Справа № 193/1563/25
Провадження № 2-о/193/62/25
про відмову у відкритті провадження
21 жовтня 2025 року сел. Софіївка
Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кравченко Н.О., ознайомившись із заявою адвоката Дорош Сергія Петровича, який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або АТО,
21.10.2025 до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , згідно якої просить суд встановити факт загибелі/смерті її чоловіка ОСОБА_3 , смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання ним обов'язків військової служби та його перебування у зоні бойових дій із військами країни агресора та під час бойових дій поблизу села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи від 21.10.2025 вказані матеріали розподілено судді Кравченко Н.О.
Вивчивши матеріали поданої заяви, суддя дійшов такого висновку.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою статті15, частиною першою статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом заяви, заявник фактично просить суд встановити факт смерті її чоловіка ОСОБА_3 (військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ) у певний час ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання ним обов'язків військової служби та його перебування у зоні бойових дій із військами країни агресора та під час бойових дій поблизу села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області з метою отримання відповідних соціальних гарантій та виплат, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки командування військової частини НОМЕР_1 не бажає вносити зміни до наказу про виключення капітана ОСОБА_3 в частині встановлених причин загибелі та встановлення причинного зв'язку захворювань зі смертю, що перешкоджає отриманню відповідних виплат.
Державна реєстрація смерті проведена.
Як на фактичні підстави звернення до суду заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_3 загинув за особливих обставин, у зв'язку із воєнними діями, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. Однак наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 53 від 22.02.2023 року сформульоване із зазначенням, що загибель військовослужбовця не пов'язана з виконанням службових обов'язків під час безпосередньої участі у бойових діях із забезпечення здійснення заходів національної безпеки і оборони , відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації, по захисту Батьківщини та територіальної цілісності України і не порушені державного суверенітету. Тоді як згідно постанови 20-ї Регіональної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця - капітана ОСОБА_3 встановлено, що захворювання і причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини.
Як на правові підстави звернення до суду із заявою заявник посилається на положення ч. 2 статті 315 ЦПК України, а саме: встановлення факту смерті особи в певний час за певних обставин в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті та за певних обставин.
Згідно свідоцтва про смерть (повторного) Серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Донецька область с. Кліщіївка.
Частиною першою статті 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно із частиною першою статті 317 Цивільного процесуального кодексу України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якої встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2023 року по справі № 607/1612/23 вказано, що загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
У наведеній вище постанові Верховний Суд також зазначив, що, вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки пов'язані із ним. За змістомстатті 25 ЦК Україницивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов'язки) виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Крім того, суди зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави».
Цивільний процесуальний кодекс України розрізняє наступні процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, а саме:
1)встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першоїстатті 315 ЦПК України).
2)встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першоїстатті 315 ЦПК України).
3)встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України).
4)визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Зазначені вище процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.
Відповідно до вимог пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У судовому порядку також можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина другастатті 315 ЦПК України).
У порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки, і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника.
У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша, другастатті 318 ЦПК України).
Заявник отримав документ, що підтверджує факт смерті, отже дана заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження в порядку ст.ст.315, 317 ЦПК України щодо встановлення факту смерті.
Згідно змісту самої заяви, вимоги заявника зводяться до незгоди ОСОБА_1 із рішенням командира ВЧ НОМЕР_3 щодо обставин смерті і за прохальною частиною заявник просить визнати в порядку окремого провадження інші обставини смерті.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України У судовому порядку також можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
В даному випадку заявник вимагає не встановлення факту, а зміни визначених обставин органом владних повноважень, що тягне за собою підстави для отримання майнових прав.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
За вимогами пункту 10 Порядку члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), визначені даним пунктом документи.
До заяви додаються копії:
- документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
- свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;
-свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
- свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
- документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
-свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
-документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);
-рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста);
-рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
-постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
В цій справі заявник мотивувала звернення до суду незгодою із рішенням командира ВЧ НОМЕР_3 щодо обставин смерті і за прохальною частиною заявник просить визнати в порядку окремого провадження інші обставини смерті.
Тобто, метою звернення до суду з такою заявою є підтвердження певного соціального-правового статусу для отримання від держави допомоги та інших пільг, що свідчить про те, що така справа не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи визначені законом завдання цивільного судочинства, є недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
Аналогічні по суті висновки викладені у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 та в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року за наслідками розгляду справи № 290/289/22.
Згідно п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись п.1.ч.1ст. 186 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою адвоката Дорош Сергія Петровича, який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або АТО.
Роз'яснити ОСОБА_1 право звернення з позовом до суду адміністративної юрисдикції з врахуванням правил підсудності.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційні скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.О.Кравченко