Справа № 204/5503/25
Провадження № 2/204/3025/25
06 жовтня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
22 травня 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути із неї заборгованість за кредитним договором № 484065-КС-002 від 29 лютого 2024 року у сумі 98 007 гривень 10 копійок, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 25 964 гривні 03 копійки, суми прострочених платежів по процентах - 72 043 гривні 07 копійок, суми заборгованості по штрафам 0 гривень та суми прострочених платежів за комісією - 0 гривень.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 29 лютого 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 484065-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». 29 лютого 2024 року ТОВ «БІЗПОЗИКА» направило відповідачці пропозицію (оферту) укласти договір № 484065-КС-002 про надання кредиту. 29 лютого 2024 року ОСОБА_1 , прийняла (акцептувала) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 484065-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало відповідачці грошові кошти в розмірі 28 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку Позичальниці № НОМЕР_1 (котрий Позичальницею вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). 29 лютого 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до вищевказаного договору, за якою товариством їй надано додатково кредит у сумі 3 000 гривень. 10 травня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 484065-КС-002, якою змінено термін дії договору - до 17 січня 2025 року. Зважаючи на ті обставини, що відповідачка належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, станом на 23 квітня 2025 року за останньою утворилася заборгованість за Договором № 484065-КС-002 в розмірі 98 007 гривень 10 копійок, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 25 964 гривні 03 копійки, суми прострочених платежів по процентах - 72 043 гривні 07 копійок, суми заборгованості по штрафам 0 гривень та суми прострочених платежів за комісією - 0 гривень.
Ухвалою суду від 28 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недоліків (а. с. 81).
02 червня 2025 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 28 травня 2025 року, позивачем усунуто (а. с. 86-94).
Ухвалою суду від 05 червня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а. с. 102 та на звороті), копія якої надіслана учасникам справи 05 червня 2025 року за вихідним № 14331/25-вих/2/204/3025/25 (а. с. 103, 104).
17 червня 2025 року на адресу суду надійшов відзив відповідачки на позовну заяву (а. с. 110-123), в якому вона позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.
В обґрунтування відзиву зазначає, що положення укладеного договору є несправедливими та такими, що порушують положення Закону України «Про захист прав споживачів», бо проценти за користування кредитними коштами у декілька разів перевищують тіло кредиту. Вважає, що позивач не може стягувати з неї комісію за обслуговування кредиту, тим більше, що він не надав доказів видачі кредиту. Крім того, вважає, що надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги не є первинними документами, що підтверджують факт видачі їй коштів, а оскільки позивачем не надано доказів видачі їй коштів, то ним не підтверджено перехід до нього права вимоги за даним договором позики. Також, зазначає, що вимоги про стягнення комісії є нікчемними, а встановлений договором розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та суперечить встановленим обмеженням ст. 21 Закону України про споживче кредитування», а також порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує як 50 % від суми кредиту, так і подвійну облікову ставку НБУ та становить більше ніж 15 % простроченого платежу. Вказує, що у період війни та масштабної кризи банки, як інститути суспільної довіри мають уникати дій, що можуть завдати шкоди найбільш вразливим категоріям громадян. Наголошує на тому, що стягнення з неї суми процентів є несправедливим, та таким, що не відповідає положенням ЦК та принципам добросовісності. Разом з цим, вказує на суперечливу поведінку позичальника, який умовами договору фактично визначив декілька строків, в межах яких здійснюється повернення отриманих позичальником грошових коштів. Тому прохає суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
18 червня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив представниці позивача - Басалиги Д.М. (а. с. 126-153), в якому вона відзив відповідачки вважає необґрунтованим та безпідставним.
В обґрунтування відповіді на відзив зазначає, що 29 лютого 2024 року відповідачка уклала з позивачем договір позики, який нею підписаний відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» одноразовим ідентифікатором UA-2292, який був надісланий на її номер телефону НОМЕР_2 . Так само, відповідачкою було підписано додаткові угоди № 1 (UA-2041) та № 2 (UA-7729). Таким чином, вважає, що факт укладення договору позики з додатковими угодами до них, позивачем підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами. Також вказує на те, що позивач свої обов'язки за указаним договором позики та додатковою угодою № 1 виконав, перерахувавши відповідачці, на зазначений нею в анкеті в особистому кабінеті номер картки НОМЕР_1 , грошові кошти у сумі 25 000 гривень та 3 000 гривень, що підтверджується довідкою ТОВ «Профіт Гід», яке надає позивачу послуги щодо перерахування кредитних коштів позичальникам та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами укладеними з позивачем. Натомість вказує, що відповідачка зазначені в позовній заяві доводи позивача жодним чином не спростувала, оскільки виписки зі своєї банківської карти про наче б то неотримання нею кредитних коштів не надала. Вказує, що ТОВ «Бізнес Позика» не має жодного відношення до банківського рахунку відповідачки окрім того, що на вказаний нею під час укладення кредитного договору номер банківської картки (відкритий під нього банківський рахунок) здійснюється перерахування кредитних коштів. Звертає увагу суду, що у відзиві відповідачка не заперечувала, ані факту укладання договору позики, ані факту здійснення нею часткових платежів за ним. Вказує, що відповідачка на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 28 274 гривні 73 копійки, що в свою чергу позивачем було враховано та відповідно відображено в детальному розрахунку заборгованості за Кредитним договором, який нею не спростовано, контррозрахунок на нього не надано. Стверджує, що вищезазначений розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Всі платежі відповідачки за Кредитним договором були враховані у розрахунку заборгованості за кредитним договором. Сума заборгованості відповідачки за кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором підрахована з урахуванням всіх її платежів. Крім того, зазначає, що вимогами п. 2.1. Кредитного договору, визначено, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА». При цьому, умовами п. 3.2.3. кредитного договору, сторони встановили орієнтований графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка. Встановлений цим пунктом кредитного договору графік платежів передбачає сплату відповідачкою платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Звертає увагу суду на те, що за кредитним договором відповідачці не нараховувалася жодна неустойка у формі пені чи штрафів. Більш того, кредитодавець не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору. Також звертає увагу суду на те, що чинне національне законодавство не наділяє суд правом зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов'язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Посилання позичальниці на загальний принцип «розумності та добросовісності» не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які вона зобов'язана сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Тому прохає суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року у справі здійснено перехід від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а. с. 183).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 86 та на звороті), в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 219), причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247 ЦПК України, ухвалив рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом встановлено, що 29 лютого 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачці пропозицію (оферту) укласти Договір № 484065-КС-002 про надання кредиту (а. с. 27-31 та на звороті).
29 лютого 2024 року ОСОБА_1 , прийняла (акцептувала) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 484065-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а. с. 33-36 та на звороті).
29 лютого 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 484065-КС-002 про надання кредиту (а. с. 22-26 та на звороті).
Так, судом встановлено, що зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачці, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2292, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено (а. с. 26 на звороті).
Таким чином, 29 лютого 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 484065-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Крім того, судом встановлено, що 29 лютого 2024 року сторонами було погоджено та підписано Паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація обов'язкова для ознайомлення позичальником (а. с. 37-38 та на звороті).
Відповідно до вимог п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 25 000 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
За умовами п. 2.3-2.9 вказаного договору, позивачем надано кредит відповідачці строком на 24 житні, зі сплатою: стандартної фіксованої процентної ставки у розмірі 2,000000000 процентів за кожен день користування кредитом; заниженої фіксованої процентної ставки у розмірі 1.15123690 процентів за кожен день користування Кредитом; комісії за надання кредиту у сумі 3 750 гривень; орієнтовною загальною вартістю 65 040 гривень та орієнтованою реальною річною процентною ставкою 9200,77 %.
При цьому, п. 2.13 вищевказаного договору визначено, що дата повернення кредиту - 15 серпня 2024 року.
Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало відповідачці грошові кошти в розмірі 25 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується відповідними довідками ТОВ «Елаєнс» (а. с. 59).
29 лютого 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 484065-КС-002 (а. с. 39), за якою позивачем збільшено відповідачці кредит на суму 3 000 гривень, яку відповідачка отримує та зобов'язується повернути на умовах договору (а. с. 39).
10 травня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 484065-КС-002 (а. с. 48-49), за якою сторони, з-поміж іншого погодили викласти п. 2.7 договору у новій редакції, зокрема: «2.7. Термін дії Договору: до 17.01.2025 року».
До теперішнього часу відповідачка свої зобов'язання за Кредитним договором № 484065-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконала.
Відповідно до наданого позивачем Розрахунку заборгованості за Договором № 484065-КС-002, відповідачка станом на 23 квітня 2025 року має заборгованість за Договором № 466919-КС-002, в розмірі 98 007 гривень 10 копійок, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 25 964 гривні 03 копійки, суми прострочених платежів по процентах - 72 043 гривні 07 копійок, суми заборгованості по штрафам 0 гривень та суми прострочених платежів за комісією - 0 гривень (а. с. 15-17).
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Так, приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 3 Постанови про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, цифровий власноручний підпис власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов'язаний з електронним документом, підписаним цим підписом;
Як вбачається зі змісту кредитного договору 484065-КС-002 від 29 лютого 2024 року сторони узгодили те, що його підписання буде в електронному вигляді, в даному випадку шляхом введення одноразового ідентифікатора UA2292, що був відправлений 29 лютого 2024 року телефон відповідачки +380 970758821 та, введений останньою 29 лютого 2024 року о 07:49:15 годині на (а. с. 26 та на звороті).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що сторони уклали додаткові угоди № 1 та № 2, якими погоджено збільшення/отримання розміру наданого кредиту на 3 000 гривень та змінено дату його повернення -17 січня 2025 року.
Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачкою не спростовано того, що вказаний кредитний договір нею був підписаний в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а отже остання погодилася зі всіма умовами та правилами даних договорів, умовами кредитування, графіком повернення, штрафами, пенею, відсотками за користування кредитними коштами.
На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано відповідний розрахунок заборгованості, який не спростований відповідачкою ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, натомість підтверджений випискою АТ «КБ Приватбанк» по її рахунку (а. с. 180), з якого вбачається, що остання отримала від позивача грошові кошти у сумі 25 000 гривень та 3 000 гривень (29 лютого 2024 року).
З розрахунку убачається, що після укладення договору ОСОБА_1 користувалася наданими банком кредитними коштами, та здійснювала погашення за вказаним кредитним договором, проте допустила систематичне прострочення погашення заборгованості по тілу кредиту, отже заборгованість винесена на прострочку.
Крім того, долучена до позову візуальна форма послідовності дій Клієнта - ОСОБА_1 (а. с. 54-56 та на звороті) вказує, що відповідачка самостійно користувалася послугами банку та через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшла до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказував номер свого поточного (карткового) рахунку.
Факт користування відповідачкою кредитними коштами з використання платіжного засобу не спростовано відповідачкою належними доказами. Матеріали справи не містять даних, щодо незаконного зняття коштів з використанням кредитної картки та незаконну видачу кредитної карти на ім'я ОСОБА_1 третім особам.
Крім того, згідно з п. п. 7.4.7. Правил Позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок НОМЕР_1 належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу, що також підтверджується випискою АТ «КБ «Приватбанк» по рахунку відповідачки.
Отже, доказом фактів встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, користування відповідачем кредитними коштами є виписка по рахунку, яка є належним доказом надання кредитних коштів.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17.
З огляду на викладене, враховуючи те, що банк виконав у повному обсязі вимоги закону щодо ознайомлення позичальника із паспортом споживчого кредиту, в якому вказані умови кредитування, що в свою чергу підтверджено відповідним підписом відповідачки при цьому остання, після укладення договору, користувалась наданими банком кредитними коштами, здійснювала часткове погашення заборгованості за наданим кредитом, проте допустила систематичне прострочення погашення заборгованості по кредиту, у зв'язку з чим станом на 23 квітня 2025 року має перед Банком заборгованість у загальному розмірі 98 007 гривень 10 копійок, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 25 964 гривні 03 копійки, суми прострочених платежів по процентах - 72 043 гривні 07 копійок, суми заборгованості по штрафам 0 гривень та суми прострочених платежів за комісією - 0 гривень.
Суд зазначає, що одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким позивачем було надано відповідачці грошові кошти у розмірі 28 000 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідачка зобов'язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит, однак остання умови договору належним чином не виконує, а відтак право позивача порушено, та підлягає захисту у судовому порядку, яке він реалізував, звернувшись до суду, натомість відповідачка заявлені позивачем вимоги не спростувала.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню: заборгованість за кредитним договором № 484065-КС-002 від 29 лютого 2024 року в розмірі 98 007 гривень 10 копійок, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 25 964 гривні 03 копійки, суми прострочених платежів по процентах - 72 043 гривні 07 копійок, суми заборгованості по штрафам 0 гривень та суми прострочених платежів за комісією - 0 гривень.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 484065-КС-002 від 29 лютого 2024 року в розмірі 98 007 гривень 10 копійок, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 25 964 гривні 03 копійки, суми прострочених платежів по процентах - 72 043 гривні 07 копійок, суми заборгованості по штрафам 0 гривень та суми прострочених платежів за комісією - 0 гривень.
Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідачки на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 280, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 484065-КС-002 від 29 лютого 2024 року в розмірі 98 007 (дев'яносто вісім тисяч сім) гривень 10 (десять) копійок, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 25 964 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) гривні 03 (три) копійки, суми прострочених платежів по процентах - 72 043 (сімдесят дві тисячі сорок три) гривні 07 (сім) копійок, суми заборгованості по штрафам 0 (нуль) гривень та суми прострочених платежів за комісією - 0 (нуль) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна