Справа № 289/1904/25
Номер провадження 3/289/835/25
21.10.2025 м. Радомишль
Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Мельник О.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділення поліції №2 Житомирського районного управління №2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП відсутній в матеріалах справи, громадянку України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючої,
за ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 10.10.2025 серії ВАВ №043487, ОСОБА_1 , 10.10.2025 о 12 год. 30 хв. за місцем свого проживання, будучи власником собаки, не належним чином утримувала собаку, внаслідок чого, собака вкусила гр. ОСОБА_2 за ногу, в результаті чого було заподіяно шкоду здоров'ю людини, чим порушила ст. 9 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження", та чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. З поданої останньою до суду заяви вбачається, що вона просить суд, розгляд матеріалів провести у її відсутність за наявними у справі доказами, надані пояснення працівникам поліції підтримує, зазначені у протоколі обставини не заперечує, права, передбачені ст. 268 КУпАП, їй роз'яснені та зрозумілі, заяв чи клопотань до суду не має. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності останньої.
Так, чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 154 КУпАП (ч. 1 ст. 218 КУпАП), а судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 154 КУпАП (ст. 221 КУпАП), а от підвідомчість справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною третьою статті 154 КУпАП даним Кодексом не передбачена.
В той же час відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
При цьому, з комплексного та системного аналізу норм Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, які є більш суспільно-небезпечними за своїми наслідками, а також за наявності кваліфікуючих ознак та вищого рівня відповідальності, відноситься до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Крім того, санкція ч. 3 ст. 154 КУпАП, окрім штрафу, передбачає конфіскацію тварин.
Згідно ст. 41 Конституції України, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.
Особливості порядку застосування конфіскації тварин встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
Враховуючи наведене, суддя вважає, що дана справа підвідомча саме суду і розгляд такої справи має проводитися саме судом.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у цій справі підлягає закриттю виходячи з наступного.
У відповідності до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією ч. 1 ст. 154 КупАП передбачено, що адміністративна відповідальність наступає за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).
За ч. 3 ст. 154 КУпАП (саме ця норма інкримінується ОСОБА_1 ) адміністративна відповідальність наступає у випадку вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
Отже, об'єктивною стороною вказного правопорушення танеобхідною умовою притягнення особи до відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП є заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно вимог ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП України, при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У вказаному протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №043487 від 10.10.2025 року, який розглядається, у графі «склад адміністративного правопорушення» вказано, що собака, яка належить ОСОБА_1 , вкусила потерпілу ОСОБА_2 , внаслідок чого було заподіяно шкоду здоров'ю людини. Однак, при цьому жодних належних доказів заподіяння такої шкоди до протоколу не додано.
Тому, суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, тощо. При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шабельник проти України» зазначає, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Разом з тим, уповноважена особа, яка складає протокол за ч. 3 ст. 154 КУпАП, має довести, що внаслідок дій або бездіяльності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілому завдана шкода його здоров'ю або майну.
Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, того що заподіяно шкоду здоров'ю людини або її майну. Отже належні докази тому, що саме ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 154 КУпАП вчинила правопорушення, відсутні.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, з урахуванням загального принципу згідно якого всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд дійшов висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Враховуючи те, що зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення склад правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 154 КУпАП не доведений, а тому, суд не вбачає у діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, у зв'язку із чим, провадження по справі слід закрити.
Керуючись ч. 3 ст. 154, п. 1 ч. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 154 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 діб з моменту її винесення.
Суддя Олександр МЕЛЬНИК