20 жовтня 2025 року
м. Київ
Справа № 917/356/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ульянов і Чернявський"
на рішення Господарського суду Полтавської області від 08 травня 2025 року (суддя Тимощенко О. М.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 вересня 2025 року (колегія суддів: Мартюхіна Н. О., Білоусова Я. О., Стойка О. В.)
у справі № 917/356/25
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ульянов і Чернявський"
про стягнення 158 369, 83 грн заборгованості,
29 вересня 2025 року до Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ульянов і Чернявський" (далі - ТОВ "ЮФ "Ульянов і Чернявський", відповідач, скаржник) на рішення Господарського суду Полтавської області від 08 травня 2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 вересня 2025 року у справі № 917/356/25.
Підставою касаційного оскарження відповідач визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за умови відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм у подібних правовідносинах. Також підставою касаційного оскарження відповідач визначив пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, що суди не дослідили зібрані у справі докази.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2025 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Колос І. Б.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ "ЮФ "Ульянов і Чернявський", колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Аналогічні положення закріплені в частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за якими учасники справи мають право на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
За змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму становить 3 028,00 грн (станом на 01 січня 2025 року).
Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача 158 369, 83 грн заборгованості з оплати наданої позивачем послуги з постачання теплової енергії, що становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 100 = 302 800, 00 грн), тому ця справа є малозначною.
Звертаючись з касаційною скаргою у малозначній справі, відповідач (скаржник) посилається на підпункти "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
ТОВ "ЮФ "Ульянов і Чернявський" зазначає, що питання, яке підлягає вирішенню у цій справі, а саме, які тарифи за теплову енергію повинен застосовувати позивач до споживачів в м. Кременчуці (ті, що встановлені Полтавською обласною радою позивачу як виробнику теплової енергії в м. Полтаві, Котельві, Решетилівці, Карлівці, де позивач виробляє теплову енергію на звичайних засобах виробництва, чи ті, які мають бути встановлені позивачу НКРЕКП, оскільки теплова енергія в м. Кременчуці ним виробляється на Кременчуцькій теплоелектроцентралі), має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Відповідач вказує, що за інформацією засобів масової інформації позивач подав до суду за останні 9 місяців 3 774 позови про стягнення заборгованості, і у всіх цих позовах Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") обраховує вартість теплової енергії на підставі тарифу, який був встановлений Полтавською обласною радою (і є істотно завищеним), в той час як відповідний тариф має встановлюватися НКРЕКП. Отже, правова визначеність у цьому питанні необхідна для правильного правозастосування у невизначеній кількості справ, які вже існують або можуть з'явитися в майбутньому. Водночас висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.
На переконання скаржника, наведене також свідчить про те, що ця справа становить істотний суспільний інтерес. Крім того, вона має виключне значення для скаржника, оскільки сума стягнення перевищує вартість основних засобів товариства та становить 90 % його річної виручки.
Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Щодо посилання скаржника на підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає, що питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики, означає наявність правової проблеми, яка впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення такої проблеми. Водночас, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у великій кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики, невизначеність правових питань на нормативному рівні, необхідність застосування аналогії закону чи права, вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Натомість касаційна скарга відповідача не містить належного обґрунтування якісного критерію щодо відсутності сталої судової практики застосування норм права у спірних відносинах, оскільки скаржник не посилається на судові справи, у яких суди по різному застосовували норми права у подібних з цією справою відносинах, а лише перелічує загальну кількість схожих справ.
Щодо посилання скаржника на підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України Верховний Суд звертає увагу, що використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес" не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, враховуючи статус Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
У зв'язку з цим колегія суддів Верховного Суду не погоджується з доводами касаційної скарги ТОВ "ЮФ "Ульянов і Чернявський" про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та звертає увагу скаржника на те, що Верховний Суд розглядав справу № 917/1389/23 за позовом Кременчуцької гімназії № 31 до ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про зобов'язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживача.
У зазначеній справі Верховний Суд досліджував питання стосовно правомірності застосування ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" у своїй діяльності встановлених для нього Полтавською обласною радою тарифів та за результатами касаційного перегляду вказаної справи у постанові від 26 вересня 2024 року погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що тариф ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" єдиний для всіх споживачів Полтавської області, і будь-які підстави для обрахування вартості теплової енергії для споживачів м. Кременчука за окремим тарифом у відповідача відсутні.
Висновки Верховного Суду, зроблені в зазначеній постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 917/1389/23, були враховані Верховним Судом в ухвалі від 19 листопада 2024 року у справі № 917/1122/23 про закриття касаційного провадження (пункт 5.30 ухвали), на яку посилався Східний апеляційний господарський суд в оскаржуваній відповідачем постанові від 09 вересня 2025 року у цій справі №917/356/25.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЮФ "Ульянов і Чернявський" на рішення Господарського суду Полтавської області від 08 травня 2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 вересня 2025 року у справі № 917/356/25, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ульянов і Чернявський" на рішення Господарського суду Полтавської області від 08 травня 2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 вересня 2025 року у справі № 917/356/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
І. Б. Колос