Справа № 175/171/24
Провадження № 2/175/29/24
Іменем України
"21" жовтня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Яшиної М.В.,
представника позивача адвоката Кузякова О.В.,
представника відповідача адвоката Іванової О.М.,
представника третьої особи Найдьонової Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва», ОСОБА_2 , третя особа: Дніпропетровського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» про визнання майнових прав на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння,
Позивач звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва», ОСОБА_2 , третя особа: Дніпропетровського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву», про визнання майнових прав на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння, в обґрунтування якого вказують на те, що 03 серпня 2016 року уклала з ТОВ «Центр молодіжного будівництва» Договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно №7МП, предметом якого була купівля-продаж майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 (третя черга будівництва). Вартість майнових прав на квартиру складала 515 700,00 грн., з яких 05 серпня 2016 року позивачем було сплачено безпосередньо в касу ТОВ «Центр молодіжного будівництва» згідно пункту 4.2. Договору 97% від загальної суми в розмірі 500 229, 00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 04 від 05.08.2016 року. У зв'язку з виконанням Позивачем свого зобов'язання щодо оплати 97% вартості майнових прав на квартиру 05 грудня 2016 року між сторонами було укладено Акт приймання-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 від 05.12.2016 року. 23 травня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 , як Покупцем майнових прав на нерухоме майно, та Дніпропетровським регіональним управлінням Держмолодьжитла, як основним замовником будівництва, було укладено Акт звірки розрахунків, яким встановлено факт сплати позивачем за Договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно № 7МП від 03.08.2016 року 500 229, 00 грн. із загальної суми 515 700,00 грн. вартості квартири АДРЕСА_2 загальною площею 57,3 кв.м.
Станом на 23.05.2018 року залишок для сплати за договором складає 15 471, 00 грн. У вересні 2023 року позивачу стало відомо, що будинок введено в експлуатацію і проводиться оформлення правовстановлюючих документів на квартири для інвесторів. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що квартира АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав №7МП від 16.03.2021 року, виданого ТОВ «Центр молодіжного будівництва», в зв'язку з чим вважає свої права порушеними та таким, що підлягають судовому захисту. Тобто, наразі позивач позбавлена свого законного права на володіння, користування та розпорядження своїм майном. Таким чином, позивач протиправно позбавлений права власності та обмежена у його здійснені через протиправну поведінку відповідача, тому єдиний спосіб відновлення порушених прав позивача є звернення до суду.
У зв'язку з викладеним, позивач просив суд визнати за собою майнові права на квартиру АДРЕСА_3 ). Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (будівельна адреса АДРЕСА_4 ). Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Центр молодіжного будівництва» суму що залишалась до сплати за Договором № 7 МП від 03.08.2016, у розмірі 15 471,00 грн., шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Центр молодіжного будівництва» суми коштів внесених на депозитний рахунок суду, у випадку задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також стягнути судові витрати по справі.
Представник відповідача - ТОВ «Центр Молодіжного будівництва» надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, оскільки за умовами пункту 4.4.Договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно №7МП від 03.08.2016 року оплата покупцем майнових прав здійснюється в безготівковій формі через банківські установи шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «ЦМБ» за вказаними реквізитами. ТОВ «Центр молодіжного будівництва» не визнає факту внесення позивачем в касу Товариства грошових коштів в сумі 500 229,00 грн., оскільки встановити осіб, які отримали кошти і нібито підписали приходний касовий ордер неможливо через відсутність прізвища та ініціалів, внесення грошових коштів в касу готівкою суперечить вимогам договору, згідно наданих виписок банку на рахунок Товариства грошові кошти від ОСОБА_1 не надходили. Також не визнає наданого позивачем Акту звірки розрахунків, підписаного 23.05.2018 року між ОСОБА_1 та Дніпропетровським регіональним управлінням «Держмолодьжитло», як замовником будівництва, оскільки Дніпропетровське РУ Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» взагалі не мало повноважень на підписання від ТОВ «Центр молодіжного будівництва» актів звіряння розрахунків, а тому вважав позовні вимоги не обґрунтованими та безпідставними. Крім того, зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Представник третьої особи надав пояснення до суду, позовні вимоги не визнав, вказав, що оскільки доданий позивачем до позову касовий ордер про внесення готівки в касу ТОВ «Центр молодіжного будівництва» не є належним та допустимим доказом у справі, крім того він не відповідає вимогам оформлення та заповнення документів первинного бухгалтерського обліку в України, оскільки не містить посади і прізвища осіб, що не дає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні цієї господарської операції.
Представник позивача у минулих судових засіданнях позовні вимоги підтримував, просив їх задовольнити, надавши пояснення по справі, подав заяву про проведення судового засідання 15.10.2025 за його відсутності, позовні вимоги просив задовільнити в повному обсязі.
Представник відповідача - ТОВ «Центр Молодіжного будівництва» у минулих судових засіданнях заперечувала проти позовних вимог, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, пославшись на відзив, подала заяву про розгляд справи за її відсутності та просила у задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та дату судових засідань повідомлявся належним чином, заяв чи клопотань не подавав.
Представник третьої особи повідомлена належним чином, у минулих судових засіданнях заперечувала проти позовних вимог, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Вислухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи і надані суду докази, суд встановив наступне.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В силу ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Судом встановлено, що 12 серпня 2014 року між Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», як Стороною 1, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва», як Стороною-2, було укладено Договір про співпрацю, згідно пунктів 1.1.,1.2. якого сторони домовились про спільні дії з реалізації проекту Об'єкта будівництва, який розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_4 (третя черга будівництва), на земельній ділянці площею 0,2013 га, кадастровий номер 1221486200:09:006:0008, наданій Стороні 1 в постійне користування рішенням Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського р-ну Дніпропетровської області №б/н від 23.10.2013 року.
16 жовтня 2015 року Сторонами було укладено Додатковий договір № б/н до Договору про співпрацю від 12.08.2014 року, в якому Договір про співпрацю від 12.08.2014 року було викладено в новій редакції, за умовами пункту 1.1. якого Сторони домовились спільними діями здійснити будівництво Об'єкту адресою: АДРЕСА_4 (третя черга будівництва) надалі «Об'єкт». Сторона 1 є користувачем (на умовах постійного користування, згідно рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського р-ну Дніпропетровської області №б/н від 23.10.2013 року) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 (третя черга будівництва), на земельній ділянці площею 0,2013 га, кадастровий номер 1221486200:09:006:0008, на якій здійснюється будівництво Об'єкту, на підставі Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 03.12.2013 року, індексний номер 13901957.
Згідно пункту 1.2. Додаткового договору Сторона 1 підписанням цього Договору надає згоду Стороні 2 на забудову земельної ділянки за адресою.: АДРЕСА_4 (третя черга будівництва) площею 0,2013 га, кадастровий номер 1221486200:09:006:0008Ю, - на умовах згідно цього Договору.
Згідно пункту 1.3. Сторона 1 доручає Стороні 2 збудувати Об'єкт на вказаній в п.1.2. цього договору земельній ділянці, для чого передає Стороні 2 всі функції передбачені чинним законодавством України, які віднесено до функцій замовника, для чого уповноважує її вчиняти від свого імені всі необхідні правочини, підписувати всі необхідні документи (в тому числі Декларацію про початок виконання будівельних робіт, декларацію про готовність Об'єкту до експлуатації, передачу Об'єкту експлуатуючій організації), розробляти та затверджувати проекти будівництва, проектно-кошторисну документацію та інші необхідні для здійснення будівництва Об'єкту документи, самостійно подавати заяви до відповідних органів влади, підприємств, установ, організацій, отримувати умови та обмеження будівництва, технічні умови (приєднання до мереж електропостачання, газопостачання, водопостачання, водовідведення Об'єкту тощо) та інші документи, укладати відповідні договори та вчиняти всі інші дії, необхідні для будівництва Об'єкту та виконання цього Договору, розпоряджатися квартирами та іншими приміщеннями в Об'єкті в процесі будівництва та відчужувати майнові права на житло (квартири), інші приміщення до завершення будівництва Об'єкту за погодженням із Стороною 1 , оформлювати за собою. чи за третіми особами (інвесторами будівництва Об'єкту) право власності на збудований Об'єкт (квартири, інші приміщенням в збудованому Об'єкті), з правом передачі в іпотеку майнових прав на нерухомість, що будується, з метою залучення коштів від фізичних та юридичних осіб, а також здійснювати всі інші дії та інші повноваження, які законом віднесені до функцій замовника, та необхідні для виконання цього Договору, за виключенням вирішення питань, щодо користування земельною ділянкою.
Згідно пункту 2.2. Сторона 2 здійснює будівництво Об'єкту власними або залученими силами за власний рахунок.
Згідно пункту 3.4. Додаткового договору б/н від 16.10.2015 року Сторона 2 має право на свій розсуд розпоряджатися квартирами та іншими приміщеннями в Об'єкт в процесі будівництва та відчужувати майнові права на житло (квартири) та інші приміщення до завершення будівництва Об'єкту з повідомленням Сторони 1.
03 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №7МП, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві майнові права, що належать Продавцеві, на Квартиру АДРЕСА_1 (третя черга будівництва) (третя черга будівництва) (далі Квартири), майнові права на які складають предмет цього Договору, вимоги щодо якісних та кількісних характеристик яких визначені у додатку №1 до цього Договору, та сплатити Покупцеві вартість майнових прав на них, визначену у розділі 4 цього Договору.
Згідно пункту 3.1.1 Договору Продавець зобов'язаний в термін до 31 березня 2017 року добудувати та здати в експлуатацію Об'єкт будівництва. Пунктом 3.1.2 передбачено, що Продавець зобов'язаний надавати Покупцеві на його вимоги довідку про внесення ним поетапної оплати вартості майнових прав.
Згідно пункту 3.3.1 Договору Покупець зобов'язаний дотримуватись термінів оплати вартості Предмету договору, визначених в розділі 4 цього договору та повністю сплатити вартість майнових прав на квартиру. Пунктом 3.3.2. передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти за актом приймання-передачі майнових прав на Квартиру, згідно з розділом 2 цього Договору.
Відповідно до умов розділу 4 Договору купівлі-продажу майнових прав №7МП від 10.08.2016:
4.1. Вартість майнових прав на Квартиру складає 515 700,00 грн., виходячи з вартості майнових прав в перерахунку на 1 кв.м. 9 000,00 грн.
4.2. До підписання Сторонами Акта приймання-передачі Квартири загальна сума перерахованих Продавцю коштів не може бути менше ніж 97 відсотків вартості майнових прав на квартиру, встановленої цим Договором.
Решта вартості майнових прав на квартиру, що залишились неоплаченими, оплачується протягом 5 банківських днів після отримання технічного паспорту на квартиру, підписання сторонами акта приймання-передачі квартири за ціною, встановленою на момент проведення останніх перед цим розрахунків, але не вищою, ніж на момент підписання цього Договору Сторонами.
На виконання умов цього Договору, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю за продаж майнових прав на Квартиру, а Продавець зобов'язаний прийняти грошову суму у розмірі 97% вартості майнових прав зазначеної у п.4.1. цього Договору, що становить 500 229,00 грн. протягом 30 днів з дня підписання цього договору та 3% вартості майнових прав, що становить 15 471, 00 грн. протягом 5 банківських днів після отримання технічного паспорту на квартиру.
Покупець здійснює оплату за цим Договором на користь Продавця у відповідності із таким графіком: Перший платіж до 05.08.2016 р., сума платежу 500 229,00 грн.
4.3. У випадку, якщо після здачі Об'єкта будівництва в експлуатацію фактична вказана площа Квартири збільшується (зменшується) відносно площі, вказаної у додатку 1 до цього Договору, то договірна ціна корегується Продавцем відносно до такої зміни, виходячи з вартості майнових прав на квартиру за 1 кв.м., визначеної в п.4.1. цього Договору.
4.4. Оплата здійснюється у безготівковій формі через банківські установи шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця за такими реквізитами : р/р НОМЕР_1 в Філії АТ «Ощадбанк», МФО 305482, код за ЄДРПОУ 24226281.
4.5. Після внесення Покупцем повної вартості предмету договору у безготівковій формі Продавець надає Покупцю Довідку про сплату вартості майнових прав на Квартиру.
Згідно Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно №7МП від 03.08.2016 р. Сторони домовились про наступні характеристики квартири, майнові права на яку передаються Продавцем Покупцю: будівельна адреса: АДРЕСА_5 ; секція, черга, під'їзд: - третя черга; номер квартири: - 7; поверх - 2; кількість кімнат - 2; проектна площа загальна - 57,3; житлова - 32,9 кв.м.
Відповідно до квитанції до приходного касового ордеру № 04 від 05 серпня 2016 року, вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав №7МП від 03.08.2016 внесла, а ТОВ «ЦМБ» прийняв в касу п'ятсот тисяч двісті двадцять дев'ять грн. 00 коп.
Згідно частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції станом на 2016 рік) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до підпункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документи, назва документа (форма), дата і місце складання, зміст і обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Преамбулою Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правлення Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (положення) у редакції, чинній на час підписання сторонами договору, визначено, що це положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України «Про національний банк України» та визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
У пункті 1.2. Положення визначено, що касовий ордер первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форму касових ордерів установлено наказом Міністерства статистики України від 15 лютого 1996 року № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій». Касові операції це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах касового обліку.
Згідно з правовою позицією Верховного суду України у постанові від 15 грудня 2015 року (провадження № 21-4266а15) договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про її фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.
Про факт отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси товариства.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року в справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18).
В наявна в матеріалах справи копія квитанції до прибуткового касового ордеру від 05.08.2016 року містить типографське зазначення посад осіб, які мають здійснювати в касі юридичної особи приймання готівкових грошових коштів - «Головний бухгалтер», «Касир», напроти яких виконано два однакових підписи без зазначення прізвища, ініціалів особи, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції по прийманню готівкових грошових коштів від ОСОБА_1 , а також визначити обсяг повноважень цієї особи на право прийняття коштів.
Крім того, умовами пункту 4.4. Договору купівлі-продажу майнових прав №7МП від 03.08.2016 року оплату майнових прав Покупцем у безготівковій формі через банківські установи шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця.
Як вбачається з виписок Філії АТ «Ощадбанк» з серпня 2016 року по вересень 2016 року, грошові кошти від ОСОБА_1 в сумі 500 229,00 грн. на рахунок Продавця ТОВ «Центр молодіжного будівництва» не надходили.
Довідка про внесення покупцем ОСОБА_1 поетапної оплати вартості майнових прав, видана продавцем ТОВ «Центр молодіжного будівництва» у відповідності з пунктом 3.1.2 Договору купівлі-продажу майнових прав № 7МП від 03.08.2016 в матеріалах справи відсутня.
Окрім того, на час укладення договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно станом на 03.08.2016 року діяла постанова Правління Національного банку України від 06 червня 2013 року № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 липня 2013 року за № 1109/23641, де у пунктах 1, 2 зазначено: Установити граничну суму розрахунків готівкою:
- підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10000 (десяти тисяч) гривень;
- фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень;
- фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень.
2. Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки на суму, яка перевищує 150000 гривень, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення та/або перерахування коштів на поточні рахунки (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).
Тобто, виходячи із норм Постанови Правління Національного банку України від 06 червня 2013 року № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою", яка діяла на час укладення договору від 03.08.2016 року було встановлено граничні суми розрахунків готівкою юридичної особи з фізичною, що становила не більше 150 000,00 грн., а відтак можливий розрахунок готівкою у сумі 500 229,00 грн. на рахунок Продавця ТОВ «Центр молодіжного будівництва» за один касовий день є порушенням встановленого ліміту готівкових розрахунків та є неможливим згідно з чинним на момент укладення договору законодавством України про готівкові розрахунки. Така операція мала бути проведена в безготівковій формі.
Згідно змісту письмових пояснень ОСОБА_3 , посвідчених 23.12.2024 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Красотою Т.О., зареєстрованих в реєстрі за № 2408: «Я, ОСОБА_3 , дійсним повідомляю, що, перебуваючи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва», готівкові грошові кошти від громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за майнові права на квартири, які будувалась по АДРЕСА_4 (третя черга будівництва) в Дніпровському районі Дніпропетровської області не приймав, Акти приймання-передачі майнових прав на квартири з цими громадянами не підписував.
Станом на день передачі Дніпропетровському регіональному управлінню державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» реєстру претендентів на нерухоме майно житлового будинку АДРЕСА_4 від 27 липня 2020 року претенденти на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 у вказаному будинку, які б сплатили вартість майнових прав, були відсутні.
Я, ОСОБА_3 , зі статтею 63 Конституції України ознайомлений, зміст ст.ст. 383,384 КК України роз'яснений.»
Згідно Реєстру претендентів на нерухоме майно №27/07/20 від 27 липня 2020 року, складеного у відповідності до вимог пункту 3.4. Додаткового договору б/н від 16.10.2015 до Договору про співпрацю від 12.08.2014 ТОВ «Центр молодіжного будівництва» повідомило Дніпропетровське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» перелік претендентів на нерухоме майно багатоповерхового житлового будинку на адресою: АДРЕСА_7 (3-я черга будівництва), в якому претендент на квартиру АДРЕСА_2 , який оплатив майнові права на квартиру за Договором №7П від 03.08.2016р., відсутній.
Також не є належним, допустимим та достовірним доказом виконання позивачем ОСОБА_1 своїх грошових зобов'язань по Договору купівлі-продажу майнових прав № 7 МП від 03.08.2016 року перед ТОВ «Центр молодіжного будівництва» Акт звіряння розрахунків від 23.05.2018, підписаний між ОСОБА_1 та Дніпропетровським регіональним управлінням «Держмолодьжитло».
Складання Актів звіряння розрахунків можливий лише між суб'єктами господарювання, які є сторонами договірних взаємовідносин. При цьому, сам по собі акт звіряння розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: купівлі-продажу, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості сторони по договору, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, обсягу виконаних зобов'язань , їх розміру, визнання сторонами факту виконання таких зобов'язань тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Аналогічні правові висновки міститься у постановах Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №927/738/19, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 22.02.2022 у справі №924/658/20.
Згідно листа Дніпропетровського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» № 02-04/401 від 13.06.2024 року на дату укладання Акту звірки розрахунків від 23.05.2018 року № б/н та станом на сьогодні договірні відносини між Дніпропетровським РУ та ОСОБА_1 відсутні, інформація від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва» щодо надходження коштів від ОСОБА_1 не надавалась, відсутні копії первинних бухгалтерських документів щодо надходження коштів від ОСОБА_1 , Дніпропетровське РУ на дату укладення Акту звірки розрахунків від 23.05.2018 №б/н не мало довіреності або доручення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва» на право вчинення певних дій, а саме право укладання та підпису актів звірки взаємних розрахунків від імені ТОВ "Центр молодіжного будівництва».
За вимогами ст.11, 204, 190 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є в т.ч. договори та інші правочини. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Також, за ст.627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Згідно з ч.2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об'єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.
Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).
Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331 ЦК України).
Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об'єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об'єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.
Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою. Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об'єктом у розумінні ЦК України такий об'єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить. Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.
Суб'єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.
Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов'язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.
Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов'язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 61-31цс20) зазначила, що у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об'єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України. Положення статті 392 ЦК України підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між особою, яка відчужила майнові права на квартиру в багатоквартирній новобудові (сторона 1) та особою, яка такі права придбала (сторона 2), у випадку, коли об'єкт будівництва (багатоквартирна новобудова) зданий в експлуатацію, проте сторона 1 не виконує умови зазначеного договору з передачі стороні 2 усіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сторона 2 сплатила в повному обсязі, та не визнає права сторони 2 на цю збудовану квартиру.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, що закріплено у частині 6 статті 81 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Слід також зазначити, що вказаний позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.
На підставі наведеного та встановленого судом у сукупності наданих та добутих доказів, суд приходить до переконливого висновку, що зазначене є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Таким чином, викладені позивачем обставини не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно позивача діям відносно нього, предмета спору, а позивач цього не довів, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов'язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.
Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на позовних вимогах, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.
Враховуючи фактично встановлені в судовому засіданні обставини справи та розглядаючи справу на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, дотримуючись засад змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, враховуючи правові висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Молодіжного будівництва», ОСОБА_2 , третя особа: Дніпропетровське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» про визнання майнових прав на квартиру та витребування з чужого незаконного володіння відмовити.
Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-82, 84, 89, 141-142, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва», ОСОБА_2 , третя особа: Дніпропетровського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву», про визнання майнових прав на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя О. М. Білоусова