Справа №295/5523/25
2-з/295/58/25
про забезпечення позову
16.10.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Перекупка І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Невмержицької Тетяни Олександрівни про забезпечення позову у цивільній справі № 295/5523/25, -
В провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа № 295/523/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту батьківства, внесення змін в актовий запис та визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину.
15.10.2025 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в обгрунтування якоїзазначила, що якої ОСОБА_1 звернулась до Богунського районного суду міста Житомира з позовною заявою про встановлення факту батьківства, внесення змін до актового запису про народження неповнолітньої дитини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину квартири АДРЕСА_1 . Встановлення факту батьківства необхідно для оформлення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та вступу у спадщину сина після смерті батька ОСОБА_3 . Первісна позовна заява ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства неповнолітньої дитини подано в липні 2025 року. відповідачу- ОСОБА_2 достеменно відомо про наявність такої заяви , в тому числі і з метою вступу в спадщину. Однак в період розгляду позовної заяви відповідачем- ОСОБА_2 08.08.2025 року отримано свідоцтво про вступ у спадщину та не повідомлено нотаріуса про наявність в суді позову. Свідоцтво про право на спадщину видано ОСОБА_2 на 1/3 квартири по АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією за допомогою додатку "Реєстр нерухомості". Оскільки відповідачем може бути відчужене майно, а саме квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на спадкування якої має вступити син після смерті батька ОСОБА_3 , невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим надалі виконання рішення суду.
Дослідивши заяву, матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пункт 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачає вид забезпечення позову, як зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
У постанові від 13.01.2020 року по справі № 922/2163/17 Верховний Суд вказав, що в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суд вбачає наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову, задовольняє подану заяву про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Невмержицької Тетяни Олександрівни про забезпечення позову у цивільній справі № 295/5523/25, задовольнити.
Накласти арешт на 1/3 квартири по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на праві спільної часткової власності.
Ухвала підлягає до негайного виконання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Копію ухвали негайно направити для виконання до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, сторонам по справі - для відома.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І.Г. Перекупка