Справа № 159/5326/25
Провадження № 3/159/2439/25
20 жовтня 2025 року м. Ковель
Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Денисюк Т.В, розглянувши матеріали справ, які надійшли від відділу організації несення служби в місті Ковелі Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП,
Згідно з протоколами про адміністративні правопорушення серії ВАВ №349937 та серії ВАВ №603791 від 29.07.2025 ОСОБА_1 ставиться у провину те, що вона 29.07.2025 приблизно о 07.20 годині в АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство по відношенню до неповнолітніх дочок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За змістом протоколів про адміністративні правопорушення 29.07.2025 ОСОБА_1 перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_2 вчинила відносно своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство фізичного і психологічного характеру, а саме шарпала за руки, висловлювала погрози завдання тілесних ушкоджень, ображала нецензурною лайкою, внаслідок чого було завдано шкоди фізичному та психічному здоров'ю ОСОБА_2 , але не спричинено тілесних ушкоджень. Дії вчинені у присутності малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим завдано шкоди психічному здоров'ю останньої.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись положеннями ст.36 КУпАП суд розглядає дві справи щодо ОСОБА_1 в одному провадженні.
У судові засідання 07.08.2025, 12.08.2025, 30.09.2025 та 20.10.2025 ОСОБА_1 не з'явилася. Судові виклики, скеровані на адресу проживання особи, не вручені із зазначенням причини «адресат відсутній». Відповідно до ст.277-2 КУпАП суд зобов'язаний завчасно повідомити особу про час і місце розгляду справи, проте отримання поштової кореспонденції адресатом перебуває поза межами відповідальності суду. Адресат зобов'язаний контролювати надходження поштової кореспонденції за повідомленим державі місцем постійного чи тимчасового проживання.
Згідно з вимогами ст.268 КУпАП участь особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення за ст.173-2 КУпАП, при розгляді справи не є обов'язковою, тому враховуючи належне повідомлення про дати судових засідань суд вважає можливим розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .
Неповнолітня потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що через особливі потреби меншої сестри ОСОБА_3 мати постійно зайнята її доглядом і розвитком. Матеріальні труднощі, рішення чоловіка розірвати шлюб суттєво вплинули на психологічний стан матері та її здатність контролювати власні емоції. 29.07.2025 мати висловила своє незадоволенням з приводу обраного ОСОБА_5 кола спілкування і намагалася забрати мобільний телефон під час розмови із знайомим хлопцем. Розмова відбулась на підвищеному тоні та обурила ОСОБА_5 , тому вона повідомила бабусю і попросила відреагувати на поведінку матері.
Свідок ОСОБА_6 (матір ОСОБА_1 ) суду пояснила, що її донька ОСОБА_1 є активним громадським діячем у сфері захисту прав та розширення можливостей для дітей з особливими потребами. Проте вона опинилася у складних життєвих умовах, потребує підтримки та допомоги, розуміння і терпіння. Події 29.07.2025 не були з її сторони актом агресії чи насильства, скоріше проявом емоційної реакції на власні рішення старшої доньки ОСОБА_5 . Отримавши дзвінок від ОСОБА_5 вона не мала можливості особисто прийти у помешкання доньки, тому викликала поліцію, побоюючись переростання конфлікту у акт фізичного протистояння. Обговорюючи пізніше подію спільно було прийняте рішення про проживання ОСОБА_5 у період поза навчаннями в помешканні ОСОБА_7 . На час розгляду справи ОСОБА_5 періодично допомагає матері у догляді за меншою сестрою, проте активно формує власний життєвий шлях. Свідок також акцентувала увагу суду на виключно доброзичливому та дбайливому ставленні ОСОБА_1 щодо меншої доньки ОСОБА_3 та відсутність актів домашнього насильства щодо дитини.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов такого висновку.
Адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно зі статтею 7 Кодексу ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стаття 62 Конституції України).
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
Обставини справи суд встановлює на підставі оцінки сукупності досліджених доказів.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За матеріалами справи ОСОБА_1 поставлено у провину вчинення домашнього насильства у формі психологічного та фізичного щодо доньки ОСОБА_2 та психологічного щодо доньки ОСОБА_3 (як очевидця дій щодо доньки ОСОБА_5 ).
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Диспозиція ч.2 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок яких була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до п.п.3, 4, 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Положеннями наведеного Закону визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Основною тезою національного і міжнародного законодавства у сфері протидії домашньому насильству є те, що ніхто, ніде та за жодних обставин не повинен терпіти знущання над собою.
При цьому, слід пам'ятати, що дитина, яка бачить насилля щодо інших, є не свідком, а жертвою (пункт 2 частини першої статті 1, стаття 22 Закону №2229-VІІІ).
20.06.2022 Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про запобігання та протидію насильству щодо жінок і домашньому насильству (далі - Стамбульська конвенція), яка спрямована на викорінення насильства і передбачає створення комплексної системи ефективної боротьби з такими явищами.
ЄСПЛ у справах «Івашків проти України» (заява №59670/14, рішення від 22.09.2022), «М.М. та З.М. проти України» (Заява № 4669/20, рішення від 03.11.2022), «Левчук проти України» (заява № 17496/19 від 03.12.2020) неодноразово зауважував на позитивному обов'язку держави вживати своєчасних заходів для розслідування актів домашнього насильства, як прояву порушення основних прав і свобод людини. Державні органи повинні відійти від тендерних стереотипів і не применшувати серйозність порушень.
При цьому домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Конфліктна ситуація та нецензурні висловлювання формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Тобто, насильство у родині будь-якого характеру, відрізняється від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім'ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків, тим, що при домашньому насильстві завжди дії того, хто допускає таке насильство, носять навмисний характер, з наміром досягнення бажаного результату, тягнуть спричинення шкоди; відбувається порушення прав і свобод людини; наявна значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Надаючи правову оцінку діям ОСОБА_1 суд враховує пояснення потерпілої ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_6 , дані оцінки визначених поліцейськими на місці події факторів ризику домашнього насильства, які віднесені до низьких і доходить переконання про відсутність ознак домашнього насильства в заданій ситуації. Суперечка з приводу кола спілкування та життєвих пріоритетів між матір'ю та донькою з огляду на надані потерпілою ОСОБА_2 пояснення була конфліктом, а не актом домашнього насильства. Не мала на меті завдати шкоди психічному чи фізичному здоров'ю потерпілої, порушити права дитини, не були актом домінування і приниження.
У діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення.
Згідно пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_2 вони докладають значних зусиль для психологічної підтримки ОСОБА_1 , і отримують сприяння зі сторони відповідних організацій та соціальних служб.
На підставі наведеного відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає до закриття за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 247, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СуддяТ. В. Денисюк