18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
08 жовтня 2025 року м.Черкаси Справа № 925/999/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, із секретарем судового засідання І.А.Соколишиною, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таркас", м.Дніпро, ж/м Тополя-3, буд.1, кв.27
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукавичковий Рай", Черкаська область, м.Шпола, вул.Нескорених,96
про стягнення 501528,77 грн заборгованості за договором,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Сидоренко С.І. - адвокат, за ордером;
від відповідача: участі не брав,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Таркас" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукавичковий Рай" з вимогами про стягнення 501528,77 грн заборгованості за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, зокрема:
430500,00 грн основного боргу,
12194,40 грн - 3% річних,
58843,29 грн інфляційних втрат,
та відшкодування судових витрат.
Ухвалами суду: від 27.08.2025 - відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судове засідання 06.10.2025. Після розгляду справи по суті проголошення рішення призначено на 08.10.2025.
Щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання.
Так, відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.5 ст.6. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);
ч.6 ст.6. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку;
абз.1 ч.7 ст.6. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з:
відповіддю від 26.08.2025 №13857358 (а.с.54), сформованою засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитом судді Скиби Г.М., Товариство з обмеженою відповідальністю "Рукавичковий Рай" (код ЄДРПОУ 45547745) не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд";
від 26.08.2025 №1702862 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.4451) - в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Рукавичковий Рай": місцезнаходження - Черкаська область, Звенигородський район, м.Шпола, вул.Нескорених,96; актуальний стан на фактичну дату та час формування - зареєстровано.
Відповідно до ст.93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Відповідно до п.10 ч.2 ст.9 та ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відповідно до ст.27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету /…/, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвала суду була направлена відповідачу за юридичною адресою місцезнаходження, зареєстрованою у встановленому законом порядку (зокрема, вказана адреса міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; іншої адреси суду цією особою не повідомлено) та згідно з даними сайту ПАТ "Укрпошта" http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/ за штриховим кодовим ідентифікатором поштового відправлення №0610276582685 вручена 01.09.2025 одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Рукавичковий Рай".
Оголошення про виклик відповідача у судове засідання були розміщені на офіційному вебсайті судової влади України 28.08.2025 (а.с.62).
Отже відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак участі повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини його неявки до суду не повідомив, відзив на позов не надіслав.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з'явились.
Позивач у позовній заяві та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач відзиву не подав. Вимоги не заперечив. Доказів виконання умов договору чи повернення коштів позивачеві - не надав.
У судовому засіданні 06.10.2025 оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та його проголошення у судовому засіданні 08.10.2025 о 09:00 год.
Відповідно до приписів ст.233, 240 ГПК України у судовому засіданні 08.10.2025 проголошено та приєднано до справи вступну та резолютивну частини судового рішення.
Судом установлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таркас" (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рукавичковий Рай" (постачальник) за результатами усних перемовин шляхом усної домовленості досягнуто згоди щодо укладення договору поставки товару - фільтрів ЗМ6098АХРЗ та ЗМ8822 респіраторів FFP2 з клапаном - у спрощений спосіб через обмін документами між учасниками.
26.07.2024 продавцем виставлено покупцю рахунки (а.с.20-21): №230 на оплату товару (3М 8822 респіратор FFP2 з клапаном (код УКТЗЕД 6307909800) в кількості 1736 штук за ціною 90,00 грн, загальною вартістю 156240,00 грн; №232 на оплату товару (фільтр 3М6098АХРЗ (код УКТЗЕД 8421392000) в кількості 300 штук за ціною 925,00 грн, загальною вартістю 277500,00 грн. Позивач стверджує про отримання ним рахунків від відповідача через месенджер. Рахунок відповідачем у письмовому (паперовому) вигляді позивачеві не надсилався.
26.07.2024 покупцем здійснено оплату виставлених рахунків, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с.22-23): від 26.07.2024 №1593 на суму 15300,00 грн з призначенням платежу: "Респіратор по рахунку №230 від 26.07.2024 в сумі 127500,00 грн, ПДВ - 20% 235500,00 грн" та від 26.07.2024 №1591 на суму 277500,00 грн з призначенням платежу "Фільтра по рахунку №232 від 26.07.2024 в сумі 231250,00 грн, ПДВ - 20% 46250,00 грн".
Замовлений та оплачений товар позивачу не передано.
Відповідач не надав доказів готовності передати замовлений та оплачений товар покупцеві.
Позивач не надав доказів відмови відповідача у самовивозі замовленого та оплаченого товару.
Покупець зазначає, що направлені ним продавцю:
вимога від 12.08.2024 (а.с.24) про поставку в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги за адресою: 49000, м.Дніпро, ж/м Тополя-3, буд.1 кв.27, оплаченого товару згідно з платіжними інструкціями від 26.07.2024 №1593 на суму 153000,00 грн та від 26.07.2024 №1591 на суму 277500,00 грн, а саме 3М 8822 респіратор FFP2 з клапаном (код УКТЗЕД 6307909800) в кількості 1736 штук грн та фільтрів 3М6098АХРЗ (код УКТЗЕД 8421392000) в кількості 300 штук;
вимога від 21.08.2024 (а.с.25) про повернення відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України у зв'язку із закінченням фактичного строку поставки товару в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги грошових коштів попередньої оплати у сумі 430500,00 грн, сплачених згідно з платіжними інструкціями від 26.07.2024 №1593 та від 26.07.2024 №1591;
претензія від 16.09.2024 (а.с.26-27) про повернення відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України грошових коштів попередньої оплати у сумі 430500,00 грн та сплату нарахованих станом на 16.09.2024 за прострочення грошового зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України 6457,50 грн інфляційних втрат та 952,75 грн - 3% річних, - залишені останнім без задоволення чи й належного реагування.
Натомість досудова вимога покупця від 31.07.2025 (а.с.28-34) про повернення відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України грошових коштів попередньої оплати у сумі 430500,00 грн та сплату нарахованих станом на 31.07.2025 за прострочення грошового зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України 58834,29 грн інфляційних втрат та 12194,48 грн - 3% річних, згідно з даними сайту АТ "Укрпошта" http://services.ukrposhta.ua/ bardcodesingle/ за штриховим кодовим ідентифікатором поштового відправлення №4900600143315 отримана продавцем 05.08.2025, однак також залишена останнім без задоволення та реагування.
Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Таркас" в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукавичковий Рай" за захистом порушеного права та примусового стягнення 430500,00 грн заборгованості за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, а також нарахованих за прострочення грошового зобов'язання відповідно до приписів ст.625 ЦК України 12194,40 грн - 3% річних та 58843,29 грн інфляційних втрат.
Відповідачем не надано суду доказів виконання у повному обсязі умов договору поставки товару чи й повернення суми попередньої оплати у зв'язку із закінченням фактичного строку його поставки. Вимоги позивача не спростовано та не заперечено у належний спосіб.
Інших доказів та документів не подано.
Оцінюючи пояснення учасників та докази сторін у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Сторони за договором є суб'єктами господарювання на ринку неспеціалізованої оптової торгівлі України, самостійними юридичними особами з присвоєнням ідентифікаційного коду, визначенням видів діяльності, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 Цивільного кодексу України.
Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про стягнення з відповідача 501528,77 грн попередньої оплати товару за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, та нарахованих обтяжень на суму боргу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з нормами Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення та існування спірних господарських відносин):
ч.1 ст.181. Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;
ч.2 ст.184. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Відповідно до Цивільного кодексу України:
п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;
ч.1, 2 ст.205. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків;
ч.1, 3 ст.626. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору;
ч.1 ст.627. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
ч.1, 2 ст.638. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною;
ч.1 ст.639. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом;
ч.1, 2 ст.640. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії;
ч.1, 2 ст.641. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття;
ч.1, 2 ст.642. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Умови договору охоплюються приписами гл.54 Цивільного кодексу України: поставка товару як різновид відносин "купівлі-продажу". Укладений між позивачем та відповідачем двосторонній, оплатний, строковий, консенсуальний договір поставки товару (фільтрів та респіраторів) у спрощений спосіб є чинним, не заперечений сторонами, не розірваний в установленому порядку, не визнаний судом недійсним. Суд вважає, що сторонами договору досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Суд враховує презумпцію правомірності правочину - приписи ст.204 Цивільного кодексу України.
Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України:
ч.1, 2 ст.509. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;
ст.525. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
ст.526. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
ст.530. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;
ст.599. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;
ст.610. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);
ст.611. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;
ст.629. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов укладеного у спрощений спосіб договору поставки засобів індивідуального захисту органів дихання виставлено позивачу рахунки (а.с.20-21): від 26.07.2024 №230 - на оплату респіраторів 3М8822 FFP2 з клапаном (код УКТЗЕД 6307909800) в кількості 1736 штук за ціною 90,00 грн, на загальну суму 456240,00 грн; від 26.07.2024 №232 - на оплату фільтрів 3М6098АХРЗ (код УКТЗЕД 8421392000) в кількості 300 штук за ціною 925,00 грн, на загальну суму 277500,00 грн, а позивачем 26.07.2024 здійснено їх оплату, що підтверджується платіжними інструкціями від 26.07.2024 №1593 на суму 153000,00 грн з призначенням платежу: "за респіратор по рахунку №230 від 26.07.2024 в сумі 127500,00 грн, ПДВ -20% 25500,00 грн" та від 26.07.2024 №1591 на суму 277500,00 грн з призначенням платіжне: "за фільтра по рахунку №232 від 26.07.2024 в сумі 231250,00 грн, ПДВ - 20% 46250,00 грн".
Позивач стверджує, що:
1) сума оплати відкоригована з відповідачем у телефонному режимі;
2) після здійснення оплати виставлених рахунків, ним у телефонному режимі з відповідачем було погоджено строки та місце поставки товару, - разом з тим, наявні у справі рахунки на оплату від 26.07.2024 №230 та №232 відомостей про строки поставки товару не містять, однак мають застереження щодо умов поставки: "оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов'язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на поточний рахунок постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта".
Відповідно до ст.644 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо в договорі купівлі-продажу вказано "самовиявіз", а покупець чекав на доставку, це створює конфлікт між умовами договору та очікуваннями покупця. Покупцю необхідно довести, що існувала домовленість (навіть не письмова) про доставку, або що продавець фактично здійснив дії, які можна розцінити як згоду на поставку, незважаючи на первинну умову про "самовивіз".
З наявних у справі документів (рахунків на оплату від 26.07.2024 №230 та №232) не випливає обов'язок відповідача доставити товар за місцем знаходження позивача. Будь-яких документів чи доказів, які б свідчили про домовленості між сторонами щодо доставки товару чи й вчинення відповідачем, як продавцем, будь-яких дій, що могли б свідчити про прийняття останнім на себе такого зобов'язання, - матеріали справи не містять.
Відтак, слід вважати, що станом на час вирішення спору товар (засоби індивідуального захисту органів дихання фільтри ЗМ6098АХРЗ та ЗМ8822 респіратори FFP2 з клапаном) не був поставлений та переданий позивачу, і в той же час сплачені за цей товар кошти в загальній сумі 430500,00 грн знаходяться у відповідача і не повернуті останньому, що спричинило даний спір;
2) нездійснення відповідачем поставки товару стало підставою для скерування позивачем на адресу останнього вимог: від 12.08.2024 (а.с.24) - про поставку товару в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги за адресою: 49000, м.Дніпро, ж/м Тополя-3, буд.1 кв.27; від 21.08.2024 (а.с.25) - про повернення відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України у зв'язку із закінченням фактичного строку поставки товару в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги грошових коштів попередньої оплати у сумі 430500,00 грн, а також претензії від 16.09.2024 (а.с.26-27) про повернення відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України грошових коштів попередньої оплати у сумі 430500,00 грн та сплату нарахованих станом на 16.09.2024 за прострочення грошового зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України 6457,50 грн інфляційних втрат та 952,75 грн - 3% річних.
Разом з тим, позивачем доказів направлення зазначених письмових вимог і претензії на адресу відповідача не надано із посиланням на: "значний проміжок часу, що минув з моменту надсилання вказаних документів та відсутність встановленого законодавством обов'язку збереження поштових документів протягом невизначеного строку".
Пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України одним із принципів судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України:
п.2, 4 ч.2 ст.42. Учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
ч.1 ст.43. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається;
ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
ч.1, 2 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Позивач, пред'являючи письмову претензію про поставку товару чи повернення коштів, мав бути зацікавленим в її отриманні боржником (в даному випадку - відповідачем) та забезпечити зберігання претензійних документів з метою здійснення періодичного аналізу стану претензійної роботи та можливості підтвердження, в разі потреби, вжиття заходів досудового врегулювання спору. Тому його відповідальні особи мали контролювати процес відправлення документа поштовим зв'язком та зберігати розрахункові документи установленої форми та змісту протягом всього терміну вирішення спору, що підтверджують надання послуг поштового зв'язку, якими відповідно до Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінетів Міністрів України від 05.03.2009 №270, є касовий чек, розрахункова квитанція, опис вкладення тощо.
Однак, суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення позивачем на адресу відповідача вимог від 12.08.2024 про поставку товару в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги за адресою: 49000, м.Дніпро, ж/м Тополя-3, буд.1 кв.27; від 21.08.2024 про повернення відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України у зв'язку із закінченням фактичного строку поставки товару в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги грошових коштів попередньої оплати у сумі 430500,00 грн, а також претензії від 16.09.2024 про повернення відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України грошових коштів попередньої оплати у сумі 430500,00 грн та сплату нарахованих станом на 16.09.2024 за прострочення грошового зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України 6457,50 грн інфляційних втрат та 952,75 грн - 3% річних, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити момент порушення права позивача, в т.ч. неналежним виконанням грошового зобов'язання відповідачем.
Отже, вказані доводи позивача розцінюються судом критично та твердження позивача про направлення відповідачеві письмових вимог від 12.08.2024, 21.08.2024, 16.09.2024 не враховуються судом при прийняття рішення - як не підтверджені, оскільки певні обставини підтверджуються лише певними доказами, а припущення не можуть бути покладені в основу судового рішення як доконаний факт.
Відповідно до Цивільного кодексу України:
ч.2 ст.530. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;
ч.2 ст.693. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Позивачем 01.08.2025 на адресу відповідача направлено досудову вимогу від 31.07.2025 (а.с.28-34) про повернення відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України грошових коштів попередньої оплати у сумі 430500,00 грн та сплату нарахованих станом на 31.07.2025 за прострочення грошового зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України 58834,29 грн інфляційних втрат та 12194,48 грн - 3% річних, яку згідно з даними сайту АТ "Укрпошта" http://services.ukrposhta.ua/ bardcodesingle/ за штриховим кодовим ідентифікатором поштового відправлення №4900600143315 було отримано відповідачем 05.08.2025, однак залишено без задоволення чи й належного реагування.
Позовну вимогу про стягнення вартості товару (430500,00 грн) позивач обґрунтовує із посиланням на приписи п.2 ст.693 Цивільного кодексу України - як повернення одержаної продавцем суми попередньої оплати за непереданий у встановлений строк товар.
Відповідач не надав належних доказів інформування позивача про можливість отримання замовлення чи готовності відвантажити ним товар.
Суд вважає строк виконання зобов'язання відповідачем таким, що настав.
Доказів об'єктивної неможливості заперечити вимоги чи провести обумовлений розрахунок відповідачем не подано; вимоги позивача не спростовано в належний спосіб. Станом на день розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості перед позивачем - суду не подано.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати 430500,00 грн за непереданий у встановлений строк товар - підлягає до задоволення.
Разом з тим, суд, враховуючи наведені вище мотивування, відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення нарахованих відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення грошового зобов'язання 58834,29 грн інфляційних втрат за період з 01.09.2024 до 30.06.2025 та 12194,48 грн - 3% річних за період з 21.08.2024 до 31.07.2025, оскільки право на обтяження боргу у вигляді інфляційних втрат і 3% виникло у позивача з моменту направлення відповідачу письмової вимоги (досудова вимога від 31.07.2025 (а.с.28-34)) про повернення попередньої оплати з непереданий товар, тобто з моменту, коли майнове зобов'язання трансформовано в грошове зобов'язання відповідача - лише з 05.08.2025 року.
Відтак, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період, який передував 05.08.2025, - є безпідставною, недоведеною та необґрунтованою.
Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Суд зазначає, що сплата заборгованості відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання до суду відзиву чи й доказів проведення розрахунку з позивачем.
Відповідачем всупереч вимог та приписів ч.1 ст.74, ст.76, 77 ГПК України факту належного виконання зобов'язання перед позивачем не доведено; доводів та документів позивача не спростовано.
За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до часткового задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 430500,00 грн попередньої оплати за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб. В решті вимог належить відмовити.
Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відтак, належить покласти на відповідача та стягнути на користь позивача 6457,50 грн судового збору.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
1.1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукавичковий Рай" (Черкаська область, м.Шпола, вул.Нескорених,96, код ЄДРПОУ 45547745, номер рахунку в банку невідомий) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таркас" (м.Дніпро, ж/м Тополя-3, буд.1, кв.27, код ЄДРПОУ 33588332, номер рахунку в банку невідомий) 430500,00 грн боргу та 6457,50 грн судового збору.
1.2. В решті вимог відмовити.
2. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 17.10.2025
Суддя Г.М.Скиба