20 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 462/9660/24
провадження № 61-12044ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Міхно Маргаритою Григорівною, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 березня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулик Надія Йосифівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень,
У грудні 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
(далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулик Н. Й., про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05 вересня
2025 року, позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 10 травня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нежитлових приміщень № 22-1 по 22-6, загальною площею 55,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 679471846101), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулик Н. Й., зареєстрований в реєстрі за № 170.
Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 5 450,40 грн, тобто по 2 725,20 грн з кожної.
У вересні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана її представником - адвокатом Міхно М. Г., на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 березня
2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2025 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2025 року касаційну скаргу залишено
без руху та надано строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
08 жовтня 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Міхно Маргарити Григорівни, про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2025 року продовжено строк на усунення недоліків.
У наданий суддею строк заявник направила матеріали на усунення недоліків.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 березня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2025 року, ухваливши нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно із частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 723/405/17,
від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 24 березня 2020 року у справі № 704/1410/18, від 26 квітня 2023 року у справі № 644/5819/20, від 05 січня2024 року у справі № 761/40240/21, від 26 лютого 2025 року у справі № 711/494/24,
від 10 вересня 2025 року у справі № 587/3623/23, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ураховуючи наведене, касаційне провадження у цій справі слід відкрити.
Заявник порушує питання про зупинення виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 березня 2025 року та постанови Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2025 року до закінчення касаційного провадження.
Вказує, що не зупинення виконання рішень першої та другої інстанції призведе до порушення прав відповідача ОСОБА_1 , оскільки при зловживанні зі сторони позивача (банк), нерухоме майно вибуде з її володіння, а реституцію коштів
від продавця ОСОБА_3 до покупця ОСОБА_1 необхідно буде здійснювати в судовому порядку та ставати в чергу на стягнення в примусовому порядку
за банком, який є позивачем у справі.
Зазначає, що весь тягар відповідальності буде покладено на відповідача ОСОБА_1 , яка є добросовісним набувачем спірного майна, щодо якого існує реальна загроза звернення стягнення.
Заявник надає докази відкриття виконавчого провадження щодо ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Пунктом 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2012 року № 10 «Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку» визначено, що клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами (наприклад, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути додано завірену копію такої постанови). Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та осіб, які не брали участі у справі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Отже, клопотання про зупинення виконання (дії) судових рішень має бути мотивованим та містити підстави для зупинення виконання (дії) судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення у разі, якщо воно буде скасовано.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Наведені заявником доводи самі по собі не є підставою для зупинення виконання судового рішення. А, крім того, рішення про визнання недійсним правочину не підлягає примусовому виконанню, тому і з цих мотивів відсутні підстави для зупинення виконання судового рішення
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулик Надія Йосифівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Міхно Маргаритою Григорівною, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 березня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2025 року.
Витребувати із Залізничного районного суду м. Львова цивільну справу
№ 462/9660/24.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 19 листопада 2025 року.
Роз'яснити учасникам справи, які відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України зобов'язані зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрували його, що вони мають обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет та можливість ознайомитися із копією касаційної скарги та доданих документів, що подані у цій справі, виключно через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
У задоволенні заяви про зупинення виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 березня 2025 року та постанови Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2025 року до закінчення касаційного провадження відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник