Справа № 490/1205/25
Номер провадження 2/489/1695/25
Іменем України
21 жовтня 2025 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (далі - ТОВ ФК"Ейс" або позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості
встановив
В лютому 2025 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.07.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 718352116 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV7M24U. Відразу після вчинених дій Відповідача, 15.07.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 24900,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався. 31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 31/0724-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. 26.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 26/12/Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 718352116 від 15.07.2023 перейшло до Позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача в розмірі 117819,01 грн.
З цих підстав просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 718352116 від 15.07.2023 року у розмірі 117819,01 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу за його відсутності та відсутності його представника. Надав суду відзив, в якому вказав, що після спливу строку надання кредиту, а саме з 14.08.2023 року припинилося право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором та інших платежів за цим договором. Доказів, що відбулась пролонгація договору, відповідно до його умов, позивач не надав, і матеріали справи таких відомостей не містять. Окрім того, 28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01, та позивач вказує, що до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 718352116. Не можна визнати належним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитним договором № 718352116 наданий позивачем витяг з Реєстру боржників №267 від 16.01.2024 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, зважаючи на те, що у цьому витягу зазначені лише номер і дата кредитного договору, прізвище позичальника та сума боргу, але не вказано, станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, напрямки та підстави їх нарахування та відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи (з даними про погашення кредиту та інше) передавались новому кредитору, як це передбачено ч. 1 ст. 517 ЦК України. Також у матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення відповідачу такого повідомлення за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018. У матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення відповідачу такого повідомлення за договором факторингу №31/0724-01 від 31.07.2024. Слід звернути увагу, що на момент укладення договору факторингу в 2018 році ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та боржником ОСОБА_1 , тобто у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ "Таліон Плюс" на підставі договору факторингу від 28.11.2018. Оскільки ТОВ "Таліон Плюс" право вимоги відносно боржника ОСОБА_1 у зобов'язанні не набуло, а тому таке право не могло бути в подальшому передане цим товариством на підставі договору факторингу від 31.07.2024 року ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", яке, в свою чергу, не могло передати таке право позивачу ТОВ "ФК "Ейс" за договором факторингу від 26.12.2024 року.
Представник позивача надав суду додаткові пояснення на вказаний відзив, в яких зазначив, що предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024 . З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Предметом Договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно Реєстр прав вимоги № 2, що був наданим Позивачем також містить підписи та печатки сторін Договору факторингу, що доводить правомірність передачі прав вимоги. Тобто, право вимоги за кредитним № 718352116 від 15.07.2023 р. перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 16.01.2024, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 267. Щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами. на період Дисконтного періоду проценти за кредитом розраховувались так:· 24900,00 * 0,62/100 = 154,38 грн. - здійснювалось нарахування процентів в день від 15.07.2023 - 14.08.2023 р.
Позичальник частково сплатив заборгованість 13.08.2023 у розмірі 4 478,00 грн., з яких 4 477,02 грн.- проценти за кредитним договором, а 0,98 - сплачено за тіло кредиту.
Так надалі використовувалася саме Індивідуальна ставка:
· 24 899,02 * 1,24/100 = 308,75 грн. - здійснювалось нарахування процентів в день від 15.08.2023 - 12.09.2023 р. Так як Позичальник оплатив заборгованість раніше закінчення Дисконтного періоду, строк, на який продовжився Дисконтний період розрахувався відповідно до п.3.2.:
Z = 30 - (Х - Y), де:
Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період;
Х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з
врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду;
Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду
(зарахування платежу на рахунок Кредитодавця).
Так як Позичальник більше не сплачував проценти за кредитом, Дисконтний період закінчився 10.12.2023. Тобто період Дисконтного періоду відповідно до пунктів 3.1.,3.2.,3.4. діяв від 15.07.2023 до 10.12.2023 р.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Постановою Верховного Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз'яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
15.07.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 718352116 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Предмет договору: 24900,00 грн. - сума кредиту (перший транш 15.07.2023). Другий та решта Траншів за Договором надаються позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором.
Також, 15.07.2023 ОСОБА_1 підписала електронним підписом Паспорт споживчого кредиту продукту "Смарт", відповідно до якого сума кредиту 24'900,00 грн., до 1857 днів; на споживчі цілі; процентна ставка: дисконтна - 3,65-766,50%; індивідуальна - 383,25-766,50%; базова - 766,50%; після закінчення дисконтного періоду - 1087,70% (фіксована); загальні витрати за кредитом - 4631,40 грн.; реальні річна процентна ставка - 696,83%.
Згідно з квитанцією від 15.07.2023 на рахунок ОСОБА_1 було перераховано 24900,00 грн. згідно договору №718352116.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно права вимоги за кредитним договором №718352116 щодо боржника ОСОБА_1 перейшли до ТОВ «Таліон Плюс» (підтверджується реєстром прав вимог до боржників).
31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 31/0724-01, відповідно права вимоги за кредитним договором №718352116 щодо боржника ОСОБА_1 перейшли до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (підтверджується реєстром прав вимог до боржників).
26.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 26/12/Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором№718352116, (підтверджується реєстром прав вимог до боржників).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст. 1056-1 ЦК України).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті . Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
В ч. 2 ст. 517 ЦК України зазначено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 681/44/15-ц від 18.06.2020 аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Представник позивача зазначає, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором №718352116 від 15.07.2023 становить 117819,01 грн., з яких: 24897,35 грн. - заборгованість по кредиту; 92921,66 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам.
В той же час, відповідач оскаржує період нарахування йому відсотків, а саме що нарахування здійснювалося після спливу строку надання кредиту. Відповідач не оскаржує сам факт та підписання ним кредитного договору та відповідно отримання у користування кредитних коштів.
Поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Суд зазначає, що уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абзацу другого частини 1 статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Відповідно до ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з договору № 718352116 від 15.07.2023, строк дії договору визначений у п. 3 такого договору, де вказано, що на момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1.1 Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено ' позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактичного нарахованих процентів. Кількість продовжень Дисконтного періоду не обмежена.
З паспорта споживчого кредиту, підписаного електронним підписом відповідача слідує, що строку кредитування - до 1857 днів (дисконтний період 30 днів, з можливістю пролонгації).
З наданої представником позивача довідки про сплату відповідачем відсотків слідує, що 13.08.2023 (Дисконтний період) відповідач здійснив оплату відсотків у розмірі 4478,00 грн., що не заперечувалося у відзиві відповідачем. Тобто, дисконтний період у 30 днів був продовжений за ініціативою позичальника. В наступний період, відповідач здійснює оплату 2368,00 грн., що знову має наслідком продовження дії кредитного договору. 10.11.2023 відповідач здійснив останню оплату відсотків у розмірі 4631,00 грн., чим продовжив дію кредитного договору (а.с. 59)
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, (а.с.146-150)проценти відповідачу нараховувалися за період з 15.07.2023 по 16.01.2024 включно. Проте, остання оплата відповідачем відсотків здійснилася 10.11.2023, що продовжило дію договору до 15.12.2023 і нарахування відсотків після спливу цієї дати є неправомірним. Тобто обґрунтованою суму заборгованості за відсотками відповідача буде 8340,50 грн.
У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд вважає, оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 15.12.2023 року кредитор не мав права нараховувати відповідачу проценти за користування кредитними коштами.
Що стосується заперечень відповідача про недоведеності факту переходу прав вимоги до позивача від первісного кредитора.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. 31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. 31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 рок.
Таким чином, суд зазначає, що договір факторингу від 28.11.2018 діє як рамковий договір, а всі подальші додаткові договори до вказаного Договору продовжували строк його дії, що не заборонено законом. Чинне законодавство не забороняє відступлення прав майбутніх вимог, їх визначеність у даному випадку зумовлена укладенням додаткових договорів про продовження строку дії та відповідні реєстри передачі прав вимоги до боржників, серед яких і відповідач.
Також суд зазначає, що згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979 цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
Відповідач не надає доказів, що виконав свій обов'язок, наприклад, перед первісним кредитором, щоб мало несприятливі наслідки в даному випадку для позивача.
Таким чином, підписання Кредитного договору №718352116 від 15.07.2023, Паспорту споживчого кредиту здійснювалось відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до вимог законодавства, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 зверталася до ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" чи до ТОВ "ФК"ЕЙС" про зміну умов кредитування, зміну порядку нарахування відсотків.
Враховуючи наявність Договорів факторингу, а також невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №718352116 від 15.07.2023, суд вважає, що позов в цій частині обґрунтований та підлягає частковому задоволенню.
На підставі ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору, пропорційно задоволеним вимогам, в розмірі 683,36 грн. (2422,4 грн.*28,21%).
Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7000, 00 грн., то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020).
Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. (договір про надання правничої допомоги №27/12/24-01 від 27.12.2024, Додаткова Угода №8 до Договору про надання правничої допомоги №27/12/24-01 від 27.12.2024, Акт прийому-передачі наданих послуг від 27.12.2024). Суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг представника має бути співмірним із: складністю справи, часом, витраченим представником на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих представником послуг та виконаних робіт, ціною позову. Суд бере до уваги, що представник позивача не подавав будь-яких заяв, клопотань, що потребують багато часу для підготовки, вивчення великого обсягу матеріалів, не брав участі в судових засіданнях особисто, не подавав клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, враховуючи заперечення відповідача, суд вважає, що необхідно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.89,259,263-265 ЦПК України, суд вирішив
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за Договором №718352116 від 15.07.2023 складає 33237 грн. 85 коп. (тридцять три тисячі двісті тридцять сім гривень вісімдесят п'ять копійок), з яких: 24897,35 грн. - заборгованість по кредиту; 8340,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 683 грн. 36 коп. (шістсот вісімдесят три гривні тридцять шість копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.(три тисячі гривень нуль копійок)
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 21.10.2025. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суддя В. В. Кокорєв