Справа № 191/2488/25
Провадження № 2/191/1127/25
Іменем України
21 жовтня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Форощук С.А., за участю секретаря - Вехник С.Л., згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 23.10.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» було укладено договір № 3229525376-499985 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі Договір), на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов'язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Зазначений договір укладено згідно статей 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про споживче кредитування», Правил надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок».
Однак відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором - не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв'язку з чим, станом на момент звернення до суду у відповідача, за Договором № 3229525376-499985 від 23.10.2021 р., утворилась заборгованість.
Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті як банківська картка на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 3229525376-499985 від 23.10.2021 року.
ОСОБА_1 підтвердив виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов'язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладання кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі у разі отримання ним грошових коштів (розділ 7 Паспорту кредиту).
Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 30.10.2021 року до 27.01.2022 року, за ставкою 2,2% на добу.
Та на момент подання даної позовної заяви у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі (7 500,00 грн. тіло кредиту + 1 155,00 грн. відсотки за початковий строк користування позикою + 14 850,00 грн. відсотки за продовжений строк користування позикою) 23 505,00 грн. Враховуючи вище викладене загальна сума боргу, що підлягає стягненню за договором № 3229525376-499985 від 23.10.2021 року станом на дату подання позову до суду становить 23 505,00 грн., яка складається з: - Заборгованість за сумою кредиту: 7 500,00 грн.; - Заборгованість за відсотками за користування позикою: 16 005,00 грн..
Просить стягнути з відповідача на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3229525376-499985 від 23.10.2021 в розмірі 23 505,00 грн., що складається з:заборгованість за сумою кредиту: 7 500,00 грн.; заборгованість за відсотками за користування позикою: 16 005,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422, 400 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позові зазначив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення судом.
Відповідач, в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток поштовим зв'язком, які повернуті на адресу суду з позначками «Адресат відсутній за вказаною адресою». Про причини неявки суд не повідомив.
Частина 4 ст. 223 ЦПК передбачає, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою суду від 15.10.2025 року постановлено проведення заочного розгляду даної справи.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» було укладено договір № 3229525376-499985 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов'язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.
Зазначений кредитний договір, як вбачається з його змісту, разом із правилами надання кредитів (надалі Правила) складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та за якими позичальник був попередньо ознайомлений.
За нормами ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створено згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію». Електронний правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторін та його змістом. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волі сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину, воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Згідно умов Договору, позивач зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 7 500 гривень ( п.1.1 договору), а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування які становлять 1320 грн., які нараховуються за ставкою 2,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом ( п.1.3.2 договору), стандартна процентна ставка становить 2.20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом ( п.1.3.3 договору), дисконтна процентна ставка становить 0.01% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду ( п.1.3.3.1 договору), кредит надається строком на 26 діб ( далі «Лояльний період») початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця ( п.2.1 договору).
Відповідно до п. 2.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
Відповідно до п. 3.6. Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК України, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на наступних умовах:
Зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду (п.3.7 договору).
З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8 договору).
Зі змісту паспорта споживчого кредиту до кредитного договору вбачається, що сума кредиту становить 7500 грн. 00 коп., строк кредитування: 7 (сім) днів, мета отримання: на споживчі цілі, дисконтна процентна ставка в день - 0,99%, річна дисконтна відсоткова ставка 361,35%, процентна ставка в день 2/2%, річна відсоткова ставка - 803%, тип процентної ставки: фіксована. Загальні витрати за кредитом - 1156 грн.00 коп., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 8656 грн.00 коп.
Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти в сумі 7 500 гривень на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями АТКБ «ПриватБанк» від 29.09.2025 року, надані на виконання ухвали суду про витребування доказів.
З детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №3229525376-499985 від 23.10.2021 року, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем складає - 23 505 грн. 00 коп., з яких 7 500, 00 грн. тіло кредиту; 16 005,00 грн. - відсотки.
Як зазначає позивач, сума відсотків, 16 005, 00 грн. нарахована на підставі п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 30.10.2021 року до 27.01.2022 року, за ставкою 2,2 % на добу.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж року та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Факт укладення кредитного договору та отримання від ТОВ "Кошельок" грошових коштів в сумі 7 500 грн. підтверджений письмовими доказами. Докази повернення відповідачем позики в сумі 7 500 грн. в порядку та на умовах, передбачених спірним договором, у справі відсутні.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
У постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Як вбачається з Кредитного договору №3229525376-499985 від 23.10.2021 року, сторони погодили, що кредитні кошти надаються ОСОБА_1 в сумі 7 500 грн. на строк 7 днів до 29.10.2021 року зі сплатою процентів за надання кредиту в сумі 1156 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, проценти, комісії та інші платежі) становить 8 656 грн.00 коп.
Вказане підтверджується паспортом кредиту та графіком платежів, які є додатками до Договору.
Відповідно до п. 3.7. Договору передбачено, що зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду.
Проте наведені умови кредитного договору є суперечливими, так як пунктом 2.1 цього Кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом протягом 7 днів.
Право кредитодавця нараховувати передбачені Договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Також у відповідності до п. 2.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1. Договору строк Лояльного періоду може бути продовжений позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
Проте, позивачем не надано доказів продовження позичальником лояльного періоду та сплати позичальником нарахованих відсотків.
Отже, за умовами Кредитного договору сторони погодили строк його дії до 29.10.2021 року, а тому починаючи із 30.10.2021 року, ТОВ «Кошельок» не мало права нараховувати проценти за користування кредитом у визначеному Договором розмірі.
Згідно з викладеним Великою Палатою Верховного Суду правовим висновком у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 05.04.2023, сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Відтак, для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Крім того, зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору.
Згідно із ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позичальником дій, які б підтверджували його свідомий намір пролонгації зобов'язання за договором про споживчий кредит, позивачем не надано.
Отже як убачається з наданих доказів, позичальник має сплачувати кредитодавцю визначені у Договорі відсотки за користування кредитом, відповідно до умов укладеного Кредитного договору з урахуванням визначеного строку дії кредитування. Суд дійшов висновку, що сторони спірного договору позики погодили строк кредитування 7 днів.
Отже, проценти за користування позикою можуть бути нараховані лише в межах погодженого сторонами строку кредитування (7 днів), тобто строку, на який були надані кошти. Розмір заборгованості відповідача за процентами, нарахованими за 7 днів за ставкою 2, 20 %, становить 1155 грн.00 коп. (7 500 грн. х 2, 20 % х 7 днів).
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №3229525376-499985 від 23.10.2021 року в сумі 8655 грн. 00 коп., яка складається із тіла позики в сумі 7 500 грн. та заборгованості за процентами в межах строку позики в сумі 1155,00 грн., оскільки відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав.
В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими поза межами строку позики, належить відмовити.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу, суд дійшов наступного висновку.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Судом встановлено, що у матеріалах справи міститься копія договору про надання правничої допомоги від 12.02.2025, укладеного між позивачем та адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» в особі керуючого бюро Гурського Германа Юрійовича, копія додатку до договору від 10.07.2025, де сторонами узгоджено вартість послуг адвоката за договором від 12.02.2025 на суму 10 000,00 грн..
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також ураховуючи критерій складності справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 23 505, 00 грн., з яких задоволено вимоги в сумі 8655 грн. При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. Отже, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 891, 98 грн.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ТОВ «Кошельок», ЄДРПОУ: 40842831, заборгованість за кредитним договором № 3229525376-499985 від 23.10.2021 року в розмірі 8 655 (вісім тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн.. 00 коп., з яких: 7500, 00 грн. - тіло кредиту; 1155, 00 грн. - процентами в межах строку позики.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ТОВ «Кошельок», ЄДРПОУ: 40842831, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 891 (вісімсот дев'яносто одну) грн.. 98 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 21.10.2025 року.
Суддя С. А. Форощук