м.Чернівці
21 жовтня 2025 року Справа № 926/3509/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С., розглянувши заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімп Транс» (46016, м.Тернопіль, вул.Симоненка, 4, кв.188, код 38535484 )
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Крулзор» (58029, м.Чернівці, пр.Незалежності, 106, код 44846850)
про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості в розмірі 89441,55 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімп Транс» звернулось до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крулзор» заборгованість за виконане перевезення в розмірі 89441,55 грн.
17.10.2025 року відділом документального та інформаційного забезпечення зареєстровано заяву про видачу судового наказу за вх.№3509, яку протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Гушилик С.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу, судом не виявлено підстав передбачених ст.152 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для видачі судового наказу, враховуючи наступне.
У відповідності до ч.2 ст.12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно ч.1 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу.
Згідно з п.4 ч.3 ст.150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з матеріалів заяви, міжнародна товаро-транспортна накладна викладена польською та англійською мовами.
Згідно з ч.1 ст.10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Відповідно до ч.4 зазначеної статті ГПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
За приписами ч.1 ст.12 Закону України "Про судоустрій статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Крім цього, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч.5 ст.10 Конституції України).
Статтею 79 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.
Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Зважаючи на вищенаведене, заявник повинен до заяви про видачу судового наказу надати суду належним чином засвідчений переклад на українську мову міжнародну товаро-транспортну накладну, однак у зв'язку з її відсутністю в матеріалах справи, суд зазначає, що перекладений документ, який відсутній в матеріалах справи №926/3509/25, має вплив для її розгляду, а у зв'язку з її відсутністю дана заява подана всупереч наведених приписів процесуального закону, отже суд відмовляє у видачі судового наказу.
Частиною 2 статті 154 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Приписами ч.2 ст.152 ГПК України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно з ч.2 ст.151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 148, п.1 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ексімп Транс» (46016, м.Тернопіль, вул.Симоненка, 4, кв.188, код 38535484 ) в задоволенні заяви про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості в розмірі 89441,55 грн до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крулзор» (58029, м.Чернівці, пр.Незалежності, 106, код 44846850).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Світлана ГУШИЛИК