Справа № 286/3858/24
20 жовтня 2025 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Вачко В. І. ,
з секретарем судового засідання Щипською І.О.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів , -
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , в якій просить стягнути на її користь з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя с.Підруддя Коростенського району Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти в розмірі 20000 грн. на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення повноліття, мотивуючи тим, що судовим наказом присуджено стягувати з відповідача аліменти на утримання двох дітей сторін в розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходу з 09.08.2023 року і до досягнення ними повноліття; відповідач сплачує аліменти згідно судового наказу в сумі 4500 грн. щомісяця, однак сум стягуваних аліментів для утримання дітей недостатньо для покриття витрат на сплату комунальних послуг, плати за садочок, придбання одягу, їжі, лікування дітей, користування автомобілем, покриття базових потреб, а платник аліментів спроможний сплачувати аліменти у більшому розмірі, так як здійснює підприємницьку діяльність - торгівлю килимовими виробами.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав, просить у задоволенні позову відмовити, мотивуючи зокрема тим, що відповідач сплачує аліменти на утримання дітей у двічі більшому від мінімального розміру, встановленого законом, і цих аліментів є достатньо; позивачем не вправі задовільняти особисті побутові витрати за рахунок аліментів на утримання дітей; сплата комунальних послуг, користування автомобілем не є аліментними витратами; позивачем не доведено покращення майнового стану відповідача.
Позивач подала відповідь на відзив, в якому просить позов задоволити.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.
Судовим наказом, виданим 12.09.2023 року Овруцьким районним судом Житомирської області у справі № 286/3225/23, наказано стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає в АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.08.2023 року і до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина 3 ст.181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. У відповідності до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину визначається судом. Згідно з ч.2 ст.182 СК розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно з ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Тобто, враховуючи зміст статей 192, 200 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.
Звернувшись з позовом про зміну розміру аліментів, позивач як отримувач аліментів покликається на те, що з часу ухвалення судового наказу витрати на утримання дітей збільшилися, стягуваних аліментів недостатньо для покриття базових потреб; тоді як відповідач, займаючись торгівлею килимових виробів, приховує доходи, тому присуджений розмір аліментів в 1/3 частині доходу слід змінити та стягувати з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 20000 грн. щомісяця. При цьому доказів на підтвердження заявленого розміру доходів відповідача позивачем не надано.
Заперечуючи проти позову, відповідач в обґрунтування обставини свого матеріального становища надав Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період 2021-2022 років, тобто період, в який з нього не стягувалися аліменти на користь позивачки, а також надав копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та свідоцтва про народження, з яких вбачається, що фізичною особою-підприємцем з правом здійснювати роздрібну торгівлю текстильними виробами в спеціалізованих магазинах, роздрібну торгівлю килимами, килимовими виробами, покриттям для стін і підлоги в спеціалізованих магазинах є ОСОБА_5 , який доводиться відповідачу батьком.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану. При цьому такі положення закону не виключають і одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна матеріального стану є самостійною, незалежною від зміни сімейного стану підставою для зміни розміру аліментів.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено підстав для задоволення позову, передбачених ст.192 СК України. Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, що із моменту постановлення судового наказу про стягнення аліментів з відповідача його матеріальний стан суттєво покращився, через що він має змогу виплачувати аліменти у збільшеному розмірі. А тому зазначені позивачем обставини збільшення витрат на утримання дітей та недостатності стягуваних на їх утримання аліментів, не можуть бути враховані судом при ухваленні судового рішення. Відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Тому керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20.10.2025 року.
Суддя: В. І. Вачко