Справа № 295/9723/25
2/296/3685/25
16 жовтня 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира
в складі: головуючого судді Пилипюк Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 05 січня 2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №2894871 (далі по тексту рішення - Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 10 000 гривень та зобов'язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах визначених кредитним договором. Укладаючи Кредитний договір, відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписала Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого укладений Кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача. Підтвердженням добровільного укладення відповідачем Кредитного договору є Анкета-заява на кредит № 2894871 від 05 січня 2021 року.
08 квітня 2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги № 66-МЛ, на підставі якого відбулось відступлення права вимоги за Кредитним договором, що укладений між ТзОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 . Сума заборгованості відповідача становить 44 125,00 гривень, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 000 гривень; заборгованість за процентами - 33 125,00 гривень; заборгованість за комісією - 1 000 гривень.
На підставі наведеного ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором в розмірі 44 125,00 гривень, понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу 8 000 гривень.
Ухвалою судді від 08 вересня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
Представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у судове засідання не з'явився, заявою від 29 вересня 2025 року просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав та надає згоду на заочний розгляд справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, заявою від 16 жовтня 2025 року просить розгляд справи здійснювати за її відсутності. У вказаній заяві відповідач також зазначила, що вона позов визнає частково, зокрема, не заперечує щодо стягнення тіла кредиту в розмірі 10 000 гривень, однак заперечує щодо суми нарахованих відсотків за користування кредитом. Крім того, відповідач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд установив, що 05 січня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 2894871 (по тексту рішення - Кредитний договір), відповідно до умов якого, відповідач отримала кредит у розмірі 10 000 гривень строком на 25 днів з 05 січня 2021 року по 30 січня 2021 року.
Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4 125,00 грн. в грошовому виразі та 602,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 14 125,00 грн. (п.1.5 Кредитного договору).
Відповідно п. 1.5.1 Кредитного договору комісія за надання кредиту: 1000 гривень, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом: 3 125 гривень., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Кредитного договору). Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.6 Кредитного договору).
Згідно з п. 6.1 Кредитного договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан». Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.
За змістом п. 6.3 Кредитного договору позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Кредитного договору).
Відповідно до платіжного доручення № 36996143 від 05 січня 2021 року ТзОВ «Мілоан» 05 січня 2021 року на виконання умов Кредитного договору перерахувало відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 10 000,00 гривень.
З договору відступлення прав вимоги № 66-МЛ, укладеного 08 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», реєстру боржників до договору №66-МЛ, укладеного 08 квітня 2021 року, акту приймання-передачі боржників до договору №66-МЛ, укладеного 08 квітня 2021 року встановлено, що ТОВ «Мілоан» відступило ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором в розмірі 44 125 гривень, з яких 10 000 гривень тіло кредиту; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 33 125 гривень; прострочена заборгованість за комісією - 1000 гривень.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому т.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України).
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов'язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
З наданих позивачем доказів укладення кредитного договору вбачається, що відповідач здійснила відповідний алгоритм дій, спрямованих на укладення Договору про споживчий кредит № 2894871 від 05 січня 2021 року та підписала Кредитний договір.
Зміст заяви відповідача ОСОБА_1 від 16 жовтня 2025 року свідчить, що вона не заперечує факту укладення Кредитного договору та отримання кредиту в розмірі 10 000 гривень.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, як і договору про відступлення права вимоги. Зазначені договори недійсними не визнано.
Щодо розміру заборгованості.
Судом досліджено відомість про нарахування та погашення по Кредитному договору, з яких встановлено, що відповідач не здійснював погашення кредиту. 05 січня 2021 року відповідачу зараховано суму кредиту 10 000 гривень. Крім того, 05 січня 2021 року відповідачу нараховано 1000 гривень комісії. В період з 05 січня 2021 року по 30 січня 2021 року (що відповідає п.1.5.2 Договору) відповідачу щоденно нараховувались проценти за користування кредитними коштами в розмірі 125 гривень, що становить 1,25% від суми кредиту. За період з 31 січня 2021 року по 31 березня 2021 року включно відповідачу щоденно нараховувались проценти за користування кредитом по 500 гривень.
Позивач заявляє до стягнення з відповідача 33 125 гривень процентів за користування кредитними коштами.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (такий правовий висновок викладений в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).
У спірних правовідносинах погодженим строком кредитування є строк 25 днів (п. 1.3 Договору). Обставини продовження чи пролонгації строку позики (кредитування) судом не встановлені.
Відтак, суд вважає, що позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку позики (кредитування).
Позивачем не обґрунтовано та судом не встановлено, наявності умов для застосування базової процентної ставки в розмірі 5,00 % в день, а тому, суд вважає, що в даному випадку має бути застосована визначена кредитним договором процента ставка в розмірі 1,25 % (п. 1.5.2 Договору).
Здійснивши відповідний розрахунок, суд установив, що сума процентів за користування позикою у спірних правовідносинах становить 3 125 гривень (10 000 гривень (тіло кредиту) х 1,25 % (процентна ставка) х 25 днів (строк позики). Такий розмір процентів відповідає умовам кредитного договору і узгоджується з графіком платежів, який міститься в додатку №1 до Кредитного договору.
Щодо стягнення процентів за користування позикою (кредитом) поза межами строку позики (кредитування).
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (п.п. 115-116, 128):
«Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Тобто твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».
Здійснивши тлумачення умов Договору позики, суд дійшов висновку, що, передбачаючи можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, сторони не мали на увазі встановлення такого нарахування як міри відповідальності згідно ст. 625 ЦК України, а визначили його саме як плату за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»), що законом не передбачено.
Такий висновок опосередковано підтверджується і тим, що сам позивач нараховує проценти саме за «користування позикою», а не як відповідальність за порушення зобов'язання.
Таким чином, сторони Кредитного договору погодили суму кредиту, процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування, розмір одноразової комісії, а тому вимоги позову є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо вимог позову про стягнення комісії в розмірі 1000 гривень суд вважає доцільним також зазначити таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема за надання кредиту.
З Кредитного договору вбачається, що кредитором встановлена одноразова комісія саме за надання кредиту, а не за його обслуговування, відповідач, підписуючи кредитний договір, погодилася з цією умовою договору, а тому виходячи із положень чинного законодавства та існуючої судової практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення вимог позову про стягнення комісії.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 14 125 гривень, з яких 10 000 гривень - тіло кредиту, 3 125 гривень - проценти за користування кредитом, 1 000 гривень - комісія за надання кредиту.
Розподіл судових витрат.
Частиною 1ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи висновок про часткове задоволення позову (32,01 % від ціни позову), суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача в користь позивача 775,41 гривень судового збору
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу витрат до матеріалів справи додано Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107, який укладений 01 липня 2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет».
З детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 06 липня 2025 року та акту №9 року, складеного АО «Апологет» на виконання Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, АО «Апологет» надає детальний опис наданих послуг у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2894871 з боржника ОСОБА_1 , а саме: усна консультація клієнта щодо перспективи та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 0 годин 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 години 00 хвилин; погодження правової позиції клієнта у справі 0 годин 30 хвилин; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 години 30 хвилин; подання заяви до суду від імені клієнта 1 штука. Усього 6 годин 30 хвилин.
Відповідно до копії Акту №9 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) сума наданих послуг складає 8 000 гривень.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).
Оскільки розгляд справи за клопотанням представника позивача проводився без його участі та у порядку спрощеного позовного провадження, позовна заява є типовою для кредитних правовідносин, а також враховуючи ціну позову та часткове задоволення позову, сума витрат на правничу допомогу у цій справі підлягає зменшенню до 2 500,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст. ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2894871 від 05 січня 2021 року в розмірі 14 125 (чотирнадцять тисяч сто двадцять п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 775 (сімсот сімдесят п'ять) гривень 41 копійку судового збору та 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код в ЄДРПОУ 35234236);
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .
Дата складення повного рішення 20 жовтня 2025 року.
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК