОСОБА_5 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; разом з ним були зареєстровані: ОСОБА_6 , 1932 р.н., ОСОБА_2 , 1966 р.н., що стверджується копією довідки № 148, виданої 31.07.2024 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.
Із копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого 11 липня 1955 р., вбачається, що ОСОБА_5 , 1929 р.н., та ОСОБА_8 , 1932 р.н., були подружжям, актовий запис № 21 від 08 червня 1955 р.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 29 січня 1986 р., актовий запис № 6 від 28 січня 1966 р.
ОСОБА_5 заповіту не вчиняв, що стверджується копією витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 9242638, виданого 11.04.2007 Городенківською районною державною нотаріальною конторою. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_6 та син ОСОБА_2 , які прийняли спадщину в рівних частках, оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. Інших спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 судом не встановлено.
Відповідно до ст.560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.
Із копії спадкової справи № 351/2007, наданої суду державним нотаріусом Городенківської державної нотаріальної контори, вбачається, що ОСОБА_6 , прийнявши спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5 , як спадкоємець першої черги за законом, 12.04.2007 подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно спадкодавця. Їй 12.04.2007 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 789, на право на майновий пай, що належав померлому згідно майнового сертифіката серії НОМЕР_4 .
ОСОБА_2 , прийнявши спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , як спадкоємець першої черги за законом, до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у спадковому майні спадкодавця не звертався.
До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_5 входить також 1/3 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Городенківського) району Івано-Франківської області, що належала йому як члену колишнього колгоспного двору.
Дружина спадкодавця - ОСОБА_6 та його син - ОСОБА_2 , як спадкоємці першої черги за законом, в рівних частках успадкували вищезгадану частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що становить по 1/6 частці, однак документи на дані частки спадкового майна не оформили.
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 75 років у смт Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 10 від 13.03.2008, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 13 березня 2008 р. Чернелицькою селищною радою Городенківського району Івано-Франківської області. Внаслідок її смерті відкрилася спадщина.
Оскільки ОСОБА_6 померла після ІНФОРМАЦІЯ_13 , у вказаних правовідносинах суд застосовує норми Цивільного кодексу України 2003 року.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно з ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, визначено ч.1 ст.1267 ЦК України.
За ст. ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Частина 1 ст.1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.
ОСОБА_6 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; разом з нею був зареєстрований ОСОБА_2 , 1966 р.н., що стверджується копією довідки № 146, виданої 31.07.2024 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.
ОСОБА_6 заповіту не вчиняла, що стверджується копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 53962214, сформованої 06.11.2018 Першою Снятинською державною нотаріальною конторою.
Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є її син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після смерті матері, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інших спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 судом не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст. 1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
ОСОБА_2 , прийнявши спадщину після смерті матері ОСОБА_6 , як спадкоємець першої черги за законом, 06.11.2018, від імені якого по довіреності діяла ОСОБА_9 , подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно спадкодавця. Йому в.о. державного нотаріуса Городенківської районної державної нотаріальної контори 13.11.2018 та 11.12.2018 видано свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за № 1331 та за № 1465, на спадкове майно ОСОБА_6 , яке складається із права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності агрофірми «Чернелицька», розмірами 93,47 та 83,41 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.
До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_6 входить також 3/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , 1/3 (2/6) частки якого належала їй, як члену колишнього колгоспного двору, а 1/6 частки успадкована нею після смерті чоловіка ОСОБА_5 , як спадкоємцем першої черги за законом, однак до нотаріуса за видачею їй свідоцтва про право на спадщину за законом на дану частку спадкового майна ОСОБА_6 не зверталася.
ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом, успадкував після смерті матері ОСОБА_6 вищезгадану частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, однак документи на дану частку спадкового майна не оформив.
Згідно ч.3 ст.1296 ЦПК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 54 роки у м. Городенка Коломийського району Івано-Франківської області, актовий запис № 883 від 04.12.2021, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 04 грудня 2021 р. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.
Оскільки ОСОБА_2 помер після 01.01.2004, у вказаних правовідносинах суд застосовує норми Цивільного кодексу України 2003 року.
ОСОБА_2 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживав та був зареєстрований однин за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується копією довідки № 147, виданої 31.07.2024 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.
ОСОБА_2 заповіту не вчиняв, що стверджується копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 67848383, сформованої 17.12.2021 Городенківською районною державною нотаріальною конторою. Отже, спадкування здійснюється за законом.
При спадкуванні за законом встановлюється коло спадкоємців, які прийняли спадщину.
Із копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 06 лютого 2014 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Городенківського районного управління юстиції в Івано-Франківській області, вбачається, що батьками позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , актовий запис № 20 від 06 грудня 1979 р.
Копією витягу № 00046130416 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України, сформованого 23 липня 2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стверджується, що батьками матері позивачки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , актовий запис № 9 від 14 березня 1955 р.
Відповідно до положень сімейного законодавства України складовим елементом імені фізичної особи є по батькові. За загальним правилом, по батькові дитини утворюється від власного імені батька.
Наведене свідчить, що ОСОБА_11 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_16 , по батькові ОСОБА_12 .
Також судом встановлено, що мати ОСОБА_11 - ОСОБА_6 у зв'язку із одруженням 08 червня 1955 р. із ОСОБА_5 (батьком ОСОБА_11 ) змінила дошлюбне прізвище на « ОСОБА_13 », актовий запис № 21 від 08 червня 1955 р.
Мама позивачки ОСОБА_11 у зв'язку із реєстрацією шлюбу 13 грудня 1981 року із ОСОБА_14 змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_15 », актовий запис № 1543 від 13 грудня 1981 р., про що свідчить копія витягу № 00016385748 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, сформованого 02 березня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції.
Наведене свідчить, що спадкодавець ОСОБА_2 є рідним братом матері позивачки ОСОБА_16 , а отже дядьком позивачки ОСОБА_1 .
Мати позивачки ОСОБА_16 померла ІНФОРМАЦІЯ_17 у м. Івано-Франківськ, актовий запис № 1168 від 03 серпня 2007 року, що стверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданого 04 листопада 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції.
Відповідно до ч.3 ст.1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Враховуючи те, що мати позивачки ОСОБА_16 - сестра спадкодавця ОСОБА_2 не була живою на час відкриття спадщини, тому, відповідно до ч.3 ст.1266 ЦК України, спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 є його племінниця - позивачка ОСОБА_1 . Інших спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 судом не встановлено.
Із копії спадкової справи № 466/2021, наданої суду державним нотаріусом Городенківської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області, вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом згідно ст.1266 ЦК України, прийняла спадщину після смерті дядька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у строк, визначений ч.1 ст.1270 ЦК України, подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом (17.12.2021). Копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 67848444, виданого 17.12.2021 Городенківською районною державною нотаріальною конторою, підтверджується, що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи № 68876084 (номер у нотаріуса 466/2021), спадкодавець - ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_9 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_2 входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , 1/3 (2/6) частки якого належала йому, як члену колишнього колгоспного двору, 1/6 частки успадкована ним після смерті батька ОСОБА_5 , як спадкоємцем першої черги за законом, 3/6 частки успадкована ним після смерті матері ОСОБА_6 , як спадкоємцем першої черги за законом, однак документи на успадковане майно ОСОБА_2 не оформив.
Підставою звернення позивачки до суду стало те, що постановою державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори № 1453/02-31 від 20.08.2025 про відмову у вчиненні нотаріальної дії їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дядька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з посиланням на те, що спадкоємець не надала документ, який посвідчував би право власності спадкодавця на даний житловий будинок.
З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_2 , виготовленого станом на 09.05.2024, вбачається, що житловий будинок, господарські будівлі та споруди споруджено в 1930 році.
Ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 54,8 кв.м., що розташований за вищевказаною адресою, станом на 19.03.2025 становить 88000 грн, що стверджується копією звіту про оцінку майна, складеного ТВО «КАЙРОС+».
За домогосподарством по АДРЕСА_2 числиться земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства - площею 0,36 га, про що свідчить копія довідки № 426, виданої 19.05.2025 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.
Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набув чинності 03.08.2004, державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 427658593, сформованої 20.05.2025, вбачається, що відомості про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 відсутні.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.
Тобто, за вказаною нормою права вимога про визнання права власності може бути пред'явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Досліджені судом докази підтверджують, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Городенківського) району Івано-Франківської області станом на 15 квітня 1991 року належав до суспільної групи господарств - колгоспний двір. Враховуючи, що членами колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , тому даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав їм на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/3 кожному.
ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом, успадкував після смерті батька ОСОБА_5 та матері ОСОБА_6 належні їм частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 , однак до нотаріуса за видачею йому свідоцтв про право на спадщину за законом на дане спадкове майно не звертався. Крім того, йому належала 1/3 частка у даному житловому будинку, як члену колишнього колгоспного двору, що, з урахуванням спадщини, становить цілий житловий будинок.
Позивачка ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_2 , як спадкоємець за законом згідно ч.3 ст.1266 ЦК України, фактично стала власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , однак через відсутність правовстановлюючого документу, який підтверджував би право власності спадкодавця на спадковий житловий будинок, не може отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінивши зібрані у справі докази, правомірність набуття позивачкою права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав та в обсязі, наведеному в мотивувальній частині рішення.
На підставі ст.ст. 112, 120, 121, 123, 524-526, 529, 548, 549, 560, 563 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 316, 317, 325, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1258, 1261, 1266-1270, 1273, 1275, 1296, 1297 ЦК України (2003 р.), керуючись ст.ст. 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , РНОКПП НОМЕР_9 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .
Відповідач: Чернелицької селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул.Незалежності, буд.19 смт. Чернелиця, Коломийський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04355601.
Повне судове рішення складено 20.10.2025.
Суддя: Федів Л. М.