Справа № 216/7411/25
номер провадження 3/216/2598/25
21.10.2025 року м. Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Суддя Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Гайтко Л.А., розглянувши матеріали, про адміністративні правопорушення, які надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
06 вересня 2025 року інспектором 3-го взводу роти № 2 батальйону № 2 ППП в м. Кривому Розі Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Скопенко М.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 445799 стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з даним протоколом, 06 вересня 2025 року о 21:53 год. по проспекту Центральний біля буд. 19 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем “KIA», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Порушено п. 2.5 ПДР - Відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів. Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився.
В судове засідання з'явився повноважний представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Бражник Д.С. та подав Клопотання про закриття провадження у справі на тій підставі, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутній, вказує, зокрема, про неправомірність зупинки транспортного засобу з боку працівників патрульної поліції, відсутність ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , порушення працівниками патрульної поліції процедури проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, внаслідок чого провадження у справі підлягає закриттю.
21.10.2025 р. від представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бражник Д.С. надійшла Заява про залучення свідка - ОСОБА_2 .
Допитана в судовому засіданні 21.10.2025 р. свідок ОСОБА_2 пояснила, що ввечері 06.09.2025 року вона з її цивільним чоловіком ОСОБА_1 та їніми дітьми їхали на машині, на проспекті Гірничих інженерів автомобіль зупинила патрульна поліція на тій підставі, що водій не ввімкнув ближнє світло фар, однак це не відповідало дійсності, адже на вулиці вже темніло і в
авто було ввімкнено ближнє світло фар. Згодом патрульний поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що вбачає в нього ознаки алкогольного сп'яніння, однак ОСОБА_1 не вживає алкоголь, має певні проблеми зі здоров'ям, приймає ліки на постійній основі, які несумісні зі вживанням алкоголю. Також свідок пояснила, що патрульні поліцейські пропонували та навіть вимагали у ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці, хоча ОСОБА_1 був згоден пройти такий огляд у медичному закладі, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі працівниками патрульної поліції не складалось та не вручалось водію ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали справи, заслухавши свідчення свідка ОСОБА_2 , з'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності в межах наявних матеріалів і давши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами особами, зокрема, в стані алкогольного сп'яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП суддя зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від установленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Так, ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Разом з тим статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються
забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. ст. 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який складається на спеціальному бланку уповноваженою на те посадовою особою у разі вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, та в якому з дотриманням установленого порядку фіксуються всі істотні обставини, необхідні для правильного вирішення справи.
Відтак, складання протоколу та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, та в силу положень ст. 251 КУпАП є предметом оцінки суду в сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Системний аналіз наведених положень закону дає достатні підстави дійти висновку, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, про що свідчить і відповідна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка застосовується як джерело права.
За усталеною практикою ЄСПЛ визначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачено, а саме - презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин (рішення ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібемон проти Франції»). Також ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом (рішення ЄСПЛ у справі «Маліга проти Франції»).
Разом з тим протокол про адміністративне правопорушення має відповідати встановленим до нього вимогам закону, а обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання відповідних доказів на підтвердження викладених у ньому відомостей покладається на особу, яка уповноважена на оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Водночас стаття 280 КУпАП покладає обов'язок на орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, які отримані з
передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як у цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного. Згідно із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Положеннями ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
При оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, поліцейські, окрім іншого, зобов'язані суворо дотримуватися Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395), та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376 (далі - Інструкція № 1376).
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок № 1103), та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп'яніння), затвердженою наказом МВС України та МОЗ України, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкція № 1413/278580).
Вказаними нормами чинного законодавства регламентовано, що огляд, проведений з порушенням передбачених ними вимог, вважається недійсним.
Відповідно до наведених нормативних актів огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними в пунктах 3, 4 Розділу І Інструкції № 1413/278580 (п. 2 Розділу І цієї Інструкції).
Підозра у поліцейського щодо перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння може виникнути лише у разі наявності відповідних ознак, які чітко прописані в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
При перегляді відеозаписів з нагрудної камери інспекторів поліції, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що на відеофайлі Clip-2, час 22:10 - 22:14 год. працівник патрульної поліції зазначає, що вбачає у водія ознаки алкогольного сп'яніння, а саме поведінку,
що не відповідає обстановці та запах алкоголю, пропонує водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці, на що водій відмовляється, однак на пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі не відповідає відмовою та каже про готовність здати відповідні аналізи у медичному закладі, однак працівник патрульної поліції наполягає на такому огляді саме на місці, не пропонує водію сісти у службовий автомобіль з метою його доправлення до відповідного закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
На відеозаписах відсутній факт складання та вручення водію ОСОБА_1 направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння до КП ''Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги''.
Наявний примірник направлення на огляд з метою встановлення перебування водія у стані сп'яніння у лікарняному закладі, що долучений до матеріалів справи, не містить підпису водія ОСОБА_1 про його отримання або помітки про ознайомлення з його змістом водія в інший спосіб , у разі відмови від отримання.
З огляду на відсутність цих відомостей, не можна однозначно стверджувати, що водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку і він свідомо відмовився від проходження такого огляду.
Допитана в судовому засіданні 21.10.2025 р. свідок ОСОБА_2 пояснила, що ввечері 06.09.2025 року патрульні поліцейські пропонували та навіть вимагали у ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці, хоча ОСОБА_1 був згоден пройти такий огляд у медичному закладі, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі працівниками патрульної поліції не складалось та не вручалось водію ОСОБА_1 .
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння виникає після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння на місці або ж в медичному закладі та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніву у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України. Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до висновків, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки під час розгляду справи в суді встановлено, що докази, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутні, а згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст.247 КУпАП, тобто за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 10, 130, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Л.А. Гайтко