Справа № 202/9062/25
Провадження № 1-кс/202/6802/2025
17 жовтня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника потерпілої ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025047210000186 від 23 травня 2025 року адвоката ОСОБА_4 на постанову дізнавача СД ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області від 10 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025047210000186 від 23 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 звернулась до слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра зі скаргою постанову дізнавача СД ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області від 10 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025047210000186 від 23 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
В обґрунтування скарги адвокат зазначив, що 19 травня 2025 року з 18.30 години під час проведення батьківських зборів за участю батьків дітей, які навчаються в 1а класі Дніпровської гімназії №69 Дніпровської міської ради, близько 18 год. 40 хв. між ОСОБА_3 та іншою матір'ю, яка була присутня на вказаних зборах, а саме ОСОБА_5 виник конфлікт, в результаті якого їй було спричинено тілесні ушкодження, що зафіксовано актом судово-медичного обстеження № 1402 від 20.05.2025.
За заявою ОСОБА_3 23 травня 2025 року відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025047210000186.
На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_3 надано акт судово-медичного обстеження № 1402 від 20.05.2025 року, а також наявну у неї медичну документацію, а саме дві довідки КНП «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, скріншоти переписки зі шкільної групи батьків дітей, які навчаються в 1а класі Дніпровської гімназії №69 Дніпровської міської ради.
Водночас постановою дізнавача СД ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області від 10 вересня 2025 року кримінальне провадження №12025047210000186 від 23 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України, закрито у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
З даною постановою скаржник не погоджується та вважаю, що досудове розслідування було проведено неповно, не об'єктивно та упереджено, що є порушенням вимог статей 7, 9 КПК України, зокрема зміст постанови про закриття кримінального провадження не відповідає обставинам кримінального провадження.
Представник потерпілої подану скаргу підтримав, просив її задовольнити
Слідчий у судове засідання не з'явився, надавши матеріали кримінального провадження, що відповідно до ст.306 КПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що за заявою ОСОБА_3 23 травня 2025 року за фактом спричинення їй тілесних ушкоджень відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025047210000186.
На підтвердження обставин, викладених у заяві ОСОБА_3 надано дізнавачу акт судово-медичного обстеження № 1402 від 20.05.2025 року, а також дві довідки КНП «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, які підтверджують зокрема локалізацію та характер виявленого у неї тілесного ушкодження, механізм та термін його спричинення, що відповідає механізму, локалізації та характеру спричиненого їй тілесного ушкодження, а також терміну його нанесення, а також скріншоти переписки.
Під час досудового розслідування встановлено та долучено до матеріалів дізнання відповідне відео, на якому зафіксовано протиправні дії, внаслідок яких ОСОБА_3 спричинено вищенаведені тілесні ушкодження.
Не зважаючи на наявність багатьох очевидців події, дізнавач не встановив коло свідків та не допитав належним чином по факту події очевидців конфлікту.
Зокрема, із відео, на місці події були присутні десять свідків, тоді як дізнавачем допитано лише чотири особи.
Окрім того, за наявності протиріч, дізнавачем їх не було усунуто шляхом проведення відповідних слідчих дій, зокрема одночасних допитів, слідчих експериментів за участю свідків тощо.
Крім того, в протоколі допиту в якості потерпілої ОСОБА_3 вказувала на очевидців моменту нанесення тілесних ушкоджень, проте свідок ОСОБА_6 , на яку вказала потерпіла так і не була допитана поряд із іншими свідками.
Механізм спричинення тілесних ушкоджень, які показує потерпіла ОСОБА_3 узгоджується із показаннями вже допитаних свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
За результатами проведеного слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 , дізнавачем призначено судово-медичну експертизу для з'ясування можливості заподіяння ОСОБА_3 , як потерпілій, тілесних ушкоджень при обставинах зазначених на слідчому експерименті за її участю та відповідно висновку експерта №1556е від 04 червня 2025 року за результатами проведеної судово-медичної експертизи у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження: чотири садна обох кистей, що спричиненні від не менш чотирьох травматичних впливів тупого (тупих) твердого предмету (предметів), з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо й нігтями рук, в термін, на який вказує потерпіла, тобто 19.05.2025 року. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, на підставі: п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6. Різноплощинне розташування встановлених тілесних ушкоджень виключає можливість їх виникнення при падінні з висоти власного зросту на рівне тверде покриття. Механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень відповідає механізму їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту, проведеного 30.05.2025 року за участі потерпілої ОСОБА_3 .
Не зважаючи на покази свідків та наявність висновку експерта №1556е від 04 червня 2025 року, які цілком підтверджують обставини слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 , дізнавачем не надано їм жодної оцінки та належного обґрунтування в постанові.
Отже дізнавачем неповно проведено досудове розслідування кримінального провадження, зокрема, дізнавач не встановила коло всіх свідків, не допитала належним чином по факту події очевидців конфлікту, не було проведено одночасні допитати між свідками, не було проведено відтворення обстановки та обставин події за участю свідків, не встановлено причинно-наслідковий зв'язок між діянням та наслідком, не надано належної оцінки наявному відео, на якому зафіксовано протиправні дії внаслідок яких ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження, не надано належної оцінки висновку експерта №1556е від 04 червня 2025 року за результатами проведеної судово-медичної експертизи.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа "Ассенов та інші проти Болгарії"). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах "Танрікулу проти Туреччини" та "Ґюль проти Туреччини").
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Відповідно до ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, слідчим суддею встановлено, що дізнавачем не були належним чином досліджені всі обставини кримінального провадження та не зібрані докази, на підставі яких він мав би встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, про що свідчать надані потерпілою докази.
Згідно ч.5 ст.110 КПК України, постанова слідчого має бути вмотивована, однак ці вимоги процесуального закону, при закритті провадження дізнавачем СД ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області, дотримані не були, оскільки в постанові про закриття кримінального провадження від 10 вересня 2025 року не надано оцінку всім обставинам, здобутим під час досудового розслідування.
Постанову про закриття кримінального провадження дізнавачем винесено передчасно та необґрунтовано, без проведення всіх можливих слідчих дій, спрямованих на встановлення достатніх фактичних даних для прийняття законного процесуального рішення.
Досудове розслідування кримінального провадження проведено неповно, зокрема, не встановлено та не допитано всіх свідків, не допитано належним чином по факту події очевидців конфлікту, не усуненні слідчими діями протиріччя в допитаних свідків та потерпілої, не встановлено причинно-наслідковий зв'язок між діянням та наслідком, не надано належної оцінки наявному відео, на якому зафіксовано подію, під час якої, як на думку потерпілої ОСОБА_3 , остання отримала тілесні ушкодження, не надано належної оцінки наявним в матеріалах дізнання доказам, зокрема висновку експерта №1556е від 04 червня 2025 року за результатами проведеної судово-медичної експертизи.
Так, під час досудового розслідування встановлено та долучено до матеріалів дізнання відповідне відео, на якому зафіксовано подію, під час якої, як на думку потерпілої ОСОБА_3 , остання отримала тілесні ушкодження.
Проте, дізнавачем не вжито заходів щодо ідентифікації осіб зафіксованих на відео шляхом проведення відповідних слідчих (процесуальних) дій.
Із долученого до матеріалів дізнання відповідного відео тих подій вбачається, що на місці події були присутні десять свідків, тоді як дізнавачем допитано лише чотири особи. Тобто, дізнавач не встановив коло всіх свідків та не допитав належним чином по факту події очевидців конфлікту.
Показання свідка ОСОБА_9 суперечать показанням потерпілої та інших допитаних свідків.
Вказані протиріччя не усуненні дізнавачем шляхом проведення відповідних слідчих дій, зокрема одночасних допитів, слідчих експериментів за участю свідків тощо.
Дізнавач не звернув належної уваги та не надав належного обґрунтування в постанові зібраним доказам, зокрема висновку експерта №1556е від 04 червня 2025 року за результатами проведеної судово-медичної експертизи, згідно із яким механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень відповідає механізму їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту, проведеного 30.05.2025 року за участі потерпілої ОСОБА_3 .
Крім того, у ст.284 КПК України чітко визначені підстави для закриття кримінального провадження.
В оскаржуваній постанові дізнавач посилається на п.2 ч.1 ст.284 КПК України і прийняття рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, тоді як в мотивувальній частині вказаної постанови останній обґрунтовує своє рішення зокрема тим, що «подія кримінального правопорушення в ході досудового розслідування не встановлена».
Тобто підстави прийняття оскаржуваного рішення про закриття кримінального провадження не відповідають наведеному обґрунтуванні в мотивувальній частині вказаної постанови.
Крім того, у розумінні вимог кримінального провадження за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення передбачає наявність самої події, у якій відсутні певні ознаки (обов'язкові елементи конкретного складу) кримінального правопорушення. За таких обставин рішення дізнавача повинно містити вказівку на те, яке діяння мало місце (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та які ознаки кримінального правопорушення відсутні.
Натомість дізнавачем в резолютивній частині постанови про закриття кримінального провадження не зазначено відсутності складу якого саме правопорушення, тобто правової кваліфікації правопорушення.
Аналізуючи у своїй сукупності всі вище встановлені фактичні обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що дізнавач під час досудового розслідування кримінального провадження здійснив поверхневий підхід до оцінки та збирання доказів, не провівши необхідний та достатній обсяг слідчих дій.
Відповідно до ч.1 ст.307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Згідно п.4 ч.2 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
З огляду на наведене, слідчий суддя вважає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025047210000186 від 23 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України, проведено без всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів, тому за вказаних обставин висновок слідчого про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та як наслідок закриття кримінального провадження, є передчасним, тому постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 10 вересня 2025 року підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 303- 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу задовольнити.
Постанову дізнавача СД ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області від 10 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025047210000186 від 23 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1