Справа № 188/3092/24
Провадження № 2/188/968/2025
21 жовтня 2025 року смт. Петропавлівка
Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області
у складі:
головуючого - судді Місюри К.В.
за участі секретаря судового засідання - Лисяк А.Є.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Петропавлівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування свого позову представник позивача зазначив, що 11.02.2019 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування №002/5935116-СК. Згідно укладеного договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений договором строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві кредит , сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором. Всупереч умовам договору , відповідач не виконав свої зобов'язання, що і спричинило заборгованість по кредиту.
08.11.2023 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №НІ/11/11-Ф від 08.11.2023 у відповідності до умов якого клієнт зобов'язується відступити права вимоги фактору, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах договору.
Відповідно до додатку №1 до договору факторингу №НІ/11/11-Ф від 08.11.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16259,30 грн., з яких
-9300,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 6959,30 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідач в добровільному порядку не сплатив заборгованість , що і стало підставою звернення позивача до суду.
В судове засідання представник позивача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явилася, надала до суду заяву, в якій просить розглянути справу за відсутністю представника, на підставі наявних у справі доказів. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі , в разі неявки відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність , пояснив , позов визнав.
Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надав, також не подав відзив на позовну заяву та позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що 11.02.2019 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування №002/5935116-СК.
08.11.2023 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №НІ/11/11-Ф від 08.11.2023 у відповідності до умов якого клієнт зобов'язується відступити права вимоги фактору, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах договору.
Відповідно до додатку №1 до договору факторингу №НІ/11/11-Ф від 08.11.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16259,30 грн., з яких
-9300,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 6959,30 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам договору, відповідач не виконав свої зобов'язання, що і спричинило заборгованість по кредитах.
Зобов'язання боржника за договором повернути кредитору, отриману грошову суму та винагороду за користування грошима, на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Отже, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманого кредиту та винагороди за користування грошима, а кредитор має право, - вимагати повернення наданого кредиту та сплати процентів.
До встановлених судом правовідносин, які склалися між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Зобов'язання боржника за договором повернути кредитору, отриману грошову суму та винагороду за користування грошима, на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Отже, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманого кредиту та винагороди за користування грошима, а кредитор має право, - вимагати повернення наданого кредиту та сплати процентів.
Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами. Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.
Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З'ясувавши обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає встановленим та доведеним, що сторони, діючи вільно, на власний розсуд уклали кредитний договір.
Сторонами було погоджено всі істотні умови договору та відповідач був ознайомлений з ними, про що свідчить його підпис .
Відповідач не виконав свої кредитні зобов'язання належним чином, що і спричинило заборгованість за кредитним договором.
Банк надав відповідачу кредитні кошти, але відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, оскільки належним чином не виконав свого зобов'язання щодо сплати в рахунок повернення кредиту, не вніс жодного платежу для погашення заборгованості, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої позивач має право вимагати в судовому порядку.
Визначаючи розмір заборгованості за тілом кредиту, суд враховує, що розрахунок заборгованості за тілом кредиту, наданий позивачем, є повним, чітким, узгоджується з умовами кредитного договору, відповідачем не спростований, тому суд вважає його належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення.
Проте Закон України № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", що був прийнятий 18 березня 2022 рокупередбачає , що на час дії воєнного стану та в тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування споживач не має нести відповідальності перед кредитодавцем у разі прострочення виконання зобов'язань за споживчим кредитом.У разі допущення такого прострочення позичальник звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором.
Оскільки, сторонами було належним чином укладено кредитний договір, який відповідачем підписаний, а отже останній ознайомлений з його істотними умовами, проте, які не виконані в повному обсязі, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в частині суми заборгованості за основною сумою боргу та заборгованості за процентами.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 3028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 509, 526, 530, 610-612, 616, 1048, 1054 ЦК України, та ст. ст. 2, 13, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» ( код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи : 01032 , м. Київ, вул.. Симона Петлюри, 30 реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості: за договором позики №002/5935116-СК від 11.02.2019р. в розмірі 16259,30 грн., з яких
-9300,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 6959,30 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» ( код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи : 01032 , м. Київ, вул.. Симона Петлюри, 30 реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя К. В. Місюра