17 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 443/2028/24
провадження № 61-12119ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
2. Жидачівський районний суд Львівської області рішенням від 27 травня
2025 року у задоволенні позову відмовив.
3. Львівський апеляційний суд ухвалою від 02 липня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовив, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 травня 2025 року залишив без руху та надав строк для усунення її недоліків.
4. Львівський апеляційний суд ухвалою від 25 серпня 2025 року вищезазначену апеляційну скаргу повернув.
5. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того,
що ОСОБА_1 , у встановлений судом строк не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, тому апеляційну скаргу слід вважати неподаною та повернути заявнику з підстав, визначених статтями 185, 357 ЦПК України.
6. 24 вересня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду
від 25 серпня 2025 року.
7. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
8. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
9. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
10. Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
11. Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
12. Пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
13. У відповідності до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
14. Згідно зі статтею 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способу і строку їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
15. Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
16. Згідно з положеннями статей 185, 357 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення скарги без руху апеляційна скарга повертається особі, яка її подала.
17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року
у справі № 0940/2276/18 зробила правовий висновок про те, що з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…»,
тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5,
або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом,
а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
18. Отже, комплексний аналіз викладених законодавчих положень дає підстави для висновків, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
19. Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
20. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду
від 07 серпня 2018 року у справі № 389/2858/16-а.
21. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями
статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
22. Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
23. Суд апеляційної інстанції в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху встановив, що заявником не надано підтверджуючих документів, які містять інформацію про її річний дохід за попередній календарний рік (2024 рік),
що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» може бути підставою для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору. Враховуючи викладене, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору суд апеляційної інстанції відмовив.
24. Встановивши, що протягом встановленого судом строку вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 не виконано, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
25. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
26. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 185, 357 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому
у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року суд відмовляє.
27. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 серпня
2025 року.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі,
яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
А. І. Грушицький
Є. В. Петров