Справа № 177/1920/25
Провадження № 2/177/1227/25
(заочне)
Іменем України
15 жовтня 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Суботіної С. А.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-
Представник позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Гедзь О.В. через систему «Електронний суд» 21.07.2025 звернулася до суду з указаним позовом та просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором кредиту № 8844113 у загальному розмірі 25370,00 грн, а також стягнути понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.
В обґрунтування пред'явлених вимог указав, що 18.02.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі по тексту - ТОВ «1 БАНК») та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 8844113, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10000,00 грн строком на 360 днів із застосуванням фіксованої процентної ставки 0,95% у день, які нараховуються на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту, що становить 1725,00 грн. У разі порушення відповідачем строків повернення кредиту нараховується неустойка в розмірі 500,00 грн за кожен день поднастрокового користування кредитом. Договір підписано електронним підписом позичальника шляхом відтворення одноразового ідентифікатора, надісланого на вказану відповідачем електронну адресу. Кредитодавець виконав умови кредитного договору № 8844113, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 10000,00 грн шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи. ОСОБА_1 зобов'язання за договором не виконував, унаслідок чого в нього утворилася заборгованість у загальному розмірі 25370,00 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу 10000,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 8645,00 грн, заборгованості за комісією в розмірі 1725,00 грн, заборгованості за пенею/неустойкою в розмірі 5000,00 грн. Між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 26.06.2025 укладено договір факторингу № 26/06/25 за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до боржників, у тому числі за кредитним договором від 18.02.2025 № 8844113 на загальну суму 25370,00 грн. Оскільки відповідач не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Від АТ «А-БАНК» надійшла витребувана судом виписка по рахунку ОСОБА_1 .
Представником позивача подано заяву про розгляд справи за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, однак до суду повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав. Відзиву не подано.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.
Зі згоди представника позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити в справі заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 18.02.2025 укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8844113, за умовами якого кредитодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, сплатити плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов договору (а.с.7-14).
За умовами даного договору сума кредиту складає 10000,00 грн, строк кредитування 360 днів, до 12.02.2026, комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1725,00 грн, процентна ставка (фіксована) 0,95% у день, неустойка 500,00 грн у день.
Указаний договір підписаний його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у розділі 5 договору.
Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як визначено ч. 2 ст. 639 ЦК України,якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 18.02.2025 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитний договір № 8844113, чим погодився із запропонованими умовами договору.
Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_1 , зокрема індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта, адресу проживання, номер мобільного телефону, електронну адресу, на яку відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника. Також, до договору надано довідку ТОВ «1 БАНК» про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 (а.с.17).
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТОВ «1 БАНК» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов'язання з їх повернення.
ТОВ «1 БАНК» свої зобов'язання за договором виконав, а відповідач отримав грошові кошти в розмірі 10000,00 грн на картку НОМЕР_1 , що підтверджується платіжною інструкцією від 18.02.2025 та довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (а.с.15, 18).
У повідомлені АТ «А-БАНК» зазначено, що в установі емітовано карту № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , на яку 18.02.2025 здійснено переказ на суму 10000,00 грн (а.с.100-101, 109-111).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, після надання ОСОБА_1 кредитних коштів, ТОВ «1 БАНК» у період із 18.02.2025 по 19.05.2025 нарахована комісія в розмірі 1725,00 грн та щоденно відсотки за ставкою 0,95% у день, що з урахуванням розміру залишку тіла кредиту становить 95,00 грн. Оскільки відповідачем не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості, комісії та відсотків, ТОВ«1 БАНК» нарахована неустойка по 500,00 грн у день (а.с.16).
Таким чином, станом на 26.05.2025 за кредитним договором № 8844113 у відповідача утворилася заборгованість у загальному розмірі 25370,00 грн, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу 10000,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 8645,00 грн, заборгованості за комісією в розмірі 1725,00 грн, заборгованості за пенею/неустойкою в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.
Пунктом 8.2.6 договору від 18.02.2025 № 8844113 визначено право кредитодавця на відступлення права вимоги за договором для примусового стягнення заборгованості у разі невиконання позичальником зобов'язань за договором.
Між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 26.06.2025 укладено договір факторингу № 26/06/25, яким ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, у тому числі за кредитним договором від 18.02.2025№ 8844113, укладеним із ОСОБА_1 (а.с.19-21).
Відповідачем заборгованість за договором не погашалася, позивачем відсотки та неустойка ОСОБА_1 не нараховувалася, та станом на 14.07.2025 загальна сума заборгованості за даним договором складає 25370,00 грн, із яких 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8645,00 грн - заборгованість за відсотками, 5000,00 грн - заборгованість за пенею, 1725,00 грн - заборгованість за комісією (а.с.15 зворот).
За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості за пенею, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23), від №758/5318/23 (провадження №61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків, таким як період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, такими як договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, оскільки відповідачу ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану за договором від 18.02.2025 № 8844113 нараховано до сплати неустойку в розмірі 5000,00 грн, від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для їх стягнення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути за договором від 18.02.2025 № 8844113 заборгованість за основним боргом у розмірі 10000,00 грн, за відсотками в розмірі 8645,00 грн, за комісією в розмірі 1725,00 грн, відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 5000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024, укладений ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» з адвокатом Ткаченко Ю.О., витяг з акту №16-П приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, витяг з акту №10-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 із зазначенням найменування наданої послуги та її вартості, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, що є додатком №1 до договору №01-11/24, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №579937082.1 від 11.07.2025, ордер серії АХ №1149961 адвоката Ткаченко Ю.О. на надання правничої допомоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ПТ №2099 на ім'я Ткаченко Ю.О., довіреність від 12.12.2024.
Враховуючи співмірність розміру витрат зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом Ткаченко Ю.О. послуг з правничої допомоги, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне, згідно зі ст. 141 ЦПК України, стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у рахунок часткового відшкодування судового збору 1944,94 грн та витрат з професійної правничої допомоги в розмірі 2810,15 грн, пропорційно частині задоволених вимог (80,29%).
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область) заборгованість за договором кредиту від 18.02.2025 № 8844113 у розмірі 20370 (двадцять тисяч триста сімдесят) гривень 00 копійок, яка складається з:
-заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривен 00 копійок;
- заборгованості за відсотками у розмірі 8645 (вісім тисяч шістсот сорок п'ять) гривень 00 копійок;
-заборгованості за комісією в розмірі 1725 (одна тисяча сімсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область) у рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 1944 (одну тисячу дев'ятсот сорок чотири) гривні 94 копійки, у рахунок витрат, понесених на професійну правничу допомогу 2810 (дві тисячі вісімсот десять) гривень 15 копійок.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2025
Суддя: