Справа № 175/2958/25
Провадження № 1-кп/175/385/25
іменем України
21 жовтня 2025 року селище Слобожанське Дніпровського
району Дніпропетровської області
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження у кримінальному провадженні №12024040000000160 від 06.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 362 КК України,-
Прокурор звернулась до суду з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , покликаючись на наявність ризиків, передбачени пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В обґрунтування клопотання зазначила, що відповідно до обвинувального акта, в результаті несанкціонованої зміни інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, державним реєстратором Виконавчого комітету Сурсько-Литовської сільської ради ОСОБА_4 при проведенні реєстраційної дії від 20.12.2023 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно несанкціоновано внесено зміни щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:01:002:0001, розташована за адресою: смт. Курилівка, Петриківського району Дніпропетровської області), яка перебувала в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю «КМС-1» (код 43315487). Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у несанкціонованій зміні інформації, що обробляється в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно особою, яка має доступ до такої системи, кваліфікуються за ч. 1 ст. 362 КК України. Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 вчинила несанкціоновану зміну інформації, а саме а саме: 12.04.2024 о 13 годині 46 хвилині прийняла рішення № 72575600, на підставі якого внесено запис про припинення речового права- оренди земельної ділянки, на об'єкт нерухомого майна- № 1798951812237 (земельна ділянка з кадастровим номером 1223757100:03:025:0438, розташована за адресою: с. Миколаївка, Петриківського району Дніпропетровської області), яка перебувала на момент вчинення реєстраційних дій в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю «КМС-1» (код 43315487). Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у несанкціонованій зміні інформації, що обробляється в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно особою, яка має доступ до такої системи вчинене повторно, кваліфікуються за ч. 3 ст. 362 КК України. Під час досудового розслідування слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 05.02.2025 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки встановлено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України. Строк дії вищевказаної ухвали слідчого судді сплинув 31.03.2025.
Водночас, ризики, зазначені стороною обвинувачення не зменшились та продовжують існувати, в в'язку з чим є необхідність у продовженні застосованого до обвинуваченої та продовження строку дії обов'язків, які були їй визначені.
Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити.
Сторона захисту щодо подовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання і продовження відповідно строку дії покладених на обвинувачену обо'язків заперечила. Зазначила, що обвинувачена сумлінно виконує і виконувала свої процесуальні обов'язки від явки до суду не ухилялася. Зазначені прокурором у клопотанні ризики нічим не підтверджені, вважали з огляду на поведінку обвинуваченої та міцність соціальних зв'язків останньої, що обмеження у виді застосування запобіжного заходу та покладення процесуальних обов'язків є недоцільними.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, визначено, що слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
На виконання вказаних вимог Закону, відповідно до матеріалів клопотання відносно ОСОБА_4 встановлено, що остання офіційно працевлаштована, одружена раніше не судимий, має постійне місце проживання, за місцем проживання негативно не характеризується, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі приписи: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якшого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України»).
Відповідно до п. «с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Водночас, враховуючи той факт, що судовий розгляд даного кримінального провадження в суді ще не закінчений, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено покарання до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, остання може переховуватися від суду, впливати на інших учасників кримінального провадження, доводи прокурора про тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 мають місце, але самі по собі не можуть бути безумовною підставою для обрання запобіжного заходу та враховуються у сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні.
Оцінуючи заявлені прокурором ризики передбачені п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які у контексті кримінального провадження є певним ступенем можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої, дійшов обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, атому з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_4 на стадії судового розгляду, можливості повному та всебічному розгляду справи в розумні строки, суд вважає за необхідне застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладанням відповідних обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК вказані обов'язки можуть бути покладені на на строк не більше двох місяців. У разі необхідності строк дії обов'язків може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. При вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу.
Системний аналіз положень ст. 194, 199 КПК, які регулюють загальні підстави і порядок застосування та продовження запобіжного заходу, дають підстави вважати, що під час розгляду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного, обвинуваченого, необхідно перевірити існування ризиків, які були заявлені прокурором відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК та чи є обставини, що обґрунтовують необхідність покладення таких обов'язків.
Кримінальний процесуальний Закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176,177,178,194,196,197,369-372,376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у уигляді особистого зобов'язання та обов'язків, визначених відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв'язку із застосуванням ззапобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому проживає, без дозволу суду, окрім випадків робочої необхіднсті, необхідної евакуації чи з метою запобігання загрози життю чи здоров'ю або у випадку перебування на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні у медичних закладах та пов'язаних із вказаним лікуванням пересувань;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених цією ухвалою зобов'язань до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму до 2-х розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Строк дії ухвали встановити до 21 грудня 2025 року.
У відповідності до положень ч. 3 ст.179 КПК України, контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду - прокурор
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1