16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 125/2219/18
провадження № 51-5362км25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
а також у режимі відеоконференції:
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Барського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 05 листопада 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020080000129, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бар Барського району Вінницької області, зареєстрованого і проживаючого там же по АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Барського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2024 року ОСОБА_8 засуджено за:
- 1 ст. 135 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від відбування призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
- ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку суду.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково, стягнуто на її користь із ОСОБА_8 у відшкодування завданої матеріальної шкоди 16 350 гривень, а у рахунок компенсації моральної шкоди - 200 000 гривень.
Також вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
Суд установив, що ОСОБА_8 , 25 квітня 2018 року близько 22:50, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем ЗАЗ-110247, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою зі сторони с. Пляцина у напрямку м. Бар, поблизу с. Балки Барського району Вінницької області, перед початком виконання маневру обгону попутного транспортного засобу, не врахував дорожню обстановку, не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхавши на смугу зустрічного руху та виконуючи маневр обгону, допустив зіткнення із моторолером «Honda Dio», без номерного знаку, під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався в зустрічному напрямку.
Унаслідок порушення ОСОБА_8 вимог пунктів 2.9 (а), 12.6 (ґ), 14.2 (в), 10.1 та вимоги дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження (відкрита черепно-мозкова травма, перелом кісток склепіння та основи черепа, загальний крововилив під оболонки та речовину головного мозку, що призвело до гострого розладу життєво важливих функцій організму внаслідок набряку-набухання головного мозку з послідуючим вклиненням мигдаликів мозочка у великий потиличний отвір), від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, ОСОБА_8 визнано винним у тому, що перебуваючи на місці зіткнення транспортних засобів, нехтуючи моральними та правовими нормами, що зобов'язують надати допомогу людині, яка перебуває у небезпечному для життя стані, проявляючи неповагу до прав людини на життя та безпеку, розуміючи, що внаслідок його протиправних дій водій моторолера перебуває в небезпечному для життя стані, що позбавляв його можливості вжити заходів до самозбереження через заподіяні тілесні ушкодження у результаті ДТП, усвідомлюючи, що у результаті його дій можуть настати тяжкі наслідки, маючи змогу надати потерпілому допомогу, завідомо залишив ОСОБА_10 без допомоги, чим поставив останнього в небезпечний для життя стан і умисно покинув місце ДТП.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 листопада 2024 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані рішення і закрити кримінальне провадження у зв'язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості та вичерпанням можливості їх отримати.
Аргументуючи свої вимоги, зазначає, що винуватість ОСОБА_8 у скоєному не доведена поза розумним сумнівом, а докази, які взяв до уваги суд - недопустимі та неналежні.
Крім цього, захисник стверджує, що у своєму рішенні місцевий суд не вказав з яких причин не взяв до уваги аргументи сторони захисту, зокрема про наявне у ОСОБА_8 алібі і причетність до ДТП іншого транспортного засобу.
У свою чергу, апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув, та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 370 і 419 КПК України.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд безпідставно повторно не дослідив обставини цього кримінального провадження та не надав відповіді на доводи апеляційних скарг сторони захисту, зокрема щодо причетності до ДТП іншого транспортного засобу, алібі ОСОБА_8 і недопустимості як доказу уламку бокового дзеркала автомобіля обвинуваченого, що був вилучений на місці пригоди.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 просив задовольнити його касаційну скаргу на викладених у ній підставах та підтримав доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо незаконності ухвали апеляційного суду.
Захисник ОСОБА_7 підтримала доводи і вимоги своєї касаційної скарги та погодилася із доводами касаційної скарги захисника ОСОБА_6 у частині що стосується незаконності ухвали апеляційного суду.
Засуджений ОСОБА_8 підтримав касаційні скарги своїх захисників.
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційні скарги сторони захисту необґрунтованими, просила залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги й не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Ревізуючи правильність застосування норм права та правової оцінки обставин, колегія суддів виходить із конкретних фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами попередніх інстанцій.
У поданій скарзі захисник ОСОБА_6 , серед іншого, заперечує достовірність окремих доказів та висновки судів щодо фактичних обставин кримінального провадження. Однак перевірка цього не належить до повноважень суду касаційної інстанції згідно ст. 433 КПК України.
Аргументи скаржника про недоведеність винуватості ОСОБА_8 не можна визнати прийнятними.
Як убачається з матеріалів справи, обвинувальний вирок є обґрунтованим, його ухвалено на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування, котрі підтверджено фактичними даними, дослідженими та перевіреними у змагальній процедурі під час розгляду провадження, які оцінено судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Зокрема, висновку про винуватість ОСОБА_8 в інкримінованих злочинах місцевий суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних очевидців події - свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які підтвердили, що пізно ввечері 25 квітня 2018 року ОСОБА_8 , перебуваючиза кермом автомобіля марки ЗАЗ-110247, д.н.з. НОМЕР_1 , під час обгону виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся із моторолером «Honda Dio», під керуванням водія ОСОБА_10 . Після цього ОСОБА_8 не зменшив швидкість, не зупинився та продовжив рух в напрямку м. Бар Барського району Вінницької області. У подальшому на місці пригоди виявили фрагмент бокового дзеркала заднього виду автомобіля обвинуваченого.
Також суд взяв до уваги показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , які повідомили, що одразу після ДТП бачили як ОСОБА_8 керував автомобілем марки ЗАЗ-110247, д.н.з. НОМЕР_1 , без частини лівого бокового дзеркала заднього виду, яке пізніше виявили на місці пригоди; показання потерпілої ОСОБА_9 ; свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які бачили обвинуваченого на ЗАС біля 23:00; лікаря ОСОБА_19 , який підтвердив про перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп'яніння; показання експертів ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які підтвердили висновки наданих експертиз; а також дані протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25 квітня 2018 року зі схемою та ілюстративними таблицями; протокол огляду місця події від 26 квітня 2018 року із фототаблицями; висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_8 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 44 від 26 квітня 2018 року; протоколу огляду транспортного засобу від 27 квітня 2018 року; висновку судово-медичної експертизи Барського районного відділення Обласного бюро судово-медичної експертизи № 28 від 28 травня 2018 року; протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 30 травня 2018 року; висновку судового експерта сектору трасологічних видів досліджень та обліків Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 624 від 20 червня 2018 року; висновку судового експерта завідувача сектора автотехнічних досліджень Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 557а від 30 серпня 2017 року; висновку судового експерта завідувача сектора автотехнічних досліджень Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 558а від 30 серпня 2018 року; висновку судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України № 3491/3492/18-21 від 06 вересня 2018 року; висновку комплексної транспортно-трасологічної та судово-медичної експертизи № КСЕ-19/102-22/14751-ІТ/75-К від 30 січня 2023 року; свідоцтва про смерть ОСОБА_10 від 02 травня 2018 року - детальний зміст яких відображено у вироку.
Дотримавшись стандарту доведення вини поза розумним сумнівом, місцевий суд констатував, що зібрані докази є достатніми для ухвалення обвинувального вироку, а позиція сторони захисту про непричетність ОСОБА_8 до скоєного є неспроможною.
Висунута ОСОБА_8 на свій захист версія про непричетність до кримінального правопорушення була предметом ретельної перевірки суду, який умотивовано спростував її у вироку з посиланням на конкретні, безпосередньо досліджені докази.
Так, під час судового розгляду ОСОБА_8 наполягав на тому, що 25 квітня 2018 року у той час, коли сталася ДТП, він перебував спочатку вдома у с. Бар, а потім на АЗС.
Відхиляючи таку версію, суд послався на уже згадані вище показання очевидців події - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 а також оператора АЗС ОСОБА_22 , який стверджував, що обвинувачений прийшов на АЗС о 23:30-23:45 ( тобто вже після того як сталася дорожня транспортна пригода за його участі), де в подальшому і був затриманий працівниками поліції.
Крім цього, суд надав критичну оцінку показанням свідка ОСОБА_23 , матері обвинуваченого, які містили суттєві розбіжності з показаннями самого ОСОБА_8 .
Проаналізувавши показання ОСОБА_23 , яка спершу стверджувала, що її син увечері перебував удома, а згодом повідомила, що він усе ж був на автозаправній станції, де його затримали, а також врахувавши свідчення самого ОСОБА_8 , який зазначив, що після 20:00, 25 квітня 2018 року був вдома і не бачив своєї матері, суд дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність зазначених показань.
При цьому суд послався на дані висновку судового експерта сектору трасологічних видів досліджень та обліків Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_24 № 624 від 20 червня 2018 року, відповідно до яких одна частина бокового дзеркала заднього виду автомобіля, яку було вилучено 27 квітня 2018 року під час огляду автомобіля ОСОБА_8 та інша частина, яку було виявлено та вилучено 25 квітня 2018 року під час огляду місця події за фактом дорожньо-транспортної пригоди поблизу с. Балки Барського району Вінницької області, до розділення складали єдине ціле та утворюють між собою ліве бокове дзеркало заднього виду автомобіля ЗАЗ.
Ураховуючи наведені фактичні дані, місцевий суд обґрунтовано визнав версію сторони захисту про непричетність ОСОБА_8 до ДТП неспроможною.
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 наголошує на тому, що місцевий суд формально розглянув справу і залишив без уваги ряд його клопотань про визнання доказів недопустимими і неналежними. Проте такі доводи спростовуються ухваленим за результатами розгляду кримінального провадження вироком, який відповідає вимогам статей 370 і 374 КПК України.
Також у поданій до Суду касаційній скарзі сторона захисту наголошує що місцевий суд не надав відповіді на ряд питань які виникли під час судового засідання.
Зокрема, захисник ОСОБА_6 звертав увагу на те, що у протоколі огляду місця події від 25 квітня 2018 року зафіксовано осип скла в безпосередній близькості до місця пригоди. Оскільки такий речовий доказ (скло) не вилучався і не досліджувався, то, на його переконання, версія про зіткнення мопеда потерпілого із іншим транспортним засобом залишається неспростованою, адже автомобіль обвинуваченого не отримав пошкоджень у вигляді розбитого скла.
В противагу аргументам захисника, місцевий суд прийшов до обґрунтованого переконання, що вказана обставина жодним чином не ставить під сумнів усю сукупність безпосередньо досліджених доказів, які поза розумним сумнівом доводять причетність саме ОСОБА_8 до інкримінованих кримінальних правопорушень.
Поміж зазначеного, захисник ОСОБА_6 стверджує, що докази у цій справі сфальсифіковані слідчим, оскільки останній, на його думку, долучив до протоколу огляду місця ДТП частину дзеркала автомобіля, яку було вилучено пізніше під час огляду транспортного засобу.
Спростовуючи цю версію захисника, місцевий суд послався на дані протоколу огляду місці події від 25 квітня 2018 року та показання понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які вказали, що на місці події було вилучено частину лівого дзеркала транспортного засобу, яку слідчий у їх присутності запакував у спецпакет №4441166. Такі ж обставини підтвердили і очевидці ДТП ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Також, відповідно до даних протоколу огляду транспортного засобу від 27 квітня 2018 року слідчий за участі понятих ОСОБА_27 і ОСОБА_28 вилучив із автомобіля марки ЗАЗ-110247, д.н.з. НОМЕР_1 , залишки лівого дзеркала транспортного засобу, яке також було поміщено до спецпакета №4395939.
Під час проведення судової трасологічної експертизи експерту було надано два опломбованих спецпакети №4441166 і №4395939, у яких знаходились саме ті об'єкти, що вилучалися слідчим за результатами проведення відповідних слідчих дій.
У подальшому, під час судового розгляду свідок (понятий) ОСОБА_26 підтвердив, що одна із частин автомобільного дзеркала, яку йому надали для огляду у судовому засіданні, це дзеркало з місця ДТП.
Зважаючи на наведені обставини, версія захисника про штучне створення доказів винуватості ОСОБА_8 у інкримінованих кримінальних правопорушеннях є надуманою та спростовується матеріалами справи.
Подібні до викладених у касаційних скаргах доводи сторони захисту з питань доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих суспільно небезпечних діянь та законності його засудження були предметом перевірки під час здійснення апеляційного провадження.
Суд апеляційної інстанції у змагальній процедурі ретельно розглянув усі аргументи обвинуваченого та захисника, дав вичерпні відповіді і, належним чином умотивувавши своє рішення, залишив заявлені вимоги без задоволення, а вирок - без змін. При цьому клопотання про повторне дослідження доказів було вирішене з додержанням приписів ч. 3 ст. 404 КПК України.
З цих підстав Суд вважає доводи захисника ОСОБА_7 про зворотне неспроможними.
Постановлена ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
За результатами кримінального провадження у суді касаційної інстанції встановлено, що матеріали провадження не містять даних про істотне порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального закону, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
Таким чином, касаційні скарги захисників не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
Вирок Барського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 05 листопада 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3