Іменем України
08 жовтня 2025 року м. Чернігів справа № 927/625/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., за участю секретаря судового засідання Ткачової А.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом: Прилуцької окружної прокуратури Чернігівської області,
вул. Вячеслава Чорновола, 50-а, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 0291011425,
в інтересах держави в особі:
позивача: Чернігівської обласної ради,
проспект Миру, буд. 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 25618741,
до відповідача: Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області,
пл. Т.Г. Шевченка, 1, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область, 16703, код ЄДРПОУ 04061748,
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Ічнянське районне Дочірнє агролісогосподарське підприємство “Ічнярайагролісництво», код ЄДРПОУ 31237233, вул. Воскресінська, 32-К, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область, 16700,
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою
представники сторін:
від позивача: Кравченко С.П.,
від відповідача: не прибув,
прокурор: Лепська Н.П.
Прилуцькою окружною прокуратурою Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 10.08.20 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421783200:02:000:0593 площею 23,7765 га.
Ухвалою від 23.06.2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Ічнянське районне Дочірнє агролісогосподарське підприємство “Ічнярайагролісництво». Підготовче засідання призначив на 16.07.2025, 10:00, встановив учасникам процесу строк для подачі письмових заяв по суті.
25.06.2025 до суду від Ічнянського районного Дочірнього агролісогосподарського підприємства «Ічнярайагролісництво» надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог, у яких третя особа вважає законними та обґрунтованими позовні вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні Чернігівською обласною радою права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 7421783200:02:000:0593, що дозволить їх законному володільцю реалізовувати набуття та розпорядження ділянкою лісового фонду, яка неправомірно включена до сформованих земельних ділянок, як землі сільськогосподарського призначення, які прийняті судом.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.06.2025 направлена відповідачу до електронного кабінета в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно з довідкою про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінетаІчнянської міської ради 23.06.2025, 13:29.
Матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідач не надав відзиву на позов, строк для надання відзиву сплинув.
За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
16.07.2025 суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання від 16.07.2025, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.08.2025, 09:30.
05.08.2025 суд в судовому засіданні оголошено перерву до 04.09.2025, 10:30.
Розгляд справи по суті, призначений на 04.09.2025 на 10:30, не відбувся у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги по Чернігівській області та у м. Чернігові, про що складено акт. У зв'язку з зазначеним, розгляд справи призначено на 22.09.2025, 11:30.
Розгляд справи по суті, призначений на 22.09.2025 на 11:30, не відбувся у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги по Чернігівській області та у м. Чернігові, про що складено акт. У зв'язку з зазначеним, розгляд справи призначено на 29.09.2025, 10:45.
Розгляд справи по суті, призначений на 22.09.2025 на 11:30, не відбувся у зв'язку з тим, що під час розгляду 29.09.2025 року справи № 927/625/25 було виявлено несправність системи відеоконференцзв'язку, про що складено акт. У зв'язку з зазначеним, розгляд справи по суті призначено на 08.10.2025, 12:00.
В судове засідання 08.10.2025 прибули представник позивача та прокурор.
У зв'язку з тим, що відповідач та третя особа належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи, і їх участь у судовому засіданні обов'язковою не визнавалася, суд вважає за можливе розглянути справу у судовому засіданні без участі їх представників.
У судовому засіданні 08.10.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив.
Наказом Обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради від 27.12.2000 № 14 «Про дочірнє підприємство «Ічнярайагролісництво» створено Ічнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Ічнярайагролісництво».
Рішенням Чернігівської обласної ради п'ятнадцятої сесії двадцять третього скликання від 27.03.2001 (без номера) «Про надання у постійне користування земель лісового фонду», у постійне користування ДП «Ічнярайагролісництво» на території Ічнянського району надано 8 663,0 га земель лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств.
У пункті 1.1 та пункті 1.2 Статуту Ічнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ічнярайагролісництво», затвердженого наказом директора комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Чернігівоблагроліс» від 27.09.2022 № 48 заначено, що підприємство створене за рішенням Засновника наказом від 27 грудня 2000 року № 14 та зареєстроване 26 січня 2001 року розпорядженням Ічнянської районної державної адміністрації №99 на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (надалі - комунальне майно) і входить до сфери управління Управління комунального майна Чернігівської обласної ради.
Засновником підприємства є комунальне підприємство «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради, засновником останнього, у свою чергу є Чернігівська обласна рада.
У відповідності до п. 2.1 Статуту підприємство створене з метою охорони та відновлення лісових ресурсів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та супутніх послугах на підставах ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених Статутом.
Предметом діяльності підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, а саме: лісовідновлення, посадка лісових культур і сприяння природному відновленню лісу, вирощування посадкового матеріалу та заготівля насіння лісових і декоративних порід; лісорозведення, догляд за лісовими насадженнями, проведення рубок, формування і оздоровлення лісів та інших лісогосподарських заходів (пп. 2.2.1 п. 2.2 Статуту).
Згідно з п. 4.2 Статуту майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і перебуває у підприємства у господарському віданні.
На замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до «Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності на території Городнянської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області», разом з іншими сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 7421782000:02:000:0593 площею 23,7765 га, з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, землі запасу, за видом угідь - сіножаті.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №100-73 від 21.09.2020 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, в тому числі і земельної ділянки площею 23,7765 га кадастровий номер 7421783200:02:000:0593.
При цьому, згідно технічної документації, обмежень у використанні щодо вказаної земельної ділянки не зареєстровано.
Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7421782000:02:000:0593 площею 23,7765 га відкрито поземельну книгу 10.08.2020 №001.
За твердженням прокурора, 10.08.2020 проведено державну реєстрацію вказаної земельної ділянки.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 23-ОТГ передано у комунальну власність Ічнянській міській раді земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2312,5634 га, розташовані за межа ми населених пунктів на території Ічнянської територіальної громади Ічнянського району Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі.
За актом приймання-передачі земельної ділянки сільськосподарського призначення із державної у комунальну власність, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області передано із державної власності, а Ічнянська міська рада прийнято у комунальну власність серед інших земельних ділянок, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 7421782000:02:000:0593 площею 23,7765 га, з цільовим призначенням 16.0 землі запасу, розташовану на території Городнянської сільської ради (на даний час Городнянський старостинський округ Ічнянської міської ради).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7421782000:02:000:0593 площею 23,7765 га станом на 06.06.2025 не зареєстровано.
В інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 06.06.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 7421782000:02:000:0593 площею 23,7765 га, розташована на території Городнянської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області має форму власності: державну, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
За твердженням прокурора, в силу пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України власником земельної ділянки в силу вимог закону є Ічнянська міська рада Прилуцького району Чернігівської області.
Земельна ділянка з кадастровим номером 7421782000:02:000:0593 площею 23,7765 га, сформована за рахунок земельної ділянки лісового фонду, переданої у постійне користування ДП «Ічнярайагролісництво».
Факт належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та факт постійного користування ДП «Ічнярайагролісництво» вказаною земельною ділянкою підтверджується державним актом на право постійного користування, матеріалами лісовпорядкування (картографічними матеріалами), інформацією ВО «Укрдержліспроект».
Відповідно до Проєкту організації та розвитку лісового господарства, ДП «Ічнярайагролісництво» 2014 року у користуванні ДП «Ічнярайагролісництво» на території Городнянської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області перебувають земельні ділянки в межах лісового кварталу № 60 площею 92 га.
Підтвердження факту права постійного користування землями 60 кварталу ДП «Ічнярайагролісництво» міститься у проекті організації та розвитку лісового господарства, лісотаксаційному описі 60 кварталу, плані лісонасаджень, планшету № 27.
Згідно з таксаційним описом 60 кварталу ДП «Ічнярайагролісництво», земельна ділянка з кадастровим номером 7421782000:02:000:0593, накладається на землі лісогосподарського призначення, покриті лісовою рослинністю (таксаційні характеристики: вік рослин - від 15 до 109 років, висота - від 8 до 24 метрів, діаметр від 10 до 44 см).
В інформації ВО «Укрдержліспроект» від 17.04.2025 №203 та доданому фрагменту ортофотоплану з нанесеними межами 60 кварталу ДП «Ічнярайагролісництво», відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року та межами земельної ділянки, згідно наданих координат поворотних точок, земельна ділянка з кадастровими номером 7421782000:02:000:0593 має частковий перетин з межами кв.60 ДП «Ічнярайагролісництво», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 421782000:02:000:0593 з межами кв.60 ДП «Ічнярайагролісництво» становить 21,7012 га з загальної площі ділянки 23,7765 га.
Вказана інформація надана Українським Державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням «Укрдержліспроект», яке засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.
У листі №01-05/447 Чернігівська обласна рада від 20.05.2025 повідомила про те, що не приймала рішень про надання згоди на вилучення із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 23,7765 га (кадастровий номер: 7421782000:02:000:0593) іншим суб'єктам господарювання та органам місцевого самоврядування, і про зміну цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки.
За твердженням прокурора, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7421782000:02:000:0593 площею 23,7765 га сформована та зареєстрована в державному земельному кадастрі, як землі сільськогосподарського призначення у 2020 році, що підтверджує факт зміни цільового призначення земель лісового фонду та безпідставне їх віднесення до земель сільськогосподарського призначення. Зважаючи на те, що розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Ічнярайагролісництво» не віднесено до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, формування спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель лісогосподарського призначення з порушенням вимог ст. ст. 20, 21, 122 та 149 Земельного кодексу України є незаконною зміною цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення і її незаконним вилученням у комунального лісового господарства. Зазначене стало підставою звернення з позовом до суду.
Оцінка суду.
Щодо підстав представництва інтересів держави (територіальної громади) прокурором в даній справі.
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).
За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Вказаною нормою гарантований захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його у власність, у зв'язку з чим для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність.
Відтак виправданість втручання в право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.
При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що в демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи Delcourtv.Belgium, Belletv.France). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.
У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення в справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Новоселецький проти України від 11.03.2003, Федоренко проти України від 01.06.2006).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення в справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 07.12.1976, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.01.1986).
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив: правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.
Вилучення з порушенням земельного та лісового законодавства земель лісового фонду, зміна їх цільового призначення, не сприяє ефективному використанню лісових ресурсів та створює умови використання земельних ділянок зі спеціальним режимом використання всупереч їх дійсному цільовому призначенню. Незаконна зміна цільового призначення, неможливість реєстрації Чернігівською обласною радою права власності на земельну ділянку відповідно до законодавства становить суспільний інтерес.
Як зазначає прокурор, у даному випадку, порушення інтересів держави полягає в тому, що земельна ділянка з з кадастровим номером 7421782000:02:000:0593 площею 23,7765 га не може існувати як земельна ділянка сільськогосподарського призначення в межах земельної ділянки лісового фонду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 122 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Згідно з п. п. 20, 21 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання: щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 8 Земельного Кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області; в) забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; е) організація землеустрою; и) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Статтею 30 Лісового кодексу України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин, забезпечують виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад та припиняють право користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад.
З огляду на викладене, саме Чернігівська обласна рада від імені територіальних громад сіл, селищ, міст області здійснює управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Оскільки відповідно до п. «а» ст. 8 Земельного кодексу України розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, належить до повноважень обласних рад Прилуцькою окружною прокуратурою листом від 28.11.2024 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Чернігівську обласну раду про виявлені порушення та необхідність поновлення порушеного права.
Чернігівською обласною радою листом від 28.05.2025 повідомлено, не вживалися заходи представницького реагування. Разом з цим, обласна рада не заперечує проти вжиття заходів представницького реагування прокуратурою.
Вищевказане свідчить про бездіяльність уповноваженого органу, оскільки ним не було вжито жодних заходів, спрямованих на встановлення всіх обставин та законності розпорядження землями лісогосподарського призначення, органом не уповноваженим на це.
У порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача листом №54-77-4222вих-25 від 13.06.2025 про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради про усунення перешкод про усунення перешкод у використанні земельної ділянки лісового фонду.
За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Чернігівської обласної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.
Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів. Висновки суду.
Щодо суті спору суд зазначає таке.
У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, одними із яких є землі сільськогосподарського призначення та землі лісогосподарського призначення (ст. 19 Земельного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно зі ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності (ч. 3 ст. 7 Лісового кодексу України).
За приписами ст. 9 Лісового кодексу України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку.
Частиною 1 ст. 57 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (ч. 2 ст. 17 Лісового кодексу України).
Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
За приписами ч. 4 ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.
З огляду на приписи ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок, зокрема, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України).
Згідно зі ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
За п. «г» ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За приписами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 791 Земельного Кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
За змістом ч. 1 ст. 24 вказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
За ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).
Застосування конкретного способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20).
Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради від 27.12.2000 № 14 «Про дочірнє підприємство «Ічнярайагролісництво» створено Ічнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Ічнярайагролісництво».
Рішенням Чернігівської обласної ради п'ятнадцятої сесії двадцять третього скликання від 27.03.2001 (без номера) «Про надання у постійне користування земель лісового фонду», у постійне користування ДП «Ічнярайагролісництво» на території Ічнянського району надано 8 663,0 га земель лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств.
Згідно з таксаційним описом 60 кварталу ДП «Ічнярайагролісництво», земельна ділянка з кадастровим номером 7421782000:02:000:0593, накладається на землі лісогосподарського призначення, покриті лісовою рослинністю (таксаційні характеристики: вік рослин - від 15 до 109 років, висота - від 8 до 24 метрів, діаметр від 10 до 44 см).
В інформації ВО «Укрдержліспроект» від 17.04.2025 №203 та доданому фрагменту ортофотоплану з нанесеними межами 60 кварталу ДП «Ічнярайагролісництво», відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року та межами земельної ділянки, згідно наданих координат поворотних точок, земельна ділянка з кадастровими номером 7421782000:02:000:0593 має частковий перетин з межами кв.60 ДП «Ічнярайагролісництво», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 421782000:02:000:0593 з межами кв.60 ДП «Ічнярайагролісництво» становить 21,7012 га з загальної площі ділянки 23,7765 га.
Чернігівська обласна рада у листі від 20.05.2025 №01-05/447 зазначила про те, що рада не надавала згоду на вилучення із спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області і про зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7421783200:02:000:0593 площею 23,7765 га іншим суб'єктам господарювання та органам місцевого самоврядування.
Прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7421783200:02:000:0593, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі як землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, сформована за рахунок земель, які входять до лісового кварталу 60 та перебувають у постійному користуванні ДП «Ічнярайагролісництво», що свідчить про незаконність її формування як об'єкта цивільного права. Через реєстрацію спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7421783200:02:000:0593 з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» вона всупереч положень законодавства вибула із спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області поза волею власника в особі Чернігівської обласна ради; земельна ділянка з кадастровим номером 7421783200:02:000:0593 площею 23,7765 га, як земельна ділянка сільськогосподарського призначення перейшла у комунальну власність з дня набрання чинності п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України та в силу закону є комунальною власністю Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області, що надає право міській раді у будь-який час внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та розпоряджатися земельною ділянкою.
Як зазначає прокурор, скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7421783200:02:000:0593 у Державному земельному кадастрі фактично стосується майнових прав Ічнянської міської ради на спірну земельну ділянку, яка в силу п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України перейшла до комунальної власності територіальної громади. Позовна вимога про скасування вчиненої у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421783200:02:000:0593 площею 23,7765 га звернена саме до Ічнянської міської ради як відповідача, оскільки скасування державної реєстрації земельної ділянки має на меті припинення існування земельної ділянки, речові права щодо якої ще не зареєстровані.
Зі змісту пункті 3 прохальної частини позовної заяви вбачається, що Прилуцькою окружною прокуратурою заявлено позовну вимогу про усунення перешкод власнику державі в особі Чернігівської обласної ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісового фонду, шляхом скасування вчиненої 010.08.2020 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421783200:02:000:0593 площею 23,7765 га.
Виходячи з приписів ч. 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом, тобто відповідач це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і притягується до участі у справі за пред'явленими вимогами. При цьому відповідач має бути, зокрема, такою юридичною особою, за рахунок якої можливо було б задовольнити позовні вимоги. Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача. Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (п. 45 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі №902/1331/21).
Прилуцькою окружною прокуратурою відповідачем у цій справі зазначено Ічнянські міську раду Прилуцького району Чернігівської області, проте заявлені позовні вимоги відповідачеві не адресовані, прохальна частина позовної заяви не містить змісту позовних вимог до відповідача.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено п. 24, у відповідності з яким з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, зокрема, сільськогосподарські. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Підпунктом «е» підпункту 2 пункту 5 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» ст. 126 названого закону викладено в такій редакції: «Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За доводами сторін у справі у наказі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну від 09.12.2020 зазначено, що право власності на земельні ділянки виникає набувача земельної ділянки виникатиме з моменту державної реєстрації цього права
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 7421783200:02:000:0593, що підтверджується інформаційною довідкою від 06.06.2025.
Згідно з ч.4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Приймаючи до уваги відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7421783200:02:000:0593 за відповідачем, а також враховуючи те, що прокурором не доведено належними та допустимими докази те, що відповідач чинить перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 7421783200:02:000:0593 площею 23,7765 га, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Зі змісту заявлених прокурором позовних вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісового фонду не вбачається порушення відповідачем Ічнянською міською радою Прилуцького району Чернігівської області, прав чи інтересів держави, тобто не доведено обґрунтованості позовних вимог.
Вирішуючи спір та встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. За власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача. Процесуальним наслідком пред'явлення позову до неналежного відповідача є відмова в позові до нього (п. 66-69 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі №902/1331/21).
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За статтею 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).
Разом з цим, суд зазначає про те, що Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (пункт 87)).
Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19).
У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив [постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)].
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем [постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146))].
У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).
Належним способом захисту права позивача у такому випадку є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з володіння відповідача.
Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148).
З огляду на встановлені обставини в їх сукупності, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про усунення перешкод власнику державі в особі Чернігівської обласної ради, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісового фонду, шляхом скасування вчиненої 10.08.2020 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421783200:02:000:0593, площею 23,7765га задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат суд зазначає таке.
При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судовий збір та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача, а тому судові витрати у даній справі покладаються на прокуратуру.
Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк та в порядку, встановлені ст.256, ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 20.10.2025.
Суддя М.В. Фесюра
Єдиний державний реєстр судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua