23 вересня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/405/23
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Колос - ВС", с. Більче - Золоте, Чортківський (Борщівський) район, Тернопільська область, 48733
до відповідача: ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКА ГРУП МУХЕНДІСЛІК ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТІД ШІРКЕТІ"), Korkutreis mahaliesi Нanimeli sokak. 30/3, Ankara, Turkiye
про стягнення 50 000 дол. США передоплати за товар
За участі учасників та їх представників:
Позивача: Ковальчук Надія Олегівна, адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВО №1055163 від 19.06.2023;
Відповідача: не з'явився.
1. Суть та рух справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Колос - ВС" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКА ГРУП МУХЕНДІСЛІК ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТІД ШІРКЕТІ") про стягнення 50 000 дол. США передоплати за товар, що еквівалентно 1 828 500 грн 00 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов'язань з поставки товару по договору № 7/12 міжнародної купівлі-продажу товару від 07.12.2022, у відповідача виникла необхідність з повернення грошових коштів попередньої оплати в сумі 50 000 дол. США позивачу.
Ухвалою суду від 19.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/405/23 у складі судді Бурди Н.М. Постановлено здійснювати розгляд справи №921/405/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02 листопада 2023 року на 11:00 год. У зв'язку зі зверненням Господарського суду Тернопільської області до компетентного органу іноземної держави із судовим дорученням про надання правової допомоги, провадження у справі № 921/405/23 зупинено.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 24 жовтня 2023 року №1004/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Тернопільської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 27.10.2023, справу №921/405/23 розподілено судді Гевко В.Л.
Ухвалою суду від 01.11.2023 прийнято справу №921/405/23 до свого провадження. Поновлено провадження у справі.
Розгляд справи почато спочатку з стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 09.04.2024 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 09.04.2025, постановлено, поновити провадження у справі №921/405/23, Зобов'язати позивача в строк до 06.05.2024 надати/надіслати Господарському суду Тернопільської області нотаріально посвідчені переклади на українську мову документів, що надійшли від Центрального органу Турецької Республіки. Провести судове засідання з розгляду змісту перекладених документів 07.05.2024 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 07.05.2025 відкладено підготовче засідання у справі №921/405/23 на 10.09.2024 о 10 год. 00 хв. Зобов'язано позивача в строк до 29.05.2024 надати/надіслати Господарському суду Тернопільської області нотаріально посвідчені переклади на англійську мову ухвали від 09.04.2024 (3 примірника), ухвали від 07.05.2024 (3 примірника), Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів та зворотної сторони прохання Підтвердження (3 примірника), Короткого викладу документа, що підлягає врученню (3 примірника) для їх надіслання відповідачу у порядку, встановленому Конвенцією. Постановлено звернутися до Центрального органу Турецької Республіки (Directorate General for Foreign Relations and EU Affairs Ministry of Justice Adalet Bakanligi Ek Binasi Namik Kemal Mah. Milli Mudafaa Caddesi No:22 Kizilay Cankaya / ANKARA) з Проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів, відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року відповідачу - ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКА ГРУП МУХЕНДІСЛІК ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТІД ШІРКЕТІ"), Korkutreis mahaliesi Нanimeli sokak. 30/3, Ankara, Turkiye ухвал Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2024 та 07.05.2024 у справі №921/405/23.
У зв'язку зі зверненням Господарського суду Тернопільської області до компетентного органу іноземної держави із судовим дорученням про надання правової допомоги, провадження у справі № 921/405/23 зупинено.
Ухвалою суду від 10.09.2024 поновлено провадження у справі №921/405/23. Закрито підготовче провадження по даній справі та призначити її до розгляду по суті на 01 квітня 2025 року о 11 год. 00 хв. Зобов'язано позивача в строк до 21.10.2024 надати/надіслати Господарському суду Тернопільської області нотаріально посвідчені переклади на турецьку мову ухвали від 10.09.2024 про поновлення провадження у справі (3 примірника), ухвали від 10.09.2024 про закриття підготовчого провадження по даній справі та призначення її до розгляду по суті (3 примірника), Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів та зворотної сторони прохання Підтвердження (3 примірника), Короткого викладу документа, що підлягає врученню (3 примірника) для їх надіслання відповідачу у порядку, встановленому Конвенцією. Звернутися до Центрального органу Турецької Республіки (Directorate General for Foreign Relations and EU Affairs Ministry of Justice Adalet Bakanligi Ek Binasi Namik Kemal Mah. Milli Mudafaa Caddesi No:22 Kizilay Cankaya / ANKARA) з Проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів, відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року відповідачу - ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКА ГРУП МУХЕНДІСЛІК ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТІД ШІРКЕТІ"), Korkutreis mahaliesi Нanimeli sokak. 30/3, Ankara, Turkiye ухвал Господарського суду Тернопільської області від 10.09.2024 у справі №921/405/23.
У зв'язку зі зверненням Господарського суду Тернопільської області до компетентного органу іноземної держави із судовим дорученням про надання правової допомоги, провадження у справі № 921/405/23 зупинено.
Ухвалою суду від 01.04.2025 поновлено провадження у справі № 921/405/23. Відкладено судове засідання по розгляду справи по суті, із призначенням стадій дослідження доказів, судових дебатів та ухвалення судового рішення, на 23.09.2025 о 11 год. 00 хв. Зобов'язано позивача в строк до 31.05.2025 надати/надіслати Господарському суду Тернопільської області нотаріально посвідчені переклади на турецьку мову ухвали від 01.04.2025 про поновлення провадження у справі (3 примірника), ухвали від 01.04.2025 (3 примірника), Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів та зворотної сторони прохання Підтвердження (3 примірника), Короткого викладу документа, що підлягає врученню (3 примірника) для їх надіслання відповідачу у порядку, встановленому Конвенцією. Звернутися до Центрального органу Турецької Республіки (Directorate General for Foreign Relations and EU Affairs Ministry of Justice Adalet Bakanligi Ek Binasi Namik Kemal Mah. Milli Mudafaa Caddesi No:22 Kizilay Cankaya / ANKARA) з Проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів, відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року відповідачу - ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКА ГРУП МУХЕНДІСЛІК ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТІД ШІРКЕТІ"), Korkutreis mahaliesi Нanimeli sokak. 30/3, Ankara, Turkiye ухвал Господарського суду Тернопільської області від 01.04.2025 у справі №921/405/23.
У зв'язку зі зверненням Господарського суду Тернопільської області до компетентного органу іноземної держави із судовим дорученням про надання правової допомоги, провадження у справі № 921/405/23 зупинено.
В судовому засіданні 23.09.2025, судом, протокольною ухвалою без поставленого окремого процесуального документу, поновлено провадження у справі № 921/405/23.
В судовому засіданні 23.09.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні, а саме 23.09.2025 о 12год. 50хв.
Представники сторін у судове засідання на 23.09.2025 о 12год. 50 хв., не прибули.
В судовому засіданні 23.09.2025 судом постановлено скорочену (вступна та резолютивну) частину рішення.
2. Аргументи сторін.
2.1. Позиція позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Колос - ВС".
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Колос - ВС", у позовній заяві № 35 від 09.06.2025 (вх. № 444 від 08.06.2025) просить стягнути з ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКА ГРУП МУХЕНДІСЛІК ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТІД ШІРКЕТІ"), Korkutreis mahaliesi Нanimeli sokak. 30/3, Ankara, Turkiye на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Колос - ВС", с.Більче-Золоте, Чортківський (Борщівський) район, Тернопільська область, 48733, суму попередньої оплати за товар за Договором №7/12 міжнародної купівлі-продажу товарів від 07.12.2022 року у розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч дол.00центів) долів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ - 1 828 500грн 00коп та 27427,50грн - судового збору.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 07.12.2022 року між ТОВ "Корпорація "Колос - ВС" та ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI укладено Договір №7/12 міжнародної купівлі-продажу товарів, згідно умов якого Відповідач, як продавець, зобов'язався передати у власність Позивачу, як покупцю, товар, а покупець (Позивач) зобов'язався прийняти у власність товар, а саме - Генератор GJT450, резервної потужності 150кВА.
Уклавши Договір, Сторонами було досягнуто наступних домовленостей, котрі стосуються купівлі - продажу товару, зокрема: Найменування товару - Генератор GJT 450, резервна потужність - 450кВА,кількість - 1шт., країна походження товару - Туреччина; загальна сума Договору - 50 000 (п'ятдесят тисяч дол.. 00центів) американських доларів (USA); строк поставки - не більше 20 календарних днів від дати оплати. Відповідно до пункту 1.4. Договору, Сторонами (Позивачем та Відповідачем) було досягнуто домовленостей щодо місця отримання товару Покупцем, а саме - с.Більче - Золоте, Чортківського району, Тернопільської області, Україна, 48733.
На підставі узгоджених в Договорі домовленостей, в тому числі, в частині можливості попередньої оплати за товар, 15.12.2022 року Позивачем (як покупцем) на користь Відповідача (як продавця) було перераховано грошові кошти у якості попередньої оплати за товар згідно Договору. Факт виконання грошового зобов'язання Позивачем (як покупця) перед Відповідачем (як продавцем) підтверджується Платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах № 36 від 15.12.2022 року.
Позивач наголошує, що виходячи із пункту 5.1. Договору, на Відповідача, як продавця покладався обов'язок здійснити на користь Позивача поставку (передачі у власність) товару, в термін не більше 20 календарних днів від дати такої оплати Позивачем.
Всупереч тому, що грошові зобов'язання Позивачем (як покупцем) стосовно оплати товару на користь Відповідача (як продавця) були виконані належним чином, Відповідач (продавець) до цього часу не виконав свої зобов'язання стосовно передачі (поставки) товару Позивачеві (як покупцеві), як і не повернув грошові кошти Позивачеві у зв'язку із не поставкою товару.
Виходячи із дати здійснення попередньої оплати за товар, Відповідач (продавець) мав передати товар Позивачу (покупцеві) у строк до 05.01.2023 року, однак станом на момент звернення до суду не здійснив передачу Позивачу оплаченого товару на суму 50 000,00 (п'ятдесят тисяч дол. 00 центів) доларів США, що еквівалентно 1 858 500грн,00коп., кошти попередньої оплати не повернув.
2.2. Позиція відповідача - ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКА ГРУП МУХЕНДІСЛІК ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТІД ШІРКЕТІ").
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, не скористався наданими йому процесуальними правами на подання відзиву.
Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно частин 1, 3 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без їх участі, за наявними у ній матеріалами.
Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазька конвенція 1965 року), до якої Україна приєдналася 19.10.2000, прийнявши відповідний нормативний акт - Закон України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" ( надалі Конвенція) застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 №2052-III встановлено, що, якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.
Як визначено статтею 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Таким чином, однією з вимог, при виконанні якої суддя може постановити рішення, є закінчення строку з дати направлення документа, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.
Як слідує із матеріалів справи № 921/405/23, суд ухвалою від 19.06.2023, постановив, звернутися із судовим дорученням (проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів) до Центрального Органу Турецької Республіки - Ministry of Justice Turkey (06659 KIZILAY / ANKARA) про вручення ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI (Korkutreis mahaliesi Нanimeli sokak. 30/3, Ankara, Turkiye) документів по справі №921/405/23: ухвали Господарського суду Тернопільської області про відкриття провадження у справі №921/405/23 від 19.06.2023, копії позовної заяви, а також виклику (повідомлення) про день судового розгляду.
Ухвалою суду від 01.11.2023, постановлено звернутися до Центрального органу Турецької Республіки (Directorate General for Foreign Relations and EU Affairs Ministry of Justice Adalet Bakanligi Ek Binasi Namik Kemal Mah. Milli Mudafaa Caddesi No:22 Kizilay Cankaya / ANKARA) з Проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів, відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року відповідачу - ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКА ГРУП МУХЕНДІСЛІК ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТІД ШІРКЕТІ"), Korkutreis mahaliesi Нanimeli sokak. 30/3, Ankara, Turkiye копії ухвали Господарського суду Тернопільської області від 01.11.2023 у справі №921/405/23.
Як слідує із матеріалів справи, надіслані судом документи, було вручено 20.12.2023 року.
Ухвалою суду від 07.05.2024, судом постановлено звернутися до Центрального органу Турецької Республіки (Directorate General for Foreign Relations and EU Affairs Ministry of Justice Adalet Bakanligi Ek Binasi Namik Kemal Mah. Milli Mudafaa Caddesi No:22 Kizilay Cankaya / ANKARA) з Проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів, відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року відповідачу - ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКА ГРУП МУХЕНДІСЛІК ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТІД ШІРКЕТІ"), Korkutreis mahaliesi Нanimeli sokak. 30/3, Ankara, Turkiye ухвал Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2024 та 07.05.2024 у справі №921/405/23.
Як слідує із матеріалів справи, надіслані судом документи, було вручено 20.12.2023 року.
Ухвалою суду від 10.09.2024 судом постановлено, звернутися до Центрального органу Турецької Республіки (Directorate General for Foreign Relations and EU Affairs Ministry of Justice Adalet Bakanligi Ek Binasi Namik Kemal Mah. Milli Mudafaa Caddesi No:22 Kizilay Cankaya / ANKARA) з Проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів, відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року відповідачу - ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКА ГРУП МУХЕНДІСЛІК ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТІД ШІРКЕТІ"), Korkutreis mahaliesi Нanimeli sokak. 30/3, Ankara, Turkiye ухвал Господарського суду Тернопільської області від 10.09.2024 у справі №921/405/23.
Як слідує із матеріалів справи, надіслані судом документи, не було вручено.
Ухвалою суду від 01.04.2025, постановлено звернутися до Центрального органу Турецької Республіки (Directorate General for Foreign Relations and EU Affairs Ministry of Justice Adalet Bakanligi Ek Binasi Namik Kemal Mah. Milli Mudafaa Caddesi No:22 Kizilay Cankaya / ANKARA) з Проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів, відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року відповідачу - ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКА ГРУП МУХЕНДІСЛІК ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТІД ШІРКЕТІ"), Korkutreis mahaliesi Нanimeli sokak. 30/3, Ankara, Turkiye ухвал Господарського суду Тернопільської області від 01.04.2025 у справі №921/405/23.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 3 ГПК України та ст. 3 Закону України "Про міжнародне приватне право" господарський суд повинен виходити з правил, встановлених у міжнародному договорі, тобто застосовувати щонайменше шестимісячний строк з моменту порушення провадження у справі.
Зважаючи, що судом вчинено всі передбачені процесуальні дії для належного повідомлення відповідача ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI про розгляд даної справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів, з огляду на перебування в провадженні даної справи більше шести місяців, наявність доказів передання процесуальних документів у спосіб передбачений Конвенцією, суд вважає можливим прийняти рішення виходячи із приписів ч. 2 ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
При цьому, суд зазначає, що ані норми чинного процесуального законодавства України, ані приписи міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб'єкта господарювання про кожне наступне судове засідання у справі шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів нерезиденту України, та, у зв'язку з цим, зупинення щоразу провадження у справі, що, у свою чергу, призводить до порушення розумного строку розгляду справи.
Правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 910/6880/17 та від 09.06.2020 у справі № 910/3980/16.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Як слідує з матеріалів справи, що 07.12.2022 року між ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI , що є юридичною особою за законодавством Туреччини (надалі - іменується "Продавець"), в особі Ayzura Beiqucan, з однієї сторони, та ТОВ "Корпорація "Колос-ВС", що є юридичною особою за законодавством України (надалі іменується "Покупець"), в особі директора Іванишин Галини, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, (в подальшому іменуються "Сторони", а кожна окрема - "Сторона"), уклали Договір міжнародної купівлі-продажу товарів.
Згідно п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти у власність від Продавця на умовах EXW (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000року) обладнання, а саме: Генератор GJT450, резервної потужності 150кВА.
Місцем отримання товарів Покупцем від перевізника є: с. Більце - Золоте, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48733.(п.1.4 Договору).
Згідно п. 2.1. договору, ціни на товар визначаються у доларах із урахуванням умов EXW (ІНКОТЕРМС). Загальна суму Договору становить 50 000,00доларів (п'ятдесят тисяч доларів 00 центів) (п.2.2. Договору).
Обладнання поставляється в термін не більше 20 календарних днів від дати оплати (п.3.2. Договору).
Згідно п. 5.1. Договору, платежі за обладнання, мають бути здійснені у доларах з валютного рахунку Покупця на користь Продавця згідно рахунку з відтермінуванням протягом 20 днів. Можлива часткова або 100% передоплата (п. 5.2. Договору).
Також відповідно до п.5.2. Договору Сторони (позивач та Відповідач) узгодили можливість часткової або 100% передоплати.
Згідно п.3.2. Договору обладнання поставляється в термін не більше 20 календарних днів від дати оплати.
На підставі узгоджених в Договорі домовленостей, в тому числі, в частині можливості попередньої оплати за товар, 15.12.2022 року Позивачем (як покупцем) було перераховано грошові кошти у якості попередньої оплати за товар згідно Договору. Факт виконання грошового зобов'язання Позивача (як покупця) перед Відповідачем (як продавцем) підтверджується Платіжної інструкцією в іноземній валюті або банківських металах № 36 від 15.12.2022 року, копія котрої долучена позивачем до матеріалів справи.
Доказів, які б свідчили про поставку товару - генератора GJT450, резервної потужності 150кВА, за договором міжнародної купівлі-продажу товарів від 07.12.2022, в матеріалах справи відсутні.
З метою досудового врегулювання спору, 12.05.2023 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 76 від 12.05.2023 із пропозицією забезпечити поставку товару та/або повернути авансовий платіж. Відповідний лист був скерований позивачем на електронну адресу відповідача, зазначену в реквізитах договору. Однак, відповідне звернення позивача залишене, відповідачем, без відповіді та виконання.
4. Норми права та судова практика, які застосував суд.
За змістом статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Статтею 365 ГПК України визначено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ГПК України ).
Відповідач - ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI є нерезидентом України.
За приписами статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема, і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України "Про міжнародне приватне право".
Закон України "Про міжнародне приватне право" визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
Статтею 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудності судам України справ з іноземним елементом.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про міжнародне приватне право", якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
За частиною 1 статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли приватноправові відносини з іноземним елементом.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" в випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Згідно статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
За статтею 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно зі статями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону, дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
08.06.2023 сторонами укладено Додаткову угоду до Договору міжнародної купівлі-продажу товарів №7/12 від 07.12.2023, якою внесено зміни та викладено пункт 8 даного договору у наступній редакції: 8.1. Застосуванню підлягає матеріальне та процесуальне право України. Усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв'язку з ним, у тому числі щодо його укладання, тлумачення, виконання порушення, припинення чи недійсності підлягають вирішенню у Господарському суді України за місцезнаходженням Покупця. Мова арбітражного розгляду - українська.
Доказів визнання вказаного Договору та Додаткової угоди не чинними, суду не подано.
Суд встановив, що домовленості, передбачені у Договорі та у Додатковій угоді, не суперечать ст. ст. 43, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Отже, даний спір, за вибором сторін, підсудний Господарському суду Тернопільської області, а до правовідносин між сторонами повинно бути застосоване діюче законодавство України.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/16448/18.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а отже наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (стаття 4 ГПК України).
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тобто, право на судовий захист у суб'єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.
Метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 ГПК України).
Способи захисту права та законного інтересу передбачені в статті 16 ЦК України, зокрема способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6)зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно статті 5 ГПК України за змістом якої здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними, зокрема, ст. 16 ЦК України.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).
У відповідності до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Із змісту частини 1 статті 626 ЦК України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.
Правовідносини, що склалися між сторонами, випливають із договору, який по своїй правовій природі є договором купівлі-продажу та, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Так, укладений між сторонами договір купівлі - продажу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору купівлі - продажу, строк дії договору, умови продажу, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати та наявність часткової чи повної оплати.
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).
5. Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи та обставини справи.
Встановлені обставини у даній справі, свідчать, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору міжнародної купівлі - продажу товарів від 07.12.2022, за умов якого, Продавець зобов"язується передати належний йому товар у власність Покупця, а Покупець зобов"язується прийняти товар від Продавця на умовах EXW (згідно з правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000р.) обладнання, а саме: - Генератор GJT 450, резервна потужність 450кВА - 1шт., країна походження товару - Туреччина. (п.1.1 Договору).
Ціна на товар визначається у доларах із урахуванням умов EXW (ІНКОТЕРМС). Сума товару за даним Договором становить: 50000,00 доларів. (п.2.1, 2.2Договору).
Покупець оплачує за товар за ціною, передбаченою у рахунку фактурі. Оплата здійснюється у Євро на підставі рахунків фактурі. Оплату за партію Товару має бути здійснено впродовж п"яти банківських днів після отримання рахунку фактури (п.4.1, п.4.2, п.4.3 Договору).
Датою відвантаження вважається дата оформлення товаросупровідних документів. Датою поставки обладнання є дата прибуття товару на адресу Покупця. Обладнання поставляється в термін не більше 20 календарних днів від дати оплати.(п.3.1, 3.2. Договору).
Разом з тим, п.5.1.,5.2 Договору визначено, що платежі за обладнання, мають бути здійснені у доларах з валютного рахунку Покупця на користь Продавця згідно рахунку з відтермінуванням протягом 20 днів. можлива часткова або повна 100 передоплата.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем перераховано кошти на суму 50 000,00 доларів США в якості попередньої оплати за товар, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №36 від 15.12.2022 на суму 50 000,00 доларів США(містяться в матеріалах справи).
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Умовами укладеного між сторонами Договору погоджено право Покупця здійснити попередню оплату за товар.
Таким чином, судом встановлено, що позивач здійснив передбачену Договором попередню оплату товару.
Зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Судом встановлено, що відповідачем не виконано умови Договору щодо поставки позивачу у встановлений строк товару, що передбачений пунктом 3.2 Договору.
Доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки позивачу обумовленого Договорі товару, матеріали справи не містять.
Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права слідує, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Вибір поведінки є правом покупця.
Отже, у відповідача виник обов'язок з поставки товару на суму попередньої оплати.
З метою досудового врегулювання спору, 12.05.2023 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 76 від 12.05.2023 із пропозицією забезпечити поставку товару та/або повернути авансовий платіж. Відповідний лист був скерований позивачем на електронну адресу відповідача, зазначену в реквізитах договору. Однак, відповідне звернення позивача залишене, відповідачем, без відповіді та виконання.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 5.1 Договору визначено обов"язки Продавця, а саме передати Покупцеві товар, визначений цим Договором. В свою чергу, пунктом 5.2 Договору зазначено обов"язки Покупця, зокрема оплатити товар згідно з умовами визначеними в п.4 Договору.
Враховуючи, що попередня оплата позивачем проведена, а товар відповідачем не поставлений, відповідно до положень частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 по справі № 1-2/2002, положення частини другої статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.
При цьому, обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Як вже зазначалося, позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення грошових коштів в сумі 50 000,00 доларів США сплачені у якості попередньої оплати за товар, що свідчить про те, що поставка обумовленого сторонами товару для нього на теперішній час втратила інтерес.
Звернення позивача із позовною заявою до суду щодо повернення грошових коштів, сплачених у якості попередньої оплати за товар, також свідчить про те, що поставка обумовленого сторонами товару для нього на теперішній час втратила інтерес.
Оскільки позивач здійснив попередню оплату товару на суму 50 000,00 доларів США, а відповідач не поставив позивачу товар в строк визначений умовами Договору (п.3.2), повернення попередньої оплати у сумі 50 000,00 долар США не здійснив, суд дійшов висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, яка встановлює, зокрема, право вимагати повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму неповернутої попередньої оплати у розмірі 50 000, 00 доларів США.
Доказів на підтвердження повернення попередньої оплати в сумі 50 000,00 доларів США відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги в частині щодо повернення попередньої оплати у розмірі 50000,00 доларів США, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.
Щодо виконання зобов'язання в іноземній валюті, суд зазначає таке.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України (стаття 35 Закону України "Про Національний банк України").
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України. При цьому, заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті при існуванні іноземного елемента у відносинах.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
За статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, в разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.
Суд зазначає, що заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, в якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми в гривні стягувачеві має бути перерахована вказана в резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про валюту та валютні операції" визначено, що фізичні та юридичні особи - резиденти вправі укладати угоди з нерезидентами та виконувати зобов'язання, пов'язані з цими угодами, в іноземній валюті.
Тому, як укладення так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
Валютою платежу по Договору є долар США ( п.2.1. Договору).
Зважаючи на те, що відповідачем у справі є ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI, місцем реєстрації якого є Туреччина, тобто відповідач не є резидентом України, суд вважає за можливе стягнути грошові кошти з відповідача в іноземній валюті - долар США .
Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, у постанові КГС ВС від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.
6. Загальний висновок.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", який на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.
У відповідності до частин 1,2 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
7. Судові витрати.
Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви, позивачем, згідно платіжної інструкції №24240 від 09.06.2023 сплачено 27 247грн 00коп. судового збору.
З огляду на задоволення позову, судові витрати, суд покладає на відповідача - ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКА ГРУП МУХЕНДІСЛІК ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТІД ШІРКЕТІ"), Korkutreis mahaliesi Нanimeli sokak. 30/3, Ankara, Turkiye.
Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКА ГРУП МУХЕНДІСЛІК ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТІД ШІРКЕТІ"), Korkutreis mahaliesi Нanimeli sokak. 30/3, Ankara, Turkiye на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Колос - ВС" - 50 000 (п'ятдесят тисяч) дол. США (еквівалентно 1 828 500,00 грн( один мільйон вісімсот двадцять вісім тисяч п'ятсот гривень 00копійок)) попередньої оплати за товар згідно Договору № 7/12 міжнародної купівлі-продажу товарів від 07.12.2022 року.
3. Судові витрати покласти на відповідача - ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI.
4. Стягнути з ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКА ГРУП МУХЕНДІСЛІК ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТІД ШІРКЕТІ"), Korkutreis mahaliesi Нanimeli sokak. 30/3, Ankara, Turkiye на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Колос - ВС" судовий збір в сумі 27 427грн 50коп. (двадцять сім тисяч чотириста двадцять сім гривень 00коп.)
5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Колос - ВС", с. Більче - Золоте, Чортківський (Борщівський) район, Тернопільська область, 48733, (код ЄДРПОУ 34035633) ;
Відповідач: ESKA GRUP MUHENDISLIK ITHALAT IHRACAT SANAYI LTD.STI (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКА ГРУП МУХЕНДІСЛІК ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТІД ШІРКЕТІ"), Korkutreis mahaliesi Нanimeli sokak. 30/3, Ankara, Turkiye, квартал Коркутреіс, вул.. Ханимелі, буд. Ятикогуллари, блок №30/3, 06430, рай. Чанкая, м.Анкара, Турецька Республіка, (ідентифікаційний номер платника податків 3801215258; торгово-реєстраційний номер: 477110; номер в центральній системі електронного торгового реєстру; 0380121525800001).
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України.
Повне рішення складено 20.10.2025.
Повний текст рішення надіслати учасникам справи до їх електронних кабінетів в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко