Справа № 285/1858/25
провадження у справі 3/0285/1083/25
Іменем України
20 жовтня 2025 року м. Звягель
Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Коцюба О.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП -
04.04.2025 року до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення (протоколи сері: ЕПР1 № 283636) за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складені відносно ОСОБА_1 .
Із вказаних матеріалів випливає, що 28.03.2025 року о 00 год. 13 хв. ОСОБА_1 на вул. Житомирська, 48 в м. Звягель Житомирської області керував ТЗ Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, згідно показів алкотестеру Драгер рівень сп'яніння становив 1,77 %0, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Кравцов В.В., у судовому засіданні просив закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Посилався на те, що доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом немає. Також, просив суд врахувати, що ОСОБА_1 , є діючим військовослужбовцем і огляд мав би відбутися за участю працівників ВСП. Працівниками поліції було порушено вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Також, відеореєстратор, яким здійснювалась фіксація складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 , не належить до переліку відеореєстраторів, які застосовуються Національною поліцією України. У випадку визнання винним просив застосувати аналогію КК України, а саме ст. 69 КК України та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу, не позбавляючи його права керування ТЗ.
Суд, заслухавши адвоката Кравцова В.В., дослідивши відеозапис та матеріали справи, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Склад вказаного правопорушення, скоєного ОСОБА_1 , доведений у судовому засіданні та підтверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
У свою чергу, суд не приймає до уваги доводи адвоката в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки на відеозаписі ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним ТЗ, і розцінює їх як такі, які надані з метою ухилитися ОСОБА_1 від відповідальності.
Посилання адвоката Кравцова В.В. на ряд порушень при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , застосування відеореєстратора, якого немає в Переліку, не виключають факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Загальноприйнятою імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
Визнання недопустимими доказів, зібраних поліцейськими, лише з підстав невиконання формалізованих процедур, або допущення описок без усвідомлення їх мети і значення, а тільки тому, що вони існують, без встановлення факту порушення жодного з прав чи основоположних свобод особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказувало б лише надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм, що в свою чергу унеможливить досягнення мети адміністративного стягнення (ст. 23 КУпАП).
Під час розгляду справи, судом не було встановлено, що ті порушення на які посилається захисник, потягли за собою порушення конвенційних або конституційних права ОСОБА_2 внаслідок чого зібрані докази могли б бути визнані недопустимими, а провадження у справі закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.1995 року водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2 ч.1 ст.2 ЗУ “Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.
Право кожної людини на життя та безпеку може бути порушено, якщо водій керує транспортним засобом у стані сп'яніння. Крім того, керування автомобілем у стані сп'яніння є порушенням права на безпеку дорожнього руху та може призвести до серйозних наслідків для інших учасників дорожнього руху.
В теорії права існує такий принцип як - невідворотність юридичної відповідальності. Цей принцип полягає в тому, що кожна особа, яка вчинила правопорушення повинна понести покарання у виді адміністративного стягнення. Адміністративний проступок, на який держава не відреагувала призводить до безкарності, не відновлює соціальну справедливість, в наслідок чого відбувається заохочення неправомірної поведінки.
Таким чином, особа яка вчинила правопорушення, і у стороннього спостерігача не виникає сумніву, що вона його вчинила, повинна понести покарання у відповідності до законодавства.
Звільнення судом особи від юридичної відповідальності лише з формальних причин недотримання правоохоронними органами вимог законодавства (ст. 35 ЗУ “Про Національну поліцію»), призведе до порушення принципу невідворотності юридичної відповідальності.
Статтею 19 ЗУ “Про Національну поліцію» визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного ЗУ “Про оборону України».
Отже, з вищевикладеного, можна зробити висновок, що особа яка керує транспортним засобом в стані сп'яніння, і ця особа була виявлена поліцейським, останній зобов'язаний скласти відносно такої особи протокол відповідно до Інструкції та направити його до суду для розгляду у встановленому законом порядку.
Разом з тим, якщо під час оформлення поліцейським адміністративних матеріалів було порушено вимоги законодавства (ст. ЗУ “Про Національну поліцію»), наслідком цього має бути відповідальність поліцейського за таке порушення, а не звільнення особи, яка керує транспортним засобом в стані сп'яніння, від адміністративної відповідальності.
Встановлені судом обставини справи не викликають сумнівів, що ОСОБА_1 ,. керував ТЗ та був при цьому у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 ПДР.
Щодо посилань адвоката Приліпка С.А. на той факт, що огляд проводився без залучення ВСП, то суд не приймає їх до уваги, оскільки огляд військовослужбовців/військовозобов'язаних проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення (далі - уповноважена посадова особа), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів проводиться у випадку виконання ними службових обов'язків та перебування на території військової частини. Залучення ж ВСП при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння як водія ТЗ Інструкцією не передбачено.
Враховуючи характер вчинених правопорушень, особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини справи, суд визнає ОСОБА_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Одночасно суд роз'яснює ОСОБА_1 , що в силу ч. 2 ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
У свою чергу, ч. 1 ст. 307 КУпАП передбачає, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 251, 283, 284, 307, 308 КУпАП,-
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення за цим законом у виді штрафу розміром 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
У разі не виконання ОСОБА_1 постанови суду в частині сплати штрафу у строки, встановлені ч. 1 ст. 307 КУпАП стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в силу ч. 2 ст. 308 КУпАП подвійний розмір штрафу, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області п ротягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 21.10.2025 року.
Суддя О.М. Коцюба