02 жовтня 2025 року
м. Київ
Справа № 918/1354/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
представники учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" - Дубінін Р. В.;
ОСОБА_1 - Шпунт Н. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 13.05.2025
та ухвалу Господарського суду Рівненської області
від 17.02.2025
у справі № 918/1354/23
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
Перед Верховним Судом у цій справі постало питання правомірності відмови у задоволенні клопотання кредитора про закриття провадження у справі про неплатоспроможність
Обставини справи
1. У грудні 2023 року фізична особа ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , боржник) звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Заяву мотивував тим, що у нього наявна заборгованість перед кредиторами на загальну суму 7 527 996,14, яку не може погасити.
3. 17.01.2024 Господарський суд Рівненської області постановив ухвалу про відкриття провадження у справі № 918/1354/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією призначив арбітражного керуючого Даніліна С. В.
4. 03.06.2024 ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі № 918/1254/23, серед іншого, визнано грошові вимоги кредиторів до боржника, а спаме: Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" (далі - ТОВ "Деревовиріб") у розмірі 406 618,21 грн, Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянс" (далі - ТОВ "Глянс") у розмірі на суму 4 024 466,27 грн, Товариства з обмеженою відповідальністю "Синеон" (далі - ТОВ "Синеон") у розмірі на суму 546 665,07 грн, у визнанні вимог ОСОБА_2 у розмірі 4 000 000,00 грн відмовлено, затверджено реєстр грошових вимог кредиторів на загальну суму 4 977 749,55 грн.
5. 29.02.2024 керуючий реструктуризацією направив на адресу боржника та кредиторів звіт про перевірку декларації про майновий стан боржника від 26.12.2023, згідно з яким були виявлені неточності/розбіжності, а саме: у пункті 23 декларації за 2020 рік не зазначено про земельну ділянку, кадастровий номер 6125887500:01:001:0122 площею 1,1023 га, яка належить батькові боржника, хоча в 2021, 2022, 2023 роках вказана земельна ділянка зазначалася; у пункті 40 декларацій за 2020, 2021, 2022, 2023 роки не зазначено транспортний засіб YAMAXA GEAR 49 1999 р.в., який належить батькові боржника; у декларації за 2023 рік сукупна сума доходів боржника (в графі заробітна плата) зазначена в розмірі 1 373 411 грн, проте загальний розмір повинен становити 1 397 854,22 грн; у декларації за 2023 рік сукупна сума доходів членів сім'ї (в графі заробітна плата) зазначена в розмірі 93 659,00 грн, тоді як така сума мала становити 98 860,39 грн.
6. У березні 2024 боржник подав уточнені декларації про майновий стан за 2020-2023 роки із врахування звіту арбітражного керуючого про перевірку декларації від 29.02.2024.
7. У лютому 2025 року представник ТОВ "Деревовиріб" - ОСОБА_3 звернулося до суду із клопотанням про закриття провадження у справі неплатоспроможність ОСОБА_1 .
8. У клопотанні зазначалося, що боржник у деклараціях від 26.12.2023 про майновий стан за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, уточнених деклараціях від 07.03.2024 про майновий стан за 2020, 2021, 2022, 2023 роки зазначив неповну та недостовірну інформацію про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї. Зокрема, боржник не відобразив належний на праві спільної сумісної власності об'єкт нерухомого майна, а саме: 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 ; приховав грошові кошти, отримані внаслідок відчуження майна - автомобіля за декілька днів до подання ним заяви; не відобразив дебіторську заборгованість ОСОБА_3 , яка є предметом позовних вимог у справі про неплатоспроможність.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
9. 17.02.2025 Господарський суд Рівненської області постановив ухвалу, залишену без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025, про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Деревовиріб" про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
10. Суди обох інстанцій виснували про відсутність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. У касаційній скарзі ТОВ "Деревовиріб" просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.02.2025 щодо відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та ухвалити нове рішення - про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
12. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували пункт 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ без урахування висновку, викладеного у пункті 75 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі 916/3139/22.
13. Скаржник також зазначив про наявність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до пункту частини першої та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України з підстав розгляду справи судом першої інстанції неповноважним складом суду та не дослідженням судами зібраних у справі доказів.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
14. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначив, що під час розгляду цієї справи він не приховував своє майно, доходи, витрати і навпаки ним надано всю інформацію, як про майно, так і про доходи і витрати.
15. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що подав виправленні декларації про майновий стан за письмовою вимогою арбітражного керуючого у строк, визначений законом. У деклараціях зазначено усе наявне майно, в тому числі і отримане від продажу автомобіля, доходи і витрати.
16. Арбітражний керуючий Данілін С. В. у відзиві просив залишити касаційну скаргу без задоволення.
В. Касаційне провадження
17. 04.09.2025 до Верховного Суду надійшла заява кредитора ТОВ "Глянс" про заміну його на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Синеон". Заява мотивована укладенням договорів відступлення права вимоги (цесії) № 01-06/2025 від 10.06.2025 та № 05-06/2025 від 10.06.2025.
18. У судовому засіданні 04.09.2025 Верховний Суд відмовив у задоволенні цієї заяви з таких мотивів.
19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
20. Згідно з статтями 513, 514, 516 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
21. За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
22. Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
23. Відповідно до приписів статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
24. Згідно зі статтею 43 КУзПБ, у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
25. Верховний Суд зазначає, що для правильного вирішення питання заміни кредитора у справі про банкрутство його правонаступником слід встановити чи були визнані кредиторські вимоги правопопередника та в якому розмірі, а також обсяг переданих правонаступнику прав вимоги до банкрута. При цьому, оцінюючи обсяг переданих прав, слід врахувати загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам (аналогічний висновок зазначено у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100), від 02.03.2021 у справі №910/12257/13).
26. Вказане є свідченням того, що при розгляді заяви про процесуальне правонаступництво потрібно досліджувати додані до вказаної заяви докази та встановлювати фактичні обставини що стосуються правонаступництва, які не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
27. Відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. До аналогічних висновків щодо неможливості розгляду під час касаційного оскарження клопотання про правонаступництво кредитора внаслідок укладення договорів відступлення права вимоги дійшов Верховний Суд у постанові від 10.02.2021 у справі № 6/1-10, ухвалах від 10.08.2020 у справі № 916/177/17, від 06.10.2021 у справі № 910/15694/20, від 22.02.2024 у справі № 905/1965/19.
29. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити, що ТОВ "Глянс" не позбавлене права звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про процесуальне правонаступництво за наявності на те правових підстав.
30. До Верховного Суду надійшли також письмові пояснення ОСОБА_1 та ТОВ "Деревовиріб".
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
32. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, мотивованого недобросовісною поведінкою боржника.
33. За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
34. Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
35. Згідно з частиною п'ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
36. Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
37. Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
38. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
39. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
40. Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
41. Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
42. Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).
43. Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
44. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
45. Керуючий реструктуризацією зобов'язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до пунктів 9 - 11 частини п'ятої статті 119 КУзПБ при відкритті провадження у справі.
46. Верховний Суд зауважує, що своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів. Суд звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
47. Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності.
48. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника.
49. При цьому, встановлюючи обов'язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації.
50. Пунктом 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
51. Згідно з правовою позицією, висловленої у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, за якою певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.
52. Аналіз пункту 11 частини третьої статті 116, пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме:
- боржник подає суду декларацію;
- керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту;
- отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.
53. Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, обов'язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом.
54. Нормами КУзПБ не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправленої декларації та подання уточненого звіту, а зазначена в декларації інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.
55. Водночас законодавцем прямо встановлено, що керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, доводить результати перевірки до відома боржника, що є підставою для виправлення декларації у строк встановлений законом.
56. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.06.2022 у справі № 903/264/21.
57. Наявність процесуального права боржника подавати пояснення, заперечення та відповідні документи у підтвердження власної позиції, які мають бути оцінені судом під час провадження у справі в сукупності з іншими доказами.
58. У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник.
59. Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
60. Слід враховувати, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ і саме тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
61. Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
62. Системне тлумачення вказаних вище приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
63. Суди попередніх інстанцій встановили, що 29.02.2024 керуючим реалізацією був підготовлений та направлений на адресу боржника та кредиторів звіт про перевірку декларації про майновий стан боржника від 26.12.2023, згідно з яким були виявлені неточності/розбіжності, а саме: у пункті 23 декларації за 2020 рік не зазначено про земельну ділянку, кадастровий номер 6125887500:01:001:0122, площею 1,1023 га, яка належить батькові боржника, хоча в 2021, 2022, 2023 роках вказана земельна ділянка зазначалася; у пункті 40 декларацій за 2020, 2021, 2022, 2023 роки не зазначено транспортний засіб YAMAXA GEAR 49 1999 р.в., який належить батькові боржника; у декларації за 2023 рік сукупна сума доходів боржника (в графі заробітна плата) зазначена в розмірі 1 373 411 грн, проте загальний розмір повинен становити 1 397 854,22 грн; у декларації за 2023 рік сукупна сума доходів членів сім'ї (в графі заробітна плата) зазначена в розмірі 93 659,00 грн, тоді як така сума мала становити 98 860,39 грн.
64. 07.03.2024 боржник подав до суду уточнені декларації про майновий стан за 2020-2023 роки із врахування звіту арбітражного керуючого про перевірку декларації від 29.02.2024.
65. Щодо посилання кредитора на невідображення в деклараціях боржника житлового будинку, то суди встановили, що згідно з інформаційною довідкою № 363604353 від 29.01.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 на праві власності володіє житловим будинком, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказана інформація зазначена боржником в пункті 24 декларацій про майновий стан за 2020-2023 роки.
66. Суди попередніх інстанцій встановили, що 1/2 житлового будинку ОСОБА_4 придбала за договором купівлі-продажу у 2016 році, 1/4 частини будинку була включена до акту інвентаризації майна боржника шляхом його доповнення від 28.05.2024.
67. Окрім того, суди встановили, що боржником за участі керуючого реструктуризації, був складений проєкт плану реструктуризації боргів боржника, який був поданий на розгляд зборів кредиторів та у якому зазначено про погашення вимог кредиторів, у тому числі і за рахунок реалізації майна (після його виділу), що було придбано дружиною боржника у період шлюбу.
68. Врахувавши, що боржником у поданих ним деклараціях було зазначено як дружину, так і житловий будинок, право власності на який зареєстроване за нею, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про відсутність підстав вважати, що боржник діяв недобросовісно та намагався приховати належне йому майно.
69. Суди також обґрунтовано відхилили твердження кредитора про невідображення боржником в декларації відчуження автомобіля, оскільки встановили, що в декларації за 2023 рік (пункт 13 розділ ІІ) відображено дохід в сумі 250 000,00 грн від відчуження рухомого майна.
70. Щодо дебіторської заборгованості ОСОБА_3 перед боржником, то суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.07.2024 (справа розглядалася у межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 ) стягнуто з ОСОБА_3 на користь боржника 5 720 612,53 грн. Окрім того, боржником до ОСОБА_3 заявлено позовні вимоги про стягнення 5 616 721,42 грн, рішення за якими ще не ухвалено. В обох справах позовні вимоги обґрунтовані нецільовим використанням грошових коштів повіреним та їх поверненням довірителю.
71. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_3 є одночасно як дебітором боржника, так і власником і керівником товариств - кредиторів боржника. При цьому за висновками судів, поведінка ОСОБА_3 є взаємосуперечливою, який, заперечуючи наявність вказаної заборгованості, з одного боку, вимагає її декларування боржником, з іншого боку.
72. Суди також врахували те, що заборгованість, про яку йдеться, виникла не на підставі вчинення правомірних господарських операцій, а ґрунтується на використанні повіреним грошовими коштами довірителя на власний розсуд, оспорюється з боку ОСОБА_3 , тобто не є безспірною, відтак її наявність та розмір, за висновками судів, можуть бути підтверджені виключно рішенням суду.
73. Касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наведені ТОВ "Деревовиріб" обставини не можуть безумовно свідчити про очевидну недобросовність боржника та намагання приховати майно чи факти, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог.
74. Наведені вище обставини оцінені судами з урахуванням наданих доказів і така оцінка узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постановах у справах №903/806/20, №910/6639/20, № 925/473/20 щодо критеріїв добросовісності боржника.
75. Скаржник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували пункт 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ без урахування висновку, викладеного у пункті 75 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 916/3139/22.
76. Так, у пункті 75 вказаної постанови Верховний Суд зазначив, що "виходячи із встановлених у цій справі фактичних обставин, вищезазначених положень законодавства та правових висновків Верховного Суду, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ненадання боржником повних і достовірних відомостей щодо свого майна та майна близьких родичів, пасивної поведінки боржника протягом усього періоду розгляду справи в суді першої інстанції, тобто доказів сумлінного виконання обов'язків боржника, свідчить про недобросовісну поведінку боржника, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність за на підставі п.1 ч.7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства".
77. За вимогами статті 287 ГПК України, підставою для касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті, яким обґрунтовано подану касаційну скаргу, є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Крім того, посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
78. Здійснивши аналіз оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.12.2023 у справі № 916/3139/22, оскільки ухвалені у справі судові рішення їм не суперечать, а відмінність у цих справах полягає лише у різних фактичних обставинах і як наслідок - відмінних висновках судів за результатами розгляду справ по суті.
79. Як зазначалося вище, відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
80. Так, у справі, що розглядається, враховуючи подання боржником виправлених декларацій, судами не встановлено обставин ненадання боржником повних і достовірних відомостей щодо свого майна та майна близьких родичів, пасивної поведінки боржника під час розгляду справи в суді першої інстанції.
81. Розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника, як закриття провадження у справі (подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20).
82. За змістом частини сьомої статті 123 КУзПБ, вирішуючи питання щодо закриття провадження у справі, суд не обмежений наявністю відповідного клопотання від сторони у справи чи зборів кредиторів, а може вчинити відповідну процесуальну дію за власної ініціативи.
83. Разом з цим, закриттю провадження у справі у будь-якому випадку передує встановлення судом обставин, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, про що слушно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваній банком ухвалі.
84. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Деревовиріб" як на підставу для закриття провадження у цій справі посилалося на недобросовісність дій боржника, яка полягає у недоліках первісно поданих декларацій про майновий стан.
85. У касаційній скарзі ТОВ "Деревовиріб" наводить обставини, які по своїй суті зводяться до викладення обставин, за яких, на переконання скаржника, суди мали встановити відсутність ознак неплатоспроможності та закрити провадження у справі про неплатоспроможність.
86. Зазначаючи про порушення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, скаржник узагальнено вказав, що судам надавались документи, які не досліджувалися та дослідження і опис таких доказів відсутні у оскаржуваних судових рішеннях, однак скаржник не зазначив, які саме докази не дослідили суди.
87. Загалом доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до заперечення обставин, встановлених в оскаржуваних судових рішеннях, та необхідності перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.
88. Натомість саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
89. До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
90. Скаржник також зазначив про наявність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до пункту частини першої статті 310 ГПК України з підстав розгляду справи судом першої інстанції неповноважним складом суду.
91. На обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження ТОВ "Деревовиріб" зазначило, що 01.05.2024 через перебування судді Церковної Н. Ф. у відпустці слід було призначити повторний автоматизований розподіл справи № 918/1354/23. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 05.12.2024 у справі № 918/1354/23 (918/1108/24) суддю Андрійчук О.В. теж було виключено за Табелем. Таким чином, на переконання скаржника, або всю справу мала розглядати суддя Церковна Н. Ф., або починаючи з 05.12.2024 суддя Торчинюк В. Г .
92. Згідно з матеріалами справи оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 17.02.2025 постановлена суддею Андрійчук О. В., у провадженні якої перебуває справа № 918/1354/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
93. Такий склад суду визначений згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи № 918/1354/23 та пов'язаних з нею матеріалів від 01.05.2024.
94. За змістом розпорядженням керівника апарату суду від 01.05.2024 № 03-04/10/2024 у зв'язку із перебуванням судді Церковної Н. Ф. з 01.05.2024 по 17.05.2024 у щорічній відпустці згідно з наказом голови суду № 04-41/94/24 від 01.04.2024, відповідно до пункту 7.1 Засад автоматизованої системи документообігу Господарського суду Рівненської області, затверджених рішенням зборів суддів від 06.02.2020 № 1, з метою запобігання порушення процесуальних строків, передбачених статтею 145 ГПК України та своєчасного розгляду судом питання щодо скасування заходів забезпечення позову, відповідно до пунктів 2.3.49 - 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/1354/23 та пов'язаних з нею матеріалів, за результатами якого справу № 918/1354/23 передано на розгляд судді Андрійчук О. В.
95. Ухвалою від 02.05.2024 справу № 918/1354/23 прийнято до свого провадження суддею Андрійчук О. В.
96. У частині першій статті 32 ГПК України встановлено, що визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
97. Відповідно до частин першої - третьої статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).
98. Невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом (частина дев'ята статті 32 ГПК України).
99. Відповідно до пункту 7.1 Засад автоматизованої системи документообігу Господарського суду Рівненської області у разі, якщо раніше визначений суддя на момент надходження справ та матеріалів зазначених в цьому пункті не працює в цьому суді, або таку справу та матеріали неможливо передати судді у зв'язку з його тимчасовою відсутністю (відпустка, тимчасова непрацездатність, відрядження, навчання тощо), що може призвести до порушення строків розгляду вказаної категорії справ, визначених ГПК України, справа підлягає повторному автоматизованому розподілу на підставі розпорядження керівника апарату суду.
100. Отже, враховуючи перебуванням судді Церковної Н. Ф. з 01.05.2024 по 17.05.2024 у відпустці та надходженням 30.04.2024 до суду заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, визначення складу суду для розгляду справи № 918/1354/23 здійснено автоматизованою системою документообігу суду у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством та відповідно до вимог Засад автоматизованої системи документообігу Господарського суду Рівненської області.
101. Що ж стосується порядку визначення складу суду у справі позовного провадження № 918/1354/23 (918/1108/24), що розглядається у межах справи № 918/1354/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , то колегія суддів залишає такі доводи без розгляду, оскільки судові рішення у справі № 918/1354/23 (918/1108/24) не є предметом цього касаційного перегляду.
102. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
103. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
104. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
105. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали господарського суду першої інстанції - без змін.
В. Розподіл судових витрат
106. У зв'язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.02.2025 у справі №918/1354/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
К. Огороднік