Справа № 183/688/25
№ 2/183/285/25
21 жовтня 2025 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 22034000500625 від 26 березня 2021 року у сумі 29 111,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26 березня 2021 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем було укладено Кредитний договір № 22034000500625, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику грошові кошти (далі - кредит) у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі 37 171,61 гривень, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити плату за кредитом (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання. Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту за поточним рахунком позичальника, відкритий в Банку. Однак, у порушення умов договору, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання.
11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» було укладено Договір факторингу №11/04/24, відповідно до якого ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право Нового кредитора до відповідача за Кредитним договором № 22034000500625 від 26 березня 2021 року.
Оскільки, ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право кредитора до відповідача за Кредитним договором № 22034000500625, зобов'язань за якими відповідач не виконує, внаслідок чого станом на 10.04.2024 р. утворилась заборгованість у сумі 29 111,96 грн., яка складається з: 23 209,23 грн. - залишок простроченого кредиту, 5 902,73 грн. - залишок прострочених комісій, тому просить стягнути таку заборгованість в судовому порядку.
Ухвалою суду від 27 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.75).
Представник позивача у судове засідання не з'явився, одночасно з позовною заявою надав суду клопотання, у якому просив про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавав.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що 26 березня 2021 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 22034000500625, відповідно до якого останній отримав кредит на наступних умовах: сума кредиту 37 171,61 грн.; строк кредитування 24 місяці, кінцева дата повернення кредиту 26 березня 2023 року; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 26.03.2021 по 25.10.2021 - 3% від суми кредиту, з 26.10.2021 року по 25.04.2022 року - 2,5% від суми кредиту, з 26.04.2022 року по 25.10.2022 року - 1,5 % від сум кредиту, з 26.10.2022 року по 26.03.2023 року - 0,925% від суми кредиту (а.с. 59).
Після підписання Кредитного договору № 22034000500625 відповідач власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідного зобов'язання, а саме повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, що передбачені кредитним договором, а також, що свій примірник договору отримав.
Одночасно з укладенням Кредитного договору, відповідач уклав з ПрАТ СК «ПЗУ Україна страхування життя » Договір добровільного страхування життя позичальника на випадок смерті в результаті нещасного випадку (кредит готівкою) № NS-22034000500625 від 26 березня 2021 року. Розмір страхового платежу за цим договором страхування становить 3 982,67 гривень (а.с.58).
З виписки по особистому рахунку відповідача за кредитним договором № 22034000500625, убачається, що АТ «Банк Кредит Дніпро» було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок Боржника як це передбачено умовами Кредитного договору, також ця виписка містить відомості про використання відповідачем кредитних коштів, здійснення платежів з погашення боргу, що свідчить про існування договірних зобов'язань перед Банком (а.с. 24-48).
Відтак, у межах строку користування кредитом відповідач зобов'язаний був повертати Банку кредит і сплачувати проценти за погодженою сторонами ставкою та комісію, однак належним чином не виконував свої зобов'язання. У наданому банком розрахунку зазначено, що розмір заборгованості за кредитним договором № 22034000500625 станом на 27.09.2023 року утворилась заборгованість у сумі 29 111,96 грн., яка складається з: 23 209,23 грн. - залишок простроченого кредиту, 5 902,73 грн. - залишок прострочених комісій (а.с. 54-55).
Позивач набув права вимоги за вищевказаним кредитним договором на підставі Договору факторингу №11/04/24 укладеного 11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», згідно з умовами якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові права вимоги до Боржників за кредитними договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1 до Договору, у тому числі і до боржника ОСОБА_1 , який станом на 10 квітня 2024 року мав непогашену заборгованість за кредитним договором № 22034000500625 у розмірі 29 111,96 грн., яка складається з: 23 209,23 грн. - залишок простроченого кредиту, 5 902,73 грн. - залишок прострочених комісій.
До правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню такі норми права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування»).
Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Факт отримання кредитних коштів підтверджується дослідженими судом випискою за рахунком, у якій наявні відомості про зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача. З цього ж доказу убачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, частково сплачував заборгованість. Зазначені докази є належним та допустимими і підтверджують обставини, на які посилається позивач.
Щодо відступлення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» права вимоги за кредитним договором, то суд зазначає наступне.
Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
В матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу повідомлень про заміну сторони (кредитора) у спірному зобов'язанні.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК України).
Разом з тим, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
На підставі досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «Санфорд Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг, однак у порушення умов указаного договору не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач заявив до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7200 грн., до позовної заяви додав докази на підтвердження цих витрат.
Дослідивши матеріали справи, суд зауважує, що витрати вказані позивачем є занадто завищеними, оскільки виходячи із предмету позову, справа не є складною та розглядається в порядку спрощеного провадження, є стала судова практика з розгляду даної категорії спорів, заявлений розмір витрат правничої допомоги є необґрунтованим та завищеним.
Сума витрат на правничу правову допомогу у розмірі 7200 грн. є неспівмірною з ціною позову, не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру та підлягає зменшенню.
Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7200 грн. є завищеними, неспівмірними з ціною позову та підлягають зменшенню до 2000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал" заборгованість за кредитним договором № 22034000500625 від 26 березня 2021 року у розмірі 29 111 гривень 96 копійок (двадцять дев'ять тисяч сто одинадцять гривень, 96 копійок), яка складається з: 23 209,23 грн. - залишок простроченого кредиту, 5 902,73 грн. - залишок прострочених комісій.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал" судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн., а разом 4422 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Повне найменування сторін:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал", код ЄДРПОУ 43575686; місцезнаходження за адресою: 49055, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.21, 5-й поверх, приміщення 68,69;
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Сорока О.В.