Справа № 486/1379/25
Провадження № 2/486/1063/2025
(заочне)
21 жовтня 2025 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Волощук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2025 року ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 24.08.2020 між відповідачем та ТОВ «Займер» укладено кредитний договір №147565 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору відповідачу надано кредит в сумі 1200,00 грн. строком на 18 днів зі сплатою стандартної процентної ставки 2% в день або 730% річних. 28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 за яким, ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» право вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором №147565 від 24.08.2020 до ОСОБА_1 ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 5952,00 грн., з яких 1200,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту та 4752,00 грн. прострочена заборгованість за процентами, яку просить стягнути з відповідача в примусовому порядку, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу.
Ухвалою суду від 24.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду справи з викликом сторін.
22.09.2025 представник позивача Пархомчук С.В. надав до суду заяву, згідно якої просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10500 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому у позовній заяві представник позивача зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення судом.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання був належним чином повідомлений, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, однак судова повістка не була вручена під час доставки та була повернута до суду, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, отже відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений. Крім того, судом було здійснено виклик відповідача оголошенням, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу "Судова влада України".
Відповідач відзив на позовну заяву не подавав.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, відповідачка не з'явилася в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подала відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач не надав до суду відзив, не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, та те, що представник позивача надав згоду на проведення судового засідання у відсутність відповідача, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 24.08.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Займер» укладено договір №147565 про надання фінансового кредиту, який відповідачем було підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Позикодавець зобов'язувався передати позичальнику у власність кошти в гривнях на умовах строковості, зворотності, платності у сумі 1200,00 грн., строком на 18 днів, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу.
Згідно з п. 1.6 договору невід'ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщенна на сайті Товариства https://www.cly.com.ua/.
Кредитний договір №147565 від 24.08.2020 підписано сторонами в електронній формі, зокрема ОСОБА_1 - одноразовим ідентифікатором КL1184.
Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 , з яким укладено договір №147565 від 24.08.2020, ідентифікований ТОВ «Займер». Акцепт договору позичальником здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/. Одноразовий ідентифікатор КL1184, дата відправки ідентифікатора позичальнику 24.08.2020, номер телефону на який відправлено ідентифікатор НОМЕР_1 .
Свої зобов'язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі шляхом проведення транзакції через платіжний сервіс «Platon» у вигляді перерахування коштів 24.08.2020на банківську картку № НОМЕР_2 емітовану PRIVAT BANK, шляхом зарахування переказу на карту, що підтверджується інформаційною довідкою №772/04 від 09.04.2025, наданою ТОВ «Платежі Онлайн» - технологічним оператором платіжних послуг.
28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого останній набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №147565 від 24.08.2020.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу№01-28/10/2021 від 28.10.2021 ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу»» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №147565 від 24.08.2020 в сумі 5952,00 грн., з яких: 1200,00 грн. залишок по тілу кредиту; 4752,00 грн. залишок по відсотках.
Згідно з виписки з особового рахунку за кредитним договором №147565 від 24.08.2020 заборгованість складає 5952,00 грн., з яких 1200,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4752,00 грн. прострочена заборгованість за процентами.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір, на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.
Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 уклавши договір, взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом у повному розмірі не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №147565 від 24.08.2020 в розмірі 5952,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 1200,00 грн. простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4752,00 грн.
Згідно умов договору кредит в сумі 1200,00 грн. надано строком на 18 днів, тобто до 10.09.2020.
За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в пункті 1.2 цього договору та/або в додатку до цього договору, клієнт зобов'язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з дня першого прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включено, але в будь-якому випадку не більше 100 календарних днів.
Отже, враховуючи, що відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 1200 грн., проте у визначений договором строк не повернув, вимога в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 4752 грн.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц та від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, а також стягнення пені на підставі пунктом 4.3 кредитного договору позивач не скористався.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином первісний кредитор мав право нараховувати проценти за кредитним договором лише в строк кредитування, тобто в строк визначений пунктом 1.2 договору - 18 днів. Проценти нараховані поза строком кредитування стягненню не підлягають.
Так, стягненню підлягає заборгованість за договором №147565 від 24.08.2020 в розмірі 1632 грн, яка складається з тіла кредиту - 1200,00 грн, суми нарахованих процентів - 432 грн, що відповідає Додатку №1 до Договору - Графіку розрахунків та орієнтовній сукупній вартості кредиту.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
При зверненні до суду ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» сплачено 2422,40 грн судового збору за подання позову.
Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 10 500, грн до матеріалів справи надано копію договору про надання правничої допомоги від 29.12.2023, укладеного між адвокатом Пархомчук С.В. та ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу», Акт про отримання правової допомоги від 15.09.2025 року, платіжну інструкцію № 39574 від 15.09.2025.
Згідно додаткової постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року в справі №923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року зі справи N 922/445/19.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 10 500,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Суд, виходячи з критеріїв співмірності складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги у розмірі 2000 грн.
Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 663,74 грн. (27,4%).
Керуючись ст. ст. 247, 263-265, 273, 279, 280-281 ЦПК, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» (04080 м.Київ, вул. Кирилівська, буд.82, оф.7, ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за кредитним договором №147565 від 24.08.2020 у розмірі 1632 (одна тисяча шістсот тридцять дві) гривні 00 копійок, яка складається з тіла кредиту в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок, суми нарахованих відсотків у розмірі 432 (чотириста тридцять дві) гривні 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» (04080 м.Київ, вул. Кирилівська, буд.82, оф.7, ЄДРПОУ 42228158) судовий збір у розмірі 663 (шістсот шістдесят три) гривні 74 (сімдесят чотири) копійки та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя О.О. Волощук