8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
в порядку ст. 331 ГПК України
"16" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1257/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельова С.М.
розглянувши заяву (вх. № 22542 від 29.09.2025) Фізичної особи-підприємця Самойлова Миколи Федоровича про розстрочення виконання рішення
по справі
за позовом до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", м. Київ Фізичної особи-підприємця Самойлова Миколи Федоровича, м. Харків стягнення 18 587,42 грн
за участю представників:
позивача (стягувача) - не з'явився
відповідача (боржника) - не з'явився
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.08.2025 у справі № 922/1257/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" задоволено повністю.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Самойлова Миколи Федоровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133-А; код ЄДРПОУ: 37356833) суму заборгованості у розмірі 18 587,42 грн (де: 15606,74 грн гарантійний платіж; 2 345,72 грн інфляційні нарахування; 634,96 грн проценти за користування вказаними грошовими коштами), а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 422,40 грн.
Фізична особа-підприємець Самойлов Микола Федорович не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 06.08.2025 у справі № 922/1257/25, звернувся з апеляційною скаргою, за змістом якої просив скасувати вказане рішення повністю та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Також Скаржник просив судові витрати покласти на Позивача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Самойлова Миколи Федоровича на рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2025 у справі № 922/1257/25 повернуто заявнику.
Рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2025 у справі № 922/1257/25 набрало законної сили "17" вересня 2025 р.
26 вересня 2025 року у справі № 922/1257/25 було видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 06 серпня 2025 року та ухвали Східного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2025 року.
29 вересня 2025 (вх. № 22542) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява Фізичної особи-підприємця Самойлова Миколи Федоровича про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2025 у справі № 922/1257/25 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Самойлова Миколи Федоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" суми заборгованості у розмірі 18 587,42 грн (де: 15606,74 грн гарантійний платіж; 2 345,72 грн інфляційні нарахування; 634,96 грн проценти за користування вказаними грошовими коштами), а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 422,40 грн строком на 3 місяці з встановленням наступного графіку платежів: 7 000,00 грн - до 15.10.2025, 7 000,00 грн - до 15.11.2025, 7 009,82 грн - до 15.12.2025.
Ухвалою суду від 01.10.2025 прийнято заяву (вх. № 22542 від 29.09.2025) Фізичної особи-підприємця Самойлова Миколи Федоровича про розстрочення виконання рішення до розгляду та призначено її розгляд на "16" жовтня 2025 р. о 10:45.
Як встановлено судом, сторони мають зареєстровані Електронні кабінети в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відтак, для надання можливості сторонам скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст. 331 ГПК України, суд, направив на адреси зареєстрованих Електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд ЄСІТС сторін ухвалу суду від 01.10.2025.
Сторони явку своїх представників в призначене судове засідання не забезпечили, будь-яких письмових заяв не надали, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
За приписами ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про розгляд заяви про розстрочення виконання рішення господарського суду, а також те, що ухвалою суду від 01.10.2025 явка учасників справи в судове засідання з розгляду зазначеної заяви не визнавалась обов'язковою, з огляду на присічний строк розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви без участі представників.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву (вх. № 22542 від 29.09.2025) Фізичної особи-підприємця Самойлова Миколи Федоровича про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2025 по справі № 922/1257/25, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду суд вважає, що заява не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Мотивуючи заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2025 по справі № 922/1257/25 строком на 3 місяця Відповідач (Боржник) зазначає, що у зв'язку зі складним фінансовим становищем Відповідача, який є пенсіонером, та одночасною необхідністю забезпечення виконання зобов'язань перед бюджетом в умовах війни у прифронтовому місті, одноразова сплата зазначеної суми є неможливою та просить суд встановити наступний графік платежів: 7 000,00 грн - до 15.10.2025, 7 000,00 грн - до 15.11.2025, 7 009,82 грн - до 15.12.2025.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Вказані положення кореспондуються з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Відповідно до частин 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Вказані положення кореспондують зі статтею 18 ГПК України.
Як передбачено статтею 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 р. у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 р. у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 р. судом наголошено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005 р. у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).
Механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункту 1 статті 6 Конвенції.
Приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі № 11-рп/2012).
Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм розстрочення виконання рішення за наявності певних умов.
Так, за приписами частини 1 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Як роз'яснено у пунктах 7.2., 7.1.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (роз'яснення в частині 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").
Верховним Судом у постанові від 27.02.2019 по справі № 796/43/2018 наголошено, що при вирішенні питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Частиною 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).
Відповідно до статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Обґрунтовуючи необхідність надання розстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 06.08.2025 по справі № 922/1257/25 заявник посилається складне фінансове становище. Водночас до зазначеної заяви заявник не надав жодних документальних доказів на підтвердження свого фінансового становища.
Дослідивши надану Відповідачем заяву про відстрочення виконання судового рішення та обставини, на які він посилається, суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення цієї заяви з урахуванням наступного.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини». (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004)
Складний фінансовий стан не є беззаперечною підставою для надання розстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням Відповідачем має доводитися в загальному порядку. При цьому, саме тільки зазначення Відповідачем про наявність статусу пенсіонера та одночасною необхідністю забезпечення виконання зобов'язань перед бюджетом в умовах війни у прифронтовому місті не є належним і допустимим доказом, в розуміння ст. 76, 77 ГПК України, відсутності у Відповідача можливості виконати рішення суду від 06.08.2025 по справі № 922/1257/25. Крім того, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Відповідач має статус суб'єкта підприємницької діяльності та який не містить інформації про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, складний фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім того, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов'язку виконати договір.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Як вбачається з матеріалів справи, Боржником (Відповідачем) не обґрунтована вимога про надання розстрочення виконання рішення суду саме строком на 3 місяці, не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, яким саме чином Відповідач буде щомісячно погашати заборгованість.
За таких обставин, Відповідачем не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, тобто посилання Боржника тільки на обставини не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.
Також Відповідачем не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що у нього відсутня можливість своєчасно і в повному обсязі виконати рішення господарського суду Харківської області від 06.08.2025 по справі № 922/1257/25.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Законодавець встановлює термін в межах, якого при достатності підстав та наявності поважних причин, можливе розстрочення або відстрочення виконання судового рішення.
Вказана норма чітко встановлює, що строк для розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення рішення, яке підлягає розстроченню.
Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи відповідача, так і заперечення позивача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження виняткових обставин, правові підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду відсутні.
Таким чином, заява (вх. № 22542 від 29.09.2025) Фізичної особи-підприємця Самойлова Миколи Федоровича про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2025 по справі № 922/1257/25 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст., ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви (вх. № 22542 від 29.09.2025) Фізичної особи-підприємця Самойлова Миколи Федоровича про розстрочення виконання рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.
Повний текст ухвали складено та підписано 20.10.2025.
Суддя І.П. Жигалкін