65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/298/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Чуйко О.О.
розглянувши справу за позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства “Українська залізниця» (вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61, м. Київ, 03035)
до відповідача: Приватного підприємства “Сікомсервіс-Інвестком» (вул. Одеська, 4, смт Овідіополь (з), Одеський р-н, Одеська обл., 67801)
про стягнення 437621,25 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Кожевіна О.В.; Паулюкас Д.Б.;
від відповідача: Білозор О.О.
Акціонерне товариство “Українська залізниця» в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства “Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства “Сікомсервіс-Інвестком», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 437621,25 грн, з яких: 25756,75 грн борг з орендної плати та 411864,50 грн неустойки.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 04.07.2006 № 2098409950 та ст. 785 ЦК України в частині порушення строків внесення орендних платежів та повернення орендованого майна. Між цим, у поданому суду розрахунку до заяви про усунення недоліків позовної заяви, а також під час розгляду справи у судовому засіданні позивач повідомив суду, що станом на даний час у відповідача відсутня заборгованість з орендної плати, у зв'язку з чим позивач підтримував вимоги про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої за період з січня 2022 року по червень 2023 року у загальному розмірі 411864,50 грн.
У відзиві на позовну заяву (а.с. 89-103, т.1) відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, з таких підстав: як зазначає відповідач, 23.02.2022 ним було направлено на адресу Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» два примірники підписаного відповідачем акту приймання-передачі об'єкта оренди з оренди від 23.02.2022, що підтверджується відповідною поштовою накладною кур'єрської служби доставки; відповідач наголошує, що 23.02.2022 направлений відповідачем акт був отриманий представником позивача, проте останній не підписав та не направив один з примірників акту на адресу відповідача, а також не висловив будь-яких заперечень щодо його підписання, а тому відповідач вважає, що нарахування позивачем неустойки після 23.02.2022 є безпідставним; в цей же час, за даними відповідача, які повідомлені ним у відзиві на позовну заяву, відповідачем за період з 01.07.2018 по 31.07.2022 було сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 724398,62 грн, що, за переконанням відповідача, відповідає розміру неустойки за період з 01.07.2018 по 23.02.2022.
Не погоджуючись з доводами відповідача у відповіді на відзив позивач наголосив про таке (а.с. 106-111, т.1): у позивача відсутня можливість встановити обставини отримання акту повернення майна, направленого відповідачем 23.02.2022, адже цей період припав на початок збройної агресії РФ проти України та в цей час всі працівники дирекції були переведені в режим простою, виїхали за кордон або знаходились вдома; позивач наголошує, що керівник дирекції, який виконував свої повноваження на час направлення акту, був звільнений 09.05.2022, а тому не представляється можливим з'ясувати обставини щодо направленого відповідачем акту; позивач звертає увагу суду, що відповідач після направлення акту не вчиняв дії, направлених на повернення майна, натомість продовжував його використовувати, про що свідчать дії останнього, зокрема, страхування об'єкта оренди у 2024 році, здійснення сплати орендних платежів та платежів за відшкодування експлуатаційних витрат балансоутримувача.
08.10.2025 позивачем були подані письмові пояснення (а.с. 137-153, т.1), в яких останній наголосив, що повідомлені відповідачем дані щодо проведених ним оплат не відповідають дійсності та навів власні дані щодо цих обставин.
У додаткових поясненнях, які надійшли до суду 14.10.2025 (а.с. 154-159, т.1), відповідач заперечує наявність заборгованості, вказуючи, зокрема, що позивачем за один і той самий період нараховується як орендна плата, так і неустойка за ст. 785 ЦК України.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав вимоги до відповідача в частині заявленої до стягнення неустойки у розмірі 411864,50 грн, вказуючи, що заборгованість з орендної плати у розмірі 25756,75 грн, яка рахувалась на час подання позову, була погашена відповідачем після звернення позивача до суду. При цьому, позивачем не подано суду заяв про зменшення розміру позовних вимог чи відмови від позову в їх частині.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні, при цьому у судовому засіданні повідомив суду, що у довідці № 1 (а.с. 139-148, т. 1) позивач вірно розрахував розмір проведених відповідачем сплат.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 позовну заяву Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства “Українська залізниця» було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.
Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 17.02.2025 позовну заяву Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства “Українська залізниця» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/298/25; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11 березня 2025 року об 11:30.
11.03.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 25 березня 2025 року о 12:00, 25.03.2025 - до 22 квітня 2025 року о 12:00, 22.04.2025 - до 16 травня 2025 року о 12:40, 16.05.2025 - до 06 червня 2025 року об 11:15, 06.06.2025 - до 24 червня 2025 року о 10:00, 24.06.2025 - до 11 липня 2025 року о 12:00, 11.07.2025 - до 09 вересня 2025 року о 14:00; 09.09.2025 - до 23 вересня 2025 року о 09:50; 23.09.2025 - до 14 жовтня 2025 року о 10:05.
У судовому засіданні 14.10.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
04.07.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Приватним підприємством “Сікомсервіс-Інвестком» (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2098409950 (а.с. 19-15, т.1), згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - об'єкт оренди), а саме: нежитлове приміщення котельної з вбудованим побутовим приміщенням (168,09 кв.м), нежитлове приміщення зварювального цеху та цеху по виготовленню шпаклівки та цегли (104,44 кв.м), загальною площею 272,53 кв.м, що перебувають на балансі Одеської залізниці (далі - балансоутримувач) та розташовані за адресою: м Одеса, 7-й кілометр Овідіопольської дороги.
Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання сторонами цього договору оренди та акту приймання-передачі майна. Обчислення строку договору починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
За змістом п. 3.1.-3.4. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 19.01.2000 № 75 і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (травень 2006 року) 1893,15 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2006 року визначається шляхом коригування орендної плати на базовий місяць - травень 2006 року на індекси інфляції червня та липня 2006 року включно. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата перераховується орендарем до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Відповідно до п. 5.7. договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю за участю балансоутримувача об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки, у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкту оренди з вини орендаря. У разі невиконання орендарем обов'язку повернути об'єкт оренди орендодавцю за участю балансоутримувача, орендодавцем нараховується неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочки, яка стягується у судовому порядку.
Згідно з п. 10.1. договору він діє з моменту його підписання сторонами та до 30.06.2007 включно.
29.12.2006 між Фондом та відповідачем був укладений договір про внесення змін до вищевказаного договору (а.с. 16, т.1), згідно з яким викладено у такій редакції, зокрема: п. 1.1. договору «Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення зварювального цеху та цеху по виготовленню шпаклівки та цегли, загальною площею 104,44 кв.м (далі - об'єкт оренди), яке знаходиться на балансі Одеської залізниці (далі - балансоутримувачем) та розташоване за адресою: м. Одеса, 7-й км Овідіопольської дороги.»; п. 3.1., 3.2. договору «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27.12.2006 № 1846 і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2006 року) 1181,52 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди - грудень 2006 року на індекс інфляції за січень 2007 року включно.
За актом приймання-передачі від 29.12.2025 відповідач прийняв в орендне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення зварювального цеху та цеху по виготовленню шпаклівки та цегли, загальною площею 104,44 кв.м, яке знаходиться на балансі Одеської залізниці та розташоване за адресою: м. Одеса, 7-й км Овідіопольської дороги (а.с. 17, т.1).
Шляхом укладення між Фондом та відповідачем додаткових договорів про внесення змін до договору (а.с. 18-25, т.1), зокрема, неодноразово було продовжено строк дії договору, а також погоджувався розмір орендної плати, з урахуванням її коригування відповідно до вимог Методики.
Між цим, 12.02.2016 між ПАТ «Українська залізниця» в особі філії «Одеська залізниця» та відповідачем був укладений договір про внесення змін до договору (а.с. 26, т.1), за умовами якого встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 04.07.2006 № 2098409950, є ПАТ «Укрзалізниця». У тексті договору повне найменування Одеської залізниці замінено на Регіональну філію «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця». Цим додатковим договором умови договору викладені, зокрема, у такій редакції: п. 3.1. договору «Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 4754,69 грн без ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс(и) інфляції на наступний місяць.»; п. 3.4. договору «Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця - філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.».
Далі, між сторонами договору неодноразово укладались додаткові договори щодо продовження строку дії договору та визначення актуального розміру орендної плати, з урахуванням її індексації (а.с. 27-33, т.1). Так, додатковим договором від 11.08.2017 погоджено розмір орендної плати з 01 травня 2017 року в сумі 6700,00 грн без ПДВ та додатковим договором від 22.06.2018 продовжено строк дії договору до 30.06.2018 включно без подальшого продовження.
04.05.2018 позивач звернувся до відповідача з листом (а.с. 34, т.1), в якому наголосив про неможливість продовження дії договору після 30.06.2018, у зв'язку з чим відповідачу було запропоновано протягом трьох днів після припинення договору повернути орендоване майно за відповідним актом.
Далі, позивач звернувся до відповідача з листом від 18.07.2018 (а.с. 35-36, т.1), в якому наголосив про неможливість продовження дії договору та наполягав на поверненні об'єкту оренди.
Судом встановлено, що позивач та відповідач визнають обставину закінчення строку дії договору після 30.06.2018.
Як зазначає позивач, відповідачем не був виконаний обов'язок щодо повернення об'єкту оренди після закінчення договору, у зв'язку з чим позивачем направлялись відповідачу претензії 30.11.2023 та 01.08.2024 (а.с. 41-47, т.1), в яких вимагав погасити заборгованість з орендної плати, неустойки та з відшкодування вартості експлуатаційних витрат.
Так, при звернені з позовом до суду позивач наголошував на тому, що відповідач не повернув об'єкт оренди після закінчення строку дії договору, у зв'язку з чим позивач заявив до стягнення з відповідача 437621,25 грн, з яких 25756,75 грн заборгованості з орендної плати та 411864,50 грн неустойки. Водночас, при поданні до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви, позивачем був поданий уточнений розрахунок суми позову (а.с. 60, т.1), згідно з яким позивач заявив до стягнення з відповідача неустойку в розмірі 411864,50 грн, яка розрахована за період з січня 2022 року по червень 2023 року із розрахунку проіндексованої подвійної орендної плати без включення суми ПДВ. Щодо заборгованості з орендної плати у розмірі 25756,75 грн позивач повідомив суду, що ця сума була погашена відповідачем після подання позову до суду, разом з цим, позивачем не подано ані відповідних доказів оплати, ані заяви про зменшення позовних вимог чи відмови від їх частини.
Між цим, під час розгляду справи відповідачем було долучено до матеріалів справи копію акту приймання-передачі нерухомого майна від 23.02.2022 щодо повернення об'єкту оренди, який підписаний відповідачем (а.с. 94, т.1) та копію накладної кур'єрської служби доставки (а.с. 94-зворотна сторінка, т.1), згідно з якою відповідачем був направлений позивачу вищевказаний акт. За даними цієї кур'єрської накладної, направлену поштову кореспонденцію позивач отримав 25.02.2022, про що свідчить штамп підприємства та підпис уповноваженої особи, проте підписаного акту з боку позивача матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що оригінал вищевказаної накладної був оглянутий судом у судовому засіданні за участі представника позивача. При цьому, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про повідомлені позивачем обставини щодо переведення працівників залізниці у відповідний період у простій, щодо отримання листа неуповноваженою особою тощо. Також в матеріалах справи відсутня відповідь позивача щодо направленого відповідачем акту, а також докази щодо вчинення відповідачем будь-яких дій з метою перешкоджання у поверненні об'єкта оренди.
Натомість, заперечуючи обставину звільнення відповідачем після направлення акту об'єкту оренди, позивачем було подано копію договору (а.с. 108-109, т.1), згідно з яким відповідачем проведено страхування цього об'єкту на період з 03.05.2024 по 02.05.2025. Крім цього, позивачем було подано суду довідку за підписом бухгалтера залізниці (а.с. 110, т.1), яка містить дані щодо сплати відповідачем вартості експлуатаційних витрат за період з жовтня 2021 року по квітень 2025 року.
Як зазначив відповідач, ним у період з 06.07.2018 по 31.07.2022 були сплачені грошові кошти у розмірі 724398,62 грн, а за період з 06.07.2018 по 31.03.2025 - 1253296,98 грн, на підтвердження чого останнім було подано довідки за підписом керівника підприємства (а.с. 100-101, 126-127, т.1).
Після цього, позивач подав суду письмові пояснення та власні довідки щодо проведених розрахунків між сторонами за період після закінчення договору (а.с. 139-152, т.1). Так, згідно з даними довідки № 1 позивача, в якій сума боргу визначена у розмірі 411864,50 грн, тобто у розмірі заявленої до стягнення неустойки, відповідачем за період після закінчення договору та станом на 31.03.2025 було сплачено кошти у загальному розмірі 1080334,25 грн, що також було визнано представником відповідача у судовому засіданні. При цьому, з даних цієї довідки вбачається, що нарахування позивачем у спірному періоді здійснювались таким чином, що позивач одночасно нараховував орендну плату та неустойку.
Як встановлено судом, жодною із сторін не було подано суду первинних документів на підтвердження обставин здійснення розрахунків, при цьому, усно сторони повідомили суду, що протягом всього спірного періоду позивач виставляв відповідачу рахунки для здійснення оплати орендних платежів, які останній сплачував за відповідним призначенням. При цьому, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач звертався до позивача з проханням про зарахування сплачених після закінчення договору коштів у якості погашення неустойки. Також у справі відсутні первинні документи, з яких можливо встановити обставину перерахування відповідачем на користь позивача після звернення позивача до суду з позовом грошових коштів у розмірі 25756,75 грн, які є предметом позову у цій справі та, за поясненнями позивача, рахувались як заборгованість з орендної плати.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч.1, 6 ст. 283 ГК України (в редакції, чинній на час укладення спірного договору та станом на 30.06.2018) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Частиною 2 статті 17 Закону (в редакції, станом на 30.06.2018) визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону (в редакції, станом на 30.06.2018) договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди.
За змістом ч. 1 ст. 27 Закону (в редакції, станом на 30.06.2018) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно з ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Позиція суду
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості з орендної плати в розмірі 25756,75 грн та неустойки в розмірі 411864,50 грн, нарахованої відповідно до ч.2 ст.785 ГПК України, яка передбачає санкцію за невиконання орендарем обов'язку з негайного повернення об'єкту з оренди.
Так, судом було встановлено, що між сторонами у справі був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 04.07.2006 № 2098409950, який сторонами неодноразово продовжувався та припинив свою дію після 30.06.2018, що визнається як позивачем, так і відповідачем. Відповідно, з урахуванням умов договору та вищевказаних норм законодавства у відповідача виник обов'язок негайно повернути позивачеві з орендного користування нерухоме майно, натомість, як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, відповідач цього обов'язку негайно не виконав, проте 23.02.2022 вчинив дії з метою повернення орендованого майна позивачу. Разом з цим, позивач, в свою чергу, такі дії відповідача щодо повернення орендованого майна не акцептував, відповіді не надав, причин неприйняття від відповідача орендованого майна за отриманим 25.02.2022 актом суду не повідомив. При цьому, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачем вчинялись будь-які перешкоди позивачу у поверненні орендованого майна за актом, а у судовому засіданні представник позивача повідомив суду, що таких перешкод не було.
Отже, з урахуванням того, що позивач не вчинив дії після отримання від відповідача 25.02.2022 акту від 23.02.2022 та не отримав з орендного користування майно, суд вважає, що відповідачем доведено, а позивачем не спростовано, відсутність його вини у неповерненні об'єкта оренди після 25.02.2022. Таким чином, суд вважає, що неустойка з відповідача підлягає стягненню за період до 25.02.2022.
Між цим, як вже було зазначено судом, після закінчення строку дії договору відповідач фактично продовжив користуватись орендованим майном, при цьому, протягом усього часу перебування майна у користуванні відповідача позивач виставляв йому рахунки у розмірі орендної плати та вартості експлуатаційних витрат, які відповідач сплачував. Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, з яких можливо достовірно встановити дійсний розмір платежів, проведених відповідачем, та їх призначення, а подані сторонами таблиці з посиланням на ті чи інші платежі, які сторони неодноразово уточнювали, не можуть бути прийняті судом як допустимі докази у розумінні ст. 77 ГПК України. В цей же час, з пояснень сторін вбачається, що відповідач фактично здійснював платежі в рахунок сплати оренди, натомість доказів звернення відповідача до позивача з вимогами про зарахування проведених платежів в рахунок погашення неустойки за неповернення майна матеріали справи не містять. Також суд звертає увагу на те, що в останньому розрахунку заявленої до стягнення неустойки, яка за розрахунком позивача становить 411864,50 грн (а.с. 139-148, т.1), у спірному періоді (січень 2022 року - червень 2023 року) має місце нарахування позивачем одночасно орендної плати, експлуатаційних витрат та неустойки, що не відповідає сталим висновкам Верховного Суду, зокрема, викладеним Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Отже, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи належних доказів (первинних документів) на підтвердження проведених відповідачем оплат у спірному періоді, пояснення сторін щодо виставлення позивачем у спірному періоді рахунків саме щодо орендних платежів та їх сплату відповідачем, а також з огляду на суперечливу поведінку сторін та відсутність в матеріалах справи доказів звернення відповідача до позивача щодо зарахування оплат в рахунок погашення неустойки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення неустойки підлягають частковому задоволенню в межах заявленого періоду з січня 2022 року по 25.02.2022. За цих обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути неустойку в сумі 36542,20 грн.
Водночас, вирішуючи питання щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 25756,75 грн, суд зазначає таке. Так, в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху суд встановив позивачу строк для подання, у тому числі, обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум та вказав про необхідність подання окремо розрахунку орендної плати та неустойки. Усуваючи недоліки позовної заяви позивач повідомив суду, що після подання ним позову відповідач погасив заборгованість з орендної плати, що також було підтверджено представником позивача у судовому засіданні. Разом з цим, позивачем не було подано суду у встановленому законом порядку заяви про зменшення розміру позовних вимог або про відмову в їх частині, а також не подано належних доказів, з яких суд може встановити обставину того, що предмет спору між сторонами перестав існувати саме в процесі розгляду справи та в цій частині між сторонами не залишилось неврегульованих питань. Крім цього, позивач не подав суду розрахунку суми орендної плати, а тому суд не може встановити період нарахування цієї заборгованості, натомість суд враховує, що нарахування орендної плати за договором, що припинився, суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України (чинним на момент укладення та припинення договору). За цих обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 25756,75 грн слід відмовити.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства “Українська залізниця» до Приватного підприємства “Сікомсервіс-Інвестком» слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 36542,20 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги вищезазначене, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 548,13 грн.
Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Сікомсервіс-Інвестком» (вул. Одеська, 4, смт Овідіополь (з), Одеський р-н, Одеська обл., 67801, код ЄДРПОУ 33081102) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства “Українська залізниця» (вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 40075815) неустойку в сумі 36542 грн 20 грн та судовий збір в сумі 548 грн 13 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 20 жовтня 2025 р.
Суддя Д.О. Бездоля