Справа № 206/5862/25
1-кс/206/1189/25
Іменем України
20 жовтня 2025 року Слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в посаді стрільця - номера обслуги 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, -
за участю: прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 , -
20 жовтня 2025 року слідчий СВ відділення поліції №1 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 звернулася до Самарського районного суду міста Дніпра із клопотанням, погодженим із прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 . Клопотання обґрунтоване тим, що згідно ст.1 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
У зв'язку з триваючою повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №29-РС від 20 лютого 2025року, солдата за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду стрільця - номера обслуги 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командиру військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №51 від 20 лютого 2025 року, солдата ОСОБА_4 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 20 лютого 2025 року №29рс на посаду стрільця номеру обслуги 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що 20 лютого 2025 року, справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст.407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби під час воєнного стану.
Згідно до ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її в посаді стрільця - номера обслуги 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, незаконно припинив виконувати свій Конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 02 березня 2025 року не пізніше 09 год. 00 хв. (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим), самовільно залишив місце несення служби - тимчасове місце забезпечення 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , що тимчасове розташоване в АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), звідки прибув до місця свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків з військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, за наявної можливості до цього, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі до 17 жовтня 2025 року, коли солдат ОСОБА_4 був доставлений до військової служби правопорядку ЗСУ у АДРЕСА_1 , внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Враховуючи викладене, досудовим розслідуванням встановлено достатньо підстав для повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Причетність ОСОБА_4 до скоєння кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами:
-заявою про вчинене кримінальне правопорушення;
-доповіддю за фактом самовільного залишення тимчасового місця забезпечення;
-наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 1071 від 08.03.2025 «Про призначення службового розслідування»;
-актом службового розслідування № 35;
-зібраними матеріалами по кримінальному провадженню в цілому.
18.10.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слідчим СВ відділення поліції №1 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Враховуючи викладене, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
-про наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкція статті, якої передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, у зв'язку з тим, що останній вчинив тяжкий злочин є підстави вважати, що ОСОБА_4 усвідомлюючи про покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду.
- про наявність ризику передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного продовжуваного злочину, оскільки з 02.03.2025 року та по теперішній час, ОСОБА_4 не виконує обов'язки не пов'язані з військовою службою, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності, окрім того підозрюваний не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, не працевлаштований.
Слідчий зазначає, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання.
Слідчий просить суд, обрати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб. Утримувати підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в умовах ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4», що розташована за адресою: м. Дніпро, Надії Алексєєнко, буд. 80.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити і обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник в судовому засіданні просив обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні просив обрати запобіжний не пов'язаний з позбавленням волі.
Вислухавши доводи прокурора та слідчого, думку захисника та пояснення підозрюваного, дослідивши подані матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що в проваджені СВ відділення поліції №1 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170040004937 від 19.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
18 жовтня 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до ст.176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Запобіжним заходом, визначеним пунктом 5 частини 1 статті 176 КПК України, є тримання під вартою.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, який відповідно до ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, тому є підстави вважати, що він усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного продовжуваного злочину, оскільки з 02.03.2025 року та по теперішній час, ОСОБА_4 не виконує обов'язки не пов'язані з військовою службою, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності, окрім того підозрюваний не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, не працевлаштований.
У зв'язку з встановленими судом обставинами, застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
При цьому, у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90840 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-184, 193-194, 196, 197, 205, 206, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 16 грудня 2025 року включно.
Визначити, що грошова сума у розмірі 90840 грн. є достатньою для внесення її як застави.
У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти під заставу, покласти на нього обов'язок прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1