Справа № 201/3736/25
№ 2/183/3457/25
06 жовтня 2025 року місто Самар Дніпропетровської області
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Зозулі В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за участю: представника позивача - Кондрат Л.Г.,
представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить:
стягнути з боржника яким є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ) заборгованість за Договором № 6369544 від 23.02.2022 у розмірі 25540.00 грн;
стягнути з боржника яким є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422.40 грн.
стягнути з боржника яким є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000.00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 23.02.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 6369544. Згідно Договору, основними умовами кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії Договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього Договору. Щодо умов та порядку укладання Договору. Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 5280.0 грн., які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п. 1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 60000.0 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок. Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо. Так договором передбачено, що Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим Договором та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Сторонами кредитного договору узгоджено, що Позичальник відповідає перед Кредитодавцем за зобов'язаннями, що випливають з цього договору, всіма коштами та майном, що йому належать на праві власності (у т.ч. часткової та сумісної), на які відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. У разі прострочення Позичальником виконання зобов'язань зі сплати заборгованості, Кредитодавець має право, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, якщо такі складались), нарахувати проценти за стандартною ставкою, визначеною цим договором, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця. Також сторонами Договору узгоджено, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Кредитодавцем. Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору. Згідно п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Усі платежі за Договором повинні здійснюватися Позичальником шляхом переказу коштів Товариству у валюті кредиту в строки та на умовах, встановлених цим Договором. Укладаючи Договір Позичальник підтвердив, що вся інформація надана Товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення Заяви, є повною, актуальною та достовірною. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором. Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту. Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
Щодо права вимоги заборгованості за договором ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. 24.07.2024 було укладено договір № 24-07/2024 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 6369544. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 6369544.
Щодо розміру заборгованості за договором, що підлягає стягненню та правових підстав стягнення заборгованості за договором. Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України). Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Не виконуючи належним чином зобов'язання за договором, відповідач порушив зазначені норми законодавства та умови договору. Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №6369544 від 23.02.2022 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 25540.00 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 20000.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4000.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. - Заборгованість за комісіями - 1540.00 грн. - Інфляційні збитки - 0.00 грн. - Нараховані 3% річних -0.00 грн.
Щодо підстав стягнення судових витрат та витрат на правничу допомогу. Статтею 133 ЦПК України передбачено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді. Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заяву подано через систему «Електронний суд» Згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до Закону України «Про судовий збір» було включено частину третю статті 4 та визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4). Таким чином, зважаючи на те, що позовна заява подана скаржником в електронній формі, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання цієї позовної заяви, з урахуванням коефіцієнту пониження, становить 2422.40 грн. Відповідно до п. 7 ст. 135 ЦПК України, у випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення сплаченої суми судового збору на користь позивача. За ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, наданий договір про надання правничої допомоги та акт про надання юридичної допомоги, яким згідно умов договору підтверджується факт надання послуг, а саме сторони по договору підтверджують, що жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу наданих послуг в цілому один до одного не мають. З врахуванням вищенаведеного, попередня сума судових витрат, які поніс позивач у зв'язку з пред'явленням даного позову та розгляду справи складає 2422.40 грн., яка вираховується виходячи із розміру сплати позивачем судового збору за подання даного позову та підтверджується долученим у формі додатку до позовної заяви копією платіжного доручення та 9000.00 грн. - витрат на правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»: заборгованість за Договором № 6369544 від 23.02.2022 у розмірі 25540.00 грн; понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422.40 грн; понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000.00 грн.
Відповідачем поданий відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на наступне. Позивач стверджує, що 23.02.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір №6369544. У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором. Стверджує, що позивачем не було надано належних доказів, які підтверджують, що ТОВ «МІЛОАН» направляло відповідачу електронним повідомленням (SMS) код підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, а відповідач, зокрема (але не виключно), здійснила наступні дії: 1) зареєструвалась в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) ТОВ «МІЛОАН» та створила в такій системі особистий кабінет; 2) отримала пропозицію (оферту) та ознайомилась із нею; 3) пройшла ідентифікацію в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН»; 4) отримала електронне повідомлення від ТОВ МІЛОАН із одноразовим ідентифікатором; 5) ввела одноразовий ідентифікатор в інформаційно телекомунікаційній системі (сайті) ТОВ МІЛОАН для підписання (укладення) кредитного договору. Більше того, позивачем по справі навіть не надано доказів, на виконання ТОВ МІЛОАН, нібито, укладеного кредитного договору у частині надання (перерахування) грошових коштів відповідачу. Таким чином, всі вимоги позивача «підтверджуються» виключно копією договору про споживчий кредит, нібито, підписаним відповідачем, а надані позивачем копія анкети-заяви на кредит, графік платежів за договором про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту взагалі не містять ознак накладення підпису відповідача, так і ТОВ МІЛОАН. Долучені до позовної заяви документи є неналежними доказами, в розумінні ч. 1 ст. 77 та недостовірними в розумінні ч. 1 ст. 79 ЦПК України, оскільки відсутнє підтвердження укладення договору в установленому законом порядку. Зокрема, позивачем не підтверджено, що сторони погодили усі істотні умови кредитного договору визначені ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», з огляду на відсутність підпису відповідача, який би свідчив про ознайомлення та згоду саме з такими умовами договору. За таких обставин, сам факт виникнення договірних правовідносин між сторонами є сумнівним, що дає підстави для висновку про неукладеність кредитного договору. Крім того, неукладеність вищевказаного договору обґрунтовується наступним. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. За змістом частин 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Згідно з ч. 1 ст. 12 «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_1 ніби-то вчинила дії, спрямовані на укладення договору, шляхом заповнення заяви на отримання кредиту на сайті ТОВ МІЛОАН та долучив до позову Анкету-заяву на кредит №639544. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», лише після підписання заяви у встановленому законом порядку можна вважати, що особа акцептувала пропозицію укласти електронний договір. Заповнення формуляра заяви (анкети) без її належного підписання не свідчить про укладення договору в електронній формі. Натомість на Анкеті-заяві відсутні ознаки накладення електронного підпису сторін, а лише надруковано Прийняття рішення по заяві 6369544; Рішення: Погоджено Дата рішення: 2022-02-23. Таким чином, одним із ключових елементів укладення електронного договору є підписання формуляра заяви (Анкети-заяви) в електронній формі відповідним електронним підписом в порядку ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Без дотримання цього порядку електронний договір вважається неукладеним. Щодо, ніби-то, підписання договору одноразовим ідентифікатором (аналог ЕЦП). Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили (ст. 1 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг»). Згідно з ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Позивач до позовної заяви долучає Договір про споживчий кредит №6369544 від 23.02.2022 (надалі - Договір) у якому у п. 10 «Реквізити сторін» відсутні обов'язкові реквізити договору, а саме підписи сторін. Натомість, на першій сторінці Договору у лівому верхньому кутку надруковано: Підписано 23.02.2022 13:09 ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором L31981. Норми чинного ЦПК України передбачають можливість доказування електронними доказами, в тому числі паперовими копіями електронних доказів. Проте, візуальне відображення одноразового ідентифікатора, як засобу електронного підписання, у вигляді комбінації символів на паперовій копії договору, саме по собі не містить слідів активних вольових дій відповідача. З наданих позивачем документів (доказів) відсутні підтвердження вчинення кредитором та відповідачем з використанням обчислювальної техніки дій, направлених на укладення саме електронного договору. Надані документи не містять відповідних метаданих із системи ІТС кредитора або пристрою відповідача, не містять «log»-файлів програмного забезпечення з відомостями про обліковий запис відповідача, операційну систему, інформацію про пристрій, інтернет-провайдера або оператора мобільного зв'язку, що використовувалися відповідачем, геолокацію та часові проміжки, IP-адресу відповідача, а також відомостей про зв'язок цієї IP-адреси з процесом генерації одноразового ідентифікатора та його використанням. Документи також не містять файлів «кукі» (HTTP-cookie) з текстовою або бінарною інформацією про вхід(и) відповідача в систему ІТС, її використання, навігацію по системі, тривалість сесій, збір статистики тощо. Відсутність доказу хоча б одного з етапів в ланцюжку подій, пов'язаних зі створенням та використанням ідентифікатора, від передумов його генерації і надсилання відповідачу, до введення ідентифікатора відповідачем та відображення на договорі, позбавляють можливості дійти висновку, що надрукований на договорі запис з ідентифікатором підтверджує укладення такого договору. Крім того, позивач долучив довідку про ідентифікацію, якою нібито підтверджується, що відповідач ідентифікований ТОВ «МІЛОАН» за допомогою одноразового ідентифікатора (аналога ЕЦП). Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронна ідентифікація здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації та процедури автентифікації відповідно до схем електронної ідентифікації. У довідці про ідентифікацію відсутня будь-яка інформація про спосіб ідентифікації відповідача, а саме - не вказано, через який ресурс, канал зв'язку, технічний засіб чи процедуру було здійснено ідентифікацію особи. Також, дана довідка не містить вихідного номеру, дати створення або реквізитів, які б свідчили про фіксацію документа у внутрішньому документообігу ТОВ «МІЛОАН». Це дає підстави вважати, що довідка могла бути сформована ТОВ «МІЛОАН» у будь-який зручний для нього момент, без будь-якої зовнішньої фіксації або підтвердження достовірності викладених у ній даних. Вказана довідка є виключно внутрішнім документом ТОВ «МІЛОАН», складеним однією зі сторін спору, а тому не може вважатися належним доказом, який беззаперечно підтверджує факт дійсного підпису або згоди відповідача на укладення кредитного договору. Отже, довідка про ідентифікацію не може бути належним підтвердженням підпису та згоди відповідача на укладання кредитного договору та є неналежним та недостовірним доказом по даній справі, оскільки вказана довідка сформована самим ТОВ «МІЛОАН» і не може вважатися безспірним доказом проведення ідентифікації відповідача при укладенні договору.
А тому, наданий позивачем Договір про споживчий кредит №6369544 від 23.02.2022 не містить відомостей про його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який би відповідав вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Крім того, долучені до позовної заяви копія Анкети-заяви на кредит №6369544 від 23.02.2022 року, графік платежів за договором про споживчий кредит 6369544 від 23.02.2022, паспорт споживчого кредиту №6369544 не містять ознак накладення підпису відповідача так і ТОВ МІЛОАН.
Крім того з наданих позивачем документів вбачається суперечність щодо часу нібито підписання договору про споживчий кредит №6369544. В Анкеті-заяві на кредит №6369544 описаний «Процес оформлення та розгляд заяви 6369544» в якому зазначено, що ніби-то підписання договору сторонами відбувалось 2022-02-23 в період 02:08:01 02:09:03. В той же час, на першій сторінці Договору про споживчий кредит №6369544, у лівому верхньому кутку надруковано: Підписано 23.02.2022 13:09. Таким чином, існує розбіжність у зазначенні даних про підписання договору між часом, зазначеним у Анкеті-заяві та безпосередньо у самому Договорі. А тому неможливо достовірно встановити чи взагалі вчиняла відповідач будь-які дії, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, на підписання електронного договору, враховуючі те що, кредитор створює (формує) документи (докази) самостійно.
Отже, позивач не надав належних та допустимих доказів надсилання електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету, проведення ідентифікації відповідача ОСОБА_1 при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
З огляду на вищевикладене, відповідач вважає що між ТОВ МІЛОАН та відповідачем не було укладено кредитного договору і робить висновок про неукладеність кредитного договору між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 . Щодо отримання грошових коштів Відповідачем та поданого розрахунку заборгованості. Згідно з ст. 1046 ЦКУ, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. А це означає, що навіть якщо такий договір підписаний сторонами, але кошти (речі) позичальникові не надані, такий договір є неукладеним. Тільки фінансовий документ про отримання коштів є умовою його укладення, а значить і правових наслідків для позичальника. Позивач у якості доказу який підтверджує перерахування коштів долучає Квитанцію №1923477208 від 2022.02.23. У зазначеній квитанції у полі Отримувач «Картка/ рахунок» вказано «414939*74». Однак, це не номер банківського рахунку, на який перераховуються кошти, а номер банківської платіжної картки. Більше того, даний номер не є повним, номер платіжної картки є частково зашифрованим і всіх позначень 16 значного номеру картки не містить, оскільки символом «*» замінено 8 цифр, тобто це цифри в діапазоні від 000 000 до 999 999. Позивач не вказує, на чиє ім'я була емітована вказана картка, яким банком та, який строк її дії. При цьому, в наданій позивачем копії Договору про споживчий кредит №6369544 від 23.02.2022 (електронна копія електронного доказу) відсутнє посилання у п. 10 «Реквізити сторін» цього правочину на номер банківського рахунку або номер картки, на яку ТОВ МІЛОАН необхідно перерахувати кошти. Отже, копія вказаної вище Квитанції не містить відмітки про час її прийняття та виконання банком, не містить повного номера картки/кредитного рахунку, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме гр. ОСОБА_1 .
Також, позивачем не підтверджено факт невиконання, нібито укладеного, умов кредитного договору відповідачем. Відповідно до ст. 612 ЦКУ Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Документи, які можуть підтвердити обставину невиконання кредитного зобов'язання, визначені в спеціальних нормативно - правових актах: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Постанові правління НБУ №75 від 04.07.2018р. «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» (надалі - Постанова НБУ). Відповідно до пунктів 42, 43 Постанови НБУ Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг. Згідно з пунктом 46 Постанови НБУ Відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті. Відповідно до пунктів 51, 52 Постанови НБУ Первинні документи в паперовій/ електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі. Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку. Вказані норми також відображені в ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», як було зазначено вище. Потрібно зазначити, що позивачем вищезазначені документи не були надані суду для обґрунтування законності своїх позовних вимог, що у свою чергу не тільки не підтверджує обставини невиконання кредитного зобов'язання, а й спростовує обставину виконання кредитного зобов'язання ТОВ «МІЛОАН».
Щодо права вимоги заборгованості за договором ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до відповідача. Позивач зазначає, що 24.07.2024 було укладено договір № 24-07/2024 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 6369544. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 6369544. Проте, Договір факторингу № 24-07/2024 від 24.07.2024 та витяг з Реєстру боржників до Договір факторингу № 24-07/2024 від 24.07.2024, які є похідними від договору про споживчий кредит №6369544 від 23.02.2022, і, відповідно, не є безумовними доказами підтвердження достовірності розміру заборгованості. Надані позивачем договір факторингу та витяг з Реєстру боржників до Договір факторингу № 24-07/2024 від 24.07.2024 самі по собі не є належними та допустимими доказами наявності заборгованості та її розмір за договором про споживчий кредит №6369544 від 23.02.2022, оскільки належних та допустимих доказів стосовно перерахування кредитних коштів у розмірі 20000 грн. 00 коп. на картку, чи на рахунок відповідача, або за реквізитами, - позивачем не надано. Позивачем не надані до позовної заяви достовірні докази відступлення права вимоги до відповідача та дійсності такої вимоги. Позивач при відступленні права вимоги мав можливість перевірити дійсність права вимоги, якість переданих доказів, їх необхідність та достатність. Якщо наявних у позивача доказів недостатньо для обґрунтування позовних вимог, відповідальність покладається на первісного кредитора (клієнта) ТОВ «Мілоан».
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. З урахуванням положень частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зобов'язаний враховувати обґрунтованість, необхідність і співмірність таких витрат з урахуванням предмета спору, його складності, ціни позову, значення справи для сторін, а також поведінку сторін у процесі. Відповідач вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн є явно завищеними, та такими, що не відповідають критеріям розумності та необхідності, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Витрати на усну консультацію, ознайомлення з матеріалами справи та складання позовної заяви не відображають реальної складності справи та обсягу фактично виконаної роботи адвокатом, а тому не можуть бути покладені на відповідача як сторони, яка несе процесуальні витрати лише у межах їх доведеної обґрунтованості.
Таким чином: 1) позивачем до позовної заяви не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували погодження та підписання сторонами умов кредитного договору, та відповідно його укладання, з огляду на відсутність підпису відповідача, який би свідчив про ознайомлення та згоду з істотними умовами договору; 2) довідка про ідентифікацію сформована самим ТОВ «МІЛОАН» та не може бути належним підтвердженням ідентифікації позичальника у системі (на сайті) ТОВ МІЛОАН, підпису та згоди відповідача на укладання кредитного договору; 3) в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які підтверджують підписання договору за допомогою одноразового ідентифікатора (аналога ЕЦП); 4) квитанція та розрахунок заборгованості, на яку посилається позивач, не є первинними документами відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують отримання грошових коштів, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості, що у свою чергу не тільки не підтверджує обставини невиконання кредитного зобов'язання, а й спростовує обставину виконання кредитного зобов'язання ТОВ МІЛОАН; 5) позивачем не надано доказів відступлення права вимоги до відповідача та дійсності такої вимоги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, що могли б свідчити про отримання відповідачем кредитних коштів; 6) заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн є явно завищеними та не відповідають критеріям розумності та необхідності, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
А тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складає 10000 гривень.
Представником позивача надано відповідь на відзив, у якій посилався на те, що 23.02.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 6369544. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. Факт ідентифікації Відповідача підтверджується Довідкою про ідентифікацію. Згідно даної довідки на номер телефону Відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Крім того, Відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, реквізити банківської картки, тощо. Крім того, Ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані Відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення Договору від його імені, Відповідачем не надані.
Щодо доказів отримання коштів. Враховуючи, що ТОВ «Мілоан» не є банком, відповідна операція була здійснена АТ КБ «Приватбанк» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства. Дана обставина підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якого 23.02.2022 року було перераховано грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн на картку № НОМЕР_2 . Призначення: кошти згідно договору № 6369544.
Щодо відступлення прав вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. 24.07.2024 було укладено договір № 24-07/2024 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 6369544. Відповідно до п.6.1.3 Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги. Матеріали справи містять докази сплати грошових коштів Клієнтом Фактору до Договору факторингу, а також Акт приймання-передачі реєстру боржників та сам реєстр боржників, а також витяг з даного реєстру, складений для зручності сприйняття інформації та пошуку боржника в реєстрі. Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Факторинг Партнерс» прав вимоги кредитним договором, укладеним з Відповідачем.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь Позивача. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Наголошуємо, що сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою Відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Варто зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Щодо витрат на правову допомогу на користь Відповідача. Відповідачем заявлено попередній розмір витрат на правничу допомогу - 10 000,00 грн. Дані витрати є неспівмірним з обсягом послуг, наданих Відповідачу та є очевидно завищеними, враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного провадження, є малозначною, а також типовою для представника Відповідача, що вбачається з відкритих джерел (веб-портал Судова влада). Крім того, участь в судових засіданнях не є обов'язковою. Матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у межах надання правової допомоги, акт прийому-передачі послуг, докази оплати за надані послуги та взагалі будь-які документи, які підтверджують факт надання правничої допомоги Відповідачу. Особливу увагу звертає на те, що спір виник внаслідок протиправної поведінки Відповідача, пов'язаної з тривалим невиконанням умов договору. Отже, стягнення витрат на правничу допомогу з Позивача не можна вважати розумним, справедливим та таким, що відповідає засадам цивільного судочинства. Таким чином, витрати на правову допомогу, заявлені Відповідачем є безпідставними, а їх розмір є завищеним та необґрунтованим. У зв'язку з чим, Позивач просить відмовити Відповідачу у задоволенні вимоги про стягнення з Позивача витрат на правничу допомогу або суттєво зменшити її розмір.
А тому вважає, що позивачем доведені обставини укладення кредитного договору, отримання відповідачем коштів за договором, а також його невиконання. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представником відповідача подані заперечення, у яких посилається на те, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б підтверджували погодження та підписання сторонами умов кредитного договору, та відповідно його укладання, з огляду на відсутність підпису відповідача, який би свідчив про ознайомлення та згоду з істотними умовами договору. Також позивачем не надані належні та допустимі докази які підтверджують ідентифікацію відповідача у системі ТОВ МІЛОАН та підписання договору за допомогою одноразового ідентифікатора (аналога ЕЦП). Крім того позивач не надав первинних бухгалтерських документів відповідно до ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача. І позивачем не надано доказів відступлення права вимоги до відповідача та дійсності такої вимоги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, що могли б свідчити про отримання відповідачем кредитних коштів.
А тому позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
31 березня 2025 року ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передані на розгляд Новомосковському (нині Самарівському) міськрайонному суду Дніпропетровської області.
30 квітня 2025 року ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області позовну заяву прийнято судом, відкрите спрощене позовне провадження.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2025 року за клопотанням представника позивача витребувано у Акціонерного товариства «Таскомбанк» (ЄДРПОУ: 09806443, місце знаходження: 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 30) інформацію щодо зарахування на картку № НОМЕР_2 коштів у сумі 20000,00 грн, які 23.02.2022 були на неї перераховані; в разі підтвердження переказу коштів: надати виписки по ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період із 23.02.2022 по 28.02.2022; інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) кредитна картка № НОМЕР_2 ; ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_2 , втому числі, але не виключно прізвище, ім'я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) та інші відомості про власника вказаної картки; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 23.02.2022 по 28.02.2022; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ).
АТ «ТАСКОМБАНК» за № 3345/47.7-БТ від 09.06.2025 на виконання ухвали суду від 02.06.2025 року повідомило, що інформація про ОСОБА_1 станом на 03.06.2025 в АТ «ТАСКОМБАНК» відсутня. Відповідно банківська платіжна картка № НОМЕР_2 ОСОБА_1 не видавалася.
22 вересня 2025 року ухвалою суду у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчука Ярослава Ярославовича про витребування доказів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - відмовлено, через те, що будь-яких відомостей про те, що картка № НОМЕР_2 видавалася банком АТ КБ «ПРИВАПТБАНК» позивачем не надано, а відповідно до інформації, на яку посилається представник у своєму клопотанні щодо використання сервісів BIN, то перевіркою інтернет посилань: https://payspacemagazine.com/ru/bin-card/ та https://bincheck.io/uk/details/, встановлено, що картку за номером BIN VIZA № НОМЕР_2 видано Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК».
Також після початку розгляду справи по суті, а саме після заслуховування вступного слова учасників справи та з'ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, додаткові докази подані стороною позивача відповідно до вимог ч. 8 ст. 83 ЦПК України судом не прийняті.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Чубенко М.С. повністю підтримав позовні вимоги позивача та посилаючись на ті ж підстави викладені у позові та відповіді на відзив, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник позивача адвокат Кондрат Л.Г. також підтримала позовні вимоги позивача та просила їх задовольнити у повному обсязі; вважає що стороною відповідача яка заперечує факт отримання коштів, не надано документів, які могли б підтвердити відсутність зарахування на його картковий рахунок. З урахуванням перебування номеру мобільного телефону НОМЕР_4 у розпорядженні відповідача, факт укладення договору саме відповідачем має місце, оскільки ідентифікація та верифікація останньої була проведена за допомогою системи BankID НБУ, що виключає можливість укладення договору із первісним кредитором іншою особою, а не відповідачем. Таким чином, зазначаючи про те, що Договір про споживчий кредит №6369544 від 23.02.2022 року не укладала, відповідач намагається ввести суд в оману з метою уникнення виконання зобов'язання за вказаним договором. Позовні вимоги вважає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача Малишевська К.Г. позовні вимоги не визнала та, посилаючись на підстави, зазначені у відзиві та запереченнях, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача адвокат Пелін В.І. також позовні вимоги не визнав та, посилаючись на підстави, зазначені у відзиві та запереченнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши підстави позовної заяви та заяв по суті поданих сторонами, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, приходить до наступних висновків, а саме.
Позивачем на підтвердження наявності кредитних відносин з відповідачем наданий кредитний договір №6369544 від 23 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан», як кредитодавцем та ОСОБА_2 , як позичальником. Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 5280.0 грн., які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п. 1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 60000.0 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок. Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо. Так договором передбачено, що Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим Договором та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено) (а.с. 23-28).
Відповідно до п. 6 кредитного договору №6369544 від 23 лютого 2022 року, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в особистому кабінеті на сайті Товариства.
У розділі 10 договору «Реквізити сторін» вказано ідентифікуючі відомості ТОВ «МІЛОАН», а також ідентифікуючі відомості позичальника, зокрема: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дані паспорта, адреса місця реєстрації (проживання), електронна пошта та контактний номер телефону.
Відповідно до першої сторінки Кредитного договору №6369544 від 23 лютого 2022 року він підписаний ОСОБА_1 23.02.2022 13:09 одноразовим ідентифікатором L31981.
24 липня 2024 року між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «Мілоан» укладено Договір факторингу № 24-07, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні фактору права грошової вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги (а.с.9-22, 29-37).
Відповідно до Витягу з Додатку до договору факторингу №24-07 від 24 липня 2024 року, боржником за договором про споживчий кредит №6369544 зазначено ОСОБА_1 .. Сума заборгованості 25540 грн, з яких сума заборгованості за тілом кредиту 20000 грн, за відсотками 4000 грн, за комісією 1540 грн (а.с.30).
Вирішуючи пред'явлені позовні вимоги судом враховуються такі обставини.
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1ст.599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та«Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Звернувшись до суду із цим позовом, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕР» посилалося на те, що Кредитний договір №6369544 від 23 лютого 2022 року підписаний ОСОБА_1 23.02.2022 13:09 одноразовим ідентифікатором L31981. Грошові кошти перераховані на вказану позичальником картку «VIZA» № НОМЕР_2 в розмірі 20000 грн. Особу ідентифіковано за номером телефону НОМЕР_4 .
За клопотанням сторони позивача щодо підтвердження належності картки «VIZA» № НОМЕР_2 , на яку перераховані кошти за Кредитним договором №6369544 від 23.02.2022 року ухвалою суду у Акціонерного товариства «Таскомбанк» витребувано інформацію щодо зарахування на картку № НОМЕР_2 коштів у сумі 20000,00 грн, які 23.02.2022 були на неї перераховані; і в разі підтвердження переказу коштів: надати виписки по ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період із 23.02.2022 по 28.02.2022; інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) кредитна картка № НОМЕР_2 ; ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_2 , втому числі, але не виключно прізвище, ім'я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) та інші відомості про власника вказаної картки; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 23.02.2022 по 28.02.2022; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ).
АТ «ТАСКОМБАНК» за № 3345/47.7-БТ від 09.06.2025 на виконання ухвали суду від 02.06.2025 року повідомило, що інформація про ОСОБА_1 станом на 03.06.2025 в АТ «ТАСКОМБАНК» відсутня. Банківська платіжна картка № НОМЕР_2 ОСОБА_1 не видавалася.
Із пункту 6.1. договору судом встановлено, що кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, а згідно п.6.5. встановлено, що цей договір сторони визначили таким, що прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Пунктом 6.2 договору передбачено, що відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в особистому кабінеті на сайті Товариства.
У розділі 10 договору «Реквізити сторін» вказано ідентифікуючі відомості ТОВ «МІЛОАН», а також ідентифікуючі відомості позичальника, зокрема: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дані паспорта, адреса місця реєстрації (проживання), електронна пошта та контактний номер телефону.
Також, згідно умов кредитного договору (пункт 2.1.) кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, однак реквізити такого карткового рахунку у наведеному пункті договору, або у пункті 10 договору, який містить реквізити сторін, чи інших пунктах кредитного договору або ж в анкеті-заяві (а.с. 45) чи паспорті споживчого кредиту (а.с. 43) відсутні.
На підтвердження ідентифікації позичальника ОСОБА_1 за договором № 6369544 від 23.02.2022 позивачем надана довідка ТОВ «МІОЛАН» про ідентифікацію, яка містить одноразовий ідентифікатор L31981, дату відправлення ідентифікатора та номер телефону НОМЕР_4 (а.с. 51).
Відповідно до квитанції LIQPAY №1923477208 від 23 лютого 2022 року, платник ТОВ «Мілоан» перерахував на банківську картку «VIZA» № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 20000 грн із призначенням платежу: Кошти згідно договору 6369544 (а.с. 52).
Вищевказане свідчить про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що ОСОБА_1 отримала за кредитним договором, заборгованість за яким є предметом судового розгляду, кошти в розмірі 20000 грн.
Відповідно до ч.1ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Відповідно до підпункту 14 пункту 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 №75 (далі - Положення №75), первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.
Пунктами 43, 48, 51, 52 Положення №75 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).
Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.
Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.
Однак надана суду квитанція LIQPAY №1923477208 від 23 лютого 2022 року не містить жодних відомостей щодо належності банківської картки «VIZA» № НОМЕР_2 ОСОБА_1 .
Повно та всебічно дослідивши докази, встановлено, що на підставі наданих позивачем та витребуваних за його клопотанням доказів не можна встановити дійсні обставини справи щодо перерахунку ТОВ «Мілоан» відповідачу ОСОБА_1 грошових коштів як кредитних в сумі 20000 грн, оскільки квитанція не містить дані, що дають змогу ідентифікувати особу отримувача, яка брала участь у здійсненні операції.
Суд також звертає увагу на те, що у дослідженій квитанції відсутній код банку отримувача, а також рахунок отримувача. Натомість, замість означених обов'язкових реквізитів для здійснення відповідної банківської операції, у квитанція зазначено відповідно «VIZA» № НОМЕР_2 , а також має містити усі відкриті цифри (номер рахунку), а не їх частину), що є об'єктивною перешкодою для здійснення будь-якою банківською установою такої грошової операції.
Крім того, ані кредитний договір, ані графік розрахунків як додаток до нього, не містять реквізитів банківського рахунку, на який ТОВ «Мілоан» мало перерахувати кредитні кошти в сумі 20000 грн ОСОБА_1 , зокрема, і того, що зазначений у квитанції LIQPAY №1923477208 від 23 лютого 2022 року.
Також не надано жодних доказів, що банківська картка «VIZA» № НОМЕР_2 належить відповідачу.
Отже, додана до позовної заяви квитанція, завірена лише підписом уповноваженої особи і печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов саме кредитного договору.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 4264037, адреса місцезнаходження: вулиця Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м.Київ, 03150);
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя І.Г.Дубовенко