Справа № 175/2526/25
Провадження № 2/175/628/25
Іменем України
"21" жовтня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., представника позивача - Щербина М.В., відповідача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Горового С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду с-щя Слобожанське позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щербина Максим Володимирович, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кайко Ольга Петрівна, приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторія Аркадіївна, про визнання заповіту недійсним,-
До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щербина Максим Володимирович, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кайко Ольга Петрівна, приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторія Аркадіївна про визнання заповіту недійсним, у якій позивач просить суд: визнати заповіт ОСОБА_3 , згідно з яким, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нібито заповідано все її майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В.А. від 2018 року недійсним.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначено про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підвтерджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.09.2024 року, актовий запис № 77.
12.08.2014 року ОСОБА_3 було складено заповіт серії НАА № 970487, яким вона заповіла ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 все її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось.
20.09.2024 року позивачем було подано заяву до приватного нотаріуса Кайко Ольги Петрівни про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 за заповітом.
30.10.2024 року було отримано лист від приватного нотаріуса Кайко Ольги Петрівни, у якому було повідомлено заявницю (позивача) про те, що ОСОБА_3 після оформлення заповіту на ім'я позивача було складено новий заповіт ННР № 343264 щодо усієї спадщини на ім'я іншої особи.
Позивач та її чоловік, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 2013 року доглядали за ОСОБА_3 , постійно допомагали їй по домогосподарству, зверталися від її імені в органи місцевого самоврядування, Пенсійного фонду України, а також в інші установи та організації для вирішення питань саме на користь померлої ОСОБА_3 , остання у свою чергу виявила бажання написати заповіт на своє майно на свою племінницю - ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою, виданою Обухівською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області № 38 від 17.02.2025 року, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована з 08.04.1976 року по день смерті у с- АДРЕСА_1 . На день її смерті за вказаною адресою ніхто не зареєстрований.
При укладанні декларації № 0001-РК10-89F0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_3 обрала довіреною особою для повідомлень у разі настання екстрених випадків ОСОБА_4 .
20.01.2022 року ОСОБА_3 уповноважила довіреністю, зареєстрованою у реєстрі за № 72 на представництво власних інтересів ОСОБА_4 , який вчиняв різного роду юридично-значимі дії в її інтересах.
Позивач та її чоловік займалися також похованням померлої, що підтверджується довідкою ФОП ОСОБА_5 .
Більше 10 останніх років життя, а саме: починаючи із 2013 року позивач та її чоловік брали участь у вирішенні проблемних питань померлої ОСОБА_3 , допомагали їй у життєвих проблемах, піклувалися про неї, фактично знаходилися поряд і під час останніх днів життя, організували та провели поховання за власний рахунок. Дізнавшись про існування іншого заповіту на ім'я ОСОБА_1 були дуже здивовані.
У зв'язку із вищезазначеними обставинами позивач звернулась до суду через свого представника з метою захисту порушеного права.
04.03.2025 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про відкриття загального позовного провадження та цією ж ухвалою справу призначено до судового розгляду (підготовчого судового засідання).
03.06.2025 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про залучення третьої особи, а саме: залучення у цивільну справу № 175/2526/25 у якості третьої особи на стороні відповідача приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторію Аркадіївну (52030, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Обухівка, вул. Центральна, 79-а).
01.08.2025 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та перехід безпосередньо до судового розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, її інтереси у судовому засіданні представляв безпосередньо адвокат - Щербина М.В., який у свою чергу підтримував позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. При цьому наголошував на тому, що більше 10 останніх років життя, а саме: починаючи із 2013 року позивач та її чоловік брали участь у вирішенні проблемних питань померлої ОСОБА_3 , допомагали їй у життєвих проблемах, піклувалися про неї, фактично знаходилися поряд і під час останніх днів життя, організували та провели поховання за власний рахунок. Дізнавшись про існування іншого заповіту на ім'я ОСОБА_1 були дуже здивовані. Вважає, що справжнє волевиявлення ОСОБА_3 підтверджує саме зоповіт складений на ОСОБА_2 . Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач - ОСОБА_1 з'явився разом зі своїм представником - адвокатом Горовим С.О., які у свою чергу у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовної заяви, вказуючи при цьому на той факт, що позовна заява є необґрунтованою, до позовної заяви не додано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували об'єктивну дійсність заявлених позовних вимог, матеріали справи не містять доказів спростування факту дійсної волі спадкодавця щодо свого майна спадкоємцю. Тому у зв'язку з вищеперерахованими аргументами, на думку відповідача та його представника, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Третя особа - приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В.А. на судовий розгляд справи не з'явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності та просила відмовити у задоволенні позову.
Третя особа - приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кайко О.Л. не з'явилась у судове засідання, була повідомлена належним чином.
Суд, вивчивши матеріали справи, копії матеріалів спадкових справ, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши подані суду докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підвтерджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.09.2024 року, актовий запис № 77.
12.08.2014 року ОСОБА_3 було складено заповіт серії НАА № 970487, яким вона заповіла ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 все її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось.
20.09.2024 року позивачем було подано заяву до приватного нотаріуса Кайко Ольги Петрівни про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 за заповітом.
30.10.2024 року було отримано лист від приватного нотаріуса Кайко Ольги Петрівни, у якому було повідомлено заявницю (позивача) про те, що ОСОБА_3 після оформлення заповіту на ім'я позивача було складено новий заповіт серії ННР № 343264 щодо усієї спадщини на ім'я іншої особи.
В позовній заяві зазначено, що позивач та її чоловік, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 2013 року доглядали за ОСОБА_3 , постійно допомагали їй по домогосподарству, зверталися від її імені в органи місцевого самоврядування, Пенсійного фонду України, а також в інші установи та організації для вирішення питань саме на користь померлої ОСОБА_3 , остання у свою чергу виявила бажання написати заповіт на своє майно на свою племінницю - ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою, виданою Обухівською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області № 38 від 17.02.2025 року, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована з 08.04.1976 року по день смерті у с- АДРЕСА_1 . На день її смерті за вказаною адресою ніхто не зареєстрований.
Відповідно до декларації № 0001-РК10-89F0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_3 обрала довіреною особою для повідомлень у разі настання екстрених випадків ОСОБА_4 .
20.01.2022 року ОСОБА_3 уповноважила довіреністю, зареєстрованою у реєстрі за № 72 на представництво власних інтересів ОСОБА_4 , який вчиняв різного роду юридично-значимі дії в її інтересах.
Згідно довідки ФОП ОСОБА_5 позивач та її чоловік займалися також похованням померлої.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України)
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч.1 ст. 1223 ЦК України).
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).
Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (ч.ч.1, 2 ст. 1247 ЦК України).
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. 1251, 1252 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (ч.1 ст. 1257 ЦК України). Заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У відповідності до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними» роз'яснено, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння, тощо).
Спеціальною нормою, яка передбачає підстави недійсності заповіту є ст. 1257 ЦК України, якою визначено лише дві підстави недійсності заповіту.
Так, згідно ч. 2 ст. 1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2018 року в справі №756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що "для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України.
Як вбачається з тексту оспорюваного заповіту серії ННР № 343264 від 09.10.2018 року, він до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 та власноручно нею підписаний об 15 годині 00 хв за адресою: АДРЕСА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В.А. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б засвідчували, що на момент складання заповіту серії ННР № 343264 від 09.10.2018 спадкодавець не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі, а фактично підстави позовних вимог позивачки базуються на її суб'єктивних припущеннях. Також судом не встановлено, що при складанні заповіту були порушені вимоги діючого законодавства.
Аналізуючи спірний заповіт і його зміст на предмет відповідності вимогам законодавства, суд вважає, що він складений уповноваженою посадовою особою у письмовій формі, особисто підписаний заповідачем, протилежного під час судового розгляду не доведено, та зареєстрований у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 81 ЦПК України покладено на кожну зі сторін обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування, а відтак і рішення суду, не може ґрунтуватися на припущеннях.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновків, що доводи позивачки щодо наявності підстав для визнання заповіту недійсним є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджуються належними та достатніми доказами, а тому суд не має підстав вважати позовні вимоги доведеними, у зв'язку із чим в задоволенні позову слід відмовити.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 202-204, 215, 225, 1216-1218, 1223, 1233, 1234, 1236, 1247, 1248, 1251, 1252, 1254, 1257 ЦК України, ст. ст. 2,10-13, 76-81, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щербина Максим Володимирович, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кайко Ольга Петрівна, приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторія Аркадіївна про визнання заповіту недійсним відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н. С. Краснокутська