17 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 753/7902/24
провадження № 61-2426св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В.,Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач (заявник) - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратюк Алла Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дмишук Вікторії Борисівни, на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року у складі судді Осіпенко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 рокуу складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Поливач Л. Д.,
Короткий зміст заявлених вимог
1. У квітні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратюк А. В., про визнання договору дарування недійсним.
2. Одночасно із позовом АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у справі.
3. На обґрунтування заяви вказувало, що в ході зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1 стало відомо про відчуження ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 96,6 кв. м., житлова площа - 53 кв. м., кількість кімнат - 3, шляхом передачі права власності на квартиру малолітньому ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 01 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк А. В. за реєстровим №1597.
4. До укладення договору дарування нерухоме майно у вигляді квартири належало відповідачці на праві власності.
5. Договір дарування укладений між відповідачами після відкриття провадження у справі № 753/18984/15-ц за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто правочин вчинений з метою ухилення від виконання судового рішення без наміру створення правових наслідків, обумовлених договором дарування.
6. Відтак, на переконання АТ «Універсал Банк», відповідачкою ОСОБА_1 здійснено дії, спрямовані на приховування майна, що свідчить про фіктивність правочину та є підставою для визнання такого правочину недійсним в судовому порядку.
7. З урахуванням викладеного АТ «Універсал Банк» як позивач просило суд вжити заходи забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 96,6 кв. м., житлова площа - 53 кв. м., кількість кімнат - 3).
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
8. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року заяву АТ «Універсал Банк» про вжиття заходів забезпечення позову у справі задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 96,6 кв. м., житлова площа - 53 кв. м., кількість кімнат - 3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 791364880000.
У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
9. Частково задовольняючи вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі, районний суд мотивував своє рішення тим, що між сторонами існує спір щодо квартири АДРЕСА_1 , а відтак дійшовши висновку, що існує реальна загроза утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у випадку відчуження відповідачем спірного майна, з огляду на характер вимог як позову, так і заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі, визнав за необхідне частково задовольнити заяву та накласти заборону на відчуження спірної квартири до вирішення спору.
10. Водночас районний суд зауважив, що застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони відчуження майна не буде мати наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
11. Не погодившись із ухвалою районного суду представник ОСОБА_1 - адвокат Качараба Володимир Петрович, оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Качараби В. П., залишено без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року залишено без змін.
12. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився із висновками районного суду щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у справі, зокрема, з метою забезпечення виконання рішення у справі за результатами вирішення спору.
13. Водночас апеляційний суд зазначив, що обставини первинного відчуження квартири, яке мало місце після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення про стягнення з відповідачів заборгованості, свідчать про наявність ризиків невиконання або утруднення виконання імовірного рішення суду у разі задоволення позовних вимог банку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. У лютому 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Дмишук В. Б., на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року
у вказаній справі.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення.
17. Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції розглянув справу без належного повідомлення заявника про дату, час та місце судового засідання,
а суд першої інстанції, своєю чергою, не навів мотивів щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання судового рішення, в разі задоволення позову.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
18. У березні 2025 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив
АТ «Універсал Банк» на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дмишук В. Б., у якому банк просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки оскаржувані судові рішення, на переконання заявника відзива, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратюк А. В., про визнання договору дарування квартири від 01 грудня 2015 року за реєстровим №1597 недійсним.
20. Одночасно зі зверненням до суду, АТ «Універсал Банк» подало до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі, на обґрунтування якої вказувало, що в ході зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1
АТ «Універсал Банк» стало відомо про відчуження ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , шляхом передачі права власності на останню малолітньому ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 01 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк А. В. за реєстровим №1597.
21. До укладення договору дарування квартира АДРЕСА_1 належала відповідачці - ОСОБА_1 .
22. Договір дарування від 01 грудня 2015 року було укладено між відповідачами після відкриття провадження у справі №753/18984/15-ц за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а відтак, на переконання банку, вчинено з метою ухилення від виконання судового рішення та без наміру створення правових наслідків, обумовлених договором дарування.
23. Відтак, оскільки ОСОБА_1 здійснено дії на приховування майна, що свідчить про фіктивність правочину та є підставою для визнання такого правочину недійсним, АТ «Універсал Банк» просило суд вжити заходи забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
24. У переліку учасників справи у якості законного представника ОСОБА_2 зазначено ОСОБА_1 (а.с.1-4).
25. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року, заяву АТ «Універсал Банк» про вжиття заходів забезпечення позову у справі задоволено частково.
26. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 791364880000.
27. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
28. Ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржила
ОСОБА_1 .
29. Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Качараби В. П., залишено без задоволення, ухвалу Дарницького районного суду міста Києва
від 23 квітня 2024 року залишено без змін.
Позиція Верховного Суду
30. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
31. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права
у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
32. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
33. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
34. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише
в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
35. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
36. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
37. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
38. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
39. Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
40. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.
41. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
42. Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
43. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
44. У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
45. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
46. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не
є учасниками цього судового процесу.
47. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року
у справі № 381/4019/18 (№ 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і мають застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема,
в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
48. Як зауважено Великою Палатою Верховного Суду від 15 вересня
2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
49. Водночас, як вбачається зі змісту пункту 23 постанови Верховного Суду
у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня
2023 року у справі № 905/448/22, надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
50. Відтак, встановивши, що предметом спору у справі, в межах якої вжито заходи забезпечення позову, є вимога про визнання недійсним договору дарування, укладеного, як зазначав позивач, після відкриття провадження
у справі № 753/18984/15-ц за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто правочину, який, на переконання банку, було вчинено з метою ухилення від виконання судового рішення без наміру створити передбачені ним правові наслідки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , набутого та зареєстрованого за малолітнім унаслідок укладення оспорюваного правочину.
51. Більше того, судами обґрунтовано зауважено про врахування прав та інтересів відповідача шляхом вжиття саме заборони відчуження майна, а відтак забезпечено позов менш обтяжливим для відповідача заходом навідміну від накладення арешту на спірну квартиру.
52. З урахуванням вищезазначеного, доводи касаційної скарги в частині відсутності відстав для вжиття заходів забезпечення у справі на увагу не заслуговують.
53. Щодо посилань касаційної скарги на апеляційний перегляд справи за відсутності доказів належного повідомлення заявника касаційної скарги колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
54. Відповідно до частини першої статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
55. Як вбачається зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову
у справі, АТ «Універсал Банк» визначило, що в інтересах ОСОБА_2 діють обоє його батьки: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
56. Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
57. Відповідно до частини другої-третьої статті 59 ЦПК України права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років,
а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.
58. Відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
59. Однак цей факт не позбавляє особу, інтереси якої він представляє, звертатися до суду з процесуальними документами.
60. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
61. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п'ята
статті 128 ЦПК України).
62. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку (пункт 1 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
63. При цьому, змістом частини сьомої статті 272 ЦПК України встановлено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
64. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).
65. Із матеріалів справи вбачається, що у якості відповідачів у справі
АТ «Універсал Банк» зазначено: ОСОБА_1 (відповідач 1), неповнолітнього ОСОБА_2 (відповідач 2) При цьому ОСОБА_1 зазначено як самостійного відповідача у справі, так і у якості законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 .
66. Ухвалами Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Качараби В. П., на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва
від 23 квітня 2024 року, надано строк на подачу відзива на апеляційну скаргу, призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 04 лютого 2025 року.
67. Вищезазначені ухвали разом із судовою повісткою-повідомленням доставлені до електронного кабінета користувача системи «Електронний суд» ОСОБА_5 30 січня 2025 року, про що свідчить звіт про доставку вихідної кореспонденції.
68. Таким чином, ОСОБА_1 як відповідач та як законний представник ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання апеляційного суду.
69. З наведеного вбачається, що ОСОБА_2 також вважається особою, належним чином повідомленою про призначене судове засідання у суді апеляційної інстанції.
70. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, остання подана адвокатом Дмишук В. Б. в інтересах ОСОБА_3 як законного представника ОСОБА_2 ,
а відтак особи, яка відповідно до матеріалів цивільної справи була належним чином повідомлена про дату, час та місце апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, що, своєю чергою, свідчить про неспроможність доводів касаційної скарги в частині апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції за відсутності належного повідомлення заявника касаційної скарги.
71. Більше того колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_3 , скористався своїм правом на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 23 квітня 2024 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі, про що свідчить апеляційна скарга, подана в інтересах останнього представником, - адвокатом Дмишук В. Б., за результатами розгляду якої постановою Київського апеляційного суду
від 22 квітня 2025 року оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову залишено без змін.
72. З урахуванням вищезазначеного, на переконання колегії суддів,
ОСОБА_2 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів на обґрунтування незаконності ухвали суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову.
73. Крім того, колегія суддів враховує, що зміст і доводи апеляційної скарги законного представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 є аналогічними доводам апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Качараби В. П., яким, своєю чергою, надано оцінку у постанові апеляційного суду.
74. Відтак, враховуючи, що доводи касаційної скарги в цілому є ідентичними доводам апеляційної скарги на ухвалу районного суду про вжиття заходів забезпечення позову у справі, яким судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку як за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , так і апеляційної скарги ОСОБА_2 , від імені якого діє законний представник - ОСОБА_3 , Верховний Суд не вбачає необхідності повторно надавати відповідь на ті самі аргументи заявника.
75. При цьому колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії»(Ruiz Toriya v. Spaine)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
76. Підсумовуючи, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм права, спростовуються матеріалами справи й не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
77. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій не допущено порушень норм права при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову у справі.
78. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
79. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
80. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дмишук Вікторії Борисівни, залишити без задоволення.
2. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року
та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян