01 жовтня 2025 року
місто Київ
справа № 642/4296/24
провадження № 14-113зц25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Погрібного С. О.,
суддів Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Дашутіна І. В. Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Ступак О. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.
ознайомилась із касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року та ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частин у спільній сумісній власності на земельну ділянку та визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом,
1. ОСОБА_2 у липні 2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив:
- визнати, що частка ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0878 га, кадастровий номер 6310137200:04:023:0002, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , державний акт на право власності на земельну ділянку від 04 липня 2008 року, серія ЯД № 065311, складала 46/100 частки, а частка ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на цю ж земельну ділянку 54/100 частки;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 46/100 частки земельної ділянки площею 0,0878 га, кадастровий номер 6310137200:04:023:0002, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Рішенням від 25 жовтня 2024 року Ленінський районний суд м. Харкова відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
3. Постановою від 25 лютого 2025 року Харківський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 , скасував рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2024 року, ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнив.
Суд визнав за ОСОБА_2 право власності на 46/100 частин земельної ділянки загальною площею 0,0878 га, кадастровий номер 6310137200:04:023:0002, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4. Ухвалою від 03 червня 2025 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому воно не підлягає касаційному оскарженню.
5. Ухвалами від 09 липня та 25 серпня 2025 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
6. ОСОБА_1 17 вересня 2025 року із застосуванням засобів поштового зв'язку подала до Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року, відкрити касаційне провадження, скасувати ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року, а рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2024 року залишити без змін, здійснити розподіл судових витрат.
7. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що у прийнятті касаційної скарги потрібно відмовити та повернути її заявниці з огляду на такі міркування.
8. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6 і частина друга статті 19 Конституції України).
9. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції. У складі Верховного Суду діють, зокрема, Касаційний цивільний суд і Велика Палата Верховного Суду
(частина перша статті 36, пункти 1, 5 частини другої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).
10. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 згаданого Закону Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
11. Судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
12. Право на касаційне оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.
13. Порядок подання касаційної скарги врегульовано в ЦПК України, згідно з частиною першою статті 391 якого касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
14. Відповідно до статей 393, 394 ЦПК України повноваження з прийняття касаційної скарги та відкриття касаційного провадження належать Верховному Судові, який діє у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду. На стадії відкриття касаційного провадження здійснюється перевірка правильності оформлення касаційної скарги та дотримання порядку її подання, зокрема й сплати судового збору та дотримання строків на касаційне оскарження.
15. Порядок передання справи до Великої Палати Верховного Суду передбачений у частинах третій - шостій статті 403 ЦПК України (ці приписи викладено в параграфі 3 глави 2 розділу V «Касаційний розгляд» цього Кодексу). Згідно з наведеними правилами саме після відкриття касаційного провадження, підготовки справи до касаційного розгляду та попереднього розгляду до Великої Палати Верховного Суду передається відповідна цивільна справа.
16. За змістом касаційної скарги, поданої до Великої Палати Верховного Суду, ОСОБА_1 не погоджується з постановою Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року та ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2025 року, просить їх скасувати, а рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2024 року залишити без змін.
17. Чинний процесуальний закон не передбачає можливості перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду (крім перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами відповідно до глави 3 розділу V ЦПК України), оскільки зазначені рішення є остаточними і подальшому оскарженню не підлягають, а також не надає повноважень учаснику справи вирішувати питання щодо передачі цивільної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду за межами приписів, передбачених ЦПК України.
18. Отже, через те, що чинне законодавство не передбачає такої можливості, немає правових підстав для розгляду поданої касаційної скарги ОСОБА_1 . Великою Палатою Верховного Суду, тому в її прийнятті потрібно відмовити та повернути заявниці. Така відмова не порушує право ОСОБА_1 на доступ до суду, оскільки вона реалізувала право на оскарження судового рішення в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
19. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція) (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, параграф 36).
20. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання
з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуть для досягнення цієї мети (рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, параграф 53).
21. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоб порушувати саму сутність цього права. Також обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує «легітимну мету» і якщо немає «пропорційного співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, параграф 57; рішення від 21 вересня 1994 року
у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, параграф 65).
22. Згідно з практикою ЄСПЛ юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення суду, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України», заява № 41984/98, параграф 53).
23. Звернення до Великої Палати Верховного Суду з проханням про здійснення ще одного розгляду справи фактично спрямоване на перегляд рішень судів трьох інстанцій, коли немає для цього визначеної процесуальним законом підстави. Такий перегляд є неможливим, оскільки ставить під сумнів гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції принцип остаточності судового рішення (res judicata).
Керуючись статтями 388, 391, 393, 394, 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
У прийнятті до розгляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року та ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частин у спільній сумісній власності на земельну ділянку та визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом - відмовити та повернути її заявниці разом із доданими до касаційної скарги документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С. О. Погрібний
Судді: О. Л. Булейко О. В. Кривенда
І. А. Воробйова М. В. Мазур
О. А. Губська К. М. Пільков
І. В. Дашутін Н. С. Стефанів
А. А. Ємець О. В. Ступак
Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук
В. В. Король В. Ю. Уркевич
Н. В. Шевцова