адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
20.10.2025 Справа № 918/625/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Сьомкіній А.В., розглянувши справу № 918/625/25
за позовною заявою Приватного підприємства "РІВНЕ ТРАНС", вул. Київська, 100В, м. Рівне, 33012
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра", вул. Колективна, 10, м. Полтава, 36023
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради, вул. Данила Галицького, 23, м. Рівне, 33019
про стягнення 51 418,93 грн заборгованості,
Без виклику учасників справи
07.07.2025 року до Господарського суду Рівненської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "РІВНЕ ТРАНС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" про стягнення 51 418,93 грн страхового відшкодування (вх. № 3551/25).
Також позивач просив стягнути з відповідача 5 100,00 грн витрат, пов'язаних із залученням експерта та проведення експертизи та 2 422,40 грн витрат по оплаті судового збору.
Приватне підприємство "РІВНЕ ТРАНС" звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 51 418,93 грн, що відповідає вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу VOLVO 7700, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП 16.11.2024 року.
Ухвалою від 08.07.2025 року Господарський суду Рівненської області постановив матеріали справи №918/625/25 за позовом Приватного підприємства "РІВНЕ ТРАНС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 56 418,93 грн передати за підсудністю до Господарського суду Полтавської області.
29.07.2025 року матеріали справи №918/625/25 надішли до Господарського суду Полтавської області (вх. № 1532/25).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Полтавської області від 29.07.2025 року справа №918/625/25 була передана на розгляд судді Тимощенко О. М.
Ухвалою від 04.08.2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Також суд задовольнив клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради та установив учасникам справи процесуальні строки для подання відповідних заяв по справі.
18.08.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти задоволення позовних вимог (вх. № 10717).
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив:
- Звіт №129.25К від 28.04.2025 року не відповідає критеріям належності, допустимості та достовірності доказів, визначеним чинним законодавством України. Згідно з положеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 358 від 12.05.2021 року, визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу має здійснюватися з використанням програмних комплексів AUDATEX, DAT, EUROTAX або інших, що містять офіційні дані виробників транспортних засобів;
- У Звіті № 129.25К про оцінку від 28.04.2025 року оцінювач при визначенні вартості відновлювального ремонту неодноразово посилається на калькуляцію, як на основу своїх розрахунків. Проте сама калькуляція жодним чином не відповідає умовам, визначених у Методиці (калькуляція представлена у вигляді створеної власноруч експертом таблиці із вписаними у неї даними). У додатках до Звіту відсутні зображення на підтвердження використання програми, що стосується наданої калькуляції, оскільки створена власноруч таблиця із розрахунками не відповідає зовнішньому вигляду сторінки калькуляції створеної через згадану програму;
- 29.05.2024 року Національний банк України звернувся до суду з позовом про ліквідацію ПрАТ "СК "Саламандра", внаслідок чого було відкрито провадження №917/943/24. Починаючи з 26.07.2024 року у страховій компанії функціонує тимчасова адміністрація на чолі з єдиною уповноваженою особою ОСОБА_1 . Оскільки компанія була позбавлена ліцензії на провадження страхової діяльності, виплата страхових відшкодувань здійснюється через МТСБУ, що і стає причиною технічних затримок, які не можуть розглядатися як недобросовісна поведінка відповідача. Позивач мав можливість та обов'язок ознайомитися з публічно доступною інформацією про правовий статус відповідача. На офіційному веб-сайті ПрАТ "СК "Саламандра" та на офіційному веб-сайті МТСБУ була розміщена вичерпна інформація про те, що страхова компанія втратила ліцензії на провадження страхової діяльності, її рахунки заблоковані, а виплати страхових відшкодувань здійснюються через МТСБУ відповідно до встановленої законом процедури. Ігнорування позивачем цієї інформації та звернення до суду без з'ясування об'єктивних причин затримки виплати свідчить про порушення принципу добросовісності процесуальної поведінки.
19.08.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від третьої особи - КП "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради надійшли пояснення щодо позову та відзиву (вх. № 10771), в яких зазначено наступне:
- дійсно між третьою особою та відповідачем за результатом проведеної публічної закупівлі було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № 29 від 13.02.2024 р. Листом вих. № 793 від 03.06.2024 р. відповідач повідомив про анулювання ліцензії на проведення страхової діяльності рішенням Правління Національного банку України №167-рш від 14.05.2024 р., однак гарантувало нести відповідальність за діючими договорами до моменту їх закриття. Пропозиції про дострокове розірвання договору від відповідача на адресу підприємства не надходили, відповідно додаткова угода на припинення дії договору сторонами не підписувалася. Відповідач досі не ліквідований (запис про це в ЄДРЮОФОПГФ відсутній). Отже, на момент виникнення правовідносин, що є предметом розгляду по даній справі, договір був чинним, а тому, відповідно до ст. 629 ЦК України договір був обов'язковим для виконання сторонами;
- підприємство, виконуючи свої обов'язки по договору повідомило відповідача про подію, яка має ознаки страхового випадку. Враховуючи те, що водія тролейбуса пасажирського ОСОБА_2 постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 06.12.2024 р. по справі № 569/22909/24 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, то дана ДТП є страховим випадком;
- із позовної заяви вбачається, що відповідач необхідний документ за виплатною справою отримав 05.05.2025 р., однак належної виплати страхового відшкодування не здійснено і повідомлення про відмову у виплаті страхового відшкодування не надходило ні підприємству, ні позивачу. Відповідач, як сторона господарського зобов'язання, повинен був виконати взяті на себе зобов'язання по договору належним чином у відповідності до ст.ст. 173, 193 ГК України та ст. 526 ЦК України.
22.08.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 10912), в якій зазначено:
- відповідач у відзиві посилається на положеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої постановою КМУ № 358 від 12.05.2021 року, тоді як урядовою постановою не затверджувалась згадувана Методика, позаяк відповідно до ст.8 ЗУ "Про судову експертизу" та ст. 9 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за №1074/8395 (далі - Методика);
- Згідно п. 8.5.10 розділу VIII Методики, дані про вартість складових частин КТЗ, які підлягають заміні, беруть відповідно до додатка 6, інформаційного забезпечення від виробника КТЗ, а також інших джерел, які містять у собі необхідну інформацію щодо оригінальних складників. Додаток 6 до зазначеної Методики, який має назву "Перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням", містить інструменти, якими рекомендовано користуватись експерту, а також використовувати інші джерела, які містять у собі необхідну інформацію;
- в програмному продукті по складанню кошторису відновлювального ремонту AUDATEX немає КТЗ VOLVO 7700, що згідно Методики вимагає від експерта звертатись до інших джерел інформації, які містять необхідну інформацію, та складати на базі офіційних даних калькуляцію відновлювального ремонту. Отже звіт № 129.25К про оцінку виконано в повній відповідності з положеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів;
- враховуючи, що ПрАТ "Страхова компанія Саламандра" отримало від КП "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради повідомлення про подію, яка має ознаки страхового випадку 16.11.2024 року (страхова справа № 0054327.11.24/1), 10 робочих днів, надані законодавством ПрАТ "СК "Саламандра" для здійснення представником (аварійним комісаром або експертом) огляду пошкодженого автобуса марки VOLVO 7700 номер державної реєстрації НОМЕР_2 , спливали 29 листопада 2024 року;
- 11.03.2025 року у межах передбаченого законом строку позивач залучив аварійного комісара, суб'єкта оціночної діяльності Картавова Ю.О., який за участі представників третьої особи КП "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради, провів огляд пошкодженого транспортного засобу, за результатами чого 28.04.2025 року був складений звіт №129.25К про оцінку автобуса VOLVO 7700, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- на офіційному веб-сайтіПрАТ "СК "Саламандра", на який посилається відповідач у своєму відзиві на позов, станом на 18.08.2025 року дійсно була розміщена вичерпна інформація під назвою "До уваги клієнтів ПрАТ "СК "Саламандра"! У цій інформації зазначалось наступне: "14 травня 2024 року Національним банком України прийнято рішення про анулювання ліцензій ПрАТ "СК "Саламандра" на провадження страхової діяльності. Ми звертаємо вашу увагу, що це рішення не впливає на чинність договорів страхування та на виконання зобов'язань за укладеними договорами у майбутньому. Врегулювання страхових випадків за діючими договорами ПрАТ "СК "Саламандра" відбувається у ЗВИЧНОМУ режимі. ПрАТ "СК "Саламандра" та МТСБУ погодили механізм проведення виплат страхового відшкодування потерпілим за діючими полісами ОСЦПВ за рахунок централізованих фондів Бюро. Якщо у вас стався страховий випадок за договором ОСЦПВ виданим ПрАТ "СК "Саламандра", необхідно звернутись на гарячу лінію страхової компанії для фіксації події та отримання подальших інструкцій від оператора".
Проте, станом на 20.08.2025 року зазначену інформацію було видалено з офіційного вебсайтуПрАТ "СК "Саламандра". Аналогічну за назвою та змістом інформацію розміщено на офіційному вебсайті МТСБУ. При цьому ПрАТ "СК "Саламандра" відмовляється у звичному режимі врегульовувати страховий випадок за діючим договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів №29 від 13.02.2024 р. Окрім цього, у згадуваних вебсайтах відсутня будь-яка інформація про блокування рахунків ПрАТ "СК "Саламандра". Відтак твердження відповідача про нібито ігнорування позивачем публічно доступної інформації з офіційних вебсайтівПрАТ "СК "Саламандра" та МТСБУ, а також порушення принципу добросовісності процесуальної поведінки є надуманим та безпідставним.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
16.11.2024 року близько 10:06 год. в м. Рівне, вул. Київська, 40, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу автобусу VOLVO 7700, н.д.р. НОМЕР_2 , під керуванням водія Приватного підприємства "РІВНЕ ТРАНС" ОСОБА_3 , та транспортного засобу тролейбусу марки Шкода 14-ТР, н.д.р. № НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який належить КП "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради.
Керуючи транспортним засобом Шкода 14-ТР, №183, за маршрутом №3, в порушення п. 13.3 Правил дорожнього руху, ОСОБА_2 не був уважним, не врахував безпечного бічного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом VOLVO, НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки.
Вказані обставини, як і вина в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) саме ОСОБА_2 (водія КП "Рівненелектроавтотранс" Рівненської міської ради), встановлені постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 06.12.2024 року по справі №569/22909/24, яка набрала законної сили 17.12.2024 року (а. с. 16). Комунальне підприємство "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин наявність вини у діях ОСОБА_2 у настанні ДТП 16.11.2024 року встановлена і не підлягає доказуванню.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, 13.02.2024 року між Комунальним підприємством "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради та Приватним акціонерним товариством "Саламандра" було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів №29 (далі - договір страхування, а. с. 32-38), відповідно до якого предметом договору є добровільне страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (код ДК 021:2015-66510000-8 "Страхові послуги") - майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані із відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну третіх осіб (надалі - потерпілим) в наслідок настання дорожньо-транспортної пригоди під час експлуатації забезпеченого транспортного засобу, визначеного в п. 5 договору страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах. Виплата страхового відшкодування здійснюється в межах страхових сум, зазначених у п. 2 цього договору, та на умовах, визначених цим договором та правилами добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затверджених наказом Генерального директора ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра" №11-22-СА-3 від 21.11.2022 р. (далі - правила страхування (п. 1.1 договору страхування).
Страховим ризиком за цим договором є дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в наслідок якої може бути заподіяна шкода життю та/або здоров'ю, майну третіх осіб, цивільну відповідальність за заподіяння якої несе страхувальник або експлуатант (будь-яка особа, що експлуатує забезпечений транспортний засіб на законних підставах) за цим договором (п. 1.2 договору страхування).
Страховим випадком за цим договором є настання цивільної відповідальності особи, відповідальність якої застрахована за цим договором страхування, за заподіяння внаслідок ДТП за участю забезпеченого ТЗ в період дії договору страхування шкоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб (п. 1.3 договору страхування).
Загальна страхова сума (ліміт відповідальності) за договором, в тому числі за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю та за шкоду, заподіяну майну, визначені в додатку до договору, що є невід'ємною його частиною (п. 2.1 договору страхування).
Франшиза (відсоток від страхової суми за кожним окремим забезпеченим ТЗ, зазначеної у додатку до договору, на суму якого завжди зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну) становить 2,00 (два) % (п. 2.2 договору страхування).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку дії страхових зобов'язань за цим договором. Строк дії страхування: з 14.02.2024 року по 12.04.2025 року (п. 3.1 договору страхування).
Дія договору поширюється на всіх осіб, які експлуатують на законних підставах забезпечений транспортний засіб, вказаний в п. 6 цього договору (п. 4.1 договору страхування).
Забезпеченими транспортними засобами є засоби, що зазначені у додатку до договору (п. 5.1 договору страхування).
Страхувальник має право на відшкодування страховиком заподіяної страхувальником або експлуатантом шкоди третім особам на умовах цього договору (п. 7.1.2 договору страхування).
Страхувальник зобов'язаний повідомити страховика (а також диспетчерську службу технічного асистансу) про настання події, що має ознаки страхового випадку в терміни, передбачені цим договором (п. 7.2.3 договору страхування).
Страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення про виплату страхового відшкодування та й випадку прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування письмово повідомити про це страхувальника протягом 10 робочих днів з дня прийняття такого рішення (п. 7.4.2 договору страхування).
Страхувальник зобов'язаний при настанні події, яка в подальшому може кваліфікуватися як страховий випадок (далі - подія), негайно, але не пізніше 120 хв., повідомити диспетчерську службу технічного ассистансу страховика (тел: 0 800 501 644) та страховика протягом 2(двох) робочих днів з дня настання страхового випадку (п. 9.1 договору страхування).
Дія договору припиняється та договір втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі: закінчення строку дії договору; виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі; несплата страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки; ліквідація страхувальника - юридичної особи, за винятком випадків, передбачених ст. 22, 23 і 24 Закону України "Про страхування"; ліквідація страховика у порядку, встановленому законодавством України; прийняття судового рішення про визнання договору недійсним; в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 11.1 договору страхування).
Відповідно до додатку до договору страхування транспортний засіб - тролейбус Skoda 14 Tr (реєстр. № 183) міститься у перелікові застрахованих транспортних засобів (страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн).
Відповідно до матеріалів справи ПП "Рівне Транс" є власником транспортного засобу - автобусу Volvo модель 7700, д.р.н. НОМЕР_2 , що підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном НОМЕР_4 та свідоцтвом про реєстрацію (а. с. 44 (зворот), 45). Відповідно до Полісу №СА/1938196 обов'язкового страхування циівльно-правової відповідальності, вказаний автобус є забезпеченим транспортним засобом, де страховиком є АТ СК "Країна" (а. с. 44).
Оскільки відповідач є страховиком за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів №29, то позивач, у межах понесених ним фактичних витрат, має право вимоги до ПрАТ "СК "Саламандра".
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Комунальне підприємство "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради повідомило відповідача про подію, яка має ознаки страхового випадку, а саме про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 16.11.2024 року.
07.03.2025 року позивач направив на адресу КП "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради та ОСОБА_2 лист запрошення на огляд об'єкта дослідження (вих. №10 та вих. №11, а. с. 30, 31).
11.03.2025 року аварійним комісаром, оцінювачем Картавовим Ю. О. був проведений огляд пошкодженого транспортного засобу - автобусу VOLVO 7700, н.д.р. НОМЕР_2 (а. с. 25 (зворот), 26).
11.03.2025 року позивач звернувся до відповідача із повідомленням про подію, яка має ознаки страхового випадку (а. с. 43), а 13.03.2025 року - із заявою про приєднання до матеріалів страхової справи №;0054327.11.24/1 копії схеми місця ДТП, яка сталася 16.11.2024 року (а. с. 49 - 51).
14.04.2025 року між позивачем та ФОП "Картавов Ю. О." було укладено договір №129.25К про оцінку майна, надання експертних та інформаційних послуг, відповідно до якого предметом договору є проведення незалежної оцінки вартості майна з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику досліджуваного автомобіля підчас ДТП, об'єкт оцінки - автомобіль Volvo 7700, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вартість послуг визначається після складання протоколу огляду майна та зазначається в рахунку - фактурі або квитанції. Оплата послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 3-ох робочих днів (а. с. 56).
Відповідно до звіту №129.25К про оцінку автобуса Volvo 7700, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 від 28.04.2025 року - вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача станом на момент ДТП становить 51 418,93 грн (а. с. 17-29).
Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, 06.05.2025 року ПП "РІВНЕ ТРАНС" звернулось до тимчасового адміністратора ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра" із заявою на виплату страхового відшкодування (вих. №17, а. с. 52, 53). Крім того, позивач неодноразово на електронну адресу відповідача направляв листи з нагадуванням про необхідність здійснення страхового відшкодування та попередження про можливість звернення до суду щодо стягнення існуючої заборгованості (а. с. 13 - 15). Однак відповіді на зазначені заяву та листи позивач не отримав.
Згідно з листом на адресу КП "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради (вих.№793 від 03.06.2025 року, а. с. 42) відповідач повідомив про те, що рішенням Правління НБУ №167-рш від 14.05.2024 року анульовано ліцензії на проведення страхової діяльності ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра". Відповідно, із 14.05.2024 року товариство втратило право укладати нові договори страхування та поліси страхування до вже існуючих договорів. Щодо діючих договорів та полісів страхування - товариство буде нести відповідальність за ними до моменту їх закриття.
02.06.2025 року позивач звернувся до відповідача з претензією щодо необхідності виконати зобов'язання та перерахувати на рахунок ПП "РІВНЕ ТРАНС" страхове відшкодування в розмірі 51 418,93 грн (з ПДВ) вартості відновлювального ремонту транспортного засобу марки Volvo 7700, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП 16.11.2024 року (вих. № 18, а. с. 10 - 12).
У відповідь на зазначену претензію відповідач направив на адресу ПП "РІВНЕ ТРАНС" лист (вих. №78 від 11.06.2025 року, а. с. 15), в якому зазначено: "Враховуючи те, що Національним банком України з 14 травня 2024 року анульовано ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, то страховик не має правових підстав для перерахування грошових коштів клієнта. Після відкриття ліквідаційної процедури про можливість заявлення Вами вимог щодо виплати страхового відшкодування Ви будете повідомлені додатково".
У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив виплату позивачу суми страхового відшкодування, останній звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь страхового відшкодування у розмірі 51 418,93 грн та витрат, пов'язаних із залученням експерта у розмірі 5 100,00 грн.
Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об'єктом страхування можуть бути:
життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення;
майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати;
відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961-IV особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Так, положеннями ч. 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У ст. 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України:
- особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування;
- збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини першої статті 611 ЦК України та статті 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
06.12.2024 року постановою Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/22909/24, яка набрала законної сили 17.12.2024 року, визнано ОСОБА_2 (автомобіль якої спричинив шкоду майну позивача) винним у скоєнні ДТП, згідно постанови суду (а. с. 16).
Постанова по справі 569/22909/24, яка набрала законної сили 17.12.2024 року, має преюдиціальне значення, а встановлені нею обставини повторного доведення не потребують.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках: визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Як свідчить наявний в матеріалах справи договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів №29 від 13.02.2024 року цивільна відповідальність Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради - власника транспортного засобу транспортний засіб - тролейбус Skoda 14 Tr (реєстр. № 183) було застраховано в ПрАТ "СК "Саламандра", страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн.
Пунктом 34.3 статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
Відповідно до висновку звіту №129.25К про оцінку автобуса Volvo 7700, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 від 28.04.2025 року - вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача станом на момент ДТП становить 51 418,93 грн (а. с. 17-29).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджену постановою Кабінетом Міністрів України № 358 від 12.05.2021 року.
При цьому суд звертає увагу, що вказана Методика була затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395 (далі - Методика).
Досліджуючи наданий позивачем звіт №129.25К про оцінку автобуса Volvo 7700, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 від 28.04.2025 року з відповідними додатками, суд встановив, що калькуляцію здійснено та встановлено вартість ремонту автомобіля за допомогою комп'ютерної програми "Audatex".
Відповідно до п. 8.5.10. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства Юстиції України та Фонду Державного Майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395, якою передбачено порядок визначення витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, дані про вартість складових частин КТЗ, які підлягають заміні, беруть відповідно до додатка 6, інформаційного забезпечення від виробника КТЗ, а також інших джерел, які містять у собі необхідну інформацію щодо оригінальних складників.
Відповідно до п. 59 додатку 6 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів до переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням для складання кошторису відновлювального ремонту включена комп'ютерна програма "Audatex".
Судом встановлено, що зазначений Звіт містить всю необхідну інформацію відповідно до п. 4.4 Методики, а також додатки: калькуляцію №129.25К, вартість запчастин згідно інтернет-сайтів, рахунок LT-RP2501314 від 02.04.2025 ТОВ "Преміум Тракс Луцьк ЛТД", протокол огляду КТЗ від 11.03.2025 року, курс валют із сайту https://bank.gov.ua/, вартість н/г згідно довідника - каталогу "Бюлетень автотовароведа" №137, копію свідоцтва про реєстрацію, роздруківку розшифровки VIN-коду, фото таблиці.
Оскільки в програмному продукті по складанню кошторису відновлювального ремонту "Audatex" немає КТЗ Volvo 7700, оцінювач відповідно до норм Методики змушений був звернутися до інших джерел інформації, які містять необхідні дані для складання на базі офіційних даних калькуляції відновлювального ремонту.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність твердження відповідача щодо належності, допустимості та достовірності такого доказу як звіт №129.25К про оцінку автобуса Volvo 7700, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 від 28.04.2025 року, а також твердження про сумнівність визначення вартості страхового відшкодування на підставі Звіту №129.25К.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій щодо розслідування обставин ДТП, здійснення запитів щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування, направлення свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, як того вимагають приписи ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Суд зауважує, що відповідачем як було не надано іншого звіту оцінювача або висновку експерта, які б спростовували висновки, наведені у звіті № 129.25К від 28.04.2025 року, так і не було заявлено клопотання про призначення експертизи.
Також у порядку досудового врегулювання спору позивач неодноразово надсилав відповідачу електронні листи та претензію з вимогою здійснити страхове відшкодування, однак такі залишені останнім без задоволення. Суд звертає увагу, що відповідач до надходження позову до суду не ставив під сумнів заявлену вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.
З огляду на наведений позивачем розрахунок, з обґрунтуванням кожної його складової, наявності реального підтвердження вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, суд вважає, що позивач належним чином підтвердив вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу (з ПДВ) 51 418,93 грн.
Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв'язку з настанням страхового випадку, виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних витрат, виходячи з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Відповідно до добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів №29 від 13.02.2024 року страхова сума за шкоду, заподіяну майну транспортним засобом - тролейбусом Skoda 14Tr ( реєстр. № 0183) становить 100 000,00 грн.
Франшиза (відсоток від страхової суми за кожним окремим забезпеченим ТЗ, зазначеної у додатку до договору, на суму якого завжди зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну) становить 2,00 (два) % (п. 2.2 договору страхування).
Отже, розмір франшизи становить 2000,00 грн.
Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Частиною 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
При цьому, позивач не врахував зазначені норми закону, заявивши до стягнення 51 418,93 грн без вирахування розміру франшизи.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 49 418,93 грн підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позов задоволенню не підлягає (відмовлено у стягненні 2 000,00 грн (розмір франшизи).
В частині аргументів відповідача щодо позбавлення ліцензії на провадження страхової діяльності та відносно того, виплата страхових відшкодувань здійснюється через МТСБУ (що стало причиною затримки виплат), суд зазначає таке.
Відповідно до частини 5 статті 123 Закону України "Про страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позовної заяви) з дати прийняття рішення про анулювання ліцензії страховика зупиняється виконання страховиком грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав, та припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім випадків виходу з ринку страховика без припинення юридичної особи.
Суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), згідно з якими здійснення страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів може відбуватись лише за умови членства страхової компанії у МТСБУ та наявності ліцензії на її здійснення, виданої відповідно до законодавства. Наявність статусу члена МТСБУ надає можливість страховій компанії як юридичній особі здійснювати страхову діяльність, яка насамперед полягає у взятті на себе відповідальності за іншу особу за спричинену шкоду за наслідками ДТП.
Нездійснення страховиком страхової діяльності протягом 12 місяців є підставою для позбавлення його ліцензії на здійснення страхової діяльності, а позбавлення ліцензії з інших підстав у свою чергу є підставою для припинення страхової діяльності, що в обох випадках має наслідком виключення цього страховика зі складу членів МТСБУ (підпункт "б" пункту 52.2 статті 52 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно з положеннями пунктів 52.4, 52.5 статті 52 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позовної заяви) страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Припинення повного членства в МТСБУ позбавляє страховика права укладати договори міжнародного страхування.
Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, наслідком анулювання ліцензії страхової компанії буде неможливість укладення такою компанією нових договорів страхування, а також внесення змін до чинних, а не позбавлення її зобов'язань за існуючими договорами. Зобов'язання такої компанії за укладеними раніше договорами не припиняються, тобто виплати страхового відшкодування повинні проводитися в повному обсязі, у тому числі за рахунок страхових резервів.
МТСБУ відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов'язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.
ПрАТ "СК "Саламандра" не перебуває у стані припинення юридичної особи, що підтверджується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому, відкриття провадження у справі про ліквідацію страховика не є тотожним з ліквідацією страховика, введення процедури ліквідації страховика є предметом розгляду судової справи № 917/943/24.
З огляду на чинні на час звернення до суду положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV та правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), наявність вказаних відповідачем обставин щодо анулювання ліцензії страховика та призначення тимчасової адміністрації в ПрАТ "СК"Саламандра" не було перешкодою для виконання страховиком своїх зобов'язань за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів №29 від 13.02.2024 року.
На момент ДТП договір добровільного страхування був дійсний, не припинений та не змінений.
Одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 13 ГПК України).
Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Також, одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 ГПК полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).
Суд враховує, що у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Отже, сторони судового процесу, зокрема відповідач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом.
Обов'язок відповідача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.
Відповідач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.
З огляду на те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, та обставини справи, якими учасники процесу доводять свої вимоги та заперечення, мають бути підтвердженні належними доказами, на підставі яких можливо достеменно встановити їх існування, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами.
Щодо інших аргументів учасників справи суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу і не впливають на результат вирішення спору, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Щодо стягнення витрат у розмірі 5 100,00 грн, пов'язаних із залученням спеціаліста для складання звіту №129.25К про оцінку автобуса від 28.04.2025 року, судом враховано наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частинами 2, 4 - 7 статті 127 ГПК України передбачено, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Надання та оплата послуг спеціалістом - аварійним комісаром, оцінювачем Картавовим Ю. О. підтверджується наступними доказами (копіями): договором №129.25 про оцінку майна, надання експертних та інформаційних послуг від14.04.2025 року, актом №129.25К прийому - передачі виконаної роботи від 28.04.2025 року, рахунком №129.25К від10.03.2025 року, платіжною інструкцібєю №47 від 12.03.2025 року на суму 5 100,00 грн та звітом №129.25К про оцінку автобуса Volvo 7700, ідентифікаційний номер YV3S7J92381125841, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 28.04.2025 року.
Ураховуючи вищевикладене, співмірність понесених позивачем витрат, їх реальність, пов'язаність з розглядом даної справи, часткове задоволення позовних вимог, відсутність клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами, у відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відшкодування витрат пов'язаних із залученням спеціаліста для складання звіту №129.25К про оцінку автобуса Volvo 7700, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 від 28.04.2025 року по визначенню вартості відновлювального ремонту слід покласти на відповідача в розмірі 4 901,63 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2 328,18 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" (36013, Україна, Полтавська область, м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10, ЄДРПОУ: 21870998) на користь Приватного підприємства "РІВНЕ ТРАНС" (вул. Київська, 100В, м. Рівне, 33012, код ЄДРПОУ 33871785) страхове відшкодування у розмірі 49 418,93 грн, 4 901,63 грн витрат пов'язаних із залученням спеціаліста та 2 328,18 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.
4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписано 20.10.2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О. М. Тимощенко