адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
20.10.2025 Справа № 917/1384/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали
за позовною заявою Державної установи "Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України", вул. Федьковича, 13, м.Тернопіль, 46008
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп", Шлях Київ-Харків, корпус 134 км, Пирятинський район, Полтавська область, 37043 (адреса для листування : 03124, Київ-124 (Укрпошта), а/с № 1)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача :
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл", 21001, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Привокзальна, будинок, 3 Б,
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц систем" (адреса: 04052, Україна, Київська область, м. Київ, вул. Глибочинська, 72, офіс 337
про стягнення 128 766,00 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Державна установа "Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" 128 766,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 21.11.2024 між сторонами Договору на про закупівлю пального № 1004.
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умови договору № 1004 від 21.11.2024 в частині поставки палива на суму 128 766,00 грн, сплачену позивачем на виконання вказаного договору, а також не повернув позивачу вказані кошти на його вимогу.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія договору від 21.11.2024 № 1004; копія видаткової накладної від 21.11.2024 № Рн 241119/006; копія платіжної інструкції від 21.11.2024 № 1972; копію довідки від 07.07.2025 № 20/1138; копія претензії від 06.05.2025 № 20/743; копія квитанції АТ "Укрпошта"; копії невикористаних талонів.
Відповідач у відзиві на позов (вх. № 10372 від 07.08.2025, створений у підсистемі "Електронний суд" 06.08.2025) заперечує проти позовних вимог, посилаючись на наступне :
- відповідач повністю та належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем по договору № 1004 від 21.11.2024 року та поставив йому товар у передбачені договором строк, кількості та номенклатурі, і з боку позивача жодних претензій щодо отриманого за видатковою накладною № Рн 241119/006 від 21.11.2024 товару протягом 2023-2024 року не було;
- позивачем не надано жодних доказів відмови в отоваренні йому талонів на відповідних АЗС при пред'явленні талонів, а також не надано доказів, що всі вказані в Додатку № 2 до Договору АЗС не проводять видачу пального та не працюють, і це вказує на необґрунтованість заявлених позовних вимог та є підставою для відмови у їх задоволенні;
- позов не містить жодного підтвердження того, що додані до позову талони на паливо були отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп"; вказані талони могли бути придбані у ТОВ "Армерія Ойл" та/або ТОВ "Торговий дім "Інтерференц систем" по одному з укладених з ними договорів поставки;
- талони номіналом 15 літрів у кількості 31 шт. відповідач позивачу не поставляв на умовах Договору № 1004 від 21.11.2024 року.
На підтвердження обґрунтованості заперечень на позов відповідач надав наступні докази : Звіт Позивача про виконання Договору № 1004; копії договорів між позивачем та ТОВ "Армерія Ойл", а також з ТОВ "Торговий дім "Інтерференц систем".
25.09.2025 відповідач повторно надав суду відзив на позов (вх. № 12341 від 25.09.2025), у якому спростовує доводи позивача та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У п. 3 ухвали від 22.07.2025 суд запропонував встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з моменту отримання ухвали суду.
Ухвалу від 22.07.2025 було доставлено до електронного кабінету відповідача 22.07.2025 о 16:41, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку документів до електронного кабінету користувача (а.с. 50).
Отже, встановлений п. 3 ухвали суду від 22.07.2025 строк, зокрема, для подання відзиву на позов сплив 06.08.2025.
Отже, відповідач повторно подав відзив на позов з пропуском встановленого судом строку.
Клопотання про поновлення вказаного строку відповідач не надав.
За ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки відзив подано після закінчення встановленого судом строку без клопотання про його поновлення, суд залишає його без розгляду.
Суд зазначає, що відзив на позов від 25.09.2025 та відзив на позов від 07.08.2025 за змістом є абсолютно ідентичними.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
11.07.2025 до Господарського суду Полтавської області надійшов позов Державної установи "Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" про стягнення з відповідача 128 766,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 21.11.2024 року між сторонами Договору про закупівлю пального № 1004.
Крім того, позивач просив суд розглянути справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025 справу № 917/1384/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 16.07.2025 позовну заяву Державної установи "Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" залишив без руху, встановив спосіб усунення недоліків та надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
21.07.2025 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 9611), недоліки усунено в строк та спосіб, встановлений судом.
Суд ухвалою від 22.07.2025 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали.
Суд ухвалою від 15.09.2025 відмовив в задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та про проведення засідань у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Крім того, суд ухвалою суду від 15.09.2025 залучив ТОВ "Армерія Ойл" та ТОВ "Торговий дім "Інтерференц систем" до участі у справі третіми особами без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Останні пояснень по суті спору не надали, були належним повідомлені про залучення їх до участі у справі (арк.с. 136, 138).
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/1384/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
21.11.2024 року між Державною установою "Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (далі - Постачальник) було укладено Договір про закупівлю товарів № 1004 (далі - Договір, а.с. 5-9)
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- за цим Договором Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, а саме : "Бензин А-95 (талони)", "Дизельне пальне (талони) (для генераторів) (Код ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти)", а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору);
- кількість Товару зазначається у Додатку 1 до Договору "Специфікація" (п. 1.2 Договору);
- поставка Товару здійснюється шляхом передачі Покупцю за актом приймання-передачі (видатковою накладною) талонів номіналом 10 або 20 літрів зі строком дії не менше 6 місяців від часу передачі Покупцеві з можливістю продовження строку їх дії до 1 року. Постачальник зобов'язаний передати Покупцеві талони протягом 5 (п'яти) робочих днів після підписання цього Договору (п. 2.1 Договору);
- безпосередній відпуск Товарів здійснюється на автозаправних станціях Постачальника, надалі - "АЗС", перелік яких визначено в Додатку № 2 до цього Договору "Перелік АЗС Постачальника", шляхом використання обладнання АЗС для заправки автотранспортних засобів дизельним паливом відповідно до пред'явленого талона за умови фактичної наявності Товарів на АЗС. Принаймні одна АЗС Постачальника знаходиться в межах адміністративно-територіальної одиниці м. Тернополя, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м.Борщів, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м.Бучач, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м.Козова, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м.Кременець, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м.Теребовля, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м.Чортків (п. 2.2 Договору);
- право власності на Товар переходить до Покупця в момент приймання талонів від Постачальника. До моменту безпосереднього відпуску Товару за переданими Покупцеві талонами Постачальник здійснює зберігання Товару протягом строку дії талонів (п. 2.3 Договору);
- підтвердженням фактичного відпуску Товарів на АЗС є чек, що видається за результатами проведеної операції (п. 2.4 Договору);
- сума цього договору становить 414 607,20 грн з ПДВ (п. 3.1 Договору);
- ціна за одиницю Товару визначається у Додатку 1 до цього Договору "Специфікація" (п. 3.2 Договору);
- розрахунки за Товари здійснюються Покупцем в українській національній валюті - гривні шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Оплата Товару здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту передачі талонів Покупцеві за актом приймання-передачі (видатковою накладною). Зобов'язання Покупця по оплаті Товарів вважається виконаним у момент списання грошових коштів з рахунку Покупця (п. 3.3 Договору);
- Постачальник зобов'язаний : здійснювати відпуск Товару на АЗС на умовах цього Договору при пред'явленні талонів; забезпечити поставку Товару у встановлений п. 2.1. цього Договору строк (п. 4.1.1 та п. 4.1.2 Договору);
- цей Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 8.1 Договору).
Додатком 1 до Договору - Специфікацією (арк.с. 10) визначено кількість, асортимент та вартість товару, а саме : бензин А-95 у кількості 1420 л. загальною вартістю 75 998,40 грн (з ПДВ), дизельне паливо у кількості 7180 л. загальною вартістю 338 608,80 грн (з ПДВ).
Додатком 2 до Договору - визначено перелік АЗС Постачальнка (арк.с. 11).
На виконання умов Договору відповідач передав позивачу талони на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 414 607,20 грн, що підтверджується видатковою накладною від 21.11.2024 № Рн 241119/006 (копія наявна у матеріалах справи, арк.с. 12).
В дотримання умов п. 3.3 Договору позивач здійснив повну оплату товару, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.11.2024 № 1972 (копія наявна у матеріалах справи, арк.с. 13).
Позивач зазначає, що станом на 01.07.2025 року в останнього є залишок недоотриманого товару на загальну суму 128 766,00 грн, в тому числі "Бензин А-95 (талони)" на 485 л., вартість 1 л становить 53,52 грн; "ДП (талони)" на 2180 л., вартість 1 л становить 47,16 грн.
В подальшому, позивач не зміг отримати бензин на заправках відповідача, перелік яких визначено в додатку № 2 Договору, оскільки означені заправки не проводять видачу пального та не працюють. Інтерактивна карта у додатку оператора не активна з лютого 2024 року.
06.05.2025 за вих. № 20/743 на адресу відповідача було направлено претензію щодо неможливості позивачем отримати пальне, в зв'язку з чим провести поставку недоотриманого товару, або повернути сплачену за товар суму коштів - 128 766,00 грн (арк.с. 24-25). Докази направлення претензії відповідачу наявні у матеріалах справи (арк.с. 26).
Враховуючи відсутність реагування зі сторони відповідача на вказану претензію та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли в зв'язку з укладенням та виконанням договору поставки.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем здійснена оплата суми по договору (414 607,20 грн), а відповідачем було передано позивачу за Видатковою накладною від 21.11.2024 № Рн 241119/006 талони на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 414 607,20 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Разом з тим суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної від 21.11.2024 № Рн 241119/006 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною талонів на пальне позивачу останній набув право на отримання дизпалива та бензину в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній. Передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар. Вказаним спростовуються доводи відповідача стосовно того, що підписання вказаної видаткової накладної свідчить про те, ним належно виконано свої зобов'язання за договором.
Як зазначає позивач, отоварити талони на бензин А-95 на суму 128 766,00 грн в АЗС визначених додатком до Договору № 2, не було можливим.
Відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на спростування відповідних обставин щодо відсутності на означених у додатку № 2 до Договору автозаправних станціях відповідної кількості палива та неможливості отримання палива за талонами, а на офіційному сайті АЗС "Авіас" відсутня інформація про працюючі АЗС на території України.
При цьому, пунктом 4.1.1 та п. 4.1.2 Договору передбачено обов'язок відповідач здійснювати відпуск товару на його АЗС на умовах цього Договору при пред'явленні талонів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав докази у підтвердження неможливості отримання палива за талонами на Бензин А-95 (талони) на 485 л. та ДП (талони) на 2180 л. на автозаправних станціях зазначених у додатку № 2 до Договору.
Позивач вказує про залишок у нього талонів, отриманих саме від відповідача на виконання умов Договору.
Суд не оцінює як правомірні доводи відповідача, що матеріали справи не містять доказів, що талони, про які у позові йде мова, були отримані ним саме від нього і саме по Договору, оскільки дані твердження не вказують та не доводять, що неотоварені позивачем талони поставлені не ним; не вказують та не доводять, що поставлені позивачу талони могли бути поставлені на виконання іншого договору.
Суд зазначає, що сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Подібний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
При цьому, реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Саме дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Передбачений вказаною нормою стандарт доказування вірогідність доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов'язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу) (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 16 квітня 2025 у справі № 922/5322/23).
На підтвердження цих посилань відповідач не надав жодного допустимого та належного доказу та не послався на існування таких, повністю переклавши на позивача доведення цих обставин, що є неприпустимим в силу наведеного вище.
З урахуванням викладених вище обставин та доказів, суд установив, що надані позивачем докази в підтвердження факту існування неотоварених талонів, що поставлені відповідачем по Договору, мають перевагу як більш вагомі докази, тобто існування стверджуваної останнім обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (заявлений відповідачем).
У зв'язку з наведеним вказані вище посилання відповідача суд вважає необґрунтованим.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із претензією №20/743 від 06.05.2025 року, що відповідачем не спростовується. У претензії позивач, зокрема, просив провести допоставку відповідної продукції шляхом забезпечення можливості заправки автотранспорту позивача, а у разі не можливості забезпечення заправки автотраспорту позивача, повернути кошти в сумі 128 766,00 грн. Твердження позивача про те, що оплачений товар йому відповідачем не передано, грошові кошти не повернені, відповідач при розгляді справи не заперечує.
Також відповідач стверджував, що додані до позову талони могли бути придбані у ТОВ "Армерія Ойл" та/або ТОВ "Торговий дім "Інтерференц систем" по одному з укладених з ними договорів поставки, а талони на паливо, що передавались по видатковій накладній №Рн241119/006 від 21.11.2024, були використані позивачем.
Так, відповідач наполягає, що з загальнодоступних даних вбачається, що позивач неодноразово закуповував талони мережі бренду "Авіас" у їх емітента та власника/управителя такої мережі, а саме: у ТОВ "Армерія Ойл" за договорами про закупівлю пального №ТБСК-4-0403 від 21.11.2024, та у ТОВ "Торговий дім "Інтерференц систем" по договору про закупівлю пального №997 від 19.11.2024. Позивач надає до відзиву на позов докази того, що ці юридичні особи є управителями мережі АЗС бренду "Авіас" та емітентами талонів бренду "Авіас" та стверджує, що талони, копії яких додані до позову, могли бути придбані у ТОВ "Армерія Ойл" та/або ТОВ "Торговий дім "Інтерференц систем" по одному з вказаних договорів.
Суд вважає, що дані твердження відповідача носять характер припущення та не підтверджені жодними доказами.
Так, як зазначено вище, Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України передбачено, що заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Крім того, згідно з п. 2.4 Договору підтвердженням фактичного відпуску Товарів на АЗС є чек, що видається за результатами проведеної операції.
Статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Також даною нормою встановлено, що використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється.
Отже суб'єкти господарювання, які займаються торгівлею пальним, зобов'язані проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.
Відповідно до п. 4 Розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14.06.2016 р., суб'єкти господарювання, які використовують РРО (реєстратори розрахункових операцій) для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також здійснення операцій з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані, зокрема:
- застосовувати РРО, включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- подавати до контролюючих органів інформацію, визначену пунктом 7 статті 3 Закону, згідно з Порядком передачі;
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, під час отримання товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій QR-коду, який дає змогу особі зчитувати та ідентифікувати з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
- у кінці робочого дня (зміни) створювати у паперовій та/або електронній формі (крім автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;
- створювати контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі і забезпечувати їх зберігання на РРО (крім автоматів з продажу товарів (послуг)) протягом трьох років;
- надавати в паперовій та/або електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця, з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів". Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним Законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування;
- створювати в паперовій та/або електронній формі X-звіти, Z-звіти та інші документи, що передбачені документацією на РРО, відповідно до законодавства.
На період виходу з ладу РРО та здійснення його ремонту або у разі тимчасового (не більше 7 робочих днів) відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного РРО (пункт 2 Розділу ІІІ Порядку).
Таким, чином, на суб'єктів господарювання, що займаються торгівлею пальним, покладено обов'язок щодо належного обліку розрахункових документів, що підтверджують проведення операцій (зокрема, фіскальних чеків).
Однак відповідачем, всупереч вимогам ст. 13 ГПК України, не було надано жодних доказів на підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" було відпущено позивачу Паливо на повну суму оплачених ним талонів, а також не було заявлено жодних клопотань про витребування таких доказів від інших осіб (звітів розрахункових документів, інформації контролюючих органів тощо).
Докази того, що додані до позову талони були придбані у ТОВ "Армерія Ойл" та/або ТОВ "Торговий дім "Інтерференц систем" по одному з укладених з ними договорів поставки в матеріалах справи також відсутні. Жодного підтвердження даної інформації від вказаних товариств, які були залучені до участі у справі третіми особами без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, до суду не надходило.
Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Таким чином, з викладених обставин вбачається не виконання відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із компенсації позивачу вартості талонів, що не були отоварені.
За розрахунком позивача, враховуючи ціну за 1 л пального, передбачену в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, відповідач не виконав перед позивачем зобов'язань на загальну суму 128 766,00 грн.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано як кількість невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача 128 766,00 грн, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню повністю.
Частиною 5 ст. 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими як поданими доказами, так і нормами права, відповідачем за не спростовані, а тому судом задовольняються.
При цьому інші доводи та заперечення відповідача судом почуті, проте не оцінюються як обґрунтовані та правомірні, оскільки не впливають на зроблені судом висновки.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у даній справі позивачем надані докази сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову у повному обсязі та враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 028,00 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (шлях Київ-Харків, корпус 134 км., Пирятинський район, Полтавська область, 37043, ЄДРПОУ 25392923) на користь Державної установи "Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" (вул. Федьковича, 13, м. Тернопіль, 46008, код ЄДРПОУ 38480231) суму основного боргу 128 766,00 грн та суму судового збору 3 028,00 грн.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписано 20.10.2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик