8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про повернення позовної заяви
"20" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3581/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши клопотання позивача про визнання поважною причини пропуску процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви та поновлення строку на подання заяви про усунення недоліків (вх.№24166 від 17.10.2024) та матеріали
позовної заяви Державного підприємства "Міжвідомчий науково-технологічний центр "Агробіотех" Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження: 02160, місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 50; код ЄДРПОУ 31168762)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетком" (місцезнаходження: 61024, місто Харків, в'їзд Пушкінський, будинок 6, квартира 12; код ЄДРПОУ 30987003)
про стягнення коштів
Державне підприємство "Міжвідомчий науково-технологічний центр "Агробіотех" Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетком" заборгованості за договором поставки № 04-01/2016 від 01.09.2015.
Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.10.2025 судом позовну заяву Державного підприємства "Міжвідомчий науково-технологічний центр "Агробіотех" Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України (вх. № 3581/25) залишено без руху. Встановлено Державному підприємству "Міжвідомчий науково-технологічний центр "Агробіотех" Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України строк на усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Державному підприємству "Міжвідомчий науково-технологічний центр "Агробіотех" Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду тексту позовної заяви, з ЄДИНИМ ВІРНИМ ТА ОДНАКОВИМ визначенням ціни позову в усіх частинах (вступній,мотивувальній,прохальній) позовної заяви, надання до суду письмової копії договору поставки № 04-01/2016 від 01.09.2015.
Крім того, судом у вказаній ухвалі попереджено позивача про те, що частиною четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено: якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
17.10.2025 до Господарського суду від позивача надійшло клопотання разом із новою редакцією позовної заяви (вх.№24166 від 17.10.2025), в якому останній просить суд визнати поважною причину пропуску процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, поновити його, прийняти та долучити до матеріалів справи нову редакцію позовної заяви та відкрити провадження у справі. В обгрунтування клопотання про поновлення строку позивач посилається на те, що не зміг виконати вимоги суду у встановлений строк з об'єктивних причин, а саме: через масовану ракетно-дронову атаку по м. Київ 10.10.2025, через яку було повністю знеструмлено Дарницький район м. Києва, в якому знаходиться підприємство позивача.
Розглянувши клопотання позивача про визнання поважною причини пропуску процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви та його поновлення (вх.№24166 від 17.10.2025), суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Поважні причини - це ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, що виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.
При вирішенні питання про поновлення строків, суд враховує процесуальну поведінку особи, обізнаність особи про розгляд справи у суді, поважність причин, якими обґрунтовується пропущення встановленого законом строку, та їх доведеність, тривалість пропущеного строку, сутність доводів та інші обставини, які мають істотне значення.
Норми ГПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду у справі № 439/1493/15-ц від 18 листопада 2020 року та у справі № 466/948/19 від 18 листопада 2020 року.
ЄСПЛ у справах «Салов проти України», п. 93, «Сутяжник» проти Росії», п. 38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд критично оцінює наведені представником позивача доводи щодо поважності причин пропуску строку на подачу заяви про усунення недоліків позовної заяви, зокрема, щодо того, що позивач не зміг виконати вимоги суду у встановлений строк з об'єктивних причин, а саме: через масовану ракетно-дронову атаку по м. Київ 10.10.2025 через яку було повністю знеструмлено Дарницький район м. Києва, оскільки зазначені обставини не можна віднести до об'єктивних та непереборних обставин, які дають підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що учасник справи, який пропустив процесуальний строк, повинен довести наявність об'єктивних, непереборних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії, а не лише посилатися на масовану ракетно-дронову атаку по м. Києву, яка сталася 10.10.2025, в той час коли останнім днем усунення недоліків позовної заяви був понеділок - 13.10.2025. І навіть з урахуванням цього, позивач сформував заяву про усунення недоліків в електронному кабінеті лише 16.10.2025, тобто через ТРИ ДНІ після закінчення строку встановленого ухвалою суду від 08.10.2025.
Суд зазначає, що факт перебування України у стані збройної агресії та введення воєнного стану сам по собі не є безумовною та достатньою підставою для поновлення або продовження процесуального строку, оскільки країна фактично перебуває у стані війни понад три роки.
При цьому, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин (таких як наприклад відсутності у нього світла у визначені дні).
Крім цього, суд враховує, що позивач не звертався із клопотанням про продовження процесуального строку, встановленого судом в ухвалі про залишення позову без руху від 08 жовтня 2025 року.
Також, суд акцентує увагу, що відповідно до ч.8 ст.6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Тобто позивач, у разі знеструмлення підприємства, не був позбавлений можливості надіслати заяву про усунення недоліків на адресу суду засобами звичайного поштового зв'язку.
Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності поважних причин пропуску процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, а зазначені причини не можна вважати такими, що є поважними, суд вважає за необхідне відмовити у поновленні процесуального строку.
Відповідно частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини зазначає, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки позивачем, всупереч вимогам ГПК України, не надано беззаперечних доказів, на підставі чого суд мав би визнати поважність причин пропуску строку та поновити строк на подання заяви про усунення недоліків, то суд дійшов висновку про відмову в задоволенні такого клопотання позивача.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Суд врахував строки поштообігу для подання заяви про виправлення недоліків.
Оскільки позивач не подав доказів виправлення недоліків у встановлений строк, а у поновленні строку йому відмовлено, то позовну заяву слід повернути позивачу.
Згідно з ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку.
Керуючись ст.118, 119, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В клопотанні позивача про визнання поважною причини пропуску процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви та поновлення строку на подання заяви про усунення недоліків (вх.№24166 від 17.10.2024) - відмовити.
2. Повернути позовну заяву та додані до неї документи Державному підприємству "Міжвідомчий науково-технологічний центр "Агробіотех" Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвалу підписано 20.10.25
Суддя Рильова В.В.
Справп №922/3581/25
Примітка: Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ст.174 ГПК України).