8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" жовтня 2025 р. Справа № 922/2930/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 7; код ЄДРПОУ 04059243)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелс Кеа" (адреса: 03039, м. Київ, пр.-т Голосіївський, буд. 6; код ЄДРПОУ 43159391)
про стягнення 1935407,00 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Бенденжук Л.О. (посвідчення № 2662 дійсне до 31.12.2025);
відповідача - не з'явився;
Харківська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелс Кеа" (далі - відповідач) 1935407,00 грн. за використання земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Франтішка Карла, 33 з кадастровим номером 6310138200:03:028:0014 за період з 01.04.2020 по 28.02.2022.
Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідач без правовстановлюючих документів в період з 01.04.2020 по 28.02.2022 використовував земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:028:0014 за адресою: м. Харків, вул. Франтішка Карла, 33 з метою обслуговування належних йому нежитлових приміщень, внаслідок чого відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок позивача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено 22.09.2025; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 відкладено підготовче засідання на 08.10.2025.
В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області 08.10.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.10.2025.
У судове засідання 20.10.2025 прибув представник позивача, який наполягає на задоволенні заявленого позову в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 20.10.2025 свого представника не направив, про причини неприбуття представника суд не повідомив.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до ч. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 Рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Судом вжито передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на адресу його державної реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, копії ухвал від 25.08.2025, від 22.09.2025 та від 08.10.2025, проте вони повернулись на адресу суду з відміткою пошти “адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 41-44, 48-51).
Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст. 120, ч. 5-6 ст. 242 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Оскільки неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:
Як свідчать матеріали справи, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач у даній справі зареєстрований як юридична особа з 07.08.2019.
Вiдповiдно до iнформацiї з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реестру прав власностi на нерухоме майно станом на 15.07.2025 право власності на земельну дiлянку з кадастровим номером 6310138200:03:028:0014 площею 0,7340 га за адресою: м. Харкiв, вул. вул. Франтішка Карла, 33 з 20.10.2021 зареєстроване за Харківською міською радою. Зазначене підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0001423362025 від 15.07.2025.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08.07.2025 № 434569984 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-2» загальною площею 1102,7 кв. м по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові зареєстроване з 12.03.2020 по теперішній час за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 12.03.2020 № 284 (інформаційна довідка додається).
Вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:03:028:0014.
Вiдповiдно до iнформацiї з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реестру прав власностi на нерухоме майна, в реєстрi вiдсутнi вiдомостi щодо зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами права користування на вказану земельну ділянку.
Як свідчать матеріали справи, головним спеціалістом Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Денисюк О.В. 15.07.2025 проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач з 12.03.2020 по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:028:0014 по вул. Франтішка Карла, 33 у м. Харкові площею 0,7340 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. “А-2», право власності на яку було зареєстровано за відповідачем.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру № НВ-9966700392025 від 12.06.2025 про земельну ділянку по вул. Франтішка Карла, 33 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:03:028:0014) площа вказаної земельної ділянки складає 0,7340 га. Вид використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Дата державної реєстрації земельної ділянки: 23.05.2013.
Таким чином, відповідач набувши право власності на нежитлову будівлю літ. «А-2» загальною площею 1102,7 кв. м по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові зареєстроване з 12.03.2020 розташовану на земельній ділянці комунальної форми власності, протягом позовного періоду використовував земельну ділянку без оформленого та зареєстрованого речового права на неї.
З посилання на зазначені обставини позивач вказує, що відповідач у період з 01.04.2020 по 28.02.2022 не сплачував у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою по вул. Франтішка Крала, ЗЗ у м. Харкові, внаслідок чого зберігав за рахунок позивача, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.
Таким чином, позивачем здійснено нарахування розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати.
Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,7340 га (кадастровий номер 6310138200:03:028:0014) № НВ-9966700392025 від 12.06.2025, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області.
Відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області № 13945/5/20-40-04-07-12 від 26.06.2025 (а. с. 32) відповідач у 2020-2025 роках плату за землю не нараховував і не сплачував.
Згідно з наданими позивачем розрахунками, розмір збережених відповідачем коштів, який підлягає відшкодуванню останнім за період користування земельною ділянкою з 01.04.2020 по 28.02.2022 становить 1935407,00 грн.
Позивач вважає, що грошові кошти в зазначеному розмірі відповідач зобов'язаний відшкодувати на користь позивача на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України. Обставини щодо стягнення зазначених грошових коштів стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з положень ст. 120 ЗК України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Водночас, за змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Однак, відповідач, маючи на підставі права власності нерухоме майно - по вул. Франтішка Карла, 33 у м. Харковi з метою обслуговування цієї нежитлової будівлі належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій перебуває зазначена будівля, та не уклав з позивачем, як власником цієї земельної ділянки, відповідного договору оренди.
Суд також враховує, що факт використання відповідачем земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Франтішка Карла, 33 саме площею 0,7340 га (кадастровий номер 6310138200:03:028:0014) з метою експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» підтверджується актом від 15.07.2025 (а. с. 33).
Відомості про земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Франтішка Карла, 33 площею 0,7340 га (кадастровий номер 6310138200:03:028:0014) містяться в Державному земельному кадастрі, що означає сформованість земельної ділянки. Формування земельної ділянки неможливе без визначення її площі та меж.
Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки за адресою: вул. Франтішка Карла, 33 у м. Харкові, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).
У справі, яка розглядається, позивач звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог посилається на положення статей 1212-1214 ЦК, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 1935407,00 грн, зауважує, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності без укладення договору оренди за період з 01.04.2020 по 28.02.2022, внаслідок чого позивачем позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Стаття 1212 ЦК досить широко визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК положення глави 83 ЦК застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди (ст. ст. 22, 1166 ЦК України) таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК вина не має значення, оскільки, важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
У п. 65 постанови від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Згідно з п. 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 ГК України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.
По-перше, судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, які у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою за адресою: м. Харків, вул. Франтішка Карла, 33 площею 0,7340 га (кадастровий номер 6310138200:03:028:0014).
Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося з моменту набуття відповідачем права власності на нежитлові будівлі за зазначеною адресою. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля будучи згідно ст. 181 ЦК України нерухомим майном (об'єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов'язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.
Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. У результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.
По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно з ст. 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.
По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Згідно з ст. 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у нього за рахунок їх неодержання Харківською міською радою.
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати останнім за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату Харківською міською радою майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію “виправдане очікування», що є загальновизнаною в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.
Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
Також аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 20.09.2022 р. у справі № 922/3684/20 та від 28.09.2022 у справі № 925/1370/20.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі орендної плати за період з 01.04.2020 по 28.02.2022 суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах Закону.
Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався позивачем на підставі витягу від 12.06.2025 № ПВ-9966700392025 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:028:0014 загальною площею 0,7340 га по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові, виданого Відділом у м. Харкові ЕУ Держгеокадастру у Харківській області.
Вищевказаний розрахунок виконано на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008, зі змінами (далі - Положення № 41/08).
Згідно з даним розрахунком, розмір орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:03:028:0014 загальною площею 0.7340 га по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові складає 1935407,00 грн, в т. ч.:
- у 2020 році 83820,14 грн в місяць, а за період з 01.04.2020 по 31.12.2020 становить 754381,26 грн;
- у 2021 році - 83820,14 грн в місяць, а за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 1005841,06 грн;
- у 2022 році - 87592,04 грн в місяць, а за період з 01.01.2021 по 28.02.2022 становить 175184,08 грн.
Вказаний розрахунок відповідачем жодним чином не спростований, будь-яких доказів неправомірності або необґрунтованості розрахунку матеріали справи не містять.
Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1935407,00 грн за період користування земельною ділянкою з 01.04.2020 по 28.02.2022.
З урахуванням вимог ст. ст. 123, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 29031,11 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 13, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 231-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелс Кеа" (адреса: 03039, м. Київ, пр.-т Голосіївський, буд. 6; код ЄДРПОУ 43159391) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 7; код ЄДРПОУ 04059243):
1935407,00 грн. - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по вул. Франтішка Карла, 33 у м. Харкові з кадастровим номером: 6310138200:03:028:0014 за період з 01.04.2020 по 28.02.2022 (з зарахуванням за реквізитами: код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку (IBAN) - UA 698999980314090611000020649, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК Харків обл./МТГ Харків);
29031,11 грн - судового збору (з зарахуванням за реквізитами: рахунок (IBAN) - UA518201720344240012000032986; отримувач - Харківська міська рада; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; МФО банку 820172; код ЄДРПОУ 04059243).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак