Справа № 161/11461/25
Провадження № 2/161/4132/25
20 жовтня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючого судді Шестерніна В.Д.
за участю секретаря Мельник А.В.
розглянувши в приміщенні суду цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», про захист прав споживача, відшкодування майнової та моральної шкоди,-
встановив:
І.Короткий зміст позовних вимог
В червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до АТ КБ «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ТзОВ «Юніт Капітал», про захист прав споживача, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 24.04.2024 набрало законної сили заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.09.2024 у справі №161/14276/24, яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТзОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №347087729 від 03.03.2020 в розмірі 49 240 грн., судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.
В рамках примусового виконання цього рішення суду 15.04.2025 приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Ошурко М.М. виніс постанову про арешт коштів боржника ВП №77818881, яку скерував на виконання до АТ КБ «Приватбанк», в якому у позивача відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1 .
17.04.2025 о 23:52 позивачу надійшло повідомлення про списання з її банківського рахунка грошових коштів в розмірі 1 000 грн., з яких: 869,25 грн. були її пенсією.
Списання грошових коштів з цільовим характером пенсії в розмірі 869,25 грн. є неправомірним, оскільки здійснене в період дії заборони (тимчасового припинення) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника, встановленої згідно приписів абзаців 6 та 19 п. 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження». Незаконно списані грошові кошти є майновою шкодою. Списання грошових коштів здійснене відповідачем, а тому він є відповідальним за нього.
Незаконним списанням грошових коштів позивачу було завдано моральну шкоду. Позивач визначила її в розмірі 3 000 грн. Моральна шкода полягала у спричинених душевних стражданнях, оскільки позивач є одинокою матір'ю, яка самостійно виховує малолітню дитину, живе лише за рахунок соціальних виплат - пенсії та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи. Втрата навіть суми в розмірі 869,25 грн. для її сім'ї була великим ударом по сімейному бюджету.
Позивач просила суд стягнути на її користь з відповідача майнову шкоду в розмірі 869,25 грн. та моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
ІІ.Стислий виклад позиції відповідача
07.07.2025 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, який мотивував тим, що АТ КБ «Приватбанк» не є належним відповідачем по справі, оскільки обставин, які б свідчили про порушення прав позивача з боку банку, не доведено.
16.04.2025 АТ КБ «Приватбанк» отримало від приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Ошурко М.М. постанову про арешт коштів боржника від 15.04.2025 ВП №77818881, яку було зобов'язане прийняти до виконання та накласти арешт.
Рахунок, на який було накладено арешт, не є рахунком з спеціальним режимом використання, спеціальним та іншим рахунком, звернення стягнення на які заборонено законом.
17.04.2025 надійшла платіжна інструкція на примусове списання (стягнення) коштів з рахунку позивача НОМЕР_1 у сумі 1 000,00 грн., яку відповідач виконав. Порушень законодавства при списанні грошових коштів відповідачем не допущено.
Позивач не надала жодних медичних документів або інших доказів, які б доводили, що вона зазнала душевних страждань саме від дій відповідача, і пояснювали в чому полягали такі її страждання.
Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
III.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу
Ухвалою суду від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомленням (виклику) сторін.
ІV.Фактичні обставини справи
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.09.2024 у справі №161/14276/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №347087729 від 03.03.2020 в розмірі 49 240 грн., судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. (дані Єдиного державного реєстру судових рішень).
Постановою Волинського апеляційного суду від 16.06.2025 скасовано заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.09.2024 у справі №161/14276/24 та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №347087729 від 03.03.2020 в розмірі 22 040 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 685,60 грн. (дані Єдиного державного реєстру судових рішень).
15.04.2025 приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Ошурко М.М. виніс постанову про арешт коштів боржника ВП №77818881 (а.с. 10), згідно якої накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
17.04.2025 приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Ошурко М.М. надіслав АТ КБ «Приватбанк» платіжну інструкцію на примусове списання коштів №7079 від 17.04.2025 (а.с. 15), за результатами виконання якої з рахунка ОСОБА_1 НОМЕР_1 було списано 1 000 грн.
З виписки по картці/рахунку (а.с. 11) вбачається, що до списання грошових коштів в сумі 1 000 грн. (за період з 14.04.2025 по 17.04.2025) по рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 відбувалися такі платіжні операції:
- 14.04.2025 о 15:37 зарахована пенсія в сумі 3 323 грн. (залишок після операції 3 723,75 грн.);
- 14.04.2025 о 21:53 та о 21:55 списані грошові кошти в сумі 254 та 6 грн. відповідно.
V.Мотиви суду та застосоване законодавство
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які саме приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі №567/3/22).
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України., а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За змістом статей 1, 5 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
Відповідно до абз. 19 п. 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.
Порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів встановлюється главою 5 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 №163 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 73 Інструкції надавач платіжних послуг платника виконує арешт коштів, що знаходяться на рахунку платника, згідно з постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів). Надавач платіжних послуг платника повинен забезпечити прийняття до виконання документа про арешт коштів, який надійшов до нього в електронній або паперовій формі. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання документ про арешт коштів у паперовій формі, який доставлено до нього самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу або який надійшов рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, слідчий, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган. Надавач платіжних послуг платника встановлює повноваження особи, яка самостійно доставила документ про арешт коштів, у порядку, визначеному в його внутрішніх документах.
Згідно з п.п. 60, 61 Інструкції ініціатором платіжної операції під час дебетового переказу коштів із рахунку платника без його згоди [далі - примусове списання (стягнення) коштів] є орган державної виконавчої служби (державні виконавці)/приватні виконавці та контролюючий орган (далі - стягувач). Надавач платіжних послуг платника виконує примусове списання (стягнення) коштів із рахунків, відкритих платникам відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг, а також з відповідного балансового рахунку у випадках, визначених у пункті 82 розділу V цієї Інструкції, та з урахуванням особливостей, зазначених у підпункті 2 пункту 67 розділу IV цієї Інструкції.
Згідно з п. 68 Інструкції надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 3. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 в справі № 761/42030/21.
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
Щодо стягнення майнової шкоди
На ім'я позивача ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок в АТ КБ «Приватбанк». Цей рахунок використовується для здійснення пенсійних виплат. При цьому, такий рахунок є універсальним, оскільки його можна використовувати для здійснення будь-яких виплат (переказів). При цьому, цей рахунок не є рахунком з спеціальним режимом використання, спеціальним чи іншим рахунком, накладення арешту та/або звернення стягнення на кошти на якому заборонено законом.
Приватний виконавець в рамках примусового виконання рішення суду про стягнення з позивача кредитної заборгованості виніс постанову про арешт коштів, яку скерував до виконання відповідачу, як банку, в якому відкрито поточний рахунок на ім'я позивача, як боржника. Постанова приватного виконавця не містить застереження про те, що арешт слід накласти на грошові кошти, окрім тих, які мають цільовий характер, наприклад, пенсія.
В подальшому на виконання цієї постанови приватний виконавець надіслав АТ КБ «Приватбанк» платіжну інструкцію на примусове списання коштів, за результатами виконання якої з рахунка позивача було списано 1 000 грн., з яких, щонайменше (при найнесприятливішому варіанті для позивача): 599,25 грн. - її пенсія (так, до зарахування пенсії на рахунку містилися кошти в сумі 400,75 грн. (3 723,75 грн. - 3 323 грн.), цільовий характер та походження яких невідомі; при умові, що видатки в сумі 264 грн. та 6 грн. здійснювалися за рахунок пенсійних коштів, то із списаних за вимогою приватного виконавця коштів 599,25 грн. однозначно є пенсією позивача (1 000 грн. - 400,75 грн.).
Суд констатує, що відповідач, як надавач платіжних послуг, був зобов'язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію на примусове списання коштів боржника. Позивач не довів, а суд не встановив неправомірної поведінки відповідача при виконанні цієї постанови.
В матеріалах справи відсутні відомості про оскарження позивачем дій приватного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти та щодо списання грошових коштів, які мають цільовий характер (пенсія). Суд зауважує, що в рамках розгляду цієї справи не вправі надавати оцінку правомірності дій державного виконавця, зокрема з'ясовувати чи повідомляв позивач приватного виконавця про знаходження на його рахунку пенсійних виплат, чи вживав приватний виконавець заходів для з'ясування статусу та цільового призначення коштів на банківському рахунку боржника тощо.
Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Суд відхиляє посилання позивача на приписи ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» та правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19, з таких мотивів.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Вказаний нормативний припис, по-перше, міститься в статті 52 «Особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця», по-друге, встановлює заборону накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Суд зауважує, що фактичні обставини справи є іншими не дають підстав для застосування приписів вказаної статті.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 у справі №905/361/19 (п. 7.14) виклала правовий висновок про те, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Такий правовий висновок є нерелевантним до справи, що розглядається судом, адже, по-перше, він зроблений в аспекті тлумачення приписів ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», які, як вже зауважив суд, не підлягають до застосування, а, по-друге, за відмінних фактичних обставин (у справі №905/361/19 йшлося про накладення арешту на грошові кошти на рахунку юридичної особи, який використовувався для виплати заробітної плати її працівникам та сплати інших обов'язкових платежів).
Щодо стягнення моральної шкоди
Позивач обгрунтувала завдання їй моральної шкоди неправомірними діями відповідача щодо списання її пенсії в розмірі 869,25 грн.
З цього приводу суд зауважує таке.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 279/1834/22).
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність протиправної поведінки відповідача щодо позивача, то вимоги про стягнення моральної шкоди як похідні вимоги також слід визнати безпідставними.
Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід також відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
В цілому суд констатує, що дав відповіді на всі важливі аргументи сторін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010).
VI.Судові витрати
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», про захист прав споживача, відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення суду - 20.10.2025.
Відомості про сторони та учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце поживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код в ЄДРПОУ 14360570.
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4а, офіс 10; код в ЄДРПОУ 43541163.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області В.Д. Шестернін