20 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/3697/24(916/28/25)
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025
у справі № 916/3697/24(916/28/25)
за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Сільхозтехвідродження» - арбітражного керуючого Пирожка Євгенія Віталійовича
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Сільхозтехвідродження», 2) ОСОБА_1
про визнання договору іпотеки недійсним
в межах справи №916/3697/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморські інвестиції»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Сільхозтехвідродження»
про банкрутство,
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2024 у справі №916/3697/24 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Сільхозтехвідродження» (надалі також - Товариство); визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморські інвестиції» в сумі 2560142,00 грн та витрати у сумі 24224,00 грн, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Пирожка Євгенія Віталійовича.
Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Сільхозтехвідродження» арбітражний керуючий Пирожок Євгеній Віталійович звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Сільхозтехвідродження», ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору від 27.09.2021, який укладений між ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» та ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 відмовлено розпоряднику майна ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» арбітражному керуючому Пирожку Є.В. у задоволенні позову до ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» та ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним у справі №916/3697/24(916/28/25).
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі №916/3697/24(916/28/25) скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов розпорядника майна ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» - арбітражного керуючого Пирожка Є.В. задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір від 27.09.2021, укладений між ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» (код ЄДРПОУ 31917658) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Іриною Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №1909.
До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі №916/3697/24(916/28/25), а рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 залишити в силі.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3697/24(916/28/25) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025.
За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній на момент звернення з позовною заявою).
Згідно пп. 9 п.2-1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) судовий збір становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Враховуючи предмет спору та вимоги касаційної скарги, за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі №916/3697/24(916/28/25), сума судового збору становить 4 844,80 грн (3028,00 грн(1 вимога немайнового характеру)х 200% х 0,8) .
Однак, згідно з квитанцією до платіжної інструкції №20 від 26.09.2025 скаржником було сплачено 2422,40 грн судового збору за подання касаційної скарги, що на 2422,40 грн менше від суми судового збору, що підлягає сплаті в цьому випадку.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрун-тованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх ін-станцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (перед-бачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Водночас, у касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі №916/3697/24(916/28/25) з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), а саме: не зазначено пункти частини 2 статті 287 ГПК України, на підставі яких подається касаційна скарга та не обґрунтовано вказану підставу у спосіб, визначений процесуальним законом.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.
Отже ОСОБА_1 не дотримався вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, Скаржникам необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 2422,40 грн;
- зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 287 ГПК України підстави (підстав) та їх належно обґрунтувати у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі №916/3697/24(916/28/25) залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. ОСОБА_1 усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:
- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 2422,40 грн;
- зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 287 ГПК України підстави (підстав) та їх належно обґрунтувати у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
4. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Жуков