Справа № 931/630/25
Провадження № 2/931/331/25
(заочне)
20 жовтня 2025 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,
за участю: секретаря - Проскуненкової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
встановив:
18 серпня 2025 року позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем ОСОБА_3 перебувала у шлюбі, який рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 04 квітня 2024 року розірвано. 14 листопада 2024 року між нею та відповідачем знову був укладений шлюб, зареєстрований Локачинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Зазначає, що під час спільного життя у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька записані відповідно до ст. 126 СК України. Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 01 квітня 2024 справа № 931/100/24 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно на користь позивача на утримання дитини до досягнення нею повноліття. Зазначає, що на час звернення до суду з позовом про стягнення аліментів, їй не було відомо, чи відповідач був працевлаштований, тому аліменти з відповідача стягувались у твердій грошовій сумі. На даний час, як їй відомо, відповідач офіційно працевлаштований, проходить військову службу за призовом в ЗСУ. Відповідно матеріальне становище відповідача значно покращилося. Вважає, що для забезпечення потреб дитини доцільним є змінити розмір аліментів шляхом стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх його доходів, що складатиме лише 25% усіх його доходів та не вплине на погіршення матеріального становища відповідача.
Просить змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 згідно рішення Локачинського районного суду Волинської області від 01 квітня 2024 року на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з твердої грошової суми на 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 19 серпня 2025 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, справу призначено до розгляду.
Позивач у судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. 20.10.2025 року через канцелярію суду подала клопотання про розгляд справи без її участі, вимоги позовної заяви підтримує повністю та просить задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с. 24).
Відповідач у судове засідання не з'явився також, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до вимог ч.11 ст. 128 ЦПК України. Будь-яких заяв чи клопотань, відзиву від нього до суду не надходило.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12 червня 2020 року (а.с. 4).
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 14.11.2024 року вбачається, що 14.11.2024 року укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 14.11.2024 року Локачинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 44 (а.с. 5).
Із копії відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 25.07.2025 року, наданих Локачинською селищною радою, вбачається, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
Заочним рішенням Локачинського районного суду Волинської області № 931/100/24 від 01 квітня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з індексацією суми відповідно до закону, починаючи з 08 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7-9).
Спірні правовідносини регулюються положеннями Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України)
У частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За частинами першою та другою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ст. ст.183,184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 1статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду і пов'язує таку заміну із способом їх присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на наявність імперативного дозволу змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. ст.183, 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених в ст.ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду № 61-41437св18 від 10 вересня 2018 року.
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.
Із доводів позовної заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в ЗСУ.
Таким чином, наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів з відповідача, який має офіційний регулярний заробіток, враховуючи як право позивачки ставити таку вимогу, так і обов'язок відповідача надавати дитині належне матеріальне утримання.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, аналізуючи норми Закону, які регулюють спірні правовідносини, а також, враховуючи пріоритетність інтересів дитини, на користь якої стягуються аліменти, суд дійшов висновку, що слід змінити розмір аліментів, що належать до стягнення з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини, шляхом зміни способу їх присудження, а саме стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили та до досягнення повноліття.
На думку суду такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, фізичного розвитку, підтримки життєдіяльності на достатньому рівні. Розмір аліментів, визначений судом, не є надмірним і є достатнім для забезпечення розумних потреб неповнолітньої дитини.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі ст. ст. 142, 180-182, 183, 191 СК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 142, 247, 263-265, 273, 354, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 01 квітня 2024 року у справі № 931/100/24, визначивши їх у частці від доходу.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх його видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20.10.2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна