справа № 166/1819/24
провадження № 1-кп/166/25/25
20 жовтня 2025 року с-ще Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді
ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілих ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62024140130000581, відомості про яке внесено до ЄРДР 25 серпня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сліди Могилів-Подільського району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, несудимого,
установив:
Прокурор заявив клопотання про продовження на 60 днів строку тримання під вартою ОСОБА_8 , який неодноразово продовжено, востаннє до 25 жовтня 2025 рок включно. Клопотання мотивує тим, що ризики, які були враховані судом при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися, є реальними, стійкими, триваючими і такими, що виправдовують необхідність продовження строку дії застосованого запобіжного заходу. Зазначив, що натепер наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Метою продовження запобіжного заходу ОСОБА_8 називає запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду з огляду на тяжкість злочину в сукупності з особистими обставинами обвинуваченого, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (як колишній працівник правоохоронного органу може вживати незаконні заходи, спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності), а також вчинення іншого кримінального правопорушення (незаконний перетин кордону тощо).
Прокурор підтримав клопотання із підстав, зазначених у ньому, просив клопотання задовольнити.
Потерпілі та представник потерпілих погодилися із думкою прокурора.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання, вказав, що названі прокурором доводи клопотання доказами не підтверджені, вважає підозру в скоєнні кримінального правопорушення необґрунтованою.
Обвинувачений просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Суд, заслухавши думку учасників, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно із ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК).
Щодо ОСОБА_8 ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 26.08.2024 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, востаннє - Ратнівським районним судом ухвалою від 27.08.2025 на строк 60 днів до 25 жовтня 2025 року.
Суд погоджується із доводами прокурора про продовження існування ризиків, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу та продовження його строку.
На думку суду, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Європейський суд з прав людини наголошує, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Ризик переховування від суду є актуальним на будь-якій стадії кримінального провадження та обумовлений можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК, що передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого ОСОБА_8 переховуватися від суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні у справі "Пунцельт проти Чехії", відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги і загроза відносно суворого покарання.
У справі "Бессієв проти Молдови" вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, проживання у прикордонному із Республікою Молдова населеному пункті, недоведеність міцних соціальних зв'язків, свідчать про існування ризику переховування від суду.
Відтак, на думку суду, продовжує існувати передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК ризик.
Із цих же підстав застосування більш м'якого запобіжного заходу, на переконання суду, не буде дієвим.
У провадженні досліджені усі надані сторонами документи та висновки експертів, допитані усі свідки та потерпілі, натепер не допитаний обвинувачений, який у цьому судовому засіданні показання давати відмовився, просив оголосити перерву перед його допитом.
Щодо доводів ОСОБА_8 про необгрунтованість обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, суд повторює, що питання про наявність у діях обвинуваченого складу злочину, доведеність цього обвинувачення вирішується судом у нарадчій кімнаті шляхом ухвалення остаточного судового рішення. На підставі оцінки сукупності отриманих доказів суд дійшов висновку, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, обвинувальний акт за яким розглядає суд, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження.
З огляду на обвинувачення ОСОБА_8 у скоєнні особливо тяжкого злочину, внаслідок якого загинула людина, за правилами п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК суд розміру застави не визначає.
Керуючись ст.ст.177, 182, 183, 194, 331 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 задовольнити.
Продовжити тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 на строк 60 днів, тобто до 18 грудня 2025 року включно.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів із дня її оголошення, а обвинуваченим - у цей же строк із дня отримання копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Апеляційне оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Дата проголошення повної ухвали 21 жовтня 2025 року о 16 год 30 хв.
Суддя Ратнівського
районного суду ОСОБА_1