адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
20.10.2025 Справа № 917/1274/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу
за позовною заявою Благовіщенської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області, пр-т Соборний, 164, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69107
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп", шлях Київ-Харків, корпус 134 км., Пирятинський район, Полтавська область, 37043
про стягнення 42 240,00 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Благовіщенська сільська військова адміністрація Василівського району Запорізької області просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" 42 240,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 06.12.2023 між сторонами Договору на поставку товарів № 01/12-2023.
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умови договору на поставку товарів № 01/12-2023 від 06.12.2023 в частині поставки палива на суму 42 240,00 грн, сплачену позивачем на виконання вказаного договору, а також не повернув позивачу вказані кошти на його вимогу.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія договору від 06.12.2023 № 01/12-2023; копія видаткової накладної від 06.12.2023 № Рн 231206/004; копія платіжної інструкції від 11.12.2023 № 59; копія листа від 09.04.2025 № 01-07/231ВА; копія опису вкладення у цінний лист; копії талонів на Бензин А-95 - 800 літрів.
Відповідач у відзиві на позов (вх. № 9526 від 18.07.2025) заперечує проти позовних вимог, посилаючись на наступне :
- відповідач повністю та належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем по договору на поставку товарів № 01/12-2023 від 06.12.2023 та поставив йому товар у передбачені договором строк, кількості та номенклатурі, з боку позивача жодних претензій щодо отриманого за видатковою накладною № Рн 231206/004 від 06.12.2023 товару року не було;
- позов не містить жодного підтвердження того, що додані до позову талони на паливо були отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп".
В обґрунтування даного твердження відповідач зазначає, що за видатковою накладною № Рн2312056/004 від 06.12.2023 року відповідач передав, а позивач прийняв пально-мастильні матеріали по бланкам дозволу (талонам) бренду "UKRNAFTA" на Дизельне паливо (Євро 5) та Бензин А-95 (Євро 5) по 800 літрів кожного.
При цьому, додані позивачем до позову копії талонів не є талонами бренду мережі АЗС "UKRNAFTA", і на них вказано іншу мережу з назвою "Авіас", а тому такі талони не могли постачатись та не постачались по Договору № 01/12-2023 від 06.12.2023 року.
На підтвердження обґрунтованості заперечень на позов відповідач надав наступні докази : Звіт Позивача про виконання Договору № 01-12-2023; Зразки талонів Укрнафта.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
26.06.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Благовіщенської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" про стягнення 42 240,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 06.12.2023 між сторонами Договору на поставку товарів № 01/12-2023.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2025 справу № 917/1274/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 01.07.2025 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/1274/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
06.12.2023 року між Благовіщенською сільською військовою адміністрацією Василівського району Запорізької області (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (далі - Постачальник) було укладено Договір на поставку товарів № 01/12 - 2023 (далі - Договір, а.с. 5-7)
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- з метою створення матеріального резерву Благовіщенської сільської територіальної громади на 2023 рік, Постачальник зобов'язується поставити, а Замовник прийняти та оплатити товар (п. 1.1 Договору);
- предмет закупівлі : паливно-мастильні матеріали (талони) : Дизельне паливо (Євро 5) талони - 800 літрів та Бензин А-95 (Євро 5) талони - 800 літрів для автомобільного транспорту. Кількість, асортимент та вартість товару визначено Специфікацією до цього Договору (додаток № 1), яка є невід'ємною його частиною (п. 1.2 та 1.3 Договору);
- відпуск товару здійснюється на підставі довірчих документів (паливних талонів), які підтверджують право на отримання зазначеної кількості товару через автозаправні станції (далі - АЗС) (п. 1.4 Договору);
- ціна Договору становить 85 056,00 грн у тому числі ПДВ 20 % - 14 176,00 грн (п. 3.1 Договору);
- джерело фінансування - кошти місцевого бюджету (п. 3.4 Договору);
- розрахунки за товар здійснюється за фактом постачання товару. Замовник здійснює оплату товару протягом 10 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної щодо талонів (п. 4.1 Договору);
- строк поставки товару - до 15 грудня 2023 року (п. 5.1 Договору);
- право власності на товар переходить до замовника з моменту оформлення видаткової накладної на товар (п. 5.2 Договору).
- приймання-передача товару від АЗС здійснюються Оператором АЗС та уповноваженим представником замовника (пред'явником паливних талонів,) за кількістю, що обумовлена номіналом талонів (п. 5.3 Договору).
- оператор АЗС постачальника, після завершення відпуску товару, зобов'язаний видати уповноваженій особі замовника (пред'явнику паливних талонів) фіскальний чек, в якому зазначаються дата та час обслуговування, марка, кількість відпущеного товару (п. 5.4 Договору);
- умови поставки : наявність у постачальника ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним; постачальник повинен здійснювати продаж палива рідинного через стаціонарну мережу автозаправних станцій (АЗС) (власних, орендованих або партнерських), що призначені для заправки транспортних засобів, за паливними талонами; дія паливних талонів розповсюджується на АЗС (власних, орендованих або партнерських) на території Василівського району Запорізької області, м. Запоріжжя, а також по всій території України; термін дії паливних талонів повинен бути 1 рік з правом пролонгації. У разі необхідності обміну талонів старого зразку на талони нового зразку, учасник забезпечує протягом семи робочих днів безкоштовний обмін карток рівнозначного номіналу; паливні талони повинні бути номіналом 10 л, 15 л, 20 л; забезпечення безумовного, цілодобового і безперебійного відпуску пального на АЗС (власних, орендованих або партнерських) за талонами постачальника (п. 5.5 Договору);
- поставка та розвантаження товару здійснюються транспортом, силами та за рахунок постачальника за адресою Замовника: 69005, Україна, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 6 (п. 5.6 Договору).
- Замовник зобов'язаний : своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, прийняти поставлений товар згідно накладної на товар, сповіщати постачальника листом протягом 5 (п'яти) днів з моменту проведення зміни поштових та/або платіжних реквізитів, статистичних кодів, юридичної адреси, найменування або інших даних, що необхідні для правильного оформлення рахунку, податкових та видаткових накладних (п.6.1.3 Договору);
- Постачальник зобов'язаний: забезпечити безперебійну та цілодобову роботу своїх автозаправних станцій (АЗС) за виключенням технологічних перерв, забезпечити відпуск товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору, забезпечити необхідний асортимент та якість товару відповідно до діючих стандартів та умов даного договору, відпускати товар на всю вказану у пред'явлених талонах кількість, забезпечити відпуск товару у термін не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання заявки від замовника (п.6.3.5 Договору);
- при порушенні строків поставки товару постачальник сплачує замовнику неустойку у вигляді пені, у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого вчасно товару, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (7.3 Договору);
- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 10.1 Договору).
Додатком 1 до Договору - Специфікацією (арк.с. 7, зворотний бік) визначено кількість, асортимент та вартість товару, а саме : бензин А-95 (Євро5) по талонам у кількості 800 л. загальною вартістю 42 240,00 грн (з ПДВ), дизельне паливо (Євро 5) по талонам у кількості 800 л. загальною вартістю 42 240,00 грн (з ПДВ).
На виконання умов Договору відповідач передав позивачу талони на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 85 056,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 06.12.2023 № Рн 231206/004 (копія наявна у матеріалах справи, арк.с. 8).
В дотримання умов п. 4.1 Договору позивач здійснив повну оплату товару, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.12.2023 № 59 (копія наявна у матеріалах справи, арк.с. 8 зі звороту).
Позивач зазначає, що оскільки на Бензин А - 95 (Євро - 5) - 800 літрів на суму 42 240,00 грн відповідачем були видані талони строком дії до 01.03.2024 року (отримання через АЗС "Укрнафта"), відповідачем листом від 21.03.2024 № 01-85/108 була подана заявка на обмін талонів.
За даними позивача 27.04.2024 відповідач замінив талони на Бензин А - 95 (Євро - 5) - 800 літрів на безстрокові з можливістю отримувати паливо на заправках мережі ТОВ "Торговий дім "Авіас". Ця обставина відповідачем не спростована.
В подальшому, позивач не зміг отримати бензин на заправках ТОВ "Торговий дім "Авіас" в місті Запоріжжі, в зв'язку з їх закриттям.
09.04.2025 вих. № 01-07/231ВА на адресу відповідача був направлений лист щодо неможливості позивачем отримати пальне, в зв'язку з чим провести заміну талонів (безстрокові) для отримання Бензину А - 95 (Євро - 5) - 800 літрів в мережі ТОВ "Торговий дім "Авіас" на безстрокові талони для отримання Бензину А - 95 (Євро - 5) - 800 літрів в інший мережі АЗС, яка функціонує в Україні, або повернути сплачену за товар суму коштів - 42 240,00 грн (арк.с. 9). Докази направлення цього листа відповідачу та вручення представнику останнього наявні у матеріалах справи (арк.с. 10 з обох сторін).
Враховуючи відсутність реагування зі сторони відповідача на вказаний лист та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли в зв'язку з укладенням та виконанням договору поставки.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем здійснена оплата по договору в розмірі 85 056,00 грн, а відповідачем було передано позивачу за видатковою накладною від 06.12.2023 № Рн 231206/004 талони на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 85 056,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Разом з тим суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної від 06.12.2023 № Рн 231206/004 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною талонів на пальне позивачу останній набув право на отримання дизпалива та бензину в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній. Передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар. Вказаним спростовуються доводи відповідача стосовно того, що підписання вказаної видаткової накладної свідчить про те, ним належно виконано свої зобов'язання за договором.
Як зазначає позивач, отоварити талони на бензин А-95 на суму 42 240,00 грн в АЗС мережі "Авіас" не було можливим.
Відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на спростування відповідних обставин щодо відсутності на автозаправних станціях "Авіас" відповідної кількості палива та неможливості отримання палива за талонами, а на офіційному сайті АЗС "Авіас" відсутня інформація про працюючі АЗС на території України.
При цьому, пунктом 5.5 Договору передбачено, що відповідач гарантує можливість здійснення заправки транспорту позивача щоденно на автозаправних станціях, що знаходяться на території міста Запоріжжя.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав докази у підтвердження неможливості отримання палива за талонами на Бензин А-95 на 800 літрів на автозаправних станціях "Авіас".
Позивач вказує про залишок у нього талонів, отриманих саме від відповідача на виконання умов Договору.
Суд не оцінює як правомірні доводи відповідача, що матеріали справи не містять доказів, що талони, про які у позові йде мова, були отримані ним саме від нього і саме по Договору, оскільки дані твердження не вказують та не доводять, що неотоварені позивачем талони поставлені не ним; не вказують та не доводять, що поставлені позивачу талони могли бути поставлені на виконання іншого договору.
Суд зазначає, що сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Подібний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
При цьому, реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Саме дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Передбачений вказаною нормою стандарт доказування вірогідність доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов'язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу) (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 16 квітня 2025 у справі № 922/5322/23).
На підтвердження цих посилань відповідач не надав жодного допустимого та належного доказу та не послався на існування таких, повністю переклавши на позивача доведення цих обставин, що є неприпустимим в силу наведеного вище.
З урахуванням викладених вище обставин та доказів, суд установив, що надані позивачем докази в підтвердження факту існування неотоварених талонів, що поставлені відповідачем по Договору, мають перевагу як більш вагомі докази, тобто існування стверджуваної останнім обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (заявлений відповідачем).
У зв'язку з наведеним вказані вище посилання відповідача суд вважає необґрунтованим.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із претензією №01-07/231ВА від 09.04.2025 року. Означена претензія отримана представником відповідача 24.04.2025, що відповідачем не спростовується. У претензії позивач, зокрема, просив провести допоставку відповідної продукції шляхом забезпечення можливості заправки автотранспорту позивача, а у разі не можливості забезпечення заправки автотраспорту позивача, повернути кошти в сумі 42 240,00 грн. Твердження позивача про те, що оплачений товар йому відповідачем не передано, грошові кошти не повернені, відповідач при розгляді справи не заперечує.
Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Таким чином, з викладених обставин вбачається не виконання відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із компенсації позивачу вартості талонів, що не були отоварені.
За розрахунком позивача, враховуючи ціну за 1 л пального, передбачену в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, відповідач не виконав перед позивачем зобов'язань на загальну суму 42 240,00 грн.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано як кількість невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий позивачем та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача 42 240,00 грн, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню повністю.
Частиною 5 ст. 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у даній справі позивачем надані докази сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову у повному обсязі та враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (шлях Київ-Харків, корпус 134 км., Пирятинський район, Полтавська область, 37043, ЄДРПОУ 25392923) на користь Благовіщенської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області (пр-т Соборний, 164, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69107, код ЄДРПОУ 45133525) суму основного боргу 42 240,00 грн та суму судового збору 2 422,40 грн.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписано 20.10.2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик