20 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/155/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "НАЙТСБРІДЖ СТРАТФОРД КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП ЮКРЕЙН"
на рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2025
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025
у справі № 914/155/25
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" (змінено назву юридичної особи "ТАЙГЕР СТРЕТЕДЖІ КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ ЮКРЕЙН"; у подальшому змінено назву юридичної особи "НАЙТСБРІДЖ СТРАТФОРД КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП ЮКРЕЙН")
до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "НАЙТСБРІДЖ СТРАТФОРД КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП ЮКРЕЙН" (далі - ТОВ "НАЙТСБРІДЖ СТРАТФОРД КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП ЮКРЕЙН") 06.10.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 у справі № 914/155/25 (повний текст постанови складено 15.09.2025), ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши матеріали цієї скарги, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.
Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Частиною першою статті 300 ГПК України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на скаржника.
У поданій касаційній скарзі скаржник, посилаючись на вимоги абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України, вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) та мотивує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України).
Визначені скаржником підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України обґрунтовані та не є очевидно неприйнятними.
До того ж, зазначення у касаційній скарзі загальної вказівки на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України та недостатньо для відкриття касаційного провадження з цієї підстави.
Отже у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), скаржнику необхідно чітко визначити норму права щодо якої відсутній висновок, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма має застосовуватись і який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Разом з тим, Суд звертає увагу, що у разі оскарження судових рішень з посиланням на не дослідження зібраних у справі доказів, підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України. Якщо скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у тексті касаційної скарги. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому неналежне обґрунтування визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює відкриття касаційного провадження у справі.
Отже, касаційна скарга підлягає залишенню без руху через наявність недоліків у частині неналежного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України, зокрема, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом подання уточненої касаційної скарги із обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, якщо скаржник вважає, що судом не було належним чином досліджено докази у справі.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НАЙТСБРІДЖ СТРАТФОРД КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП ЮКРЕЙН" на рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 у справі № 914/155/25 залишити без руху.
2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "НАЙТСБРІДЖ СТРАТФОРД КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП ЮКРЕЙН" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Документи про усунення недоліків направляти поштою на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Колос