02 жовтня 2025 року
м. Київ
Cправа № 45/14б
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
арбітражний керуючий Козирицький А. С.;
представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" - Коваль Л. Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (вх. № 6201/2025)
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2025
у складі колегії суддів: Крестьянінова О. О. - головуючого, Білоусової Я. О., Лакізи В.В.
у справі №45/14б
за заявою Приватного підприємства «ТСМ-ГС 06»
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл»
про банкрутство,
Предметом судового розгляду у цій справі було питання наявності / відсутності підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута
Обставини справи
24.03.2011 Господарський суд Донецької області порушив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрОйл" (далі - ТОВ "РосУкрОйл"), а 24.10.2012 - визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ "РосУкрОйл" призначив арбітражного керуючого Гартенка В. Ф.
Строк ліквідаційної процедури у цій справі суд неодноразово продовжував.
27.11.2013 ухвалою Господарського суду Донецької області припинено повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Гартенка В. Ф.; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ціхоцького В. М.
27.10.2015 ухвалою Господарського суду Донецької області задоволено заяву ліквідатора про відновлення справи; відновлено втрачену справу №45/14б про банкрутство ТОВ "РосУкрОйл" на стадії ліквідаційної процедури.
07.06.2017 Господарський суд Донецької області задовольнив скарги кредиторів - Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" на дії та бездіяльність ліквідатора; припинив повноваження арбітражного керуючого Ціхоцького В. М.; призначив ліквідатором ТОВ "РосУкрОйл" арбітражного керуючого Козирицького А. С.
18.08.2023 ухвалою Господарського суду Донецької області прийнято заяву ліквідатора Козирицького А. С. про відкликання заяви від 31.01.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на керівника та учасників ТОВ "РосУкрОйл"; заяву ліквідатора Козирицького А. С. про покладення субсидіарної відповідальності на керівника та учасників боржника повернуто заявнику.
30.12.2024 від ліквідатора ТОВ "РосУкрОйл" - арбітражного керуючого Козирицького А. С. до суду надійшов звіт та ліквідаційний баланс від 24.12.2024 ТОВ "РосУкрОйл" станом на 24.12.2024, клопотання про їх затвердження та про ліквідацію ТОВ "РосУкрОйл".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
19.03.2025 ухвалою Господарського суду Донецької області затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "РосУкрОйл"; ліквідовано ТОВ "РосУкрОйл"; закрито провадження у справі №45/14б.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що подані ліквідатором звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута відображають неможливість погашення ТОВ "РосУкрОйл" кредиторської заборгованості.
Зокрема, місцевим господарським судом встановлено такі обставини:
- ліквідатором Козирицьким А. С. прийнято від арбітражного керуючого Ціхоцького В.М. за актом приймання документацію - свідоцтво про державну реєстрацію серія А01 №298212, довідку з ЄДРПОУ АА № 471828, статут від 22.02.2010, постанову про визнання боржника банкрутом від 24.10.2012 у справі №45/14б, листи установ за 2014 рік, печатку ТОВ "РосУкрОйл";
- матеріали справи містять інформаційні повідомлення про результати аукціону у провадженні у справі про банкрутство ТОВ "РосУкрОйл" за 2016 рік, які проведені арбітражним керуючим Ціхоцьким В.М. під час виконання останнім повноважень ліквідатора у справі № 45/14б;
- ліквідатор Козирицький А. С. також направив запити до відповідних державних органів та установ задля виявлення активів банкрута та отримав відповіді;
- на виконання наказу № 2 від 07.06.2017 ліквідатор провів інвентаризацію та склав інвентаризаційні описи;
- ліквідатор звернувся до банківських установ з запитами щодо відкритих рахунків та розрахунків банкрута та отримав відповіді;
- у 2019 та 2021 роках ліквідатором реалізовано майно банкрута;
- у 2020 році ліквідатором проведено повторну інвентаризацію та складено інвентаризаційні описи;
- ліквідатором вчинялись дії щодо розшуку 4 транспортних засобів та блоку компресорного ORION 850/4, здійснено звернення до Національної поліції України;
- ліквідатор звертався до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" щодо повернення дебіторської заборгованості, оскільки кошти на рахунок боржника, за твердженням ліквідатора, не надійшли, ліквідатором вирішено списати з бухгалтерського обліку ТОВ "РосУкрОйл" дебіторську заборгованість на суму 75 000,00 грн, що є безнадійною та розміщена на рахунку в АТ "ВТБ Банк";
- комітетом кредиторів погоджено дії ліквідатора щодо списання активів банкрута: дебіторської заборгованості на суму 75 000 грн, що є безнадійною, чотирьох транспортних засобів та основних засобів: компресорний блок ORION 850/4;
- для закриття рахунків у банківських установах ліквідатором направлено запит від 25.01.2023 до Головного управління ДПС у Донецькій області з проханням надати відомості про відкриті рахунки ТОВ "РосУкрОйл" та отримано відповідь про те, що у банкрута був єдиний відкритий рахунок в АТ КБ "Приватбанк № НОМЕР_1 , який було закрито 22.09.2023;
- з аналізу фінансово-господарського стану ТОВ "РосУкрОйл" від 03.04.2020 вбачається, що: фінансовий стан підприємства незадовільний; відсутня можливість погашення кредиторської заборгованості за рахунок вільних грошових коштів; суми дебіторської заборгованості недостатньо для погашення кредиторських вимог; чистий прибуток відсутній, наявні збитки, відсутні доходи від реалізації продукції; показники рентабельності мають нульові та від'ємні значення або значення нижче граничної норми; ознак наявності фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства; приховування банкрутства не виявлено; виявлено вагомі ознаки неплатоспроможності; задоволення вимог кредиторів можливе тільки за рахунок продажу наявних активів підприємства;
- за рахунок реалізації вищезазначеного майна частково здійснено погашення вимог кредиторів, що підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками та відображено у реєстрі вимог кредиторів станом на 24.12.2024, у загальній сумі 8971412,61 грн (з яких 8 954 084,19 грн є погашеними вимогами забезпечених кредиторів, 17 328,42 грн - вимогами кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати) з 651 762 881,27 грн.;
- наданий ліквідаційний баланс станом на 24.12.2024 засвідчує відсутність достатнього обсягу майна у банкрута для задоволення вимог кредиторів;
- скарги та заперечення стосовно проведення ліквідаційної процедури до суду не надходили; робота ліквідатора визнавалась комітетом кредиторів задовільною, погоджувались звіти про нарахування та виплату грошової винагороди;
- 24.12.2024 на засіданні комітету кредиторів у справі №45/14б прийнято рішення схвалити звіт №02-18/3867 від 24.12.2024 ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "РосУкрОйл" станом на 24.12.2024; заперечень та зауважень до звіту ліквідатора суду не надано.
За підсумком ліквідаційної процедури судом першої інстанції встановлені обставини, пов'язані з вчиненням дій ліквідатора щодо виявлення активів банкрута, інвентаризацією майна. За висновком місцевого господарського суду, після вжитих ліквідатором заходів, нерухоме та рухоме майно відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, яке є основним джерелом формування ліквідаційної маси та за рахунок якого можливо було би задовольнити кредиторські вимоги у повному обсязі, у підприємства-банкрута відсутнє.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
15.07.2025 постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк") задоволено; ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.03.2025 у справі № 45/14б скасовано; справу № 45/14б передано на розгляд Господарського суду Донецької області.
Суд апеляційної інстанції вважав передчасним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію боржника із наступними процесуальними наслідками, закриття провадження у справі, адже він не ґрунтується на належному виконанні вимог щодо оцінки наявних у справі доказів, всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, через неврахування судом усталеної правової позиції Верховного Суду щодо застосування принципів безсумнівності повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі арбітражний керуючий Козирицький А. С. просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.03.2025 у справі № 45/14б.
Касаційне провадження відкрито на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Арбітражний керуючий Козирицький А. С. стверджує, що суд апеляційної інстанції:
- порушив статті 13, 14 ГПК України, оскільки вийшов за межі доводів апеляційної скарги та надав власну правову кваліфікацію обставинам справи;
- неправильно застосував принцип "jura";
- порушив статті 76, 77, 79, 80 ГПК України, не звернувши увагу на належні і допустимі та більш вірогідні докази та взяв до уваги недопустимі докази, а саме: взяв до уваги дані інвентаризації майна, проведеної у 2012 році арбітражним керуючим Гартенком В. Ф., що не відповідала діючому на той час законодавству та не врахував допущену попередніми ліквідаторами технічну описку у номері належного боржнику транспортного засобу; у частині висновків про наявність у банкрута відкритих банківських рахунків взяв до уваги неналежний та недопустимий доказ - лист Північного відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС;
- не звернув увагу на те, що ліквідатор належним чином виконав обов'язок щодо проведення аналізу фінансово-господарського стану; не врахував, що подані ліквідатором докази є більш вірогідні, належні та допустимі;
- не врахував відсутності підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника третіх осіб;
Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених:
- у постанові від 23.02.2023 у справі № 3/60"Б" (906/1/21) щодо принципу диспозитивності;
- у постанові від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20 щодо застосування принципу "jura novit curia";
- у постановах від 06.03.2024 у справі № 904/8756/21, від 06.07.2023 у справі №904/8846/21, від 31.01.2023 у справі № 904/1334/18 щодо формалізму;
- у постанові від 12.03.2025 у справі № 902/633/23 щодо згоди кредиторів з фінансовим аналізом у разі відсутності доказів звернення жодного з кредиторів до суду із зауваженнями, запереченнями до фінансового аналізу і звіту ліквідатора, чи скаргами на дії/бездіяльність арбітражного керуючого після подання ліквідатором фінансового аналізу до суду першої інстанції;
- у постановах від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 у справі № 916/95/18, у справі №902/633/23 від 12.03.2025, у справі № 5017/1773/2012 від 09.04.2025 щодо покладення на кредитора або іншу особу, яка оспорює дотримання цього принципу, обов'язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси;
- у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, та у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 903/394/18 та від 17.11.2018 у справі №911/205/18) щодо принципу contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці);
- у постанові від 20.05.2025 у справі № 21/45б (9/134б/51б/39б/8б/8б) щодо належного права комітету кредиторів прийняти рішення про недоцільність звернення із заявами про покладення субсидіарної відповідальності, та відповідальність кредитора щодо невчинення дій, для ініціювання самостійно заяви про покладення субсидіарної відповідальності;
- у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № 921/609/15-г/10 щодо відсутності будь-яких вимог до форми і змісту ліквідаційного балансу;
- у постанові від 05.06.2025 у справі № 918/822/23(918/583/24) щодо скасування правильного та законного рішення суду першої інстанції.
Скаржник також зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання "застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки висновку в частині наявності заборони ліквідатору мати відкриті більше одного рахунку банкрута, та які не використовуються як ліквідаційні, однак ним вживаються заходи для їх закриття".
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
У відзиві ПАТ "Промінвестбанк" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Вважає, що значна частина доводів касаційної скарги присвячена доводам про перевагу одних доказів над іншими, запереченням проти тих доказів, які врахував суд апеляційної інстанції з посиланням на інші докази.
На переконання банку, суд апеляційної інстанції мав підстави для перевірки повноти вчинених ліквідатором дій та дотримання вимог закону у ліквідаційній процедурі в повному обсязі, а цитовані скаржником правові висновки щодо принципу диспозитивності стосуються визначення предмета позову у позовному провадженні, що нерелевантно до правових норм щодо розгляду справ про банкрутство.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу боржника.
Ліквідація банкрута є однією із судових процедур, які застосовуються щодо боржника (стаття 6 КУзПБ). За своєю суттю ліквідація є припиненням існування суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного банкрутом. Порядок проведення цієї процедури врегульовано у розділі IV КУзПБ.
Зокрема, положеннями статті 62 та частин 1, 2 статті 65 КУзПБ передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій у ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинно виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
Розгляд та затвердження ліквідаційного балансу судом є обов'язковим предметом судового засідання, за наслідком якого приймається рішення про ліквідацію (припинення) юридичної особи боржника. Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.
Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен надати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, в тому числі додержання порядку продажу майна банкрута, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству складеного ліквідаційного балансу та всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх до ліквідаційної маси, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з'ясувати, чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута.
Висновки суду про встановлені обставини та їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.
Подібний за змістом висновок Верховний Суд неодноразово викладав у своїх постановах, зокрема, в постанові від 06.03.2024 у справі № 904/8756/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
Зазначаючи про принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, Верховний Суд, зокрема, у постановах від 06.03.2024 у справі № 904/8756/21, від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 у справі № 916/95/18, у справі №902/633/23 від 12.03.2025, у справі № 5017/1773/2012 від 09.04.2025 (на які посилається скаржник) також звернув увагу на критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, з урахуванням чого на кредитора або іншу особу, яка оспорює дотримання цього принципу, покладений обов'язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси.
Тож згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, заперечуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника з підстав неналежного виконання ліквідатором боржника своїх обов'язків у ліквідаційній процедурі та неповноти здійснених ним заходів у цій процедурі, з урахуванням положень частини 6 статті 61 КУзПБ, статей 13, 74 ГПК України, кредитор або інша особа має довести, що ці порушення з боку ліквідатора мали місце та призвели до недотримання порядку здійснення ліквідаційної процедури, і тим самим вплинули на формування ліквідаційної маси і на задоволення вимог кредиторів, як наслідок, на результати ліквідаційної процедури боржника, а подальше провадження у справі про банкрутство в контексті збільшення судових витрат у справі та застосування додаткових інструментів задля задоволення вимог кредиторів є виправданим.
Натомість ліквідатор у звіті, в силу покладених на нього КУзПБ завдань у ліквідаційні процедурі, має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута. Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані та логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є фактичне наповнення ліквідаційної маси.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 904/8756/21.
Відповідно до частини сьомої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.
Згідно з частини третьої статті 61 КУзПБ під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати лише один (ліквідаційний) рахунок боржника в банківській установі. Залишки коштів на інших рахунках перераховуються на ліквідаційний рахунок боржника. У разі якщо кредитором боржника є нерезидент України, ліквідатор має право використовувати для розрахунків з таким кредитором валютний рахунок боржника в банківській установі. Кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
ТОВ "РосУкрОйл" було визнано банкрутом постановою Господарського суду Донецької області від 24.10.2012.
Суд апеляційної інстанції встановив, що незважаючи на вказані вимоги законодавства в матеріалах справи міститься інформація про те, що під час ліквідаційної процедури у банкрута існували декілька відкритих рахунків у банківських установах.
Так, суд апеляційної інстанції встановив такі обставини:
- згідно з листом від 11.07.2017 Північного відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, вбачається 29.01.2013 (тобто під час ліквідаційної процедури) боржником були відкриті нові рахунки у ПАТ "Промінвестбанк": НОМЕР_16, валюта рахунку 643 - Російський рубль, закрито рахунок без ініц. клієнта - 01.03.2013; НОМЕР_17, валюта рахунку 978 - Євро, закрито рахунок без ініц. клієнта - 01.03.2013; НОМЕР_6, валюта рахунку 980 - Українська гривня, відкрито рахунок без ініц. клієнта - 29.01.2013; НОМЕР_18, валюта рахунка 840 - Долар США, закрито рахунок без ініц. клієнта - 01.03.2013. Матеріали справи не містять інформації щодо підстав та мети відкриття вказаних рахунків під час ліквідаційної процедури. В матеріалах справи також відсутні відомості про рух коштів по зазначеним банківським рахункам банкрута за період їх існування;
- лише 16.11.2015 були закриті рахунки банкрута у ПАТ "Банк Київська Русь" у валюті рахунків долар США, українська гривня, Євро, російський рубль; 16.06.2016 закрито рахунок у ПАТ "КБ "Хрещатик" у валюті рахунку - українська гривня; 04.02.2016 закрито рахунок у ПАТ "Укргазпромбанк" у валюті рахунку - українська гривня; 30.09.2015 закрито рахунок у ПАТ "Комерційний Банк "Даніель" у валюті рахунку - українська гривня. У справі відсутні відомості про рух коштів і на цих банківських рахунках за час ліквідаційної процедури;
- відкритий у АТ КБ "Приватбанк" рахунок (НОМЕР_3) використовувався попереднім ліквідатором Ціхоцьким В.М. в якості ліквідаційного рахунку, на який перерахувались кошти, зокрема, від продажу майна на аукціоні та погашалися вимоги АТ "ВТБ Банк".
- ліквідатором Козирицьким А. С. був виданий наказ № 5 від 30.07.2017 "Про закриття рахунків боржника та визначення ліквідаційного рахунку", яким вирішено закрити поточні рахунки ТОВ "РосУкрОйл" та використовувати при проведенні ліквідаційної процедури розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ "ВТ Банк", МФО 321767. Проте рахунок НОМЕР_3 в АТ КБ "Приватбанк" ліквідатором не було закрито. І як він стверджує, у зв'язку з запровадженням в АТ "ВТБ Банк" тимчасової адміністрації ним, починаючи з 21.03.2019, на підставі відповідного наказу знову використовувався рахунок в АТ "ПриватБанк";
- у матеріалах справи містяться виписки по рахункам боржника: НОМЕР_3 в АТ КБ "Приватбанк" за період з 20.10.2014 по 20.10.2017; № НОМЕР_2 в АТ "ВТБ Банк" за період з 01.01.2015 по 18.01.2019; НОМЕР_1 за періоди з: 01.01.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 31.12.2016, з 01.01.2017 по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 21.09.2023.
- на запит ліквідатора Козирицького А.С. від 20.10.2017 "Щодо рахунків банкрута" АТ КБ "Приватбанк" повідомило, що залишок грошових коштів на рахунках ТОВ "РосУкрОйл" станом на 09.11.2017 становить: № НОМЕР_3 - 0,00 грн, НОМЕР_4 - 0,00 грн, № НОМЕР_5 - 0,00 грн, по рахунках № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 рух грошових коштів не відбувався;
- у матеріалах справи міститься акт інвентаризації грошових коштів № 2 від 24.04.2020, відповідно до якого під час інвентаризації ліквідатором встановлено, що на рахунку АТ "ВТБ Банк" наявні грошові кошти у розмірі 75 000,00 грн. З цього акту №2 також вбачається, що станом на 24.04.2020 у ТОВ "РосУкрОйл" відкрито рахунки, зокрема, в ПАТ «Промінвестбанк» - НОМЕР_6 , ПАТ «КБ Південкомбанк» - НОМЕР_19, Сумська філія АТ "Приватбанк» - № НОМЕР_20;
- згідно з листом Головного управління ДПС у Донецькій області від 27.01.2023 станом на 27.01.2023 ТОВ "РосУкрОйл" мало відкритий банківський рахунок у Донецькому РУ АТКБ "Приватбанк" НОМЕР_1 ;
- ліквідатор Козирицький А.С. до матеріалів справи додав довідку ПАТ «Промінвестбанк» від 10.11.2017, в якій банк повідомляв про те, що за останні три роки по рахункам, що відкриті ТОВ "РосУкрОйл" в ПАТ "Промінвестбанк" рух коштів не відбувався. Проте ліквідатором не надано ні відомостей про рух коштів по вказаним банківськими рахунками в ПАТ "Промінвестбанк" та ПАТ "КБ Південкомбанк" за весь час ліквідаційної процедури та відомостей про закриття цих рахунків.
- у справі наявна довідка АТ КБ "Приватбанк" від 22.09.2023 про закриття рахунку, відповідно до якої рахунок НОМЕР_4 закрито 02.08.2019; НОМЕР_7 закрито 19.08.2022; НОМЕР_5 закрито 13.01.2019; НОМЕР_8 закрито 19.08.2022; НОМЕР_9 закрито 30.11.2018; НОМЕР_10 закрито 07.08.2021; НОМЕР_1 закрито 22.09.2023. Також, ліквідатором надані довідки банку від 14.01.2019 про закриття рахунку НОМЕР_5 - 13.01.2019; від 03.08.2019 про закриття рахунку НОМЕР_4 - 02.08.2019. Проте, ліквідатором надано виписки про рух коштів в АТ КБ "Приватбанк" лише по рахунку НОМЕР_1 , відомостей про рух коштів по іншим вказаним рахункам за весь час ліквідаційної процедури по дату їх закриття матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи, що в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та КУзПБ в ліквідаційній процедурі були відкриті нові рахунки, існувало більше одного рахунку в банківських установах, відомості про рух коштів за весь час ліквідаційної процедури на яких матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність можливість здійснити повноцінну перевірку надходження та використання коштів банкрута ліквідатором.
Суд апеляційної інстанції також встановив, згідно з інвентаризаційним описом основних засобів від 17.12.2012 ліквідатором Гартенком В.Ф. виявлено фактичну наявність 163 одиниці майна боржника. Зокрема, до нього увійшли такі активи: номер 58 - Блок газових акумуляторів у кількості 3 од., вартість 193803,81 грн; номер 59 - Колонка заправочна СПГ ЕВМ 6-1-D 2006 р. у кількості 3 од., вартість 292616,64 грн.; номер 60- Колонка заправочна 11413 у кількості 1 од., вартість 122162,77 грн.; номер 155 - Блок газового аккумулятора 415 у кількості 1 од., вартість 56890,15 грн.; номер 162 - Автомобіль 2004 року ВАЗ-21099, НОМЕР_11 .
Ліквідатором Ціхоцьким В.М. 15.01.2015, 15.01.2016 та 01.07.2016 складено інвентаризаційні описи майна станом на 09.01.2015, 09.01.2016 та 01.07.2016, в яких відсутні вказані активи (номери 58, 59, 60, 155). При цьому, докази реалізації або списання в установленому порядку вказаного майна матеріали справи не містять.
Крім того, в інвентаризаційних описах 2012, 2015 та 2016 років міститься інформація про фактичну наявність автомобіля 2004р. ВАЗ-21099, НОМЕР_11 .
Як свідчать матеріали справи, ліквідатором Ціхоцьким В.М. згідно з додатком №1 до договору від 17.10.2016 про надання послуг з організації та проведення аукціону, виставлено на аукціон для продажу автомобіль 2004р. ВАЗ-21099, НОМЕР_11 .
В інформаційному повідомленні Універсальної спеціалізованої товарної біржи "Укрінкомбіржа" від 06.12.2016 про результати аукціону в провадженні у справі про банкрутство також вказаний такий номер та вид автомобіля.
Водночас, в інвентаризаційних описах ліквідатора Козирицького А.С. відсутній запис про автомобіль з вищезазначеним номером. Проте міститься інформація про автомобіль ВАЗ 21099, синій колір, № двигуна: НОМЕР_12 № шасі: 0 № куз. НОМЕР_13 ДНЗ: НОМЕР_14 , свідоцтво: НОМЕР_15 від 13.10.2004. Згідно з інформацією ліквідатора вказаний автомобіль відсутній після проведення інвентаризації майна.
За поясненнями ліквідатора Козирицького А.С. має місце описка в інвентаризаційних описах попередніх ліквідаторів, про що свідчить, зокрема, відповідь Центр ДАІ 1401 від 06.02.2014 та лист Регіонального сервісного центру у Донецькій області від 06.07.2017.
Суд апеляційної інстанції встановив, що дійсно, згідно з листами Управління державної автоінспекції Центр ДАІ 1401 від 06.02.2014 та Регіонального сервісного центру в Донецькій області від 06.07.2017 у власності ТОВ «РосУкрОйл» перебував автомобіль ВАЗ 21099, НОМЕР_14 .
Проте, суд апеляційної інстанції вказав, що зазначеним обставинам не була надана оцінка судом першої інстанції при постановленні ухвали.
Крім того, ліквідатором Козирицьким А. С. надано ліквідаційний баланс станом на 24.12.2024, з якого вбачається, що на початок звітного періоду на балансі боржника рахувались активи у розмірі 10 175,16 тис грн та пасив у розмірі 657 129,39 тис. грн. На кінець звітного періоду в активі балансу боржника зазначено 37,72 тис. грн.
Суд апеляційної інстанції врахував, що початком відповідного періоду, за який надано ліквідаційний баланс, є 01.01.2024, необхідно розуміти, що на вказану дату у підприємства-банкрута рахувалися активи у розмірі 10 175,16 тис грн, що суперечить зазначеним у звіті ліквідатора відомостям.
Слід зазначити, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу (як і про затвердження звіту керуючого реалізацією майна за нормами КУзПБ) є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника), в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора (звіт керуючого реалізацією майна), господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором (керуючим реалізацією майна) всієї ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника), дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора (звіту керуючого реалізацією майна), зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора (керуючого реалізацією майна) щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором (керуючим реалізацією майна) активів боржника, а також з'ясувати чи здійснювались ліквідатором (керуючим реалізацією майна) заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора (звіт керуючого реалізацією майна), в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора (керуючого реалізацією майна), а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.
Зокрема, судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 20.06.2019 у справі № 921/609/15-г/10 (на яку посилається скаржник) було зазначено таке: «За ч. 3 ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» /у цій справі такі ж правовідносини врегульовані аналогічними за змістом положеннями частини третьої статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства/ визначено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.
Отже, після завершення усіх розрахунків із кредиторами, ліквідатору належить складати ліквідаційний баланс, в якому буде міститися інформація щодо наявності чи відсутності майна банкрута після проведення усіх розрахунків із кредиторами, за винятком розрахунків із учасниками-власниками підприємства-банкрута та подати його до господарського суду разом із звітом ліквідатора та іншими документами, у відповідності до ст. 46 Закону про банкрутство /у цій справі - у відповідності до статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства/.
Ліквідаційний баланс - обов'язковий елемент ліквідаційної процедури, який представляє собою фінансовий документ, який складається у випадку ліквідації підприємства і відображає його активи, зобов'язання та власний капітал на дату завершення ліквідаційної процедури».
Тобто, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вказала про необхідність відображення у ліквідаційному балансі актуальних даних щодо активів і пасивів банкрута, чого не було зроблено ліквідатором Козирицьким А. С.
Одним з критеріїв добросовісності дій керуючого реалізацією майна на стадії затвердження судом звіту керуючого реалізацією майна боржника є отримання арбітражним керуючим інформації стосовно майна банкрута з максимально актуалізованою інформацією відносно дати подання господарському суду на затвердження звіту керуючого реалізацією майна боржника, чого, на переконання судової колегії, у цій справі не вбачається в діях арбітражного керуючого.
Щодо доводів скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини другої статті 61 КУзПБ колегія суддів враховує таке.
Частиною другою статті 61 КУзПБ передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У постанові від 20.05.2025 у справі № 21/45б (9/134б/51б/39б/8б/8б), на яку посилається скаржник, Верховний Суд щодо передумов для порушення процедури притягнення до субсидіарної та солідарної відповідальності за зобов'язаними боржника у справі про банкрутство зазначив таке.
Окремо у межах функцій та повноважень ліквідатора у ліквідаційній процедурі боржника законодавець передбачив можливість застосування у межах справи про банкрутство субсидіарної відповідальності.
Ініціювання притягнення осіб до субсидіарної відповідальності насамперед передбачає доведення причинно-наслідкового зв'язку між їх діями чи бездіяльністю таких осіб та неплатоспроможністю боржника, доведенням його до банкрутства у визначений період.
Участь кредитора у такому проваджені не може бути формальною. Будучи учасником провадження у справі про банкрутство кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, в тому рахунку правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб.
В цьому сенсі Верховний Суд у постанові від 20.05.2025 у справі № 21/45б (9/134б/51б/39б/8б/8б) звернув увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 20 березня 2023 року № 2971-IX, до Кодексу України з процедур банкрутства внесені зміни, зокрема, до частини другої статті 61 (набули чинності 15.04.2023), за якими кредитору, поряд з ліквідатором, надано право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
Суд апеляційної інстанції встановив, що 01.08.2018 між ТОВ "РосУкрОйл" в особі ліквідатора Козирицького А. С. (замовник) та ТОВ "Бух Асістенс" (виконавець) укладено договір на виконання фінансового аналізу підприємства №01/8/18, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати роботи по проведенню фінансового аналізу ТОВ "РосУкрОйл"; термін виконання робіт по договору становить 2 місяці з моменту підписання акту приймання - передачі документів; строк дії договору становить до 01.08.2020, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання (пункти 1.1 -1.3 договору). Відповідно до пункту 3.1 договору виконавець зобов'язаний виконати фінансовий аналіз у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14. Замовник зобов'язаний сприяти наданню вихідних даних (пункт 3.3 договору).
01.03.2020 сторонами підписано акт прийому-передачі документів до договору №01/8/18 на виконання фінансового аналізу підприємства від 01.08.2018, відповідно до якого замовник передав, а виконавець прийняв такі документи на виконання фінансового аналізу підприємства: баланси ТОВ "РосУкрОйл" станом на 31.12.2010, 31.12.2011, 31.12.2012; звіти про фінансові результати ТОВ "РосУкрОйл" станом на 2010, 2011, 2012 роки; звіт про рух грошових коштів ТОВ "РосУкрОйл" за 2010 рік; звіт про власний капітал ТОВ "РосУкрОйл" за 2010 рік; примітка до фінансової звітності ТОВ "РосУкрОйл" за 2010 рік; фінансовий звіт ТОВ "РосУкрОйл" на 31.12.2009.
03.04.2020 ТОВ "Бух Асістенс" складено аналіз фінансово-господарського стану ТОВ "РосУкрОйл", з якого вбачається, що об'єктом проведення аналізу був фінансово-господарський стан, зокрема, фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти його діяльності за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. У розділі 3 здійснено аналіз наявності (відсутності) ознак дій з приховування чи доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства підприємства та визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності.
Виконавцем за результатами проведеного аналізу не виявлено ознак наявності фіктивного банкрутства ТОВ "РосУкрОйл"; не виявлено ознак дій доведення до банкрутства; не виявлено ознак дій з приховування банкрутства товариства. У ході вивчення ознак фіктивного банкрутства та ознак доведення до банкрутства виконавцем заповнювався додаток 9, з якого вбачається, що предметом аналізу фінансово - господарського стану ТОВ "РосУкрОйл" була його діяльність у період з 01.01.2010 по 01.01.2013.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до пункту 3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства передбачено, що визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі. У ході визначення ознак дій з доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов'язань кредиторів за період проведення аналізу.
Суд апеляційної інстанції врахував, що справу про банкрутство ТОВ «РосУкрОйл» порушено ухвалою суду від 24.03.2011, у зв'язку з чим дійшов висновку про те, що предметом аналізу мала бути діяльність ТОВ "РосУкрОйл", зокрема, й у 2009 році.
При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, ліквідатором за актом прийому-передачі від 01.03.2020 передано ТОВ "Бух Асістенс" для аналізу фінансовий звіт ТОВ "РосУкрОйл" станом на 31.12.2009. Проте, матеріали справи не містять вказаного звіту. Водночас, в аналізі фінансово-господарського стану ТОВ «РосУкрОйл» період його діяльності у 2009 році ТОВ "Бух Асістенс" не досліджувався.
Суд апеляційної інстанції також врахував те, що справу про банкрутство ТОВ "РосУкрОйл" порушено за заявою ПП "ТСМ-ГС 06" на підставі безспірних вимог у сумі 320 000,00 грн, що підтверджуються рішенням суду від 02.02.2011. Зазначена заборгованість боржника виникла на підставі договору комісії №01-123 від 19.10.2007, укладеного між ТОВ "РосУкрОйл" та ТОВ "Пелагос", яке відступило свої грошові вимоги до боржника на користь ПП "ТСМ-ГС 06". Суд зазначив, що заявник апеляційної скарги звернув увагу, що ТОВ "Пелагос" є пов'язаною особою стосовно боржника, оскільки є одним з його учасників.
За висновком суду апеляційної інстанції, станом на 10.02.2010 боржник вже перебував у скрутному фінансовому становищі, тому дослідження періоду, що передував виникненню такого фінансового стану (зокрема, за 2009 рік), має значення в контексті з'ясування обставин можливого впливу дій відповідальних осіб боржника на погіршення його платоспроможності.
Суд апеляційної інстанції встановив, що зі звіту арбітражного керуючого Козирицького А.С. не вбачається, що ним проводився аналіз наявності або відсутності ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; відповідного висновку матеріали справи не містять.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (див. постанови Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15; від 20.04.2021 у справі № 920/799/17; від 29.09.2021 у справі № 904/7679/15; від 01.06.2021 у справі № 911/2243/18; від 25.11.2021 у справі № 33/30; від 17.11.2021 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20); 17.01.2023 у справі №910/1864/18).
Отже, суд апеляційної інстанції поклав в основу своїх висновків не факт незвернення ліквідатора до суду із заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника (чи її відкликання), а відсутність у звіті ліквідатора даних про здійснений ним аналіз наявності або відсутності ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неповноту поданого на затвердження суду першої інстанції звіту ліквідатора і як наслідок - передчасність його затвердження судом першої інстанції.
Надаючи оцінку доводам скаржника щодо не врахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду у постановах від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 у справі № 916/95/18, у справі №902/633/23 від 12.03.2025, у справі № 5017/1773/2012 від 09.04.2025, необхідно зазначити, що відповідні правові позиції Верховного Суду, пов'язані з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Аналіз висновків суду апеляційної інстанції у цій справі та у наведених скаржником постановах суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення.
Верховний Суд наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
Скаржник у касаційній скарзі зазначив про те, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.02.2023 у справі № 3/60"Б" (906/1/21) щодо принципу диспозитивності та у постанові від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20 щодо застосування принципу "jura novit curia", від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, та у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 903/394/18 та від 17.11.2018 у справі № 911/205/18 щодо принципу contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Так, у постанові від 23.02.2023 у справі № 3/60"Б" (906/1/21) Верховний Суд зазначив про те, що у господарському судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
У постанові від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20 Верховний Суд зазначив, що принцип "jura novit curia" ("суд знає закони") застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права. Але застосування судом цього принципу не є безмежним.
У постановах від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, та у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 903/394/18 та від 17.11.2018 у справі № 911/205/18 Верховний Суд посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці". По суті згаданий принцип римського права є вираженням equitable estoppel однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що зазначені висновки зроблені Верховним Судом у справах позовного провадження.
Водночас провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв'язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства. Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів щодо збереження об'єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, зокрема під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої Кодексом України з процедур банкрутства процедури.
У постанові від 04.09.2024 у справі № 23/448-б Верховний Суд наголосив, що принцип судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство, що зобов'язує суд з достатньою повнотою встановити об'єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства. Рішення, які приймаються судом під час відновлення платоспроможності боржника, не повинні зводитись до формального виконання процесуальних вимог закону.
Застосування принципу судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства.
Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та закриває провадження у справі про банкрутство. В зв'язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства.
Тож суд апеляційної інстанції у цій справі обґрунтовано виходив із необхідності повної та всебічної перевірки повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.
Крім того, скаржник визначив підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначивши про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання "застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки висновку в частині наявності заборони ліквідатору мати відкриті більше одного рахунку банкрута, та які не використовуються як ліквідаційні, однак ним вживаються заходи для їх закриття".
Колегія суддів зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору.
На обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржник фактично лише висловив незгоду з постановою суду апеляційної інстанції у частині висновку про неповноту звіту ліквідатора щодо руху коштів на банківських рахунках боржника, в тому числі відкритих у ліквідаційній процедурі. При цьому скаржник не вказав щодо якої саме конкретної норми права відсутній висновок у подібних правовідносинах, у чому полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми.
На підставі викладеного, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
В. Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №45/14б залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
К. Огороднік