Ухвала
21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 522/1329/23
провадження № 61-11415ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою,
ОСОБА_1 05 вересня 2025 року через підсистему Електронний суд подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, а саме: звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку, подавши відповідні докази; вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та надати уточнену касаційну скаргу, а також докази надсилання її копій та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу; сплатити судовий збір та надати документ, що підтверджує його сплату.
В ухвалі Верховного Суду від 24 вересня 2025 року було вказано, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці (пункт 3 частини третьої статті 175 ЦПК України). Ціна позову визначається: у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості (пункт 9 частини першої статті 176 ЦПК України). Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціни позову щодо вимог майнового характеру (визнання відумерлою спадщини, що складається з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 82,8 кв. м, житловою площею 53 кв. м), а тому неможливо встановити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру. Як наслідок особі, яка подала касаційну скаргу, за подання касаційної скарги необхідно самостійно визначити розмір судового збору (підтвердивши його розмір належними доказами) тасплатити його у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірного майна (спірної квартири). Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Окрім цього, в ухвалі також було вказано, що формальна вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвала Верховного Суду від 24 вересня 2025 року отримана 29 вересня 2025 року, що підтверджується повідомленням про доставлення електронного листа одержувачу ОСОБА_1 в її електронний кабінет.
10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала заяву на усунення недоліків, у додатках до якої вказує, що оскільки визначити дійсну ціну позову неможливо, судовий збір сплачено у мінімально допустимому розмірі - 4 294,40 грн. Окрім цього, ОСОБА_1 подала уточнену касаційну скаргу, у якій підставою касаційного оскарження судового рішення указує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з тим, аналіз матеріалів на усунення недоліків ОСОБА_1 свідчить, що нею не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 24 вересня 2025 рокуу повному обсязі, а саме: не підтверджено розмір судового збору належними доказами тане сплатити його у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірного майна (квартири).
Окрім цього, формальна вказівка на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. ОСОБА_1 не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у цій частині. Тому ОСОБА_1 не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
Таким чином, оскільки станом на 21 жовтня 2025 року ухвала Верховного Суду від 24 вересня 2025 року не виконана у повному обсязі. Тому суд не може вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.
Повернення касаційної скарги не є перешкодою у доступі до правосуддя, оскільки повернення касаційної скарги не обмежує право особи в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду.
Керуючись статтями 185, 260, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат