13 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 404/6366/22
провадження № 61-3851св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М., (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Центральноукраїнський національний технічний університет,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 травня 2023 року у складі судді Павелко І. Л. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2024 року у складі колегії суддів Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центральноукраїнського національного технічного університету про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що відповідачем незаконно та необґрунтовано, без дотримання належної процедури, здійснено її звільнення з підстав пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Зазначала, що її не було повідомлено про наявність вакантних посад, не надано документи на підставі яких було звільнено та вирішено скоротити чисельність кадрів, не врахований рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці.
Позивач просила: поновити її на роботі в Центральноукраїнському національному технічному університеті з дати звільнення на посаді доцента кафедри фінансів, банківської справи та страхування; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення її на роботі.
Крім того, просила поновити строк на звернення до суду, пославшись на те, що 22 серпня 2022 року вона ознайомилась із наказом про звільнення, але не з документами, на підставі яких був виданий наказ про її звільнення із займаної посади.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що відповідачем не порушено норми чинного законодавства під час звільнення позивача, а вакантні посади, на які вказує позивач, що їй не були запропоновані відповідачем, не передбачають іншого способу відбору, крім конкурсного відбору, проте заяву на конкурс позивач не подавала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 травня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2024 року, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, від 01 квітня 2015 року у справі
№ 6-40цс15, у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 761/3694/15, від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14, від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17, від 17 березня 2020 року у справі № 826/510/16, від 29 січня 2020 року у справі № 761/41149/16, від 02 червня 2020 року у справі № 826/24208/15, від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20.
Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, застосування статті 49-2 КЗпП України та частини одинадцятої статті 55 Закону України «Про вищу освіту», в частині повідомлення про усі вакантні посади, в тому числі про ті вакансії, заміщенню яких передує конкурсний відбір.
Суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки.
Відповідач не запропонував позивачу наявні у нього вакантні посади до 31 серпня 2022 року, не врахував наявність у позивача переважного права залишення на роботі. В матеріалах справи відсутній належний доказ, який би підтверджував проведення скорочення штату та відповідно вакантних посад, кількості штатних одиниць у період з 22 червня 2022 року до 31 серпня 2022 року.
Крім того, відповідачем були оголошенні конкурси на заміщення вакантних посад, які їй не пропонувалися. Тому, позивач вважала, що на момент її звільнення були наявні вакантні посади у відповідача і її звільнення в такому випадку є незаконним.
Аргументи інших учасників справи
У вересні 2024 року Центральноукраїнський національний технічний університет подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Відзив мотивований тим, що відповідач повідомив позивача про скорочення чисельності та штату працівників підприємства та наступне вивільнення, а також про наявність вакантних посад.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбаченихпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
У цій справі предметом позову є поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ціна позову у справі становить 27 698,51 грн, яка не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час звернення з касаційною скаргою (3 028,00 грн х 80 = 242 240,00 грн).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою відповідно до закону, незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 «Загальні положення» ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
Касаційна скарга заявника не містить посилання на випадки, визначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, як і посилання на докази на їх підтвердження.
Отже, Верховний Суд встановив, що провадження за касаційною скаргою у справі, що переглядається, відкрито помилково, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі та з ціною позову, що не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, тому дійшов висновку про закриття касаційного провадження.
Доводи касаційної скарги, хоча і містять посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, проте зводяться до незгоди із встановленими обставинами та оцінкою доказів, не стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, потрібно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17, провадження № 14-53цс19, зазначила, якщо касаційна скарга прийнята до проваджена суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити.
Вказаний правовий висновок підлягає застосуванню до процесуальних правовідносин, які з огляду на викладене, виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги ціну і предмет позову, складність справи і її значення для сторін і суспільства та не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Оскільки Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 травня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2024 року у малозначній справі, то є підстави для закриття касаційного провадження.
Відповідно до частини другої статті 396 ЦПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про закриття касаційного провадження у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 травня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральноукраїнського національного технічного університету про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська