29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"20" жовтня 2025 р. Справа № 924/666/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Мізику М.А., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Наіф Самер Ясінь
до 1. Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області
2. Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради
3. Комунального підприємства "Хмельницькбудзамовник"
про стягнення 261 772,80 грн
Представники сторін:
від позивача: Цапів І.М.
від відповідача 1: Крамар А.В.
від відповідача 2: Окарська І.В.
від відповідача 3: не з'явився
Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.
30.06.2025 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Наіф Самер Ясінь до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області, Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради та Комунального підприємства "Хмельницькбудзамовник" про стягнення 261 772,80 грн, в якій позивач просить солідарно стягнути з відповідачів вартість знищеного торгового павільйону (тимчасової споруди), площею 28,8 кв.м., що розташовувався в м. Хмельницькому на просп. Миру, біля будинку № 64.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.
Ухвалою суду від 04.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою встановлено строки для подачі відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, визначено дату проведення підготовчого засідання у справі.
23.07.2025 та 24.07.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшли відзиви відповідачів 1 та 2 з додатками.
Судом у підготовчому засіданні 31.07.2025 постановлено ухвали, з занесенням до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, встановлення відповідачам строку для подачі заперечень на відповідь на відзив до 11.08.2025 року та відкладення підготовчого засідання на 10:00 год. 28.08.2025. Ухвалою суду від 31.07.2025 повідомлено Виконавчий комітет Хмельницької міської ради Хмельницької області та Комунальне підприємство "Хмельницькбудзамовник" про дату, час та місце підготовчого засідання у справі.
31.07.2025 позивач надав відповідь на відзив.
Судом у підготовчому засіданні 28.08.2025 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10:00 год. 16.09.2025. Ухвалою суду від 28.08.2025 повідомлено Комунальне підприємство "Хмельницькбудзамовник" про дату, час та місце підготовчого засідання у справі.
У судовому засіданні 16.09.2025 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про оголошення перерви до 12:30 год. 09.10.2025.
В судовому засіданні 09.10.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 11:00 год 20.10.2025.
Виклад позицій учасників судового процесу.
Фізична особа-підприємець Наіф Самер Ясінь звернувся з позовом до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області, Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради та Комунального підприємства "Хмельницькбудзамовник" про стягнення 261 772,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачі неправомірно відмовили останньому у поверненні майна - тимчасової споруди (торгівельного павільйону), площею 28,8 кв.м., що розташовувалось за адресою: м. Хмельницький, Просп. Миру, біля буд. №64, яке демонтовано КП "Хмельницькбудзабудовник", та у відшкодуванні шкоди як матеріальної компенсації за знищення споруди.
Позивач стверджує, що в 2020 році з метою продовження строку дії паспорту прив'язки ТС, останній звернувся до Управління через Центр надання адміністративних послуг з відповідною заявою. Однак, відповідач 2 відмовив у продовженні строку дії документу з посиланням на постанову Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №686/2326/16-а, якою скасовані постанова Хмельницького міськрайонного суду від 25.03.2016 та постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2016, якою прийнято нове рішення, згідно якого відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.
Одночасно з відмовою, Управління протиправно зобов'язувало позивача демонтувати павільйон в строк до 01.02.2020, наполягаючи на відсутності правових підстав в продовженні паспорту прив'язки та завершенні строку дії договору №950-С про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди. Згодом тимчасову споруду позивача було демонтовано КП «ХМЕЛЬНИЦЬКБУДЗАБУДОВНИК» начебто на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 24.09.2020 №734 «Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності» без згоди ФОП Наіф Самер Ясінь та всупереч вимог чинного законодавства, в той час коли Хмельницьким адміністративним судом вже було відкрито провадження у адміністративній справі №560/4408/20 за позовом останнього до відповідача 2. Зокрема чинним рішенням вказаного суду від 16.11.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021, визнано протиправною бездіяльність Управління, яка полягала у необґрунтованому зволіканні та відмові позивачу у продовженні паспорту прив'язки ТС на новий строк. Встановлені обставини були першопричиною для винесення рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 24.09.2020 №734 «Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності», за результатами виконання якого, відповідачем 3 було здійснено незаконний демонтаж ТС, а по факту його знищення з приведеннням до стану, що виключає можливість повторного монтажу та експлуатації згідно цільового призначення. При цьому, не було вказано про необхідність демонтажу, зокрема зумовлену існуванням небезпеки або загрози для життя та здоров'я людей або іншими обставинами, що могли б призвести до неповоротних наслідків, для проведення демонтажу ТС без дотримання встановленої процедури. При цьому, здійснюючи демонтаж споруди, яка належить позивачу, останньому не надано можливості самостійно звільнити тимчасову споруду від матеріальних цінностей та перенести останню в інше місце.
ФОП Наіф С.Я. стверджує, що відповідачами допущені порушення, що не забезпечують послідовність дій, спрямованих на додержання балансу інтересів при реалізації повноважень та охорони прав на майно, гарантованих статтею 41 Конституції України.
Після цього, сторонами укладено новий договір №133-С про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 11.07.2022, умови якого передбачають порядок врегулювання взаємних обов'язків та прав, що стосувались розміщення того самого ТС для торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами.
У позові наявні посилання на втручання у право мирного володіння майном, ст.ст. 19, 41, 146 Конституції України та ст.ст. 11, 22, 1166 ЦК України. Таким чином, зважаючи на знищення майна позивача, відсутність законних підстав для такого демонтажу ФОП Наіф С.Я. вважає, що ефективним способом захисту порушеного права буде солідарне стягнення з усіх відповідачів вартості знищеного торгового павільйону (ТС) площею 28.8 кв.м, що розташовувався в м. Хмельницькому на Просп. Миру, біля будинку № 64 в розмірі 261 772,80 грн. (з ПДВ), яка узгоджується з висновком експерта за результатами проведення оціночно-будівельного експертного дослідження від 04.12.2024, в якому визначено кошторисну вартість будівельно-монтажних робіт по відновленню об'єкта.
Як на підставу звільнення від сплати судового збору у позові наявне посилання на п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», відповідності до змісту якого за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, судовий збір не сплачується.
У відзиві відповідач 1 проти позову заперечує, вважає, що позивачем не надано належних доказів того, що він зазнав збитків, які сталися в результаті неправомірних дій управління архітектури та містобудування, виконавчого комітету Хмельницької міської ради та КП «Хмельницькбудзамовник». Відтак, відсутні правові умови, які передбачені ст.ст. 1173, 1174 ЦК України для відшкодування матеріальної шкоди. Звертає увагу на те, що 14.06.2023 року позивач звертався до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою з аналогічними позовними вимогами та з аналогічних підстав, лише заявлена сума збитків на той час становила 656480 грн. Проте в подальшому, за заявою позивача, вказаний позов ухвалою господарського суду Хмельницької області від 08.08.2023 у справі № 924/644/23 був залишений без розгляду.
Відповідач 1 у відзиві вказує, що рішення виконавчого комітету від 24.09.2020 №734, згідно з яким було вирішено демонтувати тимчасову споруду позивача, останнім не оскаржувалося, є чинним, не скасованим, не визнано незаконним. Вказане рішення прийняте на підставі звернення Управління торгівлі, у відповідності до вимог Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій, затвердженого рішенням міської ради від 21.09.2016 № 55, який діяв на час прийняття такого рішення, та наданих управлінням документів, зокрема акту, складеного комісією у складі працівників управління торгівлі та управління архітектури та містобудування від 06.08.2020. Згідно вказаного акту комісією було виявлено тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності по прос. Миру (біля будинку № 64), термін дії документів на розміщення якої закінчився 17.01.2020 та зобов'язано в строк до 10 серпня 2020 року демонтувати тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності - павільйону площею 28,8 кв.м. Дії Управління торгівлі Хмельницької міської ради зі складання 06 серпня 2020 року зазначеного акту комісії оскаржувалися позивачем, однак рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.11.2020 позивачу було відмовлено в задоволенні позову, а постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 закрито провадження у даній справі. При цьому, жодного причинно-наслідкового зв'язку між діями виконавчого комітету та заявленою шкодою позивача немає, а тому в даному випадку заявлення та стягнення шкоди солідарно є безпідставним та не підтверджується наявними доказами у справі.
Виконавчий комітет Хмельницької міської ради Хмельницької області зауважує, що на момент прийняття рішення про демонтаж, у позивача були відсутні будь-які документи, які б давали право на розміщення тимчасової споруди по прос. Миру (біля будинку №64). При цьому, сам позивач у позові на стор. 3 чітко зазначає, що в період з 17.01.2020 по 28.05.2021 в нього були відсутні чинні паспорт прив'язки тимчасової споруди та договір особистого строкового сервітуту, які дають право на знаходження за певним місцем тимчасової споруди.
Відповідач 1 стверджує, що було дотримано всі умови Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій, що затверджений Рішенням Хмельницької міської ради від 21.09.2016 року №55 (з подальшими змінами) та діяв до 22.09.2021. При цьому, у відзиві відзначено, що відповідно до пункту 3.15 вищевказаного Порядку передбачено, що власник тимчасової споруди мав право повернути тимчасову споруду та майно, що знаходилось в ній на момент демонтажу. Для цього він повинен надати до комунального підприємства по зеленому будівництву і благоустрою міста документи згідно переліку. Однак відповідачу 1 невідомо чи позивач скористався визначеним у Порядку правом.
Окремо відповідач 1 у відзиві зазначає, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі №560/4408/20, було визнано протиправною бездіяльність управління архітектури та містобудування щодо не продовження Наіфу Самеру Ясінь строку дії та зобов'язано продовжити на три роки строк дії паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності павільйону площею 28,8 кв.м., розташованого по прс. Миру біля будинку №64. Однак, на думку відповідача 1, останнє не містить жодних вказівок управлінню архітектури та містобудування, виконавчому комітету Хмельницької міської ради та комунальному підприємству «Хмельницькбудзамовник» щодо вчинення будь-яких дій з приводу демонтованої тимчасової споруди - павільйону для здійснення підприємницької діяльності ФОП Наіф Самер Ясінь.
При цьому, відповідач 1 вважає наданий до матеріалів справи висновок експерта від 04.12.2024 сумнівним, оскільки павільйон був демонтований 25.09.2020, а експерт оцінював придатний до використання торгівельний павільйон розміщений по проспекту Миру (біля будинку № 64) станом на 04.07.2022 відповідно до поданої проектної документації та паспорту прив'язки від 23.09.2016 року. З огляду на викладене, заявлений розмір шкоди є необґрунтованим та безпідставним. До відзиву додано копії листів від 27.08.2020 №01-17/596, від 31.07.2020 №01-17/547 з доказами надіслання 31.07.2020, акту комісії від 06.08.2020, акту проведення демонтажу тимчасової споруди від 25.09.2020, вимоги, рішення №734 від 24.09.2020. Окремо додано заяву про застосування строків позовної давності у справі.
Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради у відзиві проти позову заперечує. Зазначає, що згідно з п. 2.29 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011, зазначено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу. На думку відповідача 2, позивач неодноразово повідомлявся, однак не мав бажання на вимогу та листи проводити добровільний демонтаж. Зауважує, що рішення про демонтаж ТС, яке було прийнято виконавчим комітетом ХМР 24.09.2020 №734, ніким не оспорювалось і не скасовувалось.
Стосовно наданого звіту про оцінку майна № 03/25042023 відповідач 2 вказує, що оцінювач проводив оцінювання об'єкту лише на припущеннях з арифметичним додаванням цифр, а звіт виконаний на основі документів, наданих позивачем, а також з припущенням про те, що вони можуть бути отримані, або термін їх дії може бути продовжений для використання, на якому базується оцінка описана в даному Звіті. При цьому, оцінювач в додатках до свого висновку надав Локальний кошторис на будівельні роботи №01-01-01 на відновлення павільйону по вул. прсп Миру 64 м. Хмельницький, який був складений за поточними цінами станом на 30 серпня 2018. З огляду на вищевикладене, вбачається, що в даному випадку був відсутній доступу до майна, яке оцінюється, документації та іншої інформації, яка є необхідною або має суттєве значення для оцінки, висновок був зроблений на припущеннях, при розрахунках проводилось ототожнення між павільйоном та будівництвом нової споруди. Відтак, у зв'язку з порушенням принципів та процедури оцінки майна позивача, відповідач 2 вказує на недійсність звіту про вартість об'єкта. До відзиву додано копії ухвали Господарського суду Хмельницької області від 08.08.2023 №924/644/23, рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради №734 від 24.09.2020. Окремо додано заяву про застосування строків позовної давності у справі.
За змістом заперечень на відзив позивач вказує, що паспорт прив'язки тимчасової споруди по Проспекту Миру, 64 було продовжено згідно рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 року по справі №560/4408/20, залишеним в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021, якими встановлено протиправною бездіяльність Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради щодо не продовження строку дії паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності павільйону площею 28,8 м. кв., розташованого за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру (біля будинку №64). У вказаному рішенні встановлено, що позивач вчасно звернувся із заявою про продовження паспорта прив'язки та надав відповідачу 2 всі документи.
Після виконання рішення судів по справі №560/4408/20 та рішення про продовження дії паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності павільйону площею 28,8 м.кв., розташованого за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру (біля будинку №64), отримання законних підстав для провадження підприємницької діяльності та встановлення тимчасового павільйону за вищевказаною адресою, позивач стверджує, що звернувся із заявою до Хмельницького міського голови та КП «Хмельницькбудзамовник» про повернення демонтованого павільйону. Однак, після отримання від Управління архітектури та містобудування ХМР відмови, останній дізнався про порушення свого права власності, з якого слід обраховувати строк позовної давності щодо відшкодування нанесеної йому шкоди через знищення павільйону площею 28,8 м. кв.
Представник позивача в судовому засіданні 09.10.2025 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі. Стосовно розміру заявлених позовних вимог повідомив, що останнім самостійно нараховано та збільшено кошторисну вартість будівельно-монтажних робіт по відновленню об'єкту на розмір податку на додану вартість.
Представники відповідачів 1, 2 в судовому засіданні 09.10.2025 проти позову заперечили з підстав викладених у відзивах, у позові просили відмовити.
Представник відповідача 3 в судовому засіданні 09.10.2025 проти позову заперечив, погодився з позицією відповідачів 1 та 2 викладеною у їхніх відзивах.
Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/666/25 відсутні.
Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 25.03.2016 у справі №686/2326/16-а задоволено адміністративний позов, зобов'язано Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради включити до комплексної схеми розміщення стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Хмельницького тимчасові споруди: кіоск, розміщений у м. Хмельницький по вул. Курчатова біля будинку № 1а та зупинки «Олімпійська», кіоск, розміщений у м. Хмельницький по Проспекту Миру біля буд. 64, належні Наіф Самер Ясінь, кіоск, розміщений у м. Хмельницький по вул. Тернопільська біля буд. 34, який знаходиться в користуванні Наіф Самер Ясінь, а також видати йому паспорти прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на зазначені кіоски.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2016 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким задоволено адміністративний позов частково. Визнано протиправними дії Управління щодо відмови позивачу у видачі паспорта прив'язки тимчасової споруди на проспекті Миру біля будинку (№64) в м. Хмельницькому. Зобов'язано Управління видати позивачу паспорт прив'язки тимчасової споруди на проспекті Миру біля будинку (№64) в м. Хмельницькому. Визнано протиправною бездіяльність Хмельницької міської ради щодо нерозгляду заяв позивача про включення в комплексну схему розміщення стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Хмельницького, тимчасових споруд на вул. Тернопільській, біля будинку №34 та на вулиці Курчатова, №1А, біля зупинки "Олімпійська". Зобов'язано Хмельницьку міську раду розглянути заяви позивача про включення до комплексної схеми розміщення тимчасових споруд в м. Хмельницькому тимчасові споруди на вул. Тернопільській, біля будинку №34 та на вулиці Курчатова, №1А, біля зупинки "Олімпійська".
Постановою Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №686/2326/16-а скасовано постанову Хмельницького міськрайонного суду від 25.03.2016 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2016 у справі №686/2326/16-а та прийнято нове рішення, яким відмовлено Наіф Самер Ясінь у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 року у справі №560/4408/20, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021, визнано протиправною бездіяльність Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради щодо не продовження Наіфу Самеру Ясінь строку дії паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності павільйону площею 28.8 м.кв., розташованого за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру біля будинку (№64). Зобов'язано Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради продовжити на три роки Наіфу Самеру Ясінь строк дії паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності павільйону площею 28,8 м.кв., розташованого за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру біля будинку (№64).
У постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі №560/4408/20 колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про наявність протиправної бездіяльності Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені пунктами 2.14 та 2.18 Порядку №244, а тому належним способом захисту прав позивача визначено зобов'язання Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради прийняти відповідне рішення, а саме продовжити позивачу строк дії паспорта прив'язки тимчасової споруди.
При розгляді справи №560/4408/20 судами встановлено, що 23.09.2016 Управлінням архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради видано позивачу паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності павільйону площею 28,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру біля будинку (№64), який дійсний до 23.09.2017 року. Строк його дії продовжувався, зокрема до 17.01.2020 року.
З метою продовження строку дії паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності павільйону площею 28.8 м.кв., розташованого за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру біля будинку (№64) позивач подав через центр надання адміністративних послуг заяву з необхідними документами.
Проте, листами від 21.01.2020 №Н/57-03-2020 та від 11.06.2020 №Н/2360-03-2020 відповідачем 2 повідомлено позивача про те, що Верховним Судом було скасовано судові акти попередніх інстанцій по справі №686/2326/16-а та прийнято рішення про відмову в позові, що стосується даного питання та запропоновано демонтувати павільйон до 01 лютого 2020 року.
Згідно зі змістом доданого до матеріалів справи №924/666/25 паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (павільйону площею 28,8 м.кв. за адресою: м. Хмельницький, прс. Миру (біля буд. №64), останній був виданий 23.09.2016 та продовжений загалом до 17.01.2020, виданий 17.10.2019 та продовжений до 28.05.2024, виданий 28.05.2021 та анульований наказом управління архітектури та містобудування №255 від 31.05.2021, продовжений до 02.06.2025.
31.07.2020 Управління торгівлі Хмельницької міської ради інформувало позивача про те, що термін дії паспорт прив'язки та договору особистого строкового сервітуту тимчасової споруди - павільйону по прс. Миру (біля буд. №64) закінчився 17.01.2020 року. Тому, відповідно до рішення восьмої сесії Хмельницької міської ради від 21.09.2016 №55 «Про затвердження Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій» із внесенням змін і доповнень до «Правил благоустрою Території міста Хмельницькою», затверджених в новій редакції рішенням міської ради від 12.09.2019 №50, вищевказана тимчасова споруда підлягає демонтажу. З огляду на вказані факти, Управління торгівлі запросило ФОП Наіф С.Я. з'явитися на зустріч з представниками управління торгівлі, управління архітектури та містобудування, управління з питань екології та контролю за благоустроєм міста, для з'ясування питання щодо правомірності розміщення даної тимчасової споруди з визначеними датою, часом та місцем зустрічі. До матеріалів справи додано поштову накладну Укрпошти від 31.07.2020 та опис вкладення у цінний лист щодо надіслання Наіф Самер Ясінь листа про призначення зустрічі по питанню правомірності розміщення тимчасової споруди.
06.08.2020 спеціальною комісією у складі чотирьох осіб складено акт, за змістом якого вказано, що відповідно до Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій, затвердженого рішенням міської ради від 21.09.2016 №55, дана тимчасова споруда - павільйон підлягає демонтажу. В акті відображено, що один екземпляр акту та вимогу про проведення добровільного демонтажу було наклеєно на споруду та здійснено фотофіксацію.
За змістом вимоги начальника Управління торгівлі Хмельницької міської ради зобов'язано добровільно демонтувати тимчасову споруду в строк до 10.08.2020 та повідомлено, що у разі невиконання даної вимоги останню буде демонтовано силами комунального підприємства.
Відповідно до листа Управління торгівлі від 27.08.2020 №01-17/596, складеного на прохання Управління архітектури та містобудування, міському голові О.Симчишину повідомлено, що тимчасова споруда, власником якої є ФОП Наіф Самер Ясінь, встановлена без документів на розміщення, адже термін дії паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності та договору про встановлення особистого строкового сервітуту закінчився 17.01.2020. У листі зазначено, що Управлінням торгівлі було направлено лист і призначено зустріч з власником та здійснено обстеження зазначеної тимчасової споруди. Скласти протокол про адміністративне правопорушення по статті 152 КУпАП не було можливим, так як власник на призначену зустріч не з'явився. У такому випадку, відповідно до п. 3.3 Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій, затвердженого рішення Хмельницької міської ради від 21.09.2016 №55 із внесеними змінами, було складено акт обстеження та вимога про проведення демонтажу споруди власними силами до 10.08.2020. Під час проведення повторного обстеження було виявлено, що споруду власник не демонтував, тому управлінням підготовлено проект рішення про її демонтаж силами комунального підприємства, яке останній просить міського голову розглянути на засіданні виконавчого комітету.
Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 24 вересня 2020 №734 «Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності» визначено:
1. Демонтувати тимчасову споруду - павільйон для здійснення підприємницької діяльності яка розміщена за адресою: прс. Миру (біля буднику № 64).
2. Доручити комунальному підприємству в присутності представників управління архітектури та містобудування, управління екології та контролю за благоустроєм міста, управління торгівлі, в строк до 10 жовтня 2020 року провести демонтаж зазначеної тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.
3. Комунальному підприємству у разі, якщо розмір, конфігурація, тощо тимчасової споруди не дозволяє провести демонтаж та евакуацію в цілісному стані, здійснити її розділення на конструктивні елементи.
25.09.2020 члени комісії у складі п'яти осіб склали акт проведення демонтажу тимчасової споруди - павільйону, розміщеної по прс. Миру (біля будинку №64), згідно зі змістом якого на підставі рішення виконавчого комітету від 24 вересня 2020 №734 «Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності», в присутності членів комісії та представників управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції та міського комунального підприємства «Муніципальна дружина», працівниками комунального підприємства «Хмельницькбудзамовник» о 9.00 год. розпочато роботи по здійсненню демонтажу тимчасової споруди розміщеної по прс. Миру (біля будинку №64), яка належить фізичній особі-підприємцю Наїф Самеру Ясінь. Під час демонтажу було встановлено, що розмір та конфігурація тимчасової споруди не дозволяє провести демонтаж та евакуацію в цілісному стані, тому тимчасову споруду розділено на конструктивні елементи. В акті відзначено, що 29.09.2020 завершено роботи по демонтажу, конструктивні елементи тимчасової споруди транспортовано для зберігання на територію КП «Хмельницькбудзамовник» за адресою вул. Кропивницького, 36А. Під час демонтажу здійснено фотофіксацію.
Згідно з листом позивача від 07.07.2022, адресованого Хмельницькому міському голові та КП "Хмельницькбудзамовник", останній просив повернути павільйон на його місце та підключити до усіх комунікацій, або надати компенсацію 500 тис. у зв'язку з продовженням паспорту прив'язки по вул. Проспект Миру, 64 на три роки.
У відповідь на вказаний лист Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів надіслало Наіфу Самер Ясінь повідомлення від 28.07.2022, в якому зазначило, що за клопотанням управління торгівлі та доданих матеріалів, виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 24.09.2020 було прийняте рішення №734 «Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності» та у відповідності до п.п. 2, 3 зазначеного рішення демонтаж та евакуацію павільйону було доручено проводити комунальному підприємству «Хмельницькбудзамовник» в присутності представників декількох управлінь, в тому числі і представника управління архітектури та містобудування. У листі позивача повідомлено, що ніяким правовим документом не передбачено, що управління архітектури та містобудування, яке було присутнє при здійсненні демонтажу тимчасової споруди наділено повноваженнями щодо подальшого зберігання демонтованим тимчасових споруд та конструктивних елементів, встановлення павільйонів а також відшкодування будь-яких витрат пов'язаних внаслідок демонтажу.
До матеріалів справи додано копію договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 11.07.2022 №133-С, укладеного між Управлінням торгівлі міської ради та ФОП Наіф Самер Ясінь, предметом якого є особистий строковий сервітут, встановлений виключно «Сервітуарію» на територію, на якій буде розміщуватись та використовуватись для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами (вид функціонального призначення згідно додатку №4 До рішення сесії від 22.03.2017 №30 тимчасова споруда узгодженого архітипу павільйон загальною площею 28,8 м2 в м. Хмельницькому за адресою: прс. Миру (біля буд. №64), розташування та межі якої зазначено в паспорті прив'язки тимчасової споруди, що є невід'ємною частиною цього договору.
За тимчасовою спорудою «Сервітуарія» також закріплюється територія площею 370,0 м2 для утримання в належному стані (в тому числі: тротуар, газон та бортовий камінь) згідно схеми благоустрою прилеглої території тимчасової споруди паспорту прив'язки, розробленої у відповідності до Правил благоустрою території міста Хмельницького, затверджених рішенням Хмельницької міської ради (п. 1.3 договору).
У п. 5.2 договору узгоджено термін дії договору з 11.07.2022 до 02.06.2025.
Дія даного договору припиняється, в тому числі у випадку закінчення строку дії паспорта прив'язки (п. 5.5.2.1 договору).
Відповідно до висновку експерта, складеного за результатами проведення оціночно-будівельного експертного дослідження від 04.12.2024 №39/24 на підставі заяви позивача, на вирішення поставлено питання: "Яка кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт по відновленню торговельного павільйону площею 28,8 кв.м. станом на 04.07.2022 року, розміщеного по проспекту Миру (біля буднику №64) - тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності відповідно до наданої проектної документації та паспорту прив'язки від 23.09.2016 року?". Судовий експерт Марченков Г.Г. провів дослідження методом аналізу наданих документів в якості вихідних даних, а саме: проектної документації на тимчасовий павільйон по вул. Пр. Миру, 64 виготовленої Хмельницьким комунальним архітектурно- планувальним підприємством у 2004 році (архітектор Ткачук О.А.) та погодженої головним архітектором міста Безпятюк Ю.В; паспорту прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 25.09.2017 року площею 28,8 кв.м.; ескізу фасадів ТС павільйону площею 28,8 кв.м. м. Хмельницький, пр. Миру (біля будинку №64); договору №950-С про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 11.11.2019. У висновку вказано, що кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт по відновленню об'єкту відповідно до наданої проектної документації та паспорту прив'язки від 23.09.2016 року складає 218 144 гри без ПДВ. До висновку додано локальний кошторис на будівельні роботи №01-01-01 на відновлення павільйону по вул. Пр. Миру, 64, м. Хмельницький складений за поточними цінами станом на 30.08.2018, у якому кошторисну вартість визначено у розмірі 326 568 тис. грн.
Судом до матеріалів справи долучено роздруковану з Єдиного державного реєстру судових рішень копію постанови Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №560/868/21, за змістом якої визнано, що оскаржуваний порядок №55 не відповідає Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку №244. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання нечинним та скасування Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій, затвердженого рішенням 8 сесії Хмельницької міської ради від 21.09.2016 №55. У постанові Верховного Суду зазначено, що рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.01.2020 №42 "Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності" прийнято 23.01.2020, тобто під час судового оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у продовженні строку дії паспорта прив'язки тимчасової споруди, коли дійсність паспорта прив'язки ТС була спірною. Крім того, рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.01.2020 №42 "Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності" прийняте в тому числі на підставі Порядку №55, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про його скасування.
Враховуючи, що спільними діями відповідачів знищено належне йому майно, зокрема торговий павільйон (тимчасова споруда), площею 28,8 кв.м., що розташовувався в м. Хмельницькому на просп. Миру, біля будинку № 64, позивач звернувся до суду про стягнення відшкодування вартості останнього.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Наведена норма встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин. У деліктних зобов'язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.
Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. За відсутності хоча б однієї з наведених складових цивільна відповідальність не настає.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.
Водночас, статті 1173, 1174, 1175 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади (органів місцевого самоврядування) та їх посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Наведеними нормами передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади (місцевого самоврядування) наявність їх вини не є обов'язковою.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (органу місцевого самоврядування) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Неправомірність рішення і дій або бездіяльності органу державної влади може підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди.
Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності регулюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17 лютого 2011 року (Закон №3038).
Відповідно до ст. 28 Закону №3038 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності визначена як одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Так, механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності врегульовано Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (Порядок №244).
Пунктом 1.4 Порядку №244 визначено, що паспорт прив'язки ТС - це комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.
Відповідно до п.2.1 Порядку №244, підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС (додаток 1).
Пунктом 2.7 Порядку №244 визначено, що паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
Згідно зі змістом доданого до матеріалів справи №924/666/25 паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (павільйону площею 28,8 м.кв. за адресою: м. Хмельницький, прс. Миру (біля буд. №64), останній був виданий 23.09.2016 та продовжений загалом до 17.01.2020, виданий 17.10.2019 та продовжений до 28.05.2024, виданий 28.05.2021 та анульований наказом управління архітектури та містобудування №255 від 31.05.2021, продовжений до 02.06.2025.
Згідно з положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд виходить з принципу правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою "Совтрансавто-Холдінг" проти України", від 28.10.1999 у справі за заявою "Брумареску проти Румунії" існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
При розгляді адміністративної справи №560/4408/20 судами встановлено, що 23.09.2016 Управлінням архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради видано позивачу паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності павільйону площею 28,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру біля будинку (№64), який дійсний до 23.09.2017 року. Строк його дії продовжувався, зокрема до 17.01.2020 року.
З метою продовження строку дії паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності павільйону площею 28.8 м.кв., розташованого за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру біля будинку (№64) позивач подав через центр надання адміністративних послуг заяву з необхідними документами, однак листами від 21.01.2020 №Н/57-03-2020 та від 11.06.2020 №Н/2360-03-2020 відповідачем 2 повідомлено позивача про те, що Верховним Судом було скасовано судові акти попередніх інстанцій по справі №686/2326/16-а та прийнято рішення про відмову в позові, що стосується даного питання та запропоновано демонтувати павільйон до 01 лютого 2020 року.
У постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі №560/4408/20 колегія суддів погодилась з висновком Хмельницького окружного адміністративного суду викладеним у рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020, про наявність протиправної бездіяльності Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені пунктами 2.14 та 2.18 Порядку №244, а тому визначено, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради прийняти відповідне рішення, а саме продовжити позивачу строк дії паспорта прив'язки тимчасової споруди з посиланням на зміст п. 3.1 рішення Хмельницької міської ради №30 від 22.03.2017 "Про впорядкування розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій на території міста Хмельницького", яким установлено, що строк дії договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності дорівнює строку дії паспорта прив'язки ТС і становить 3 роки.
При цьому, як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідач 1 без урахування перебування на розгляді у Хмельницькому окружному адміністративному суді справи №560/4408/20, вирішення якої могло б призвести та, відповідно і мало наслідком, визнання судом права позивача на продовження строку дії паспорта прив'язки тимчасової споруди за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру біля будинку (№64), в результаті розгляду клопотання Управління торгівлі від 27.08.2020 №01-17/596 щодо встановлення тимчасової споруди, власником якої є ФОП Наіф Самер Ясінь, без документів на розміщення, адже термін дії паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності та договору про встановлення особистого строкового сервітуту закінчились 17.01.2020, прийняв 24.09.2020 рішення №734 «Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності».
У рішенні відповідача 1 вказано, що керуючись Законами України «Про благоустрій населених пунктів». «Про місцеве самоврядування в Україні», наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України від 21.10.2011 №244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», Правилами благоустрою території м. Хмельницького, затвердженими рішенням 39-ої сесії Хмельницької міської ради від 25.06.2014 №71, рішенням восьмої сесії міської ради від 21.09.2016 №55 «Про затвердження Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій і внесення змін і доповнень до Правил благоустрою міста Хмельницького, затверджених в новій редакції рішенням міської ради від 25.06.2014 №71, із внесеними змінами рішеннями міської ради від 24.12.2014 №22, від 04.07.2018 № 29» із внесеними змінами, виконавчим комітетом Хмельницької міської ради вирішено демонтувати тимчасову споруду - павільйон для здійснення підприємницької діяльності яка розміщена за адресою: прс. Миру (біля буднику № 64) та доручити комунальному підприємству в присутності представників управління архітектури та містобудування, управління екології та контролю за благоустроєм міста, управління торгівлі, в строк до 10 жовтня 2020 року провести демонтаж з можливістю здійснення розділення тимчасової споруди на конструктивні елементи.
Окремо судом враховується, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №560/868/21, залишеним без змін постановами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 та Верховного Суду від 25.05.2022, визнано протиправним та нечинним Порядок демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій, затверджений рішенням 8 сесії Хмельницької міської ради від 21.09.2016 №55 "Про затвердження Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій і внесення змін і доповнень до Правил благоустрою міста Хмельницькою, затверджених в новій редакції рішенням міської ради від 25.06.2014 №71, із внесеними змінами рішеннями міської ради від 24.12.2014 №22, від 04.07.2018 №29".
У постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №560/868/21 констатовано, що оскаржуваний порядок №55 не відповідає Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку №244.
Відтак, з огляду на прийняття рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №734 від 24.09.2020 «Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності» на підставі Порядку №55, визнаного в межах справи №560/868/21 протиправним та нечинним, а також керування вказаним Порядком №55 при призначенні зустрічі управлінням торгівлі у листі від 31.07.2020, складенні вимоги та акту про добровільний демонтаж від 06.08.2020, вказані докази оцінюються судом критично та визнаються суперечливими.
Зважаючи на вищевикладене, судом не приймаються заперечення відповідачів 1, 2 щодо законності прийнятого рішення №734 від 24.09.2020, зокрема у зв'язку з посиланням у ньому на Порядок №55 від 21.09.2016 з подальшими змінами.
Враховуючи, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди та визнання судами в межах розгляду справи №560/4408/20 протиправної бездіяльності Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів та зобов'язання судом останнього продовжити позивачу строк дії паспорта прив'язки тимчасової споруди з посиланням на зміст п. 3.1 рішення Хмельницької міської ради №30 від 22.03.2017, суд дійшов висновку, що коли дійсність паспорта прив'язки тимчасової споруди була спірною, прийняття виконавчим комітетом Хмельницької міської ради рішення №734 від 24.09.2020 «Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності» було передчасним та мало наслідком неправомірне проведення 25.09.2020 демонтажу спірної тимчасової споруди позивача, про що був складений акт в присутності представника управління архітектури та містобудування, за підписами головних спеціалістів управління торгівлі, головного юристконсульта відділу цивільної та промислової забудови управління архітектури та містобудування, інспектора управління екології та контролю за благоустроєм міста та в.о. директора КП "Хмельницькбудзамовник".
В акті відображено, що під час демонтажу було встановлено, що розмір та конфігурація тимчасової споруди не дозволяє провести демонтаж та евакуацію в цілісному стані, тому тимчасову споруду розділено на конструктивні елементи. В акті окремо відзначено, що 29.09.2020 завершено роботи по демонтажу, конструктивні елементи тимчасової споруди транспортовано для зберігання на територію КП «Хмельницькбудзамовник» за адресою вул. Кропивницького, 36А. Під час демонтажу здійснено фотофіксацію.
Таким чином, Управлінням торгівлі Хмельницької міської ради виставлено вимогу у чітко визначеному порядку про усунення порушень, зокрема добровільний демонтаж тимчасової споруди до 10.08.2020 з посиланням на рішення восьмої сесії Хмельницької міської ради від 21.09.2016 №55, у випадку подальшого невиконання якого тимчасову споруду буде демонтовано силами комунального підприємства міста. Також за клопотанням Управління торгівлі від 27.08.2020 №01-17/596, складеного на прохання Управління архітектури та містобудування, виконавчому комітету міської ради підготовлено проект рішення щодо демонтажу спірної споруди, яке прийнято відповідачем 1 24.09.2020 №734 та фактично виконане КП "Хмельницькбудзамовник".
Згідно з актом від 25.09.2020 після завершення роботи по демонтажу, конструктивні елементи тимчасової споруди транспортовано для зберігання на територію КП «Хмельницькбудзамовник» за адресою: вул. Кропивницького, 36А.
07.07.2022 позивач звернувся з листом до Хмельницького міського голови та КП "Хмельницькбудзамовник", у якому просив повернути павільйон на його місце та підключити до усіх комунікацій, або надати компенсацію 500 тис. у зв'язку з продовженням паспорту прив'язки по вул. Проспект Миру, 64 на три роки.
У відповідь на вказаний лист, позивач отримав повідомлення Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів від 28.07.2022, в якому зазначено, що ніяким правовим документом не передбачено, що управління архітектури та містобудування, яке було присутнє при здійсненні демонтажу тимчасової споруди наділено повноваженнями щодо подальшого зберігання демонтованим тимчасових споруд та конструктивних елементів, встановлення павільйонів а також відшкодування будь-яких витрат пов'язаних внаслідок демонтажу.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи зі змісту статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є об'єктом конституційного захисту від необґрунтованого втручання у здійснення власником своїх прав, у тому числі й з боку держави (її органів та їх посадових осіб) та органів місцевого самоврядування (їх посадових осіб). Свавільне втручання у право власності не допускається.
Як встановлено судом, тимчасова споруда - павільйон площею 28,8 м.кв., розміщений у м. Хмельницькому, прс. Миру (біля буд. №64) належав ФОП Наіф Самер Ясінь, що не заперечується жодною стороною у справі.
Частиною першою статті 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Виходячи зі змісту зазначеної норми матеріального права, особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Тож, в межах розгляду справи №560/4408/20 судами встановлено наявність протиправної бездіяльності Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені пунктами 2.14 та 2.18 Порядку №244, а тому визначено, що належним способом захисту прав ФОП Наіф Самер Ясінь є зобов'язання Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради прийняти відповідне рішення, а саме продовжити позивачу строк дії паспорта прив'язки тимчасової споруди (павільйону площею 28,8 м.кв. розміщений у м. Хмельницькому, прс. Миру (біля буд. №64).
Як зазначено судом вище, прийняття відповідачем 1 передчасного рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради №734 від 24.09.2020, яке прийняте на підставі Порядку №55, визнаного судами нечинним та скасованого в межах справи №560/868/21, свідчить про неправомірність дій останнього.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Виконавчий комітет Хмельницької міської ради з точки зору цивільного законодавства є окремою юридичною особою публічного права, створеною для вирішення питань місцевого значення в межах Конституції і законів України. Наведене, з урахуванням визначення виконавчих органів місцевих рад головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для стягнення коштів з відповідача 1 з рахунку розпорядника бюджетних коштів - виконавчого комітету Хмельницької міської ради.
Водночас, безпосередній демонтаж тимчасової споруди здійснено КП "Хмельницькбудзамовник", який згідно розміщеного на офіційному веб-сайті Хмельницької міської ради п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Статуту КП "Хмельницькбудзамовник" є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення одинадцятої сесії Хмельницької міської ради від 21.05.2003 року №28 та власником якого є територіальна громада міста Хмельницького, в особі Хмельницької міської ради, ідентифікаційний код - 33332218, місцезнаходження: Україна, 29013, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Гагаріна, буд. 3. Виконавчий комітет Хмельницької міської ради є органом, який виконує функції органу управління господарською діяльністю, в межах та обсягах визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». У п. 1.4 Статуту вказано, що підприємство від свого імені виступає у господарських, цивільних та адміністративних правовідносинах з юридичними та фізичними особами, набуває майнових прав та несе обов'язки, передбачені законодавством і цим Статутом, може самостійно виступати позивачем та відповідачем в судах загальної юрисдикції, господарському та адміністративному судах, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями Власника та виконавчого комітету Хмельницької міської ради (п. 1.9 Статуту).
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач 3 виконував демонтаж спірної тимчасової споруди на виконання вимог органу управління - Виконавчого комітету Хмельницької міської ради у відповідності до рішення №734 від 24.09.2020, як підприємство, якому делеговані публічно-владні управлінські функції в частині забезпечення благоустрою міста Хмельницького.
Докази виконання відповідачами вимоги позивача від 07.07.2022 адресованої КП "Хмельницькбудзамовник" та Хмельницькому міському голові О.Симчишину щодо повернення павільйону на його місце та підключення до усіх комунікацій, або надання компенсації 500 тис. у зв'язку з продовженням паспорту прив'язки по вул. Проспект Миру, 64 на три роки, в матеріалах справи відсутні.
На думку суду, не можна вважати, що шкода завдана відповідачами є неподільною і завданою спільними діями, а тому завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню в рівних частинах.
Відтак, доводи відповідачів спростовуються, з огляду на доведення позивачем необхідних складових для відшкодування останньому завданої майнової шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин та наявними в матеріалах справи доказами про наявність протиправної поведінки відповідачів 1, 2 та 3, а також причинно-наслідкового зв'язку між протиправною бездіяльністю Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради, діями Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, КП "Хмельницькбудзамовник" та наслідками у вигляді безпідставного демонтажу майна позивача, якими ФОП Наіф Самер Ясінь був позбавлений права власності на належне йому станом на 25.09.2020 майно - тимчасова споруда - павільйон площею 28,8 м.кв., розміщений у м. Хмельницькому, прс. Миру (біля буд. №64) у зв'язку з його знищенням та неможливістю використання за цільових призначенням.
З приводу стягнення шкоди у вигляді 261 772,80 грн. вартості знищеного майна, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Розмір збитків має бути доведений позивачем належними, допустимими, достовірними та вірогідними у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами.
За змістом статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В обґрунтування вартості знищеної тимчасової споруди позивач надає висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельного експертного дослідження від 04.12.2024 №39/24 складеного за заявою позивача. На вирішення експерту поставлено питання "Яка кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт по відновленню торговельного павільйону площею 28,8 кв.м. станом на 04.07.2022 року, розміщеного по проспекту Миру (біля буднику №64) - тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності відповідно до наданої проектної документації та паспорту прив'язки від 23.09.2016 року?". Судовий експерт Марченков Г.Г. провів дослідження методом аналізу наданих документів в якості вихідних даних, а саме: проектної документації на тимчасовий павільйон по вул. Пр. Миру, 64 виготовленої Хмельницьким комунальним архітектурно- планувальним підприємством у 2004 році (архітектор Ткачук О.А.) та погодженої головним архітектором міста Безпятюк Ю.В; паспорту прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 25.09.2017 року площею 28,8 кв.м.; ескізу фасадів ТС павільйону площею 28,8 кв.м. м. Хмельницький, пр. Миру (біля будинку №64); договору №950-С про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 11.11.2019.
У висновку вказано, що кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт по відновленню об'єкту відповідно до наданої проектної документації та паспорту прив'язки від 23.09.2016 року складає 218 144 гри без ПДВ. До висновку додано локальний кошторис на будівельні роботи №01-01-01 на відновлення павільйону по вул. Пр. Миру, 64, м. Хмельницький складений за поточними цінами станом на 30.08.2018, у якому кошторисну вартість визначено у розмірі 326 568 тис. грн.
Позивач скористався правом визначеним у ст. 1192 ЦК України щодо визначення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню як вартість виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, хоч і з застосуванням цін на будівельні роботи станом на 2018 року, що не суперечить вимогам законодавства України та не впливає на баланс інтересів сторін.
Верховний Суд зазначає, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 зі справи № 924/233/18.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Європейський Суд наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського Суду від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому Суд, оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує увагу, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Суд враховує те, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 ГПК України).
Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 зі справи №910/21067/17.
Статтею 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно з п. 85 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №224) (далі - Методика) незалежна оцінка збитків проводиться із застосуванням оціночних процедур будь-якого з методичних підходів та їх поєднання, які найбільш повно відповідають меті оцінки, з урахуванням вимог ст. 22 ЦК України. Обґрунтування застосування методичних підходів та окремих оціночних процедур у процесі оцінки зазначається у звіті про оцінку збитків. Оцінка збитків проводиться на принципах, визначених пунктами 4-10 Національного стандарту №1, та припущеннях про типовий характер використання майна.
Пунктом 86 Методики визначено, що у разі неможливості фізичного відновлення пошкодженого майна або у разі, коли вартість його відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу його складових, які зазнали пошкодження, та зносу, що не підлягає усуненню під час ремонту, в сумі не меншій за ринкову вартість такого майна до завдання майнової шкоди, розмір реальних збитків дорівнює ринковій вартості неспеціалізованого майна, визначеній із застосуванням порівняльного та (або) дохідного підходів, або залишковій вартості відтворення (заміщення) спеціалізованого майна, визначеній із застосуванням витратного підходу з урахуванням його стану до розкрадання, нестачі, знищення, псування.
Відповідно до визначень, наведених у пункті 3 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав": метод оцінки - спосіб визначення вартості об'єкта оцінки, послідовність оціночних процедур якого дає змогу реалізувати певний методичний підхід; вартість заміщення - визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) нового об'єкта, подібного до об'єкта оцінки, який може бути йому рівноцінною заміною; вартість відтворення - визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об'єкта, який є ідентичним об'єкту оцінки; прямі збитки - поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об'єкта оцінки без урахування неотриманих майбутніх вигод.
У п. 15 Національного стандарту №1 визначено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Витрати на відтворення (заміщення) повинні визначатися на дату оцінки з урахуванням ринкових цін.
Стосовно проведення оцінювачем огляду об'єкта судовий експерт у висновку посилається на зміст роз'яснення ФДМУ, у якому вказано, що пункт 56 Національного стандарту №1 за наявності вихідних даних, істотних відомостей про об'єкт оцінки, зокрема вихідних даних про його правовий статус, відомостей про склад, технічні та інші характеристики, ознаки зносу, неукомплектованості, пошкодження тощо, зафіксовані у письмовій, електронній формах, у фотоматеріалах, надає право оцінювачу здійснити оцінку об'єкта оцінки без особистого огляду такого об'єкта.
У висновку експерта наведено загальну характеристику об'єкта дослідження, зокрема встановлено матеріал виготовлення, конструкцію, зовнішнє та внутрішнє оздоблення з урахуванням фізичного зносу за та встановлення споруди без улаштування фундаменту. Експертом проаналізовано можливість визначення витратного підходу, основними методами якого є метод відтворення та метод заміщення. Застосовано ДБН В.2.6-198:2014 СТАЛЕВІ КОНСТРУКЦІЇ Норми проектування та здійснення розрахунку вартості на підставі кошторисних норм УКРАЇНИ НАСТАНОВА з визначення вартості будівництва, яка визначає основні правила застосування кошторисних норм та нормативів з ціноутворення у будівництві для визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури (крім автомобільних доріг загального користування), а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування.
У висновку експертом вказано, що кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт по відновленню торгівельного павільйону площею 28,8 кв.м. станом на 04.07.2022 року, розміщеного по проспекту Миру (біля будинку №64) - тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності відповідно до наданої проектної документації та паспорту прив'язки від 25.09.2017 із врахуванням коефіцієнту 0,85 буде складати - 256 640*85= 218 144 грн. без ПДВ.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, судом враховується висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельного експертного дослідження від 04.12.2024 №39/24, як такий, що відповідає нормам чинного законодавства та Національним стандартам з оцінки майна, оскільки найбільш раціональним та доцільним для визнання ринкової вартості оцінюваної тимчасової споруди на минулий період (ретроспективна оцінка) є застосуванням витратного підходу оцінки майна, яким підтверджується, що кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт по відновленню тимчасової споруди становила 218 144,00 грн, отже саме у вказаному розмірі позивачу завдано майнової шкоди бездіяльністю відповідача 2 та діями відповідачів 1 та 3, що останніми належними доказами не спростовано.
При цьому, відповідачі заперечили проти висновку експерта наданого позивачем, однак іншого висновку або контррозрахунку розміру завданої шкоди майну позивача не подали. В той же час, на запитання суду стосовно можливості призначення експертизи у справі, повідомили про відсутність вказаної необхідності.
З огляду на відсутність правового обґрунтування позивача необхідності нарахування податку на додану вартість на розмір завданої майнової шкоди, та доказів включення останньої до бази оподаткування ПДВ, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів самостійно нарахованого позивачем розміру податку на додану вартість безпідставними та необгрунтованими.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на вищезазначене, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, наявність правових підстав для стягнення з відповідачів в рівних частинах на користь позивача майнової шкоди за знищення майна останнього у розмірі визначеному суб'єктом оціночної діяльності згідно висновку експерта від 04.12.2024 №39/24, суд вважає за належне позов задовольнити частково та стягнути з відповідачів у рівних частинах 218 144,00 грн завданої майнової шкоди позивачу, у стягненні 43 268,80 грн. належить відмовити.
Щодо поданих відповідачами заяв про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
За змістом ст.ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.
При застосуванні наведених вище положень законодавства слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16).
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі № 3-14г14, у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц, від 26.11.2019 у справі №904/841/18, від 20.01.2020 у справі №924/774/18, від 07.04.2021 у справі №911/2669/19, від 13.10.2021 у справі № 914/687/20.
Обґрунтовуючи заяви про застосування позовної давності відповідачі 1 та 2 вказують, що початок перебігу позовної давності у цьому спорі слід обраховувати з дати проведення демонтажу тимчасової споруди, про що достеменно було відомо позивачу. При цьому, позивач сам зазначає у позові, що він неодноразово звертався із заявами від 05.04.2021, 07.04.2021, 07.07.2021, 26.07.2021, 01.11.2021.
Суд погоджується з відповідачами 1 та 2, що позивач міг довідатися про порушення свого майнового права з дати проведення демонтажу спірної тимчасової споруди - торгівельного павільйону площею 28,8 кв.м., розміщеного по проспекту Миру (біля будинку №64) у м. Хмельницькому, а саме 25.09.2020. Відтак, трирічний строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом встановлено до 25.09.2023. Позовна заява подана до суду 30.06.2025, що підтверджується штемпелем печатки суду проставленому на першому аркуші позовної заяви.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 02.04.2020.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 N 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Разом з тим, суд враховує, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022, який затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому відповідними Указами Президента України було неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який тривав станом і на дату подання позову до суду.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 19 такого змісту: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Враховуючи викладене, оскільки з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 30.06.2025 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, позивач у даній справі звернувся з вимогами до суду першої інстанції в межах строку позовної давності, а тому заяви відповідачів 1 та 2 не підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, а тому судом не розподіляється.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 20, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Виконавчого комітету Хмельницької міської ради (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, буд. 3, код ЄДРПОУ 04060772) на користь фізичної особи-підприємця Наіф Самер Ясінь ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 72714,67 грн. майнової шкоди.
Стягнути з Комунального підприємства "Хмельницькбудзамовник" (29015, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Марка Кропивницького, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 03085929) на користь фізичної особи-підприємця Наіф Самер Ясінь ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 72714,66 грн. майнової шкоди.
Стягнути з Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради (29013, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, буд. 3, код ЄДРПОУ 33332218) на користь фізичної особи-підприємця Наіф Самер Ясінь ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 72714,67 грн. майнової шкоди.
Після набрання рішенням законної сили, видати накази.
У стягненні 43 268,80 грн. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.
Суддя А.М. Яроцький